Постанова Чернігівський апеляційний суд № 751/1120/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 19 липня 2022 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 751/1120/22 Головуючий у першій інстанції Ченцова С. М. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/691/22 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Висоцької Н.В. суддів: Мамонової О.Є., Онищенко О.І., із секретарем Патук А.А. учасники справи: позивач (заявник) ОСОБА_1 , відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 травня 2022 року (місце ухвалення м. Чернігів) про відмову в забезпеченні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, В С Т А Н О В И В : У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зобов`язання не чинити перешкоди у вихованні та спілкуванні з дитиною, визначення способу у спілкуванні та вихованні дитини. Одночасно з позовною заявою ОСОБА_1 звернувся із заявою про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову. В обґрунтування посилається, що він перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 і від шлюбу мають дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте шлюбні відносини з відповідачем припинені і вони проживають окремо. Також зазначає, що з 01.11.2021 дитина разом з матір`ю постійно проживає по АДРЕСА_1 і з цього часу відповідачі епізодично перешкоджають йому спілкуватись з дитиною та брати участь у її вихованні шляхом не допуску до квартири, де проживає дитина. Як вказує заявник, судовий розгляд цієї справи може тривати значний час та можливий апеляційний розгляд справи, а отже, судовий розгляд може тривати від півроку до року. Наголошує, що наразі дитині 1 рік 2 місяці і у такому ранньому віці, якщо він не бачитиме та не спілкуватиметься з нею тривалий час, повністю зруйнується психоемоційний зв`язок між ним та дитиною, вона не впізнаватиме його, буде боятися, сприйматиме як чужу та сторонню людину. Тому вважає, що істотно будуть порушені права дитини, яка буде позбавлена батьківського виховання та спілкування, а також його права як батька. Невжиття заходів забезпечення позову приведе до не можливості ефективного захисту та поновлення порушених права та ускладнення виконання рішення суду. У заяві про забезпечення ОСОБА_1 просить вжити заходи забезпечення позову шляхом надання дозволу йому на спілкування з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем її проживання: АДРЕСА_1 , кожних понеділка, середи, п`ятниці та неділі кожного місяця. Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09.05.2022 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, відмовлено. Обгрунтовуючи ухвалу суд першої інстанції прийшов до висновку, що в матеріалах справи відсутній письмовий висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору, який має значення для вирішення процесуального питання про забезпечення позову, у тому числі з огляду на співмірність заходів забезпечення позову, які просить вжити позивач. Також, за висновком суду, позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09.05.2022 і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його заяву про забезпечення позову. В обгрунтування скарги заявник посилається на те, що батько, який на час вирішення справи проживає окремо від дитини, має право на особисте спілкування з нею, а матір не має права перешкоджати батьку спілкуватись з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається в інтересах самої дитини. В обґрунтування цих доводів скарги заявник посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 25.11.2020 у справі № 760/15413/19, від 29.09.2021 у справі № 490/1087/21. Також заявник стверджує, що відсутність висновку органу опіки та піклування не є підставою для відмови в задоволенні зяави про забезпечення позову. На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу до суду учасниками справи подано не було. Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 26.06.2020, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 9). Сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 10). Судом також встановлено, що сторони спільно не проживають і дитина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір`ю, ОСОБА_2 , по АДРЕСА_1 . 16.02.2022 ОСОБА_1 звернувся до Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради зі зверненням, в якому просив вжити заходів щодо усунення порушення прав малолітньої дитини, ОСОБА_4 , яка позбавлена батьківського піклування, що негативно відображаться на її розвитку, вихованні та стану здоров`я (а.с. 7-8). У лютому ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні. Також ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом створення умов, необхідних для спілкування з дитиною на час вирішення спору. Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутній письмовий висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору і зазначений висновок має важливе значення для вирішення процесуального питання про забезпечення позову, у тому числі з огляду на співмірність заходів забезпечення позову, які просить вжити позивач. Також, за висновком суду, позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає вимогам чинного законодавства. Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема встановленням обов`язку вчинити певні дії. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Згідно частини десятої статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Встановлено, що на розгляді в Новозаводському районному суді м. Чернігова знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні. У позові ОСОБА_1 просив зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити йому перешкоди у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визначити способи його участі у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_4 без присутності матері ОСОБА_2 та ОСОБА_3 : щоденно у проміжок часу з 09 год. 00 хв. до 21 год. 00 хв. не більше трьох годин поспіль за місцем проживання дитини АДРЕСА_1 , з правом забирати дитину з місця проживання з метою прогулянки, відвідування лікувальних закладів, дошкільних закладів (а.с. 1-5). В обґрунтування обраного виду забезпечення позову ОСОБА_1 посилався на необхідність забезпечення контакту батька з малолітньою донькою, оскільки невжиття заходів забезпечення позову призведуть до не можливості ефективного захисту та поновлення його порушених прав та ускладнення виконання рішення суду. Предметом заявленого ОСОБА_1 позову є усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у вихованні дитини шляхом особистих зустрічей. Забезпечення позову шляхом надання дозволу на спілкування з дитиною за місцем її проживання кожного понеділка,середи, п`ятниці та неділі кожного місяця фактично є тотожніми частині позовних вимог. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року). Апеляційний суд враховує, що такі вимоги щодо забезпечення позову є тотожними тим вимогам, які зазначені заявником в позовній заяві. Тотожність позовних вимог заходам забезпечення позову має наслідком відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі 754/4437/18, від 22.09.2021 у справі №752/24015/20. Крім того, за правилами статті 19 СК України, у випадках, передбачених цим кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду. Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви. За правилами статті 141 СК України мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Відповідно до частин першої-третьої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. За наявності між батьками дитини спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, такий спір вирішується органом опіки та піклування (стаття 158 СК України) або судом ( стаття 159 СК України). Відповідно до частин першої, другої статті 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини. Згідно із вимогами частин першої, другої 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. Таким чином, зі змісту статей 158-159 СК України слід зробити висновок, що способи участі одного з батьків у вихованні дитини визначаються органом опіки та піклування за заявою того з батьків, хто бажає такі способи встановити чи судом - шляхом пред`явлення відповідного позову. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на час подання ОСОБА_1 позову та заяви про забезпечення позову письмовий висновок органу опіки та піклування щодо участі батька у спілкуванні та вихованні малолітньої дитини відсутній. Такий висновок не був наданий і під час розгляду справи щодо забезпечення позову апеляційним судом. Заявником не доведено необхідність та доцільність застосування саме запропонованих заходів забезпечення позову, з урахуванням предмету та підстав позовних вимог, не обґрунтовано, яким чином невжиття запропонованих представником позивача заходів забезпечення позову може перешкодити фактичному виконанню або зробити неможливим виконання судового рішення у даній справі у разі задоволення позову. Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази у сукупності із положеннями законодавства, суд апеляційної інстанції вважає, що спосіб забезпечення позову, який просить застосувати ОСОБА_1 , є за своєю суттю позовною вимогою про встановлення графіку спілкування з дитиною, а вжиття такого заходу забезпечення позову призведе до фактичного задоволення позову ще до ухвалення рішення у справі та до пред`явлення таких вимог. Вирішення цього питання можливе лише шляхом постановлення рішення по справі за результатами її розгляду по суті у разі пред`явлення відповідних позовних вимог. Розглядаючи справу відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, тобто в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 травня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 20.07.2022. Головуючий Судді: