Постанова Київський апеляційний суд № 357/1695/22

справа № 357/1695/22 головуючий у суді суддя в І інстанції Дубановська І. Д. провадження № 33/824/1450/2022 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 липня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі судді Березовенко Р.В. за участю особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,на постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2022року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНКОПП: в матеріалах справи відсутній, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягався, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП,- В С Т А Н О В И В: Постановою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496 грн. 20 коп. Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану постанову скасувати, провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. У обґрунтування апеляційних вимог, посилаючись на судову практику в даній категорії справ, зазначає, що матеріали справи не містять доказів законності вимоги зупинення автомобіля, а відтак у поліцейського не виникло права вимагати документи та проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Крім того, апелянт наголошує, що судом першої інстанції помилково зроблено висновок про те, що винуватість ОСОБА_1 підтверджується відеозаписом з нагрудної боді-камери поліцейського. Пояснює це тим, що відеозапис не суцільний та починається не з зупинки автомобіля. Таким чином, суд першої інстанції не міг встановити зупинку автомобіля, поведінку водія та наявність ознак сп`яніння у водія в момент зупинки. Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що у разі якщо відеозапис портативного відео реєстратора з нагрудної камери не безперервний, матеріали справи мають містити рапорт поліцейського з зазначенням причин перерви фіксації чи не увімкнення камери. На думку апелянта, матеріали справи не містять доказів, як б підтверджували ознаки сп`яніння водія. Вказує, що адміністративна відповідальність та процедура притягнення до неї ґрунтується на презумпції невинуватості. Посилаючись на судову практику, вказує на те, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути доказом, який би вказував про факт здійснення правопорушення, оскільки лише констатує порушення особою певних правил. Також зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не містить відмітки про повідомлення апелянтові прав та обов`язків. Вказує, що особистий підпис в протоколі є лише засвідченням фактів ознайомлення зі змістом даного протоколу, отримання його копії та, що внесені до протоколу відомості є вірні. Також в апеляційній скарзі апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2022 року. Обґрунтовує клопотання тим, що судове засідання щодо розгляду даної справи відбулося за відсутності ОСОБА_1 , а копію оскаржуваної постанови він отримав лише 28 квітня 2022 року. Крім вказаного, як об`єктивну та поважну причину пропуску строку, зазначає введення на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року. У судовому засіданні апелянт підтримав доводи апеляційної скарги та просив їх задовольнити, оскаржувану постанову скасувати, провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. При цьому звернув увагу суду апеляційної інстанції на те, що справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за частиною першою статі 130 КУпАП, якому ОСОБА_1 передав право керування транспортним засобом, не розглянута судом першої інстанції, а відтак, не встановлено факту керування такою особою транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення учасників справи, проаналізувавши апеляційні доводи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності не брала участі під час розгляду справи у суді першої інстанції. Згідно наявного в матеріалах справи супровідного листа копія оскаржуваної постанови направлена сторонам ОСОБА_1 на поштову адресу 11 квітня 2022 року. Проте, в матеріалах справи відсутні відомості про дату отримання оскаржуваного рішення суду апелянтом. Натомість, до апеляційної скарги додано копію конверта, з трек-номеру якого вбачається, що апелянт отримав копію оскаржуваної постанови суду 28 квітня 2022 року. Апеляційну скаргу подано ОСОБА_1 до суду першої інстанції 09 травня 2022 року. Враховуючи викладене, з метою забезпечення права особи на справедливий судовий розгляд,суд апеляційної інстанції, вважає за можливе поновити строк на апеляційне оскарження. Що стосується розгляду справи по суті, апеляційний суд виходить з наступного. Згідно оскаржуваної постанови 05 лютого 2022 року о 02:32 год. в м. Біла Церква по вул. В.Симоненка, 4, водій ОСОБА_1 передав керування транспортним засобом MERSEDES-BENZ VITO, н.з. НОМЕР_1 , водію ОСОБА_2 , що проживає: АДРЕСА_2 , який мав ознаки алкогольного сп`яніння: поведінка, що не відповідає обстановці, різкий запах алкоголю з порожнини рота та виражене тремтіння пальців рук, чим порушив вимоги п. 2.9 «г» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Оцінюючи висновки суду першої інстанції щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд апеляційної інстанції виходить з такого. Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Таким чином, для настання відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідна наявність сукупності елементів складу адміністративного правопорушення. У даному випадку необхідна наявність сукупності наступних елементів складу адміністративного правопорушення: перебування особи, якій передано керування транспортним засобом, у стані алкогольного сп`яніння; усвідомлення особою, яка передає керування транспортним засобом, того, що ця особа перебуває у стані алкогольного сп`яніння; добровільне, з власної волі передання керування транспортним засобом. Об`єктивна сторона правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме передача керування транспортним засобом особі, яка знаходиться в стані алкогольного сп`яніння повинна складатись з того, що особа яка передає керування транспортним засобом повинна знати, що передає керування особі, яка знаходиться в стані алкогольного сп`яніння (п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»). При цьому суд апеляційної інстанції бере до уваги, що згідно копії протоколу серії ААБ № 292617 від 05 лютого 2022 року, складеного відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП зазначено, що ОСОБА_2 своїми діями порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху. Тобто, протокол про адміністративне правопорушення складено відносно ОСОБА_2 за відмову на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а не за перебування такої особи у стані алкогольного сп`яніння. Будь яких доказів, які б підтверджували факт обізнаності ОСОБА_1 про перебування ОСОБА_2 в стані алкогольного сп`яніння при передачі йому керування автомобілем, матеріали справи не містять. Відповідно до ст. 130 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, однак, судом цей факт не встановлено. Так, об`єктом правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП, є безпека руху. Об`єктивною стороною при передачі керування є - допуск до фактичного виконання функції водія особою, у віданні якої перебуває транспортний засіб. Із суб`єктивної сторони, правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, вчиняються тільки у формі умисної дії. Крім того, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП саме за передачу керування, із суб`єктивної сторони, повинні бути умисні дії особи, про що також суду не надано достатніх доказів. Суд звертає увагу, що відображені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 050442 від 05 лютого 2022 року року обставини правопорушення не підтверджуються зібраними доказами у справі. Так, у вказаному протоколі про адміністративне правопорушення не конкретизовано в який спосіб ОСОБА_1 було вчинено адміністративне правопорушення та яким чином було передано транспортний засіб особі, яка керувала ним у стані алкогольного сп`яніння. Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» допуском до керування транспортним засобом особи, яка не має права ним керувати або перебуває у стані сп`яніння, визнають усні чи письмові згоду, розпорядження, вказівку особи, відповідальної за технічний стан чи експлуатацію цього засобу, про його використання у сфері дорожнього руху таким водієм. Як допуск можна розглядати також мовчазну згоду, видачу маршрутного листа, передачу ключів і документів або керма, не відсторонення водія від керування тощо. Таким чином, передача транспортного засобу можлива за усною чи письмовою згодою, а також мовчазною згодою шляхом передачі ключів і документів або керма. У протоколі не зазначено яким саме способом ОСОБА_1 передав право керування автомобілем ОСОБА_2 . Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає такими, що не можуть бути визнані належними та допустимими доказами, відомості, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Відповідно до вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Згідно з ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Як визначено п. 1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`активних ознак, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому. Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення знаходить свій прояв у дії чи бездіяльності, що заборонені адміністративним правом, та залежить від місця, часу, обставин і способу скоєння адміністративного правопорушення тощо, а також від причинного зв`язку між діянням і шкідливими наслідками цього діяння, вчинення протиправного діяння в минулому, його системності. Враховуючи вказані факти в їх сукупності, суд апеляційної інстанції вважає, що судове рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, а відтак підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП України в зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2022 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2022 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. й стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496 грн. 20 коп. - скасувати. Винести нову постанову, якою провадження в справі - закрити на підставі п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення в зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Р.В. Березовенко