Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/18180/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 18 липня 2022 року м. Дніпросправа № 160/18180/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року (головуючий суддя Юрков Е.О.) у справі № 160/18180/21 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В : Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.09.2021 №013011241 про застосування штрафних санкцій на суму 4080,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків контролюючого органу, шо позивач є платником рентної плати за спеціальне використання води. Позивач зазначає, що ключовою правовою ознакою для визначення первинних водокористувачів є наявність у суб`єкта господарювання водозабірних споруд і відповідного обладнання для забору води. Тобто, ті суб`єкти господарювання, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води, і платниками рентної плати за спеціальне використання води. Позивач вказує, що ним були укладені з Софіївським міжрайонним управлінням водного господарства договори про надання послуг, пов`язаних з переміщенням води із використанням гідротехнічних споруд, за якими водозабірні споруди та відповідне обладнання для забору води знаходяться на балансі Софіївського міжрайонного управління водного господарства. Також позивач зазначає, що наявність дозволів на спеціальне водокористування не є ключовою ознакою наявності правового статусу платника рентної плати. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Суд виходив з того, що позивач має дозвіл на спеціальне водокористування та згідно договору, укладеного між позивачем та Софіївським МУВГ, здійснює забір води, тому на нього покладено обов`язок щодо рентної плати за спеціальне водокористування та подання відповідних податкових декларацій. Отже застосування штрафних санкцій з боку відповідача є правомірним. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове про задоволення позову. Позивач наполягає на обставинах, наведених в позовній заяві, зазначає, що не є первинним водокористувачем, оскільки не має власних водозабірних споруд та відповідного обладнання для забору води, а тому не має обов`язку сплачувати рентну плату за спеціальне водокористування. Судом першої інстанції не надано оцінки умовам укладених позивачем з Софіївським МУВГ договорів, не проведена перевірка наявності у власності позивача водозабірних споруд і відповідного обладнання. Внаслідок цього суд дійшов неправомірного висновку, що позивач є первинним водокористувачем і платником рентної плати за спеціальне використання води, хоча фактично позивач є вторинним водокористувачем і не є платником рентної плати за спеціальне водокористування, відповідно, не повинен подавати інформацію стосовно фактичних обсягів води по формі №2-ТП (водогосп) «Звіт про використання води». Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питання неподання податкової звітності з рентної плати за спеціальне використання води за період ІІІ квартал 2018 року - ІІ квартал 2021 року, за результатом якої складено акт № 20161/04-36-24-10/ НОМЕР_1 від 03.09.2021. Перевіркою встановлено порушення платником вимог п. 257.1 ст.257 Податкового кодексу України, а саме: не подано податкову звітність з рентної плати за спеціальне використання води за період ІІІ квартал 2018 року по ІІ квартал 2021 року. До такого висновку контролюючий орган дійшов з тих підстав, що ФОП ОСОБА_1 в розумінні п.255.1 ст.255 ПК України є первинним водокористувачем. Підприємець має дозвіл Державного агентства водних ресурсів України на спеціальне водокористування від 05.08.2018 №285/ДП/49д-18 та Державного агентства водних ресурсів України на спеціальне водокористування від 17.03.2021 №50/ДП/49д-21. Крім того, відповідно до укладених договорів про надання послуг, пов`язаних із переміщенням води із використанням водозабірних споруд Софіївського МУВГ №31 від 24.04.2018, №22 від 14.03.2019, №39/2020 від 16.04.2020, ФОП ОСОБА_1 є первинним водокористувачем. На підставі означеного акту перевірки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення №0130112410 від 07.09.2021, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 нараховано штрафну санкцію за платежем рентна плата за спец використання води у розмірі 4080,00 грн (а.с. 13-14). З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції зазначає таке. Відповідно до п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (пп.16.1.2); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (пп.16.1.3); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (пп.16.1.4). Відповідно до п.49.2 ст.49 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності. Відповідно до ст.257 «Подання декларації і строки сплати рентної плати» ПК України, базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному кварталу (п. 257.1 ст.257 ПК України). За правилами пп.49.18.2 п.49.18 ст.49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя). Пунктом 120.1 статті 120 ПК України встановлено, що неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Виходячи з наведених норм, в межах визначеного позивачем спору підлягає з`ясуванню питання наявності/відсутності у позивача статусу платника рентної плати за спеціальне використання води. Згідно частин 1, 2 статті 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб. Спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування (частина 1 статті 49 Водного кодексу України). Відповідно до ст.42 Водного кодексу України, на яку посилається позивач, водокористувачі можуть бути первинними і вторинними. Первинні водокористувачі - це ті, які мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води, а також отримують воду з каналів зрошувальних і осушувальних систем, водосховищ, ставків, водогосподарських систем, каналів та водогонів (водопроводів) міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів. Забір та використання води первинними водокористувачами з каналів зрошувальних і осушувальних систем, водосховищ, ставків, водогосподарських систем, каналів та водогонів (водопроводів) міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів здійснюються на платній основі на підставі договору з підприємствами, установами та організаціями, що забезпечують перерозподіл (перекидання) водних ресурсів, у тому числі в маловодні регіони, та за наявності дозволу на спеціальне водокористування. Укладення договору є обов`язковим. Перелік підприємств, установ та організацій, що забезпечують перерозподіл (перекидання) водних ресурсів, у тому числі у маловодні регіони, затверджується Кабінетом Міністрів України. Вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, які не мають власних водозабірних споруд, отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води у системи таких первинних водокористувачів на підставі договору про водопостачання (поставку води) та/або про водовідведення без отримання дозволу на спеціальне водокористування. Вторинні водокористувачі здійснюють скидання стічних вод у водні об`єкти на підставі дозволів на спеціальне водокористування. Відповідно до п.255.1 ст.255 ПК України платниками рентної плати за спеціальне використання води є: первинні водокористувачі - суб`єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують та/або передають вторинним водокористувачам воду, отриману шляхом забору води з водних об`єктів; суб`єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва. Об`єктом оподаткування рентною платою за спеціальне використання води є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі (п.255.3 ст.255 ПК України). В спірному випадку, як встановлено судом, сторонами не заперечується, Державним агентством водних ресурсів України водокористувачу ФОП ОСОБА_1 видано дозвіл на спеціальне водокористування від 05.08.2018 №285/ДП/49д-18 (строк дії до 05.06.2021) та від 17.03.2021 №50/ДП/49д-21 (строк дії дозволу до 17.03.2027), мета водокористування інші потреби (зрошення). Вказані дозволи видані позивачу як водокористувачу, за фактичним здійсненням діяльності (водокористування) водозабір: НС № 2 Софіївського МУВГ перед греблею став-накопичувача № 1 поблизу с.Красівське, Криворізького р-ну (шляхом переміщення обсягів води державною меліоративною системою Софіївського МУВГ) басейн р.Дніпро, район річкового басейну р.Дніпро, та забір води із став-накопичувача № 1 на балці Широка (шляхом переміщення обсягів води державною меліоративною системою Софіївського МУВГ НС №2), поблизу с.Красівське Криворізького р-ну, басейн р.Кам`янка, район басейну р.Дніпро, відповідно; мета водокористування: зрощення; також з встановленими лімітами використання води. Між позивачем та Софіївським міжрайонним управлінням водного господарства укладені договори № 31 від 24.04.2018, № 22 від 14.03.2019, №39/2020 від 16.04.2020 № SOF-17/2021 про надання послуг, пов`язаних із переміщенням та забором води із використанням водозабірних споруд Софіївського МУВГ, згідно яким позивач (замовник) здійснює забір води для господарської діяльності із використанням водозабірних споруд, які знаходиться на балансі Софіївського міжрайонного управління водного господарства. Позивач, посилаючись на норми ст.42 Водного кодексу України і вказуючи про те, що не має власних водозабірних споруд, вважає що не набув статусу первинного водокористувача, оскільки ключовою правовою ознакою для визначення первинних водокористувачів є наявність у суб`єкта господарювання водозабірних споруд і відповідного обладнання для забору води, тобто за позицією позивача ті суб`єкти господарювання, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води, і є платниками рентної плати за спеціальне водокористування. Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про помилковість таких доводів позивача, вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до п. 5.1, 5.2 ст.5 Податкового кодексу України поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Таким чином, для з`ясування питання, чи є особа платником рентної плати первинним водокористувачем, слід керуватись відповідними нормами Податкового кодексу (п.255.1 ст.255 ПК України), а не ст.42 Водного кодексу України, який містить визначення первинного водокористувача в правовідносинах, які регулюються цим кодексом з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об`єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування. За змістом пункту 255.1 статті 255 ПК України для встановлення у особи статусу первинного водокористувача визначальним є факт використання та/або передача такою особою вторинним водокористувачам води, отриманої шляхом забору води з водних об`єктів, незалежно від наявності у цієї особи власних водозабірних споруд і відповідного обладнання для забору води. В даному випадку забір води замовником (позивачем) здійснюється із став-накопичувача № 1 на балці Широка (шляхом переміщення обсягів води державною меліоративною системою Софіївського МУВГ НС №2), поблизу с.Красівське Криворізького р-ну, басейн р.Кам`янка, район басейну р.Дніпро, тобто з водного об`єкту. Наведене вище свідчить, що у спірних відносинах позивач має статус первинного водокористувача, що створює для нього відповідні правові наслідки, зокрема у вигляді обов`язку сплати рентної плати і подачі податкової звітності з рентної плати за спеціальне використання води. З огляду на встановлені у справі обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій та правомірність оскаржуваного податкового повідомлення рішення. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року у справі № 160/18180/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк суддя Н.А. Бишевська суддя Я.В. Семененко