Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/10529/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/10529/21 Суддя першої інстанції: Кушнова А.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 липня 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Горяйнова А.М., суддів - Файдюка В.В. та Черпіцької Л.Т., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИЛА: У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: - визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо обмеження пенсії максимальним розміром. - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести з 25 квітня 2019 року перерахунок та виплатити пенсію без обмеження максимальним розміром та з урахуванням вже проведених виплат. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року вказаний адміністративний позов було задоволено частково: - визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести ОСОБА_1 з 25 квітня 2019 року перерахунок та виплатити пенсію без обмеження максимальним розміром та з урахуванням вже проведених виплат. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального і процесуального права. Скаржник вказує на те, що розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Відповідач просить врахувати, що положення законодавства, якими обмежувався максимальний розмір пенсії, не визнавалися такими, що не відповідають Конституції України, а, отже, є чинними і підлягають застосуванню. Відзив на апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області не надходив, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області задовольнити, рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року - скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, виходячи з такого. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Судом встановлено та сторонами справи не заперечується, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області. З 2003 року позивачу призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 03 вересня 2020 року, категорія

1. Також позивач має статус інваліда війни І групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 01 вересня 2020 року. Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК сер. АВ № 0100035 позивачу з 23 червня 2020 року довічно встановлено І групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, що пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Ступінь втрати професійної працездатності позивача у відсотках становить 90%. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 320/5970/19, що набрало законної сили, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зобов`язано провести ОСОБА_1 з 25 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» без застосування формули, визначеної п. 91 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року № 1210. На виконання вказаного рішення суду позивачу з 25 квітня 2019 року було проведено перерахунок пенсії та обмежено її максимальний розмір 10 прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність. Позивач 08 лютого 2021 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою, в якій просив виплачувати пенсію без обмеження максимальним розміром. Листом від 02 березня 2021 року № 2129-2079/О-02/8-1000/21 відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для виплати пенсії без обмеження максимальним розміром, оскільки відповідно до ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Не погоджуючись з такими діями Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було доповнено частиною третьою, яка обмежує максимальний розмір пенсії, згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Однак ці зміни визнано неконституційними згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008. Положення ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону № 230/96-ВР від 06 червня 1996 року не містить норми, яка б передбачала обмеження пенсії максимальним розміром. Також суд першої інстанції зазначив, що обмеження максимального розміру пенсії передбачене ч. 3 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (зі змінами, внесеними згідно з Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI від 08 липня 2011 року та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911 від 24 грудня 2015 року) передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. У п.п. 1, 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 3668-VI (набрав чинності з 01 жовтня 2011 року) визначено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. У п. 2 Прикінцевих положень Закону № 911-VIII передбачено, що дія його положень щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01 січня 2016 року. Посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, суд першої інстанції зазначив, що обмеження пенсії максимальним розміром застосовується до осіб, яким пенсія призначена після набуття чинності Законом №3668-VI, тобто після 01 жовтня 2011 року та Законом № 911-VIII, тобто з 01 січня 2016 року, та Законом №1801-VIII, тобто з 01 січня 2017 року. В той час як позивачу пенсія призначена до 01 жовтня 2011 року, що виключає обмеження відповідачем її максимальним розміром при здійсненні перерахунку. Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, адже вони не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» частину третю ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було викладено в такій редакції: «Максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зазначені зміни дійсно було визнано такими, що не відповідають Конституції України. Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони. Разом з тим положення ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не були застосовані до позивача. У подальшому обмеження максимального розміру пенсії були введені Законом України «Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи». Згідно з ч. 1 ст. 2 вказаного Закону максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Додатково Законом України «Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» положення ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» були викладені в такій редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність». Перевіряючи можливість застосування зазначеного правила до спірних правовідносин, колегія суддів враховує, що Закон України «Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» був прийнятий 08 липня 2011 року та був чинності 01 жовтня 2011 року. У п. 2 розділу ІІ вказаного Закону визначений перелік виключень, за яких обмеження щодо виплати пенсії не застосовується. Так, згідно з п. 2 розділу ІІ Закону України «Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом. Колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ще у 2003 році, тобто до набрання чинності Законом України «Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи». Водночас зазначена обставина не виключає можливість обмеження пенсії позивача максимальним розміром, що встановлений цим Законом. Особливості застосування п. 2 розділу ІІ Закону України «Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» були предметом дослідження Верховним Судом у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду. У постанові від 24 червня 2020 року у справі № 580/234/19 Верховним Судом сформульовано правову позицію, відповідно до якої норми п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту «обмеження максимального розміру пенсії» за колом осіб в момент набуття чинності Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону. Разом з тим із часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України. Відтак на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону України «Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. Вирішуючи спір з урахуванням правової позиції Верховного Суду у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, колегія суддів виходить з того, що за змістом п. 2 розділу ІІ Закону України «Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» розмір пенсії позивача не міг бути обмеженим, якщо на момент набрання чинності вказаним Законом нарахована йому сума перевищувала десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Однак пенсія позивача також не підлягала перерахунку до того моменту, коли сума, що дорівнює десяти прожитковим мінімумам, установленим для осіб, які втратили працездатність, не перевищить розмір раніше нарахованої йому пенсії. Після настання такого моменту позивач набуває право на перерахунок пенсії, однак її розмір підлягає відповідному обмеженню. Згідно з поясненнями Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 23 вересня 2021 року № 1000-0904-7/96477 обмеження максимального розміру пенсії було застосовано до позивача з 23 червня 2020 року, адже після проведення перерахунку внаслідок зміни відсотка втрати працездатності розмір пенсії перевищив десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Правові підстави не застосовувати до пенсії ОСОБА_1 обмеження максимального розміру, встановлені ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст. 2 Закону України «Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» у відповідача були відсутні. Колегія суддів враховує, що зазначені норми права не визнані у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), є чинними і обов`язковими до виконання. За таких обставин колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 має право на отримання пенсії без обмеження максимальним розміром. Отже, доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 24 грудня 2021 року, та є підставами для його скасування. З огляду на викладене колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області задовольнити, рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року - скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 242, 238, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - задовольнити. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року - скасувати. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач А.М. Горяйнов Судді В.В. Файдюк Л.Т. Черпіцька