Постанова Велика Палата ВС № 9901/159/19

ПО С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2022 року м. Київ Справа № 9901/159/19 Провадження № 11-4заі22 Велика Палата Верховного Суду у складі: головуючого судді-доповідача Желєзного І. В., суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Штелик С. П., за участю: секретаря судового засідання Зейфман І.М., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача - Ізвєкова К. В., представника третьої особи - Поліщука В. В., розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу № 9901/159/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, про визнання протиправним, нечинним та скасування рішення Вищої ради правосуддя від 12 березня 2019 року № 725/0/15-19 «Про залишення без змін рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 12 грудня 2018 року № 559дп-18 про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Криворізької місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області Пізняка В. І.» за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 грудня 2021 року (судді Васильєва І. А., Гончарова І. А., Пасічник С. С., Юрченко В. П., Хохуляк В. В.), УСТАНОВИЛА: Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просив визнати протиправним, нечинним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) від 12 березня 2019 року № 725/0/15-19 «Про залишення без змін рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 12 грудня 2018 року № 559дп-18 про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Криворізької місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області ОСОБА_1 » (далі - оскаржуване рішення).

2. На обґрунтування вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності на підставі пунктів 5, 6 частини першої статті 43 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» у виді звільнення з посади в органах прокуратури не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності прокурора та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

3. На думку ОСОБА_1 , в оскаржуваному рішенні не враховано поданих ним доказів відсутності складу дисциплінарного проступку, зокрема: акта медичного огляду від 23 серпня 2018 року № 1693, відповідно до якого позивач не перебував у стані алкогольного сп`яніння; довідки від 23 серпня 2018 року за формою 209/о, відповідно до якої вміст алкоголю у крові становив 0,00 %; постанови Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 03 вересня 2018 року у справі № 214/5652/18, якою закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

4. На переконання ОСОБА_1 , усі докази, на яких ґрунтується оскаржуване рішення, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 190964, відеозаписи з камер поліцейських, а також пояснення свідків, є незаконними і не підлягають дослідженню і використанню для аргументації оскаржуваного рішення. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

5. Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 грудня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

6. Свої висновки суд першої інстанції мотивував тим, що відмова позивача від проходження огляду з метою виявлення стану сп`яніння, надання неправдивих відомостей про місце роботи, нетактовна поведінка під час спілкування з працівниками правоохоронних органів у сукупності свідчать про наявність у діях прокурора ОСОБА_1 складу дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», і є підставою для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності згідно із частиною першою статті 49 Закону України «Про прокуратуру» у виді звільнення з посади в органах прокуратури. Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог

7. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 грудня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

8. Зазначає, що суд першої інстанції помилково не врахував, що події, які відбулися 22 серпня 2018 року з ОСОБА_1 та членами його сім?ї, стосуються його особистого та сімейного життя, а відтак є конфіденційною інформацією про фізичну особу, дозволу (згоди) на поширення якої він не надавав. Зокрема, конфіденційною інформацією є відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів працівників патрульної поліції від 22 серпня 2018 року.

9. ОСОБА_1 наголошує на недоведеності відповідачем обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав установленими. Касаційний адміністративний суд дійшов висновку про відсутність значення протоколу БД № 190964 від 22 серпня 2018 року та додатків до нього для розгляду справи по суті (попри те, що лише вони містять дані щодо часу та місця події), а тому безпідставними є його твердження про те, що висновок про результати медичного огляду № 1693 від 23 серпня 2018року складений поза межами строків, передбачених статтею 266 КУпАП та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, з подальшими змінами (далі - Порядок № 1103), а також щодо того, що відмова позивача від проходження огляду з метою виявлення стану сп?яніння, надання неправдивих відомостей про місце роботи, нетактовна поведінка під час спілкування з працівниками правоохоронних органів у сукупності свідчать про наявність у діях прокурора ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку.

10. Суд першої інстанції не врахував, що підстав для зупинки транспортного засобу працівниками поліції не було, а тому будь-які подальші дії поліцейських, зокрема й вимога пройти огляд, були незаконними. Попри заявлення позивачем клопотання про надання йому адвоката або ж забезпечення можливості залучити його самостійно, працівниками поліції не вжито заходів з метою реалізації права ОСОБА_1 на правову допомогу.

11. ОСОБА_1 звертає увагу на те, що суд не врахував тієї обставини, що він був фактично затриманий працівниками поліції та не міг у повному обсязі реалізовувати свої права.

