Постанова 4807 № 337/1103/22

Дата документу 22.07.2022 Справа № 337/1103/22 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №337/1103/22 Головуючий у 1 інстанції: Сидорова М.В. Провадження № 22-ц/807/1525/22 Суддя-доповідач: Дашковська А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «22» липня 2022 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Дашковської А.В., суддів: Кримської О.М., Кочеткова І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу з апеляційною скаргою Концерну «Міські теплові мережі» на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20 квітня 2022 року у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, ВСТАНОВИВ: В березні 2022 року Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач зареєстрована та проживає у квартирі АДРЕСА_1 . Позивачем надаються послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за даною адресою, а відповідач отримує надані послуги. Внаслідок того, що відповідач не виконує свої обов`язки по сплаті послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, утворилась заборгованість за період з 01 вересня 2016 року по 31 жовтня 2021 року у розмірі 8055,76 грн. На підставі зазначеного просив стягнути з відповідача на користь Концерну «Міські теплові мережі» суму заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 8055,76 грн. та судовий збір в розмірі 2481 грн. Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20 квітня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01 березня 2019 року по 31 жовтня 2021 року в розмірі 3173,19 грн. та судовий збір в розмірі 977,27 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Концерн «Міські теплові мережі» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на переривання строку позовної давності, утримання в спірному періоді з відповідача 3238,10 грн. на виконання судового наказу № 2н-2578/2011 від 08 серпня 2011 року та судового наказу провадження №2-н/337/506/2016 від 27 вересня 2016 року з січня 2019 року по грудень 2020 року, продовження строку позовної давності на строк дії карантину, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, вирішити питання про судові витрати. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 27 травня 2022 року апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито, та ухвалою Запорізького апеляційного суду від 27 травня 2022 року справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України. Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Згідно з ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. За приписами п.2 ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з пропуску позивачем строку позовної давності щодо вимог за період з вересня 2016 року по лютий 2019 року. Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції. Матеріалами справи підтверджено, що позивачем надавались послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_2 , які відповідач отримувала на підставі особового рахунку № НОМЕР_1 . Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади міста Запоріжжя щодо реєстрації місця проживання фізичної особи відповідач зареєстрована у вказаній квартирі (а.с.10). Згідно з розрахунком Концерну «Міські теплові мережі» за період з 01 вересня 2016 року по 31 жовтня 2021 року за адресою: АДРЕСА_2 , надавались послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води на суму 11051,01 грн., відповідачем оплачено 6233,35 грн., з них 2111,28 грн. по судовому наказу провадження №2-н/337/506/2016 від 27 вересня 2016 року, 1126,82 грн. по судовому наказу № 2н-2578/2011 від 08 серпня 2011 року, заборгованість 8055,76 грн. (а.с.5-6). Відповідачами розрахунок заборгованості не спростовувався. Відповідно до довідки щодо заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води заборгованість відповідача за період з 01 вересня 2016 року по 31 жовтня 2021 року становить 8055,76 грн. Згідно з п. 1 Правил про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, з наступними змінами та доповненнями (надалі Правила), ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець) і фізичною та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання відносяться до комунальних послуг. Пунктом 18 Правил встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 1 ст. 525 ЦК України). Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. За приписами пункту 1 частини першої статті 20 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. При цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частиною третьою статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Обов`язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень законодавства, закріплений також у статті 162 Житлового кодексу Української РСР. Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначене узгоджується з висновком, викладеним у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13 та від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що Концерн «Міські теплові мережі» надавав відповідачу як споживачу за вказаною адресою послуги з централізованого опалення та водопостачання, а відповідач такі послуги прийняла, від їх отримання не відмовлялась, а тому повинна нести обов`язок із сплати за комунальні послуги, надані Концерном «Міські теплові мережі». В той же час висновки суду першої інстанції про пропуск позивачем строку позовної давності є передчасними. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України визначений загальний термін позовної давності три роки. У відповідності до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Частинами 1, 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Згідно з ч. 1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253, 255 цього Кодексу. В суді першої інстанції відповідач ОСОБА_1 подала заяву про застосування позовної давності (а.