Постанова 4822 № 726/641/22

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 липня 2022 року м. Чернівці Справа № 726/641/22 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Лисака І.Н., суддів: Височанської Н.К., Владичана А.І., секретар: Петранюк Ю.Т., позивач: ОСОБА_1 , відповідач: ОСОБА_2 , при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Садгірського районного суду м. Чернівці від 07 червня 2022 року, постановлену під головуванням судді Мілінчук С.В., - В С Т А Н О В И В: У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним. Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці від 07 червня 2022 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 визнано не поданою та повернуто позивачу. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена передчасно через невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права. Крім іншого, судом проігноровано вирішення заявленого клопотання про відстрочення сплати судового збору. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. За приписами ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду, зазначену в п.6 ч.1 ст.353 цього Кодексу, а саме ухвала про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. В силу ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не Провадження №22-ц/822/564/22 проводиться. Враховуючи викладене, апеляційна скарга розглядається в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи. Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань й заявлених в суді першої інстанції вимог, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України, переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції вказав, що позивачем не усунуто недоліків позовної заяви, які викладені у мотивувальній частині ухвали. Окрім того, представник позивача за зустрічним позовом просить відстрочити сплату судового збору позивачем у зв`язку із скрутним матеріальним становищем ОСОБА_1 , однак не додає належних доказів на підтвердження такого твердження. За таких умов, суд вважає про відсутність підстав для такого відстрочення. З наведеним висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного. Так, з матеріалів справи вбачається, що у травні ОСОБА_1 подав до суду зустрічну позовну заяву, в якій просив визнати недійсним шлюб, укладений між ним та ОСОБА_2 (а.с.1-2). Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці від 11.05.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху з підстав того, що ним не надано підтвердження неподання іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, а також не вказаний попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, не надано додаткового примірника позовної заяви. Копію вказаної ухвали ОСОБА_1 отримано 20.05.2022 року (а.с.4, 22). На виконання вимог ухвали суду стороною позивача 23.05.2022 року надано зустрічну позовну заяву з додатками та, крім іншого, зустрічна позовна заява містила клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке мотивоване важким матеріальним станом (а.с.7-21). Оскаржуваною ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці від 07.06.2022 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 визнано не поданою та повернуто позивачу з мотивів не усунення недоліків позовної заяви, які викладені у мотивувальній частині ухвали (а.с.23). Відповідно до п.9-10 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити, серед іншого: попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Згідно з ч.1 ст.177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У відповідності до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Отже, підставою залишення позовної заяви без руху була її невідповідність саме вимогам ч.3 ст.175 та ч.1 ст.177 ЦПК України. Виконуючи вимоги ухвали суду позивач за зустрічним позовом подав позовну заяву в новій редакції, в мотивувальній частині якої вказав, що очікувані ним судові витрати складатимуть 992,40 грн (судовий збір), підтвердив, що ним не подано іншого позову до цього ж відповідача за зустрічним позовом з тим самим предметом та з тих самих підстав, додав копію зустрічного позову та додатки до нього, а також заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору у зв`язку із важким матеріальним станом (а.с.8-10). Таким чином, останній усунув зазначені в ухвалі суду недоліки та додатково клопотав про відстрочення сплати судового збору. Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та передчасно визнав зустрічну позовну заяву неподаною й повернув позивачу за зустрічним позовом. Так, суд повинен вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до норм ЦПК України, ЗУ «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку. Від правильного вирішення питання про розмір судового збору залежить, у тому числі, можливість особи його сплатити, забезпечивши їй доступ до правосуддя. Колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про повернення зустрічної позовної заяви, оскільки він не надав можливості особі, яка звернулася з позовом, відреагувати на позицію суду щодо вирішення заявленого клопотання, зокрема, сплатити судовий збір чи звернутися із клопотанням про звільнення, зменшення чи розстрочення його сплати, надавши відповідні докази, тощо, тобто позбавив позивача виконати вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку, констатуючи про невиконання позивачем за зустрічним позовом вимог ухвали про залишення її позовної заяви без руху. Подібні за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №726/1921/16, від 04 липня 2018 року у справі №686/114/16-ц. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року). У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права». Аналізуючи зазначені норми права та правові висновки Верховного суду, застосовуючи положення Європейської конвенції з прав людини, практику Європейського суду з прав людини, з`ясовуючи обставини, викладені в позовній заяві, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на наведене уваги не звернув, формально поставився до передбачених законом вимог, не дотримався принципів «рівності вихідних умов», дотримання балансу сторін при розгляді справи в суді та обґрунтованості судового рішення та передчасно вирішив питання про повернення позовної заяви, що обмежує права зустрічного позивача, перешкоджає йому у доступі до правосуддя, що в свою чергу, призвело до постановлення помилкової ухвали й у відповідності до п.4 ч.1 статті 379 ЦПК України є підставою для скасуванні ухвали суду першої інстанції з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Садгірського районного суду м. Чернівці від 07 червня 2022 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий Лисак І.Н. Судді: Височанська Н.К. Владичан А.І.