12. Позивач зазначає про невідповідність висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи. Згідно із законодавством початок перебігу строку на проходження огляду з метою виявлення, зокрема, стану алкогольного сп`яніння пов`язаний не з моментом зупинки транспортного засобу, а з моментом незгоди водія на проведення відповідного огляду. При цьому суд не врахував пояснення позивача про те, що навіть перша вимога поліцейських пройти огляд на стан сп`яніння була висловлена набагато пізніше, ніж зупинка автомобіля.

13. Позивач також зазначив, що суд першої інстанції не навів жодного доказу, який би спростовував те, що в оскаржуваному рішенні ВРП відсутні мотиви щодо його доводу про встановлення постановою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 03 вересня 2018 року у справі №214/5652/18 тієї обставини, що ОСОБА_1 керував автомобілем, будучи тверезим, а також щодо незаконної відмови поліцейського в задоволенні клопотання про участь захисника.

14. Також у рішенні ВРП не наведено жодних обставин, які свідчать про негативний суспільний резонанс вказаної події та можливість зашкодити авторитету прокуратури в цілому.

15. На переконання ОСОБА_1 , усі докази, на яких ґрунтуються рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - КДКП, Комісія) та відповідача, а саме:протокол про адміністративне правопорушення БД № 190964, відеозаписи з камер поліцейських, а також пояснення свідків, є незаконними і не підлягають дослідженню і використанню для аргументації оскаржуваного рішення.

16. Окрім цього, позивач зазначає, що висновки відповідача про його нещирість у зв?язку з незазначенням службового статусу та висновки суду про наявність підстав для використання службового статусу не можуть бути підставою притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

17. Скаржник зауважує, що його позиція підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17 та від 18 лютого 2020 року у справі №524/9827/16-а.

18. На думку позивача, суд першої інстанції не з`ясував у повному обсязі обставин, що мають значення для справи, зокрема: не дослідив трудову книжку позивача; не розглянув клопотання ОСОБА_1 про виклик свідків і про встановлення порушень закону щодо роботи з матеріалами для службового користування (далі - ДСК) представником кадрової комісії та притягнення її представника до відповідальності, встановленої законом, за порушення законодавства у сфері роботи з матеріалами ДСК.

19. Суд першої інстанції допустив до участі в судових засіданнях 22вересня та 20 жовтня 2021 року представника третьої особи, який не мав на те законних повноважень. Рух апеляційної скарги

20. Ухвалою від 11 січня 2022 року Велика Палата Верховного Суду відкрила провадження за цією скаргою та витребувала з Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду матеріали справи № 9901/159/19.

21. Ухвалою від 01 лютого 2022 року Велика Палата Верховного Суду призначила справу до розгляду в судовому засіданні, про що повідомлено учасників справи. Позиція інших учасників справи щодо апеляційної скарги

22. Представники відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, та ВРП у відзивах на касаційну скаргу просять відмовити в її задоволенні та залишити рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 грудня 2021 року без змін. Зазначають, що під час ухвалення оскаржуваного рішення враховано постанову Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 03 вересня 2018 року у справі № 214/5662/18, якою закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 . Однак ні Комісія, ні Рада в межах розгляду справи про дисциплінарне провадження не досліджували питання наявності чи відсутності вини прокурора у вчиненні адміністративного правопорушення, а надавали правову оцінку обставинам наявності чи відсутності вчинення ним дисциплінарних проступків у частині порушення прокурором норм прокурорської етики. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», що є підставою для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності за частиною першою статті 49 Закону України «Про прокуратуру» у вигляді звільнення з посади в органах прокуратури. Установлені судом першої інстанції обставини справи

23. Суд першої інстанції установив, що ОСОБА_1 працює в органах прокуратури з 2012 року.

24. Відповідно до наказу Прокуратури Дніпропетровської області від 14 грудня 2015 року № 2308к позивач з 15 грудня 2015 року призначений прокурором Криворізької місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області. 25. 12 жовтня 2018 року до КДКП надійшла дисциплінарна скарга Прокуратури Дніпропетровської області про вчинення дисциплінарного проступку прокурором Криворізької місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області ОСОБА_1 .

