Постанова Дніпровський апеляційний суд № 185/7405/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/730/22 Справа № 185/7405/21 Суддя у 1-й інстанції - Мицак М.С. Суддя у 2-й інстанції - Мудрецький Р. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 липня 2022 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі судді: Мудрецького Р.В., за участю: захисника Білого І.М., переглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2022 року, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,- ВСТАНОВИВ: Постановою суду від 22 лютого 2022 року ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік і стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 454 грн. Судом встановлено, що водій ОСОБА_1 01 вересня 2021 року о 07.00 год., по вул. Дніпровській, 10 в м. Павлограді керував автомобілем марки «ВАЗ 2109» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння (зіниці ока не реагують на світло). На вимогу працівника поліції у присутності двох свідків відмовився від проходження медичного огляду для встановлення стану наркотичного сп`яніння. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просять скасувати постанову суду та закрити провадження за відсутністю складу правопорушення. Також просять поновити строк на оскарження вказуючи, що про розгляд справи суд не повідомляв, а про рішення суду дізнався лише 01 червня 2022 року через додаток Дія з якого видно про відкриття виконавчого провадження. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що рішення суду незаконне, оскільки він не викликався в суд та взагалі не був ознайомлений з протоколом про адміністративне правопорушення. При цьому, апелянт вказує про порушення ч.7 ст. 266 КУпАП, працівниками поліції оскільки після відсторонення його від керування автомобіль було передано дружині, яка не має посвідчення, що викликає сумніви у діях представників правоохоронних органів. Разом з цим, суд І інстанції розглянув справу у спрощеному порядку не мотивувавши її належним чином, та не врахувавши вимоги ч.2 ст. 33 КУпАП, під час накладення стягнення. В апеляційній скарзі захисник підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Суд апеляційної інстанції, заслухавши пояснення захисника, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративне правопорушення, законність та обґрунтованість постанови суду, дійшов висновку, що клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Перевіряючи доводи клопотання про поновлення строку, то апеляційний суд вважає їх обґрунтованими, та такими, що знайшли своє підтвердження, тому строк слід поновити, а апеляційну скаргу розглянути по суті. Рішення суду першої інстанції про визнання винуватим ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП є законними та обґрунтованими. У відповідності до ст. ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Районний суд дотримався вказаних вимог закону при розгляді справи. Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутності складу правопорушення в діях ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, а вина підтверджується дослідженими районним судом доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення в якому викладено обставини правопорушення; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які зазначили, що в їх присутності ОСОБА_1 відмовився від огляду в медичному закладі для встановлення стану наркотичного сп`яніння; відеозаписом, яким підтверджуються вказані обставини. Апеляційний суд вважає вказані докази належними, допустимими, які доповнюють одне одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Беручи до уваги факт допустимості та належності зазначених доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не був ознайомлений з протоколом про адміністративне правопорушення апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки даний факт спростовується тим фактом, що останній підписав протокол у графі про отримання тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом. Тому останній мав можливість ознайомитися з протоколом. Необгрунтованими апеляційний суд вважає доводи про упередженість дій працівників поліції передавши автомобіль дружині ОСОБА_1 , яка не має права керування транспортними засобами, так як працівники поліції дотрималися вимог ч.1 ст. 266 КУпАП, та відсторонили ОСОБА_1 від керування автомобілем, що передбаченою даною нормою. Що стосується доводів апеляційної скарги про розгляд скарги без участі ОСОБА_1 , то даний факт має місце, однак судом І інстанції вживалися заходи для виклику правопорушника. При цьому, в апеляційній скарзі апелянт не наводить інших переконливих доводів щодо незаконності рішення суду, тому дані доводи не можуть бути підставою для скасування постанови суду І інстанції. Стягнення судом І інстанції накладено на ОСОБА_1 відповідно до санкції ч.1 ст. 130 КУпАП, тому доводи апелянта в цій частині також є необґрунтованими. Підсумовуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Поновити строк ОСОБА_1 на оскарження постанови Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2022 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2022 року, якою ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік і стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 454 грн.- залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду Р.В.Мудрецький