Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/1756/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 липня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/1756/22 Головуючий в 1 інстанції: Марин П.П. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Коваля М.П., суддів - Кравця О.О., - Зуєвої Л.Є., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу адвоката Острицького Андрія Олеговича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 червня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Національного Університету оборони України імені Івана Черняховського про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: 25 січня 2022 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Національного Університету оборони України імені Івана Черняховського, в якому позивач просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Національного Університету оборони України імені Івана Черняховського, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане продовольче забезпечення як водолазному спеціалісту за період з 14.03.2017 по 29.08.2018; - зобов`язати Національний Університет оборони України імені Івана Черняховського нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за нестримане продовольче забезпечення як водолазному спеціалісту за період з 14.03.2017 по 29.08.2018. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року відкрито провадження по справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2022 року адміністративний позов залишений без руху, позивачу повідомлено про необхідність усунути, зазначені в ухвалі суду недоліки у 10-денний строк з дня отримання копії ухвали, шляхом надання до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду з відповідними доказами поважності причин його пропуску. 06 червня 2022 року за вх.№ ЕС/1741/22 представником позивача до Одеського окружного адміністративного суду подано заяву про усунення недоліків, в якій вказує, що позивач звернувся до суду із позовом до суду з дотриманням загального терміну звернення до суду, оскільки він скористався своїм правом на досудове врегулювання спору. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21 червня 2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Національного Університету оборони України імені Івана Черняховського про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії залишено без розгляду. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, адвокат Острицький Андрій Олегович звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_1 , в якій вказує на неповне з`ясування судом обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи; порушення судом першої інстанції норм процесуального права, тому просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що грошова компенсація за неотримане речове майно, до якого належить і продовольче забезпечення, є компенсаційною виплатою (тобто відноситься до складу заробітної плати, а в розглядуваному випадку її аналогу грошового забезпечення військовослужбовця), тому право на її отримання не може обмежуватися будь-яким строком згідно положень ч. 2 ст. 233 КЗпП України. Окрім того, на думку апелянта, до суду позивач звернувся 18.01.2022 року, тобто ним дотримано загальний термін звернення до суду, оскільки він скористався своїм правом на досудове врегулювання спору. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Приймаючи рішення про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням правової природи грошової компенсації за неотримане речове майно, яка визначена в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19, спеціальним строком звернення до суду є місячний строк, визначений частиною п`ятою статті 122 КАС України. Окрім того, за висновками суду, доводи представника позивача, викладені в заяві про усунення недоліків не спростовують факту пропуску строку звернення до суду, при цьому позивачем не надано доказів поважності причин пропуску цього строку. Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічною службою є, зокрема, військова служба. За характером спірних правовідносин і їх суб`єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу. Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України. Судовою палатою з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду Верховного Суду прийнято постанову від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19, в якій вирішувалось питанням наявності чи відсутності підстав для застосування статей 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі невиплати (несвоєчасної виплати) військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. Для вирішення вказаного правового питання Верховний Суд у наведеній постанові визначив правову природу такої компенсації та строки її виплати. Судова палата, проаналізувавши наведені законодавчі приписи та висновки Конституційного Суду України і Верховного Суду, дійшла до такого. Зі змісту положень Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року № 232, висновується, що речове забезпечення не має характеру винагороди за виконану працю, а спрямоване насамперед на задоволення потреб військовослужбовців під час несення ними військової служби. Такі гарантії щодо забезпечення військовослужбовців доречно порівняти із подібними категоріями трудового законодавства, а саме пунктом 3 частини першої статті 29 КЗпП України, відповідно до якого власник або уповноважений ним орган зобов`язаний до початку роботи за укладеним трудовим договором забезпечити працівника необхідними для роботи засобами. Варто також мати на увазі, що речове майно може бути різноманітним: майном особистого користування (предмети військової форми одягу, взуття та спорядження, які видаються у власне користування військовослужбовців) та інвентарним майном, яке є власністю військової частини та використовується особовим складом тимчасово під час проведення спеціальних робіт, несення бойового чергування, варти тощо. Лише перший вид майна, у разі його неотримання, підлягає грошовій компенсації. Отже, речове майно не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням) військовослужбовця. Щодо правової природи компенсації за неотримане речове майно, судова палата вважає, що таку слід розглядати як особливий, окремий вид належних військовослужбовцю сум. Як уже зазначено, стаття 116 КЗпП оперує поняттям «всі суми, що належать працівнику», а стаття 117 цього Кодексу передбачає санкцію за невиплату відповідних сум при звільненні. Чинне законодавство передбачає обов`язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини. Умовою для виникнення такого обов`язку є подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби. Отже, компенсація вартості за неотримане речове майно належить до складу належних звільненому працівникові сум у розумінні статті 116 КЗпП України. Враховуючи визначену у постанові судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19, правову природу грошової компенсації за неотримане речове майно, спеціальним строком звернення до суду з цим позовом є місячний строк, установлений частиною п?