26. Дослідивши матеріали перевірки та дисциплінарного провадження, КДКП встановлено, що 22 серпня 2018 року о 22 год 10 хв працівниками поліції зупинено транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, яка не відповідає обстановці, розширені зіниці, що не реагують на світло. Через наявність ознак алкогольного сп`яніння працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, проте згідно з рапортом інспектора поліції та поясненнями свідків ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду для визначення стану сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» і в лікаря-нарколога. 27. 22 серпня 2018 року о 23 год 32 хв працівниками Управління патрульної поліції в місті Кривому Розі за фактом відмови ОСОБА_1 від проходження огляду з метою виявлення стану сп`яніння складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП. Комісією встановлено, що у протоколі про адміністративне правопорушення у графі «місце роботи» вказано, що ОСОБА_1 «не працює». 28. 03 вересня 2018 року постановою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП ­- у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, оскільки він керував автомобілем, будучи тверезим, та під час складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо нього порушено його право на захист. Постанова набрала законної сили. 29. 12 грудня 2018 року КДКП прийняла рішення № 559дп-18 про притягнення прокурора Криворізької місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури у зв`язку з наявністю у його діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 5, 6 статті 43 Закону України «Про прокуратуру», а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора, та одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

30. Не погодившись із рішенням Комісії, ОСОБА_1 звернувся до ВРП зі скаргою.

31. За результатами розгляду скарги ВРП рішенням від 12 березня 2019 року залишила без змін рішення КДКП від 12 грудня 2018 року № 559дп-18 про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Криворізької місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області ОСОБА_1 у виді звільнення з посади в органах прокуратури. ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

32. Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

33. Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

34. Згідно з положеннями частини третьої та пункту 4 частини четвертої статті 19 Закону України «Про прокуратуру» (тут і далі ­- у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) прокурор зобов`язаний неухильно додержуватися присяги прокурора, правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

35. Підстави для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження передбачені статтею 43 Закону України «Про прокуратуру».

36. Відповідно до пунктів 5 та 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, а також за систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

37. За правилами частини третьої статті 48 Закону України «Про прокуратуру» при прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.

38. Згідно із частиною першою статті 49 цього Закону на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: 1) догана; 2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); 3) звільнення з посади в органах прокуратури.

39. Порядок розгляду ВРП скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора визначений статтею 53 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

40. Згідно із частинами третьою та п`ятою статті 53 цього Закону скарга на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора розглядається ВРП у пленарному складі в порядку, визначеному статтею 49 цього Закону для розгляду дисциплінарної справи щодо судді. За результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора ВРП має право: 1) скасувати повністю рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора та закрити дисциплінарне провадження; 2) скасувати частково рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора та ухвалити нове рішення; 3) скасувати повністю або частково рішення відповідного органу про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності прокурора та ухвалити нове рішення; 4) змінити рішення відповідного органу, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення; 5) залишити рішення відповідного органу без змін.

41. Відповідно до статті 54 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» рішення ВРП за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) прокурор не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини п`ятої статті 53 цього Закону; 4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності прокурора та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. Право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора, мають цей прокурор та скаржник, якщо таке рішення ВРП ухвалене за його скаргою. У випадку скасування судом рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора, ВРП розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно. Повторний розгляд справи здійснюється ВРП у пленарному складі у порядку, визначеному статтею 49 цього Закону.

42. Переглядаючи оспорюване рішення ВРП, суд першої інстанції встановив відсутність визначених пунктами 1-3 частини першої статті 54 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстав для скасування цього рішення, зокрема зазначив, що рішення ВРП від 12 березня 2019 року № 725/0/15-19 ухвалено її повноважним складом, підписано всіма членами, які брали участь у його ухваленні, і позивач був належним чином повідомлений про засідання ВРП та особисто брав у ньому участь.

43. В апеляційній скарзі позивач цих обставин не заперечує.

44. Надаючи оцінку доводам позивача щодо наявності передбаченої пунктом 4 частини першої статті 54 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстави для скасування оскаржуваного рішення ВРП, а саме щодо відсутності посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності прокурора та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, Велика Палата Верховного Суду вважає, що визначальним для цього є встановлення обставин щодо наявності в діях позивача ознак дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 5 та 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру».

45. Статтею 4 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Кодекс професійної етики та поведінки прокурорів), визначено, що одним із принципів, на яких ґрунтується професійна діяльність прокурорів, є зразковість поведінки та дисциплінованість.

46. У статті 16 цього Кодексу встановлено, що при виконанні службових обов`язків прокурор має дотримуватися загальноприйнятих етичних норм поведінки, бути взірцем доброчесності, вихованості і культури. Порушення службової дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимими для прокурора і тягнуть за собою передбачену законом відповідальність.

