Постанова Дніпровський апеляційний суд № 200/15726/14

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1527/22 Справа № 200/15726/14 Головуючий у першій інстанції: Ханієва Ф. М. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 липня 2022 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Красвітної Т.П., суддів: Єлізаренко І.А., Петешенкової М.Ю., при секретарі Сахарову Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на ухвалу Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 19 липня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_1 , законні представники малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 : ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , Адміністрація Центрального району Дніпровської міської ради, про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИЛА: Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 липня 2021 року клопотання сторін про затвердження мирової угоди в цивільній справі №200/15726/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_1 , законні представники малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 : ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , Адміністрація Центрального району Дніпровської міської ради, про стягнення заборгованості, задоволено повністю. Затверджено мирову на наступних умовах.

1. ОСОБА_3 визнає свої зобов`язання перед ОСОБА_2 зі сплати заборгованості в сумі 200000,00 грн, які виникли після укладення між ними 12 травня 2010 року договору безпроцентної цільової позики в сумі 215000,00 грн для придбання квартири АДРЕСА_1 .

2. До моменту укладення мирової угоди ОСОБА_3 сплатив ОСОБА_2 15000,00 грн в рахунок сплати заборгованості за договором безпроцентної цільової позики від 12 травня 2010 року.

3. Заборгованість за договором безпроцентної цільової позики від 12 травня 2010 року має бути сплачена у строк до 30 жовтня 2021 року та може бути погашена достроково.

4. У випадку належного виконання ОСОБА_3 умов мирової угоди ОСОБА_2 зобов`язується не заявляти жодних вимог на підставі пункту 5.2 договору безпроцентної цільової позики від 12 травня 2010 року.

5. У випадку порушення ОСОБА_3 умов мирової угоди він зобов`язується сплатити ОСОБА_2 штраф у розмірі 25% (відсотків) від суми заборгованості за договором безпроцентної цільової позики від 12 травня 2010 року у розмірі 200000,00 грн.

6. Мирова угода набирає чинності з моменту її затвердження судом та діє до повного виконання зобов`язання, передбаченого мировою угодою. Закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_1 , законні представники малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 : ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , Адміністрація Центрального району Дніпровської міської ради, про стягнення заборгованості. Зобов`язано Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області повернути ОСОБА_2 50% (відсотків) сплаченого ним судового збору у розмірі 1075,00 грн. (а.с. 18-21 т.3). В апеляційній скарзі ОСОБА_6 , посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с. 26-29 т.3). Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується матеріалами справи. Місце проживання сторін та третіх осіб є м. Дніпро; місцезнаходженням Адміністрації Центрального району Дніпровської міської ради є також м. Дніпро по вул. Князя Ярослава Мудрого,

