Ухвала КЦС ВС № 534/1017/20

УХВАЛА 22 липня 2022 року м. Київ справа № 534/1017/20 провадження № 61-6644ск22 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коротенка Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 14 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна подружжя, ВСТАНОВИВ : В липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2 . Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 14 грудня 2021 року позов задоволено частково. Визнано нежитлове приміщення АДРЕСА_1 загальною площею 47,3 кв. м, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення АДРЕСА_1 загальною площею 47,3 кв. м. Визнано автомобіль марки «Toyota» модель «Prado», 2007 року випуску, VIN НОМЕР_1 об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 1/2 частину вартості автомобіля марки «Toyota» модель «Prado», 2007 року випуску, VIN НОМЕР_1 у сумі 211 056,33 грн. Визнано трактор колісний марки «МТЗ-82», 1986 року випуску, свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 1/2 частину вартості трактору колісного марки «МТЗ-82», 1986 року випуску, свідоцтво № НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 у сумі 63 652,92 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 5 847,09 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю судових витрат пов`язаних із проведенням експертиз у сумі 15 444,90 грн. Постановою Полтавського апеляційного суду від 14 червня 2022 року рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 14 грудня 2021 року - в частині задоволених позовних вимог та стягненні судових витрат - скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділу відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін. 14 липня 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 14 червня 2022 року. Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки заявником не в повному обсязі сплачено судовий збір. В заяві, доданій до касаційної скарги, заявник просить зменшити їй розмір судового збору з посиланням на те, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу за попередній календарний рік та оскільки спільна дитина проживає разом з нею та перебуває на її утриманні, а шлюб між нею та відповідачем розірвано. На підтвердження вказаних доводів заявником, додано відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 4 кварталу 2021 року по 1 квартал 2022 року. Також надано копію рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 18 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області, про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та визначення місця проживання дитини, яким шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Визначено місце проживання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 4 000 грн, щомісячно, починаючи з 07 липня 2020 року до досягнення дитиною повноліття. Відповідно до частини першої, третьої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати. Згідно зі статтею 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Сторона, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями статті 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов`язком суду, який, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони, що є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується клопотання. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подання позовних заяв) за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми. Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 14 грудня 2021 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 5 847,09 грн. Отже, судовий збір, який підлягає сплаті при поданні даної касаційної скарги становить 11 694,18 (5 847,09 грн*200%) грн. Наведені заявником обставини не можуть бути підставою для зменшення розміру судового збору, оскільки нею не надано доказів того, розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу за попередній календарний рік (пункт 1 частини 1 Закону України «Про судовий збір»), оскільки відомості, надані заявником, містять інформацію лише за 2 квартали. Також посилання заявника на проживання дитини разом з нею не є підставою для зменшення розміру судового збору оскільки нею не надано доказів ухиляння іншого з батьків від сплати аліментів (підпункт б) пункт 2 частини 1 Закону України «Про судовий збір»). Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу. За змістом статті 136 ЦПК України єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони і особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Враховуючи зазначене, клопотання ОСОБА_1 про зменшення розміру судового збору за подання касаційної скарги задоволенню не підлягає. За таких обставин, заявнику необхідно доплатити судовий збір. З доданої до касаційної скарги квитанції № 1959075 від 13 липня 2022 року вбачається, що ОСОБА_1 сплачено за подання касаційної скарги судовий збір у розмірі 3 000 грн. Отже, заявнику необхідно доплатити судовий збір у розмірі 8694,18 грн (5 847,09 грн*200% - 3 000 грн)та надати суду документ, що підтверджує його сплату. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печерському районі, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», символ звітності банку:

207. Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату. Також подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду, оскільки всупереч пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі не зазначено підставу (підстави), передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Особі, яка подала касаційну скаргу, слід звернути увагу, що у разі посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга, на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду) у касаційній скарзі слід зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в указаних у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 1 пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) або у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного суду (абзац 2 пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини 2 статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави. У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 4 статті 389 ЦПК України з посиланням на частину 1 статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини 1 статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів. У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 3 статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини 3 статті 411 ЦПК України, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів. Отже, у касаційній скарзі повинно бути зазначено конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України та/або пункт (абзац та/або пункт) статей 392 та/або 411 ЦПК України, який (які) відповідно до змісту касаційної скарги є підставою (підставами) подання цієї касаційної скарги та обґрунтування (мотивування) наявності цієї підстави (підстав). За таких обставин, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, яку викласти з урахуванням вимог цієї ухвали, разом із копіями уточненої скарги та додатками відповідно до кількості учасників справи. Частиною другою статті 393 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявникові строк для усунення її недоліків. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6, 8 Закону України «Про судовий збір», УХВАЛИВ : У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зменшення розміру судового збору відмовити. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 14 червня 2022 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Є. В. Коротенко