47. Згідно зі статтею 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів прокурору слід не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний громадський резонанс. Поза службою має поводити себе коректно і пристойно. При з`ясуванні будь-яких обставин з представниками правоохоронних і контролюючих органів не використовувати свій службовий статус, у тому числі посвідчення прокурора з метою впливу на посадових осіб.

48. Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийнято восьмим Конгресом Організації Об`єднаних Націй з попередження злочинності та поводження з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня - 07 вересня 1990 року), особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію. Особи, які здійснюють судове переслідування, будучи найважливішими представниками системи здійснення кримінального правосуддя, завжди зберігають честь та гідність своєї професії.

49. Пунктом 2 Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 13 квітня 2017 року № 111, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 травня 2017 року за № 623/30491 (далі - Порядок № 111), встановлено, що до дій, які порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належать, зокрема, відмова від проходження огляду з метою виявлення стану сп`яніння та ненадання документів, які підтверджують, що прокурор не перебував у такому стані.

50. Відповідно до статті 266 КУпАП у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

51. Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного сп`яніння, оформлення результатів такого огляду регулюються Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735), та Порядком № 1103.

52. Відповідно до пунктів 1, 6, 7 та 9 розділу ІІ «Проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів» Інструкції № 1452/735 за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків. Установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров?я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

53. Пунктами 7 і 8 Порядку № 1103 передбачено, що поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський у присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

54. Як установив суд першої інстанції та вбачається з оскаржуваного рішення ВРП, 22 серпня 2018 року о 22 год 10 хв працівники поліції зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 . У зв`язку з наявністю в останнього ознак алкогольного сп`яніння йому у присутності двох свідків запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер», однак він відмовився. У подальшому його доставлено до Комунального закладу «Криворізький психоневрологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради», де ОСОБА_1 також відмовився від проходження медичного огляду на підтвердження або спростування наявності ознак алкогольного сп`яніння.

55. Факт відмови від проходження огляду на стан сп?яніння позивач не заперечував, але стверджував, що пізніше надав документи, які підтверджують, що не перебував у такому стані. Тому вважав, що тільки факту відмови від проходження такого огляду недостатньо для кваліфікації його дій, які порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури. 56. 23 серпня 2018 року о 01 год 10 хв, тобто через декілька годин після зупинки працівниками поліціїтранспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , останній самостійно звернувся до Комунального закладу «Криворізький психоневрологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради». Згідно з висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, № 1693 від 23 серпня 2018 року в ОСОБА_1 ознак сп`яніння не виявлено.

57. Велика Палата Верховного Суду вважає, що ВРП та суд першої інстанції обґрунтовано відхилили посилання позивача на ту обставину, що він самостійно пройшов огляд на стан алкогольного сп?яніння в медичному закладі, оскільки таке проходження може у певних випадках мати значення у справі про адміністративне правопорушення, але не має значення для вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності за обставин цієї справи. Адміністративна і дисциплінарна відповідальність є різними видами юридичної відповідальності та в межах розгляду цієї справи суд не досліджує питання наявності або відсутності вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, а лише надає правову оцінку обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку. До того ж час, що минув з моменту виявлення працівниками поліції підстав для проведення медичного огляду до моменту проходження ним медичного огляду, становив більше двох годин, а відтак наданий висновок не є тим документом у розумінні пункту 2 Порядку № 111, який може підтвердити недопущення позивачем відповідного дисциплінарного проступку.

58. Безпідставними є доводи позивача про помилковість зазначеного вище висновку з посиланням на те, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про відсутність значення протоколу БД № 190964 від 22 серпня 2018року і додатків до нього для розгляду справи по суті та не досліджував такий, попри те, що лише вони містять дані щодо часу та місця події, з огляду на те, що ОСОБА_1 не заперечуються ті обставини, що його транспортний засіб було зупинено 22 серпня 2018 року о 22 год 10 хв. Натомість самостійно медичний огляд він пройшов 23 серпня 2018 року о 01 год 10 хв.

59. При цьому помилковими є доводи позивача, згідно з якими законодавець пов?язує початок перебігу строку на проходження відповідного огляду з моментом незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, з використанням спеціальних технічних засобів або з моментом незгоди з його результатами.

60. Наведені позивачем обставини є саме умовами проведення відповідного огляду водія в закладі охорони здоров?я, а не підставами такого. Тобто у випадку, якщо водій погодився на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу та згоден з його результатами, необхідність проведення відповідного огляду в закладах охорони здоров`я відсутня.