ятою статті 122 КАС України. Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постановах від 26 травня 2021 року у справі №380/5093/20, від 30 серпня 2021 року у справі №520/7668/20 та від 12 жовтня 2021 року у справі №380/6200/20, від 23 червня 2022 року у справі №540/2001/21. Відповідно, доводи позивача про те, що грошова компенсація вартості за неотримане речове майно та неотримане продовольче забезпечення при звільненні є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, а тому, згідно статті 233 КЗпП України строк звернення до суду не застосовується є хибною та такою, що не відповідає вимогам процесуального закону та судовій практиці Верховного Суду. Строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п`ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців, а відтак відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини другої статті 122 КАС України. Згідно з витягом з наказу начальника Національного університету оборони України імені Івана Черняховського (по стройовій частині) від 29.08.2018 року №177 наказано: капітана 2 рангу ОСОБА_1 , викладача кафедри фізичного виховання, спеціальної фізичної підготовки і спорту навчально-наукового інституту фізичної культури та спортивно-оздоровчих технологій, звільненого наказом першого заступника Міністра оборони України (по особовому складу) від 15 серпня 2018 року № 43 у запас за підпунктом "к" (які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дані продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду) пункту другого частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", вважати, що справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до Приморського районного військового комісаріату м. Одеси. З 29 серпня 2018 року виключити із списків особового складу університету та всіх видів забезпечення. Вислуга років у Збройних Силах на 29 серпня 2018 року: календарна - 19 років 01 місяць 07 днів, з пільговою (водолазні роботи) - 26 років 05 місяців 06 днів. Виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 29% посадового окладу; щомісячну надбавку за особливості проходження служби у розмірі 13,5% до посадового окладу, окладу за військове Звання та надбавки за вислугу років, за період з 01 по 29 серпня 2018 року. Щорічну основну відпустку за 2018 рік використав пропорційно часу, прослуженому в році звільнення, з розрахунку 3,3 дні за кожний повний місяць служби в кількості 23 доби, з 12 лютого по 06 березня 2018 року; Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 "Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам": грошова допомога на оздоровлення за 2018 рік виплачена; виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік в розмірі 15 610 гривень 80 копійок; виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за дев`ятнадцять календарних років служби у розмірі 148 302 гривні 60 копійок. Постійним, службовим житлом від Міністерства оборони України не забезпечувався. Тимчасово проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Як вбачається з листа Національного університету оборони України імені Івана Черняховського від 28.09.2021 року №182/4701, у Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського опрацьовано запит позивача щодо зарахування та перебування ОСОБА_1 на продовольчому забезпеченні та можливості нарахування та виплати компенсації у розмірі вартості набору продуктів, який видається на приготування обіду за період з 13.03.2017 по 29.08.2018 року ОСОБА_1 . За результатами розгляду повідомлено, що відповідно до вимог п.1.10 Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час. затвердженого наказом Міністра оборони України від 09 грудня 2002 року № 402. підставою для зарахування військовослужбовця на продовольче забезпечення є продовольчий атестат з попереднього місця служби та витяг з наказу командира військової частини. Такі документи на ОСОБА_1 в продовольчу службу університету за період з 03.02.2017 по 29.08.2018 року не надходили, тому і зарахування на продовольче забезпечення не відбулося, а відповідно нарахувати та виплатити компенсацію у розмірі вартості набору продуктів, який видається на приготування обіду за період з 13.03.2017 по 29.08.2018 року ОСОБА_1 є неможливим. Крім того, відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про розмір грошового забезпечення на день звільнення, виданої відповідачем 02.06.2020 року №182/3/1065. серед складових грошового забезпечення відсутня компенсація за неотримане продовольче забезпечення. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірно висновку, що з огляду на обставини справи, позивачу було відомо про те, що він не отримував продовольчого забезпечення під час проходження служби та не отримав компенсації за не отримане належне продовольче забезпечення під час звільнення зі служби. Натомість, не погоджуючись не виплатою грошової, позивач звернувся до суду 18 січня 2022 року, що свідчить про пропущення строку звернення до суду, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України, з відповідними позовними вимогами. На підставі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» зазначено, зокрема: заявник не зміг довести, що він вчиняв будь-які кроки, щоб довідатись про стан провадження у його справі, отже його скарга є необґрунтованою, оскільки є невідповідною вимозі «розумного строку». Таким чином, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Стосовно доводів апелянта, що позивач скористався своїм правом на досудове врегулювання спору, колегія суддів зазначає, що законом не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання спору стосовно виплати грошової компенсації за неотримане продовольче забезпечення, тому позивач мав можливість звернутись до суду з адміністративним позовом безпосередньо. Таким чином, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що будь-які об`єктивні чи суб`єктивні обставини не позбавляли апелянта можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом. Відповідно частини 4 статті 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. З огляду на викладене, з урахуванням часу звернення позивача з позовом до суду, колегія суддів приходить до висновку, що адміністративний позов подано з пропуском встановленого процесуальним законом строку, а підстави для його поновлення відсутні, наслідком чого є залишення адміністративного позову без розгляду на підставі вимог ч.4 ст. 123 КАС України. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Острицького Андрія Олеговича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 червня 2022 року - залишити без задоволення. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 червня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Національного Університету оборони України імені Івана Черняховського про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий суддя: М. П. Коваль Суддя: О. О. Кравець Суддя: Л.Є. Зуєва