32. На день розгляду даної справи на території Дніпропетровської області не ведуться активні бойові дії, що свідчить, що поточна обстановка у даному регіоні є стабільною. У даній справі питання права не становлять особливої складності. Судовий захист повинен відповідати умовам процесуальної економії, враховуючи, що пунктами 10, 11 частини 2 статті 2 ЦПК України визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами. З урахуванням викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників процесу. Розглянувши матеріали, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з наступного. Постановляючи ухвалу про затвердження мирової угоди, суд першої інстанції виходив з того, що при затвердженні даної мирової угоди не порушуються права та охоронювані законом інтереси сторін, умови мирової угоди відповідають вимогам закону і є вирішенням спору, що виник між сторонами. З таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись, враховуючи наступне. Судом встановлено, що у вересні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , посилаючись на те, що 12 травня 2010 року вона надала у борг ОСОБА_3 215000,00 грн для придбання квартири АДРЕСА_1 , уклавши з ним договір безпроцентної цільової позики, за яким позичальник повинен був повернути вказану суму до 12 травня 2014 року, в підтвердження чого відповідач власноруч написав розписку. В забезпечення виконання указаного зобов`язання 12 травня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 укладено договір поруки, згідно з умовами якого останній частково поручився перед позикодавцем за виконання ОСОБА_3 свого зобов`язання в розмірі 15000,00 грн. У зазначений строк борг не повернуто. Тому позивачка просила визнати дійсними вказані договори, стягнути на її користь солідарно з відповідачів заборгованість за договором безпроцентної цільової позики від 12 травня 2010 року у розмірі 15000,00 грн та стягнути на її користь з ОСОБА_3 заборгованість за договором у розмірі 200000,00 грн. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2014 року позов задоволено. Визнано дійсним договір безпроцентної цільової позики від 12 травня 2010 року, який укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Визнано дійсним договір поруки від 12 травня 2010 року, який укладено між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 . Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором безпроцентної цільової позики від 12 травня 2010 року, який було укладено для купівлі ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1 у розмірі 15000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором безпроцентної цільової позики від 12 травня 2010 року, який було укладено для купівлі ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1 у розмірі 200000,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с. 32-35 т.1). Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2016 року рішення районного суду скасовано в частині визнання дійсними договору безпроцентної цільової позики від 12 травня 2010 року, який укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та договору поруки від 12 травня 2010 року, який укладено між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , та ухвалено у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с. 94-96 т.1). Постановою Верховного Суду від 18 квітня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Куценко Мариною Олександрівною, задоволено частково. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2014 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 146-149 т.1). Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції, касаційний суд виходив з того, що ухвалюючи рішення та встановлюючи, що грошові кошти, передані за договором безпроцентної цільової позики, були використані саме для купівлі ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1 , суди попередніх інстанцій всупереч вимогам процесуального законодавства не врахували, що така обставина породжує преюдицію для інших правовідносин, оскільки зазначена квартира була придбана у період перебування у шлюбі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , права та законні інтереси якої зазначеними рішеннями порушуються, однак остання до участі у справі залучена не була. Згідно змісту вказаної вище постанови, зокрема, суд не врахував, що на момент укладення договору безпроцентної цільової позики зазначена квартира ще не набула статусу об`єкта права власності, оскільки свідоцтво про право власності було видано Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 17 вересня 2010 року, а тому не могла бути предметом попередньої домовленості. Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Частиною 2 вказаної вище статті передбачено, що сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі (ч.ч. 3-4 статті 207 ЦПК України). Згідно ч. 5 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: 1) умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними або 2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє. Таким чином, за змістом даної норми закону суд має перевірити, чи умови мирової угоди не суперечать закону, чи дотриманий сторонами процедурний порядок звернення, чи дійсно укладено мирову угоду, який її зміст, чи зрозуміло, чітко, однозначно, безумовно викладено умови, чи стосується угода предмету спору, чи всі умови угоди підлягають примусовому виконанню, чи в результаті ліквідується спір між сторонами. У пункті 1 частини 5 статті 207 ЦПК України встановлено, що суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб. З матеріалів справи вбачається, що апелянт ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем у справі ОСОБА_3 з 12 червня 2010 року, який було розірвано рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 серпня 2014 року №201/5815/14-ц, що також підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого повторно Бабушкінським відділом ДРАЦС реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції 12.02.2014 року (а.с. 48, 49 т.1). Встановивши оскаржуваною ухвалою у пункті 1 резолютивної частини факту, що грошові кошти передані за договором безпроцентної цільової позики від 12 травня 2010 року для придбання квартири АДРЕСА_1 , місцевий суд, всупереч вимогам частини 1 статті 207 ЦПК України не врахував, що така обставина породжує преюдицію для інших правовідносин, оскільки зазначена квартира була придбана у період перебування у шлюбі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , права та законні інтереси якої порушуються оскаржуваної ухвалою, зокрема, через те, що вона претендує на половину квартири у справі №203/334/16-ц про поділ майна подружжя та визнання права власності. Встановлення у мировій угоді факту отримання відповідачем позики для придбання квартири АДРЕСА_1 стосується прав апелянта, оскільки впливає на її право на вказану квартиру, як майно спільної сумісної власності подружжя. При цьому, згідно вимог частини 1 статті 207 ЦПК України, мирова угода має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. За положеннями частини 1 статті 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. У даній справі апелянт ОСОБА_1 є третьою особою, тобто не стороною у справі. Вона не укладала та не підписувала мирову угоду від 30.10.2019 року, яка погоджена між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , та затверджена оскаржуваною ухвалою суду від 19.07.2021 рок (а.с. 223 т.2). Крім того, зізмісту оскаржуваної ухвали вбачається, що затвердження мирової угоди від 25.05.2021 року здійснено судом з відступом від змісту умов, які погоджені сторонами безпосередньо у мировій угоді. Зокрема, у пункті 2 мирової угоди її сторони погодили, що позивач у справі не ставить під сумнів цільове використання наданих ним, згідно до вказаного вище договору, грошових коштів відповідачу у справі ОСОБА_3 ; в свою чергу, відповідач у справі також підтверджує цільове використання ним за даним договором грошових коштів (а.с. 218 т.2). Однак, оскаржувана ухвала вказаного застереження сторін не містить, як не містить і обгрунтування щодо відмови у затвердженні мирової угоди із збереженням повного переліку домовленостей сторін. Враховуючи викладене, приймаючи до уваги вимоги ч. 1 ст. 379 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до місцевого суду для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 379, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 липня 2021 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий Т.П. Красвітна Судді І.А. Єлізаренко М.Ю. Петешенкова