61. Натомість за наявності в поліцейського підстав вважати, що водій перебуває у стані алкогольного сп?яніння, та у випадку незгоди водія на проведення огляду поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд водія повинен бути проведений у закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту виявлення поліцейським відповідних ознак.

62. Також безпідставними у справі, яка стосується відповідальності позивача за вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 5 і 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», є доводи позивача щодо неможливості реалізації ним своїх прав у зв?язку з тим, що він фактично був затриманий працівниками поліції 22 серпня 2018 року о 22 год 10 хв та утримувався близько трьох годин, з огляду на таке.

63. Абзацами другим та четвертим частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

64. Згідно з положеннями статті 52 цього Закону одним із таких органів державного контролю є Національна поліція.

65. Відповідно до абзацу третього частини другої статті 16 вказаного Закону водій зобов`язаний виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах його компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.

66. Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, з подальшими змінами, встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

67. Таким чином, водій зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів. Одним з таких розпоряджень поліцейського є вимога пройти саме медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп?яніння.

68. Дотримання водієм транспортного засобу процедури проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння на вимогу працівників поліції є його обов`язком.

69. Натомість адміністративне затримання є заходом забезпечення у справах про адміністративне правопорушення, яке застосовується в передбачених законом випадках з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення.

70. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що законодавством передбачено чіткий порядок проведення огляду особи на стан алкогольного сп?яніння та позивач як водій (учасник дорожнього руху) зобов?язаний дотримуватися його. Проходження ОСОБА_1 на вимогу працівників поліції необхідних етапів огляду на стан сп?яніння (як і відмова від їх проходження) у встановленому законодавством порядку не супроводжувалось обмеженням його свободи пересування та місцезнаходження, а відтак безпідставними є доводи позивача про застосування до нього працівниками поліції заходів затримання.

71. Окрім цього, згідно з положеннями частини першої статті 261 КУпАП про адміністративне затримання складається протокол, у якому зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім`я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмови затриманого від підписання протоколу в ньому робиться запис про це.

72. Як убачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, протокол затримання ОСОБА_1 працівниками поліції не складався.

73. Також судом першої інстанції встановлено, що після відмови від проведення огляду на стан алкогольного сп?яніння на місці зупинки транспортного засобу позивача було доставлено до Комунального закладу «Криворізький психоневрологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради». Однак ОСОБА_1 також відмовився від проходження медичного огляду на підтвердження або спростування наявності ознак алкогольного сп`яніння, аргументувавши це тим, що працівники поліції відмовили в задоволенні його усного клопотання про надання захисника.

74. У цьому контексті Велика Палата Верховного Суду наголошує, що згідно з пунктом 2 Порядку № 111 саме факт відмови водія від проходження огляду з метою виявлення стану сп`яніння та ненадання документів, які підтверджують, що прокурор не перебував у такому стані, в даному випадку, є діями, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

75. Водночас Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що законодавством не передбачено можливості висунення особою, яку зупинили працівники поліції, умов проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Позивач передбачене статтею 268 КУпАП право на залучення самостійно адвоката для захисту своїх інтересів не реалізував. У засіданні ВРП прокурор підтвердив, що договору з адвокатом або правником щодо представництва інтересів не мав. Наполягав на наданні вторинної правової допомоги в медичному закладі під час вирішення питання щодо можливості проведення медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння.

76. При цьому Закон України «Про безоплатну правову допомогу» містить вичерпний перелік суб?єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу та підстав її надання. Позивачем не спростовано висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для залучення йому адвоката в порядку, встановленому цим Законом. При цьому дотримання працівниками поліції визначених законом процедур під час проведення огляду на стан сп`яніння не впливає на обов`язок прокурора дотримуватись етичних норм та не допускати дисциплінарних проступків. Також Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на суперечливість доводів позивача, оскільки під час засідання ВРП він повідомив, що мав намір скористатись саме безоплатною правовою допомогою. У постанові Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 03 вересня 2018 року у справі №214/5652/18 суд зазначив, що з пояснень ОСОБА_1 встановлено, що ним заявлялось клопотання саме про надання захисника. Натомість в апеляційній скарзі він зазначив, що працівниками поліції відмовлено йому у клопотанні як про залучення представника самостійно, так і наданні безоплатної правової допомоги.

