Ухвала КЦС ВС № 546/351/21

Ухвала 18 липня 2022 року м. Київ справа № 546/351/21 провадження № 61-6215ск22 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 31 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Єврохім Одеса» про поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування завданої моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним вище позовом, у якому просила поновити її на роботі, стягнути з приватного підприємства «Єврохім Одеса» (далі - ПП «Єврохім Одеса») на її користь заборгованість із заробітної плати у розмірі 4 780,45 грн, середній заробіток за час вимушеного прогулу із 04 березня 2021 року по день ухвалення рішення та відшкодування завданої моральної шкоди, яку позивач оцінила у розмірі 10 000,00 грн. Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 23 листопада 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прибиральника виробничих приміщень у ПП «Єврохім Одеса». Стягнуто з ПП «Єврохім Одеса» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату в розмірі 2 613,60 грн. Стягнуто з ПП «Єврохім Одеса» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу із 05 березня 2021 року по 23 листопада 2021 року у розмірі 55 384,20 грн. Стягнуто з ПП «Єврохім Одеса» на користь ОСОБА_1 1 000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди. В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Постановою Полтавського апеляційного суду від 31 травня 2022 року апеляційну скаргу ПП «Єврохім Одеса» задоволено частково. Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 23 листопада 2021 року в частині поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування завданої моральної шкоди скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування завданої моральної шкоди відмовлено. Стягнуто із ПП «Єврохім Одеса» на користь ОСОБА_1 3 000,00 грн середнього заробітку за час затримки повного розрахунку. В іншій частині рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 23 листопада 2021 року залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У липні 2022 року, із застосуванням засобів поштового зв`язку, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 31 травня 2022 року, в якій заявник просить оскаржуване судове рішення скасувати, рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 23 листопада 2021 року залишити в силі.

1. Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. У змісті касаційної скарги заявник зазначає, що звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки є позивачем у справі про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Наведені заявником посилання в частині звільнення від сплати судового збору за оскарження судових рішень в частині вирішення позовних вимог майнового характеру, а саме: стягнення середньо заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування завданої моральної шкоди є безпідставними з огляду на таке. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях. Указаний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18). Ураховуючи наведене, за оскарження судового рішення в частині вирішення позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу судовий збір підлягає сплаті заявником. Також підлягає сплаті заявником судовий збір за оскарження судового рішення в частині вирішення позовних вимог щодо відшкодування завданої моральної шкоди. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір». Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подачі позовної заяви) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено, що з 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складав 2 270,00 грн. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру (стягнення середнього заробітку), яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (908 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (11 350 грн). Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру (відшкодування завданої моральної шкоди), яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (908 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (11 350 грн). Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Таким чином,ураховуючи характер спору та клопотання у скарзі заявникові необхідно сплатитисудовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 3 632 грн ((908 + 908) х 200%). Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача (стандарт ІВАN) - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», призначення платежу (вказати номер справи та інші необхідні відомості). Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, оскільки матеріали касаційного провадження таких обставин не містять.

2. Також подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону. Так, заявник, як на підставу касаційного оскарження судових рішень узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. За таких обставин, ОСОБА_1 необхідно надіслати до суду касаційної інстанції уточнену редакцію касаційної скарги та її копії відповідно до кількості учасників справи, із зазначенням обов`язкових підстав оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 31 травня 2022 року, сплатити судовий збір за подання касаційної скарги та надати документ, що підтверджує його сплату, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 31 травня 2022 року залишити без руху. Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Д. Д. Луспеник