Постанова 4814 № 554/4404/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/4404/21 Номер провадження 22-ц/814/1261/22Головуючий у 1-й інстанції Блажко І. О. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2022 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Абрамова П.С., Суддів: Дорош А.І., Триголова В.М., за участю секретаря судового засідання - Філоненко О.В., представника відповідача - адвоката Говорової С.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суд в місті Полтаві апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 09 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Шевченківська районна у м. Полтаві рада, про негайне відібрання дитини та повернення її батьку за попереднім місцем проживання УСТАНОВИВ: короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції; В травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом до відповідачки ОСОБА_2 про негайне відібрання дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і повернення сина йому, як, батьку, за попереднім місцем проживання - за адресою АДРЕСА_1 . В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в них з відповідачкою народився син ОСОБА_3 . Від самого народження малолітній син постійно проживає і зареєстрований за місцем реєстрації позивача АДРЕСА_1 . В серпні - вересні 2018 року відповідачка добровільно залишила сина, якому на той час було 3 роки, і пішла жити окремо. Коштів на утримання сина відповідачка не дає, участі в житті і вихованні дитини не приймає. З літа 2019 року відповідачка почала періодично спілкуватися з сином, деколи брала на декілька днів, а деколи повертала в цей же день. Від народження, він постійно опікується сином, у нього з сином психологічний контакт, прив`язаність один до одного. Він оформив малолітнього сина до дошкільного навчального закладу - у Полтавський навчально-виховний комплекс №16; син також займається в танцювальній студії. В жовтні 2020 року, відповідачка повідомила, що сина переведе в інших дошкільний заклад. Він, як батько, заперечував проти зміни дошкільного закладу. 23 жовтня 2020 року відповідачка з двома невідомими чоловіками з`явилася до позивача в квартиру, почала вимагати забрати сина, при цьому, сварилася, лаялася, билася. Все це відбувалося на очах сина. Після даного конфлікту позивач звернувся з позовною заявою до Октябрського районного суду міста Полтави про визначення місця проживання дитини в судовому порядку; з аналогічним позовом звернулася до суду і відповідачка. Рішенням Шевченківської районної у місті Полтаві раді виконавчого комітету №15 від 26.01.2021 відповідачці було визначено порядок участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином. Визначений даний графік зустрічей відповідачка не виконувала. 22 квітня 2021 року близько 19 год. 00 хв., відповідачка силоміць забрала дитину. Позивач стурбований психологічним станом сина. Син звик жити з ним, порядку проживання та розпорядку дня, що склалися. Відповідачка нехтує сімейними цінностями, вчиняє сварки, свідком яких нерідко стає їх син ОСОБА_3 , не приділяє необхідної уваги сину, його розвитку та інтересам. Вважає місце проживання сина було визначено спільно за згодою з відповідачкою, що підтверджує місце його реєстрації. Відповідачка без належних підстав, усупереч інтересам дитини і без його згоди, як батька, протиправно змінила місце проживання дитини, не надаючи йому, як батьку, можливості бачитися і спілкуватися з сином, що, відповідно до статті 162 СК України, є підставою для відібрання дитини у матері та повернення його за попереднім місцем проживання. На думку позивача, вищевказані обставини свідчать, що повернення дитини до нього не суперечить інтересам дитини. Середовище проживання дитини має суттєве значення для забезпечення життєвих потреб дитини та її гармонійного розвитку. (т. 1 а.с. 1-11). Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 09 лютого 2022 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Шевченківська районна у м. Полтаві рада, про негайне відібрання дитини та повернення її батьку за попереднім місцем проживання. короткого змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу; В апеляційній скарзі ОСОБА_1 прохав рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог. Вказував, що місцевий суд допустив порушення норм матеріального та процесуального права, не об`єктивно підійшов до вивчення доказів у справі, дійшов помилкового висновку, що виконання рішення суду про визначення місця проживання дитини включає в себе і вирішення питання про відібрання дитини та передачі її на виховання тому з батьків, з яким суд присуде їй проживати. Зазначив, що місцевий суд не врахував вимоги ст. 51 Конституції України, Конвенції про права дитини, ст. 29 ЦК України, щодо визначення місця проживання малолітньої дитини, та вимоги ст. 161 СК України щодо наявності спору щодо місця проживання дитини, вимоги ст. 162 СК України, та не враховано при вирішенні справи першочергово саме інтереси дитини. Вказував, на неврахування місцевим судом практики Верховного Суду у аналогічних справах: № 357/17852/15-ц та інших. узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи; Відзив на апеляційну скаргу до Полтавського апеляційного суду не надходив. Щодо повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду справи та можливості розгляду справи апеляційним судом за відсутності учасників справи, що не з`явились у судове засідання. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Від представника органу опіки та піклування 21.07.2022 надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника служби у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, при вирішенні справи покладаються на розсуд суду, та прохали винести рішення, яке максимально відповідатиме інтересам дитини. Позивач ОСОБА_1 та його представник, адвокат Лучко Т.І., у судове засідання 21.07.2022 не з`явились, будучи належним чином повідомлені судом про дату, час і місце розгляду справи. 20.07.2022 на електронну адресу Полтавського апеляційного суду від адвоката Лучко Т.І. надійшла заява про перенесення слухання справи на інший день у зв`язку із її зайнятістю в слідчих діях в кримінальному провадженні. Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Апеляційний суд вважає, що причина неявки адвоката в судове засідання не є поважною причиною неявки та підставою для відкладення розгляду справи. Будь-яких доказів на підтвердження поважності причин неявки суду не надано. Апелянт реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі та, зважаючи на межі розгляду справи судом апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК), неявка сторони скаржника в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи. встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; Судом встановлено, що сторони у справі з кінця 2012 року проживали без реєстрації шлюбу, як жінка та чоловік, однією сім`єю за адресою АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис 838 (т. 1 а.с. 16). З дати народження малолітній син був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , тобто за адресою спільного проживання сторін у квартирі, одним із співвласників якої є позивач у справі, ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 17, 179). Відповідач, ОСОБА_2 , з 26.10.2020 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 та є її власником. (т. 2 а.с. 142-145). Рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві раді №15 від 26.01.2021 «Про визначення порядку участі у вихованні та спілкуванні батьків з дітьми» за заявою ОСОБА_2 їй було визначено порядок участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 : за попередньою домовленістю з батьком дитини спілкування матері з малолітнім сином кожних перших та третіх або других та четвертих вихідних днів місяця з 09.00 години, суботи до 09.00 години понеділка, з правом прогулянок по місту, відвідування її місця проживання, зв`язку з респіраторною хворобою, погодних умов та не порушуючи режиму дня дитини, турбуючись про стан здоров`я дитини; спілкування матері з сином під час святкових днів (т. 1 а.с. 21, 122). Рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради №203 від 10.08.2021 «Про визначення порядку участі у вихованні та спілкуванні батька з дитиною» за заявою ОСОБА_1 йому було визначено порядок участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 : за попередньою домовленістю з матір`ю дитини у її присутності спілкування батька з малолітнім сином кожної середи тижня з 18.00 години до 19.00 годин та кожної суботи з 12.00 годин до 15.00 години з правом прогулянок по місту, дитячих розважальних закладів, враховуючи епідеміологічну ситуацію в зв`язку з респіраторною хворою, погодні умови та не порушуючи режиму дня дитини, турбуючись про стан здоров`я дитини; спілкування батька з сином під час святкових днів. Рекомендовано сторонам звернутися до Полтавського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді для налагодження міжособистісних стосунків (т. 2 а.с. 33). В провадженні Октябрського районного суду м. Полтави перебуває цивільна справа №554/11518/2020 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю (суддя суду першої інстанції - Бугрій В.М. ), що слідує із копії ухвали про відкриття провадження у справі від 16.12.2020 та витягу з офіційного сайту судової влади України від 10.11.2021 (т. 2 а.с. 139). Встановивши, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що місце проживання малолітнього сина було визначено судом або органом опіки і піклування, що спір про визначення місця проживання дитини між батьками був вирішений у судовому порядку, а тому дійшов висновку що вимога про відібрання дитини є передчасною та задоволенню не підлягає. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено статтею 7 СК України, згідно з положеннями якої жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Згідно зі статтями 141, 150, 153, 155 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди. Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції про права дитини). Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. У відповідності з вимогами ст. 162 СК України якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання. Місцевий суд вірно встановив, що з часу народження малолітня дитина - спільний син сторін, ОСОБА_3 , зареєстрований за місцем проживання батька - позивача у справі. Також, місцевий суд вірно встановив фактичні обставини щодо часу проживання малолітнього сина з батьком, обставини його відібрання у батька та той факт, що між сторонами з 2020 року наявний судовий спір щодо визначення місця проживання дитини, який наразі не вирішений. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. ст. 12, 81, 89 ЦПК України) В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що проживання дитини наразі з матір`ю, до вирішення судом спору про визначення місця проживання дитини, шкодить найкращим інтересам дитини та становить загрозу його фізичному чи психологічному здоров`ю. Стаття 29 ЦК України, статті 160, 161 СК України дійсно визначають, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. З матеріалів справи вбачається, що на даний час батьки не досягли між собою згоди щодо визначення місця проживання їх спільного сина ОСОБА_3 , який не досяг 10 років. Та обставина, що малолітня дитина з народження проживала за зареєстрованим місцем проживання батька, а наразі із матір`ю за її місцем проживання, не є визначальною обставиною при вирішенні питання про відібрання дитини та повернення її за місцем проживання. Наявність спору щодо місця проживання дитини підтверджує факт відсутності згоди батьків щодо такого місця проживання. За таких обставин, доводи апеляційної скарги правильності висновків місцевого суду не спростували. Місцевий суд вірно дійшов висновку, що відібрання дитини до часу вирішення судом спору про місце проживання дитини, є передчасним. Не є підставою для скасування рішення місцевого суду і посилання скаржника в апеляційній скарзі на неврахування судом першої інстанції практики Верховного Суду у справах аналогічної категорії, зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 357/17852/15-ц (провадження № 14-199цс19), оскільки в даній справі наявні інші фактичні обставини справи: наявність судового рішення про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю та встановлення факту вивезення дитини за межі України. висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції; Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи те, що рішення місцевого суду ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні. Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, підстави для відшкодування судових витрат, понесених скаржником під час апеляційного розгляду справи, - відсутні. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 09 лютого 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення. Поний текст постанови складено 25 липня 2022 року. Головуючий суддя П.С. Абрамов Судді А.І. Дорош В.М. Триголов