77. Окрім цього, суд першої інстанції встановив, що відсутність захисника, якого ОСОБА_1 хотів мати в медичному закладі, до якого був доставлений працівниками поліції, не завадила ОСОБА_1 самостійно через три години з моменту зупинення транспортного засобу пройти огляд на стан сп`яніння, що свідчить про необґрунтованість та непослідовність дій і обгрунтувань підстав відмови позивача від проходження огляду на стан сп`яніння.

78. Також варто зазначити про необґрунтованість тверджень позивача про те, що інформація про події, які відбулися 22 серпня 2018 року з ОСОБА_1 та членами його сім?ї, стосується його особистого та сімейного життя, а відтак є конфіденційною інформацією про фізичну особу, дозволу (згоди) на поширення якої він не надавав. Закон України «Про прокуратуру» (пункт 4 частини четвертої статті 19), Кодекс професійної етики та поведінки прокурорів (абзац тринадцятий статті 4, частина перша статті 16), Порядок № 111 тощо вимагають від прокурора зразкової поведінки та додержання правил прокурорської етики, зокрема недопущення поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури, незалежно від того, чи мова йде про особисте, зокрема професійне, життя прокурора, чи про його сімейне життя.

79. Стаття 32 Конституції України визначає, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

80. Згідно зі статтею 21 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII «Про інформацію» конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Конфіденційна інформація є інформацією з обмеженим доступом. Відповідно до абзацу першого частини другої статті 11 вказаного Закону не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

81. Відповідно до пунктів 3 та 5 частини четвертої статті 21 Закону України «Про інформацію» до інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені відомості про стан правопорядку, про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб.

82. У Рішенні Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України зазначено, що, вирішуючи питання щодо конфіденційності інформації про особу, яка займає посаду, пов`язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, та членів її сім`ї, Конституційний Суд України виходить з такого, що належність інформації про фізичну особу до конфіденційної визначається в кожному конкретному випадку. Перебування особи на посаді, пов`язаній зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, передбачає не тільки гарантії захисту прав цієї особи, а й додаткові правові обтяження. Публічний характер як самих органів -суб`єктів владних повноважень, так і їх посадових осіб вимагає оприлюднення певної інформації для формування громадської думки про довіру до влади та підтримку її авторитету в суспільстві. Парламентська Асамблея Ради Європи у своїй Резолюції від 25 грудня 2008 року № 1165 (1998) вказала, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя (пункт 6).

83. У контексті наведеного необхідно зазначити, що посада прокурора покладає на особу певні обмеження і обов`язки. Зокрема, запорукою утвердження довіри до органів прокуратури має бути законослухняна і добропорядна поведінка працівника прокуратури не лише під час виконання професійних обов`язків, але й у повсякденному житті.

84. Велика Палата Верховного Суду вважає, що вирішення питання про дисциплінарну відповідальність прокурора є втручанням у право на повагу до особистого життя (частиною якого є професійна діяльність), яке може бути пов`язане, зокрема, зі збиранням, зберіганням, використанням і поширенням конфіденційної інформації про прокурора без його згоди. Але можливість такого втручання прямо передбачена Законом України «Про прокуратуру» і здійснюється в інтересах прав людини, з метою захисту яких здійснює свої функції прокуратура України (стаття1 вказаного Закону). З огляду на викладене вище, посилання позивача на обставини втручання в його особисте та сімейне життя, а відтак щодо протиправного поширення конфіденційної інформації про події, які відбулися 22 серпня 2018 року, зокрема шляхом надання інформації з нагрудних камер поліцейських, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду цієї справи та є безпідставними. Збирання та використання відповідної інформації для встановлення того, чи вчинив прокурор дисциплінарний проступок, сприяють гарантуванню того, що прокуратура України, у системі якої працює відповідний прокурор, належно виконуватиме її функції із захисту прав і свобод людини. Інший підхід унеможливлюватиме належний контроль за протиправною поведінкою прокурорів з боку уповноважених на те органів державної влади, зокрема і з боку суду. Тому неприйнятною є озвучена в судовому засіданні вимога ОСОБА_1 до Великої Палати Верховного Суду знищити всі матеріали справи, у яких відображена конфіденційна інформація про позивача.

85. Також Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи позивача про відсутність підстав для зупинки його транспортного засобу працівниками поліції та порушення його права на захист, оскільки такі доводи не мають значення під час оцінки Комісією та ВРП поведінки прокурора ОСОБА_1 . Потреба дотримання прокурором етичних норм та недопущення дисциплінарних проступків не ставиться в залежність від поведінки інших осіб, у тому числі дотримання працівниками поліції визначених законом процедур.

