Постанова 4851 № 440/4646/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2022 р. Справа № 440/4646/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Макаренко Я.М., Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2021, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, м. Полтава, по справі № 440/4646/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) , ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі відповідач), в якому просив суд: - визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3189-53 від 10 листопада 2020 року та № Ф-3189-53 від 13 квітня 2021 року; - зобов`язати відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення інформації про борг в розмірі 19668,74 грн. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2021р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ ВП 44057192) про визнання дій неправомірними та скасування вимог задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано вимоги Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3189-53 від 10 листопада 2020 року та № Ф-3189-53 від 13 квітня 2021 року. Зобов`язано Головне управління ДПС у Полтавській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків - ОСОБА_1 шляхом виключення інформації про заборгованість з ЄСВ в розмірі 9595,30 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ ВП 44057192) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок. Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2021р. по справі № 440/4646/21, винести нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) від 10.11.2020р. № Ф-3189-53 на суму 16368,74 грн, від 13.04.2021р. № Ф-3189-53 на суму 19668,74 грн та зобов`язання Головного управління ДПС у Полтавській області внести зміни до інтегрованої картки ОСОБА_1 шляхом включення інформації про заборгованість з єдиного внеску у розмірі 9595,30 грн. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивач має заборгованість з єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування в сумі 9595, 30 грн та незалежно від того, що позивач є найманим працівником, особисто за себе він повинен сплачувати єдиний внесок на загальних підставах як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, а саме юридичну практику. Сплата єдиного внеску у такому разі не здійснюється подвійно, адже за фізичну особу, яка працює найманим працівником у юридичної особи, сплачує роботодавець. Також апелянт зазначає, що фізична особа, яка є найманим працівником у юридичної особи та/або фізичної особи-підприємця та отримала свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та надання адвокатських послуг та не може представляти свого роботодавця як адвокат. Особа, яка має «адвокатське свідоцтво» та займає посаду юриста або керівника юридичного відділу (департаменту) компанії, що не є адвокатською, має подвійний статус, тому повинна сплачувати єдиний внесок за себе понад сплачений за нього роботодавцем як за найманого працівника. Відповідач зазначає, що особи, які провадять незалежну професійну діяльність та одночасно є найманими працівниками, не звільняються від сплати єдиного внеску за себе, якщо вони зареєстровані як особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність. У відповідності до п. 3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на підставі рішення ради адвокатів Полтавської області від 25 січня 2013 року № 2 ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії №1366. З 26 березня 2014 року позивач працює в ПСП "Дружба" на посаді юриста. Зі місту наданої позивачем до суду копії виписки з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування індивідуальні відомості про застраховану особу за формою ОК-5, судом встановлено, що єдиний внесок за застраховану особу (позивача) за період з 4 кварталу 2019 по 4 квартал 2020 року сплачений його роботодавцем (код ЄДРПОУ 30652745). Головним управлінням ДПС у Полтавській області складено вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3189-53 від 10 листопада 2020 року, якою визначено заборгованість з ЄСВ станом на 31 жовтня 2020 року в розмірі 16368,74 грн. та № Ф-3189-53 від 13 квітня 2021 року, якою визначено заборгованість з ЄСВ станом на 31 січня 2021 року в розмірі 19668,74 грн. Не погоджуючись із вказаним вимогами позивач звернувся до суду з цим позовом. 10 червня 2021 року на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/2129/20 контролюючим органом здійснено коригування відомостей інтегрованої картки позивача щодо розміру заборгованості зі сплати ЄСВ шляхом її зменшення на 10073,00 грн. Станом на 10 червня 2021 року за відповідачем обліковується заборгованість зі сплати ЄСВ в розмірі 9595,30 грн. Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з наявності підстав для скасування оскаржуваних вимог про сплату боргу (недоїмки) та для виключення з інтегрованої картки платника податків інформації про заборгованість з єдиного соціального внеску в розмірі 9595,30 грн. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб щодо адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI). Так, відповідно до положень пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи. Згідно із підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб. Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VІ (далі Закон № 2464- VІ ). Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно частин другої та третьої статті 9 даного Закону обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Відповідно до підпункту 2 пункту 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. Водночас, перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Згідно пункту 5 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Так, особи, які провадять в тому числі адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно пункту 5 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" до платників єдиного внеску. Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності як самозайнята особа та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності. Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Згідно положень статті 13 вказаного вище Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 26 березня 2014 року перебуває у трудових відносинах із ПСП "Дружба" де обіймає посаду юриста. Таким чином, позивач надає правову допомогу в межах трудових відносин з ПСП "Дружба", перебуваючи на посаді юриста, та є працівником в межах незалежної професійної діяльності. Зі місту виписки з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування індивідуальні відомості про застраховану особу за формою ОК-5, судом встановлено, що єдиний внесок за застраховану особу (позивача) за період з 4 кварталу 2019 року по 4 квартал 2020 року сплачений його роботодавцем (код ЄДРПОУ 30652745). Відповідач не надав суду доказів на спростування факту сплати роботодавцями єдиного внеску за найманого працівника ОСОБА_1 . При цьому, відповідачем до суду не надано будь-яких пояснень або належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач здійснює незалежну професійну діяльність поза межами ПСП "Дружба" як самозайнята особа та отримує дохід від такої діяльності. Під час вирішення зазначеної справи колегія суддів враховує, що Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", тобто до 01.01.2021 не було врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення незалежної професійної діяльності. А із системного аналізу його норм вбачається, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вказана мета досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску. Таким чином, в розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" позивач є застрахованою особою і єдиний внесок за нього регулярно нараховує та сплачує роботодавець, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як фізичною особою-підприємцем. Такі висновки суду узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.12.2019 по справі № 440/2149/19. Слід зазначити, що у сфері податкових правовідносин діє презумпція добросовісності платника, яка, з одного боку, передбачає надання правового захисту платникам, які у повному обсязі виконують свої обов`язки з правильного нарахування, утримання та перерахування до бюджету законно встановлених податків, а також з дотримання необхідних умов для використання права на податкову вигоду; з іншого ж боку, розглядувана презумпція передбачає покладення на контролюючий орган тягаря доказування наявності складу податкового правопорушення у діях (бездіяльності) платника, який у протилежному випадку вважається добросовісним. З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що нарахування контролюючим органом позивачу ЄСВ тягне за собою подвійне оподаткування доходів позивача, що є непереборним тягарем щодо сплати ОСОБА_1 податків до бюджету та призводить до подвійного оподаткування доходів платника податків, що суперечить законодавству. Враховуючи те, що відповідач не надав докази, що позивач, як самозайнята особа (адвокат) працює поза межами ПСП "Дружба" та відповідно отримує доходи від незалежної професійної діяльності, то вірними є висновки суду першої інстанції, що визначена в спірних вимогах сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фактично є подвійним оподаткуванням одного й того самого доходу позивача. Вказані висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 28 березня 2019 року у справі № 820/6324/17 (адміністративне провадження № К/9901/51065/18, № К/9901/50934/18). Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності сформованих ними вимог про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску. Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги, що позивач повинен сплачувати єдиний соціальний внесок за себе понад сплачений за нього роботодавцем як за найманого працівника, оскільки це призведе до подвійного оподаткування одним видом податку доходів платника податку. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправними та скасування вимог Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3189-53 від 10 листопада 2020 року та № Ф-3189-53 від 13 квітня 2021 року. Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо зобов`язання відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення інформації про борг в розмірі 9595,30 грн, з огляду на таке. Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затверджено Наказом Міністерства фінансів України 12 січня 2021 року № 5 (далі - Порядок № 5). Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 5 інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу. Інформаційна система - інтегрований комплекс процесів, компонентів та засобів апаратного і програмного забезпечення для виконання цільової функції. Згідно із пунктами 3, 5 розділу І Порядку № 5 оперативний облік платежів здійснюється податковими органами в інформаційній системі. Метою ведення оперативного обліку і складання звітності податкових органів є забезпечення користувачів повною, достовірною та неупередженою інформацією щодо стану розрахунків платників з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування для прийняття оптимальних управлінських рішень. Моніторинг повноти та своєчасності внесення первинних показників у підсистеми інформаційної системи забезпечується керівниками структурних підрозділів територіального органу ДПС за напрямами роботи. Приписами пункту 4 розділу V Порядку встановлено, що працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження податкового органу, до компетенції яких належать розгляд скарг під час проведення процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах, під час проведення процедури судового оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем вносять дані до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв`язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати контрольно-перевірочної роботи. Відображенню в інформаційній системі підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв`язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій. Такими матеріалами є: скарга (заява) платника податків; рішення про результати розгляду скарги (заяви); ухвала суду про відкриття провадження; рішення суду, прийняте по суті. Cтатус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску змінюється відповідно до суті рішення (постанови) ("Скасовується в судовому порядку" / "Вручено, судовий розгляд"). У підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та рішень щодо єдиного внеску змінюється на "Скасовується в судовому порядку" / "Вручено, судовий розгляд". У разі якщо за результатами судового оскарження донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі скасовується (статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на "Скасовується в судовому порядку"), то в ІКП відображення облікових показників (операцій) щодо донарахування/зменшення суми не проводиться. Інформація, внесена та збережена працівниками підрозділів адміністративного/судового оскарження до інформаційної системи податкових органів, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, та інформаційної системи податкових органів, яка забезпечує відображення результатів адміністративного оскарження, щоденно автоматично відображається в реєстрі "Апеляційне та судове оскарження" підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи. Працівники підрозділів, які проводять контрольно-перевірочні заходи, щоденно опрацьовують інформацію, завантажену в підсистему, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи з інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскаржень. Тож, в силу положень вищевказаного порядку, працівники контролюючого органу можуть виключати з ІКП суми донарахувань та змінювати стан рішень контролюючого органу, якими визначено вказані суми зобов`язань. Суд зазначає, що спосіб захисту прав та інтересів осіб, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)). "Ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі. Таким чином, ефективним та таким, що відповідає вимогам законодавства способом відновлення порушеного права позивача, колегія суддів вважає зобов`язання відповідача здійснити коригування в індивідуальній картці платника шляхом вилучення відомостей про вказану суму заборгованості з ЄСВ. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині зобов`язання відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення інформації про суму боргу з ЄСВ у розмірі 9595,30 грн. З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для задоволення вимог позивача про коригування даних інтегрованої картки шляхом виключення з них відомостей про наявність заборгованості з єдиного внеску. Згідно ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Враховуючи вищевикладене, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача у справі. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2021р. по справі №440/4646/21 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2021 по справі № 440/4646/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський З.О. Кононенко