с.13). Період заборгованості визначено позивачем з 01 вересня 2016 року по 31 жовтня 2021 року, з позовом щодо стягнення цієї заборгованості Концерн «Міські теплові мережі» звернувся 23 березня 2022 року (а.с.2). Як вбачається з наданого позивачем розрахунку (а.с.5-6), відповідачем здійснювалось часткове погашення щомісячних платежів. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України). У статті 264 ЦК України визначено порядок переривання перебігу позовної давності. Так, згідно із цією статтею перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення позову особою до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Аналіз зазначеної норми статті 264 ЦК України дає підстави для висновку, що йдеться про дві підстави для переривання перебігу позовної давності: а) вчинення особою дії, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; б) пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Слід зауважити, що правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо у них є докази на підтвердження факту такого переривання. У дослідженні обставин, пов`язаних із вчиненням зобов`язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку (частина 1 статті 264 ЦК України), суду необхідно врахувати, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає наявність боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у виді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 905/1562/18, від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, від 26 лютого 2020 року у справі № 910/4391/19. ОСОБА_1 були здійснені наступні платежі на погашення заборгованості: - лютий 2017 року 500 грн. (нараховано 428,31 грн.); - лютий 2019 року 1000 грн. (нараховано 239,79 грн.); - вересень 2019 року 495,05 грн. (нараховано 0,00 грн.); - травень 2021 року 500 грн. (нараховано 0,00 грн.); - вересень 2021 року 500,20 грн. (нараховано 0,00 грн.). Колегія суддів не приймає до уваги платежі за листопад 2020 року на суму 818,20 грн., за грудень 2020 року на суму 308,62 грн. як такі, що були здійснені на виконання судового наказу від 08 серпня 2011 року у справі №2н-2578/11 та платежі за січень 2019 року на суму 875,52 грн., за лютий 2019 року на суму 846,60 грн., за березень 2019 року на суму 89,16 грн. як такі, що були здійснені на виконання судового наказу від 27 вересня 2016 року у справі №2-н/337/506/2016, оскільки ці платежі не можуть свідчити про визнання відповідачем боргу та переривання строку позовної давності (а.с.27-30). За загальним правилом Концерн «Міські теплові мережі» мав право пред`явити вимоги про стягнення заборгованості за вересень 2016 року (дата початку періоду, зазначеного в позові) до серпня 2019 року включно. В той же час, вбачається, що в лютому 2017 року, лютому 2019 року, вересні 2019 року, травні 2021 року, вересні 2021 року мало місце переривання перебігу позовної давності шляхом сплати коштів у більшому розмірі між поточні нарахування, що свідчить про визнання відповідачем боргу за попередній період. Суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув та помилково вважав, що позивачем пропущено строк позовної давності в частині позовних вимог за період з вересня 2016 року по лютий 2019 року. За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що Концерн «Міські теплові мережі» звернувся з позовом з дотриманням строків позовної давності та наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за весь визначений позивачем період в повному розмірі. Окрім того, колегія суддів звертає увагу на наступне. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з наступними змінами і доповненнями) установлено з 12 березня 2020 року по 22 травня 2020 року на всій території України карантин. Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.» Зазначений закон набрав чинності 02 квітня 2020 року. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 карантин було встановлено на всій території України з 12 березня 2020 року до 30 квітня 2021 року. Надалі карантин неодноразово продовжувався, в тому числі Постановою Кабінету Міністрів від 9 грудня 2020 року №1236 (зі змінами) з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року. Таким чином, строки позовної давності по заборгованості, що виникла станом на 02 квітня 2020 року призупинились та після скасування карантину продовжуватимуться ще на строк його дії. На вказані обставини суд першої інстанції також не звернув уваги. Враховуючи викладене, рішення суду згідно з п.3,4.ч.1 ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про стягнення з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» в солідарному порядку заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води з 01 вересня 2016 року по 31 жовтня 2021 року в розмірі 8055,76 грн. За приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інтонації, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України Концерн «Міські теплові мережі» має право на компенсацію відповідачами суми судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, в розмірі 2481 грн., суми судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги в розмірі 3 721,50 грн., всього 6 202,50 грн. Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» задовольнити. Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20 квітня 2022 року у цій справі скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту. Позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води з 01 вересня 2016 року по 31 жовтня 2021 року в розмірі 8055 (вісім тисяч п`ятдесят п`ять) гривень 76 копійок. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судовий збір в розмірі 6 202 (шість тисяч двісті дві) гривні 50 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складений 22 липня 2022 року. Головуючий А.В. Дашковська Судді: О.М. Кримська І.В. Кочеткова