86. Помилковими є доводи позивача щодо неврахування відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення постанови Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 03 вересня 2018 року у справі № 214/5652/18, відповідно до якої провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що адміністративна і дисциплінарна відповідальність є різними видами юридичної відповідальності, мають різний склад порушення, тому притягнення чи непритягнення до дисциплінарної відповідальності не може обумовлюватись наявністю чи відсутністю складу іншого правопорушення чи фактом притягнення до іншого виду відповідальності. Суд у межах розгляду цієї справи не досліджує питання наявності або відсутності вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, а надає правову оцінку обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку.

87. Така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 800/531/17 та від 12 лютого 2019 року у справі № 9901/711/18.

88. Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу в постанові від 03 вересня 2018 року у справі № 214/5652/18 не оцінював дотримання ОСОБА_1 вимог Закону України «Про прокуратуру», Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, Порядку № 111, зокрема не оцінював діяння позивача на предмет вчинення ним дисциплінарного проступку, етичність його поведінки у спілкуванні з патрульними поліцейськими, а також під час зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення недостовірної інформації про відсутність місця роботи та під час відмови від проходження огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, яким керував позивач, так і в Комунальному закладі «Криворізький психоневрологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради».Надана Саксаганським районним судом міста Кривого Рогу в тій постанові оцінка доказам не має обов`язкового значення ні для КДКП та ВРП під час розгляду дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 , які мають повноваження самостійно оцінити наявні в матеріалах дисциплінарного провадження докази, ні для суду при перегляді ухваленого ВРП рішення, а тому Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи позивача щодо недопустимості протоколу про адміністративне правопорушення БД № 190964, відеозаписів з нагрудних камер поліцейських та пояснень свідків як доказів з посиланням, на зазначену постанову суду. За змістом частини шостої статті 78 КАС України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена ця постанова, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. При цьому зазначення в цій постанові про те, що ОСОБА_1 керував автомобілем, будучи тверезим, та про порушення його права на захист під час складення протоколу про адміністративне правопорушення, про неврахування чого Радою зазначає позивач в апеляційній скарзі та з урахуванням чого Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу дійшов висновку про наявність підстав для закриття справи про адміністративне правопорушення, не є підставою для висновку про недопущення позивачем дисциплінарних проступків. Установлення наявності або відсутності складу дисциплінарного проступку не входить до компетенції суду під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

89. При цьому Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу під час постановлення судового рішення від 03 вересня 2018 року у справі № 214/5652/18, зокрема, на підставі пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, встановив факти відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, яким він керував, і від медичного огляду на стан сп`яніння в Комунальному закладі «Криворізький психоневрологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради, а також те, що ОСОБА_1 самостійно звернувся до медичної установи та пройшов медичний огляд 23 серпня 2018 року о 01 год 10 хв.

90. З огляду на викладене позивач як особа, яка має відповідні професійні знання, будучи фаховим юристом, перебуваючи на посаді в органах прокуратури, будучи ознайомленим з вимогами щодо прокурорської етики, за наявності обґрунтованих сумнівів щодо перебування у стані алкогольного сп`яніння, не спростував таких та не виконав законних вимог працівників поліції щодо проходження огляду на стан сп`яніння.

91. Окрім цього, як встановив суд першої інстанції, під час спілкування з працівниками правоохоронних органів позивач допустив нетактовну поведінку, зокрема вживання ненормативного висловлювання, що підтверджується відеозаписом з відеокамер поліцейських (час запису - 23 год 55 хв). Також під час складання протоколу про адміністративне правопорушення позивач повідомив неправдиві відомості, зазначивши, що не працює.

92. У судовому засіданні в суді першої інстанції та під час засідання ВРП ОСОБА_1 повідомив, що безпосередньо відносно працівників поліції не вживав ненормативних висловлювань. Однак позивач не спростував, що вживав такі висловлювання в розмові, яка тривала приблизно три години з моменту зупинки працівниками поліції його транспортного засобу.

93. Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок ВРП, яка відхилила твердження прокурора Пізняка В. І., що повідомлення працівникам поліції некоректних відомостей стосовно відсутності місця роботи особи під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та в суді узгоджується із частиною третьою статті 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів. Зазначення місця роботи (Криворізька місцева прокуратура № 3 Дніпропетровської області) у вказаному протоколі не є тотожним поняттю «статус прокурора» та не свідчить про використання службового становища. Як під час засідання ВРП, так і в судовому засіданні у Великій Палаті Верховного Суду ОСОБА_1 визнав, що недостовірною є вказана ним у протоколі про адміністративне правпорушення інформація про те, що він не працює.

94. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказаними вище діями позивач грубо порушив норми професійної етики. Такі дії позивача суперечать основним принципам, моральним нормам та правилам прокурорської етики, якими повинен керуватися прокурор під час виконання своїх службових обов`язків та поза службою. Допущення подібної поведінки підриває як авторитет самого прокурора, органів прокуратури, так і держави в цілому.

95. Доводи позивача про незазначення відповідачем в оскаржуваному рішенні жодних обставин, які свідчать про негативний суспільний резонанс указаної події та можливість зашкодити авторитету прокуратури в цілому, з посиланням на те, що про події, які відбувалися з ним 22 серпня 2018 року, відсутня інформація в засобах масової інформації та інших джерелах, не впливають на правильність кваліфікації зазначених вище дій позивача як дисциплінарних проступків. Сам по собі факт допущення прокурором ОСОБА_1 дисциплінарних проступків шкодить авторитету прокуратури в цілому. Натомість відсутність посилань у рішенні ВРП на обставини, які б свідчили про негативний суспільний резонанс, не виключає його наявності як на момент прийняття рішення, так і в майбутньому та не є обов`язковою ознакою вчинення дисциплінарних проступків і підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

96. Також не впливають на правильність оскаржуваного рішення доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, пронез`ясування судом першої інстанції в повному обсязі обставин, що мають значення для справи, з посиланням на те, що суд не дослідив трудову книжку позивача; не розглянув клопотання ОСОБА_1 про виклик свідків та про встановлення порушень закону щодо роботи з матеріалами ДСК представником кадрової комісії і притягнення її представника до відповідальності, встановленої законом, за порушення законодавства у сфері роботи з матеріалами ДСК, а також стосовно допущеного судом порушення шляхом допуску до участі в судових засіданнях 22 вересня та 20 жовтня 2021 року представника третьої особи, який не мав на те законних повноважень. Позивач не зазначив, яким чином вказані ним та допущені (на його думку) судом першої інстанції порушення могли вплинути на повноту з`ясування обставин справи судом та правильність кваліфікації дій позивача як дисциплінарних проступків. Жодних важливих обставин, які б могли повідомити свідки та які мають значення для справи, однак не були враховані судом, позивач в апеляційній скарзі не зазначив, як і не заявляв клопотання про їх виклик до суду апеляційної інстанції.

97. Велика Палата Верховного Суду відхиляє посилання на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17 та від 18 лютого 2020 року у справі № 524/9827/16-а, оскільки правовідносини, які склалися в зазначених справах та у справі, яка розглядається, не є подібними. Зокрема, у справах № 686/11314/17 та № 524/9827/16-а позивачі просили скасувати постанови про адміністративне правопорушення, а також визнати протиправними дії уповноваженої особи щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення та складення постанов відносно них. Натомість у межах цієї справи (№ 9901/159/19) суд не досліджує питання наявності або відсутності вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, а надає правову оцінку обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарних проступків.

98. Беручи до уваги викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що ВРП належним чином з`ясувала обставини, які мали значення для прийняття рішення, навела мотиви, з яких дійшла висновків про наявність у діях позивача складу дисциплінарних проступків з посиланням на відповідні докази, та обґрунтувала пропорційність застосованого виду стягнення і його співмірність вчиненому проступку. Оскаржуване рішення ВРП є вмотивованим, містить конкретні підстави звільнення позивача, визначені законом, а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора й можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості і незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, та одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (пункти 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру»). Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

99. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду ­- без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

100. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують. Посилання скаржника на те, що суд першої інстанції ухвалив своє рішення за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права, не підтвердилися під час апеляційного перегляду справи, а тому підстав для його скасування та ухвалення нового рішення немає. Висновки щодо розподілу судових витрат

101. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

102. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись статтями 266, 308, 311, 316, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду, ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 грудня 2021 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя-доповідач І. В. Желєзний Судді: В. В. Британчук Г. Р. Крет Ю. Л. Власов Л. М. Лобойко І. В. Григор`єва К. М. Пільков М. І. Гриців О. Б. Прокопенко Д. А. Гудима В. М. Сімоненко Ж. М. Єленіна І. В. Ткач О. С. Золотніков О. С. Ткачук Л. Й. Катеринчук С. П. Штелик