Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 916/2689/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2022 року м. ОдесаСправа № 916/2689/21 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Колоколова С.І. суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф. секретар судового засідання: Лук`ященко В.Ю. за участю представників сторін: від позивача - Колісник Б.О., ордер СЕ №1044781 від 21.06.2022р.; від відповідача - не з`явився. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Старосілля» на рішення Господарського суду Одеської області від „30" листопада 2021р., повний текст якого складено та підписано „10" грудня 2021р. у справі № 916/2689/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Старосілля» про стягнення заборгованості за Договором поставки від 23.06.2017 № 80-ІЗ в розмірі 724 570,45 грн., з якої 63 554,81 грн. інфляційні втрати, 257 493,74 грн. 48 % річних, 139 558,10 грн. пеня, 263 963,80 грн. штраф, головуючий суддя - Шаратов Ю.А. місце ухвалення рішення: Господарський суд Одеської області Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. В судовому засіданні 14.07.2022 згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови. ВСТАНОВИВ: У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Старосілля», в якій просило суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старосілля» на свою користь заборгованість за Договором поставки від 23.06.2017 № 80-ІЗ в розмірі 724 570,45 грн., з якої: 63 554,81 грн. інфляційні втрати, 257 493,74 грн. 48 % річних, 139 558,10 грн. пеня, 263 963,80 грн. штраф. Позовні вимоги мотивовано тим, що в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки від 23.06.2017 № 80-ІЗ, відповідачем належним чином не виконано свої зобов`язання та сплачено вартість поставлених товарів з порушенням строків оплати, внаслідок чого позивачем нараховано штраф, пеню, відсотки річних та інфляційні втрати у зазначеному вище розмірі. Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.11.2021р. у справі №916/2689/21 (суддя Шаратов Ю.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Старосілля» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» 63 554,81 грн. інфляційних втрат, 128 746,87 грн. 48 % річних, 139 558,10 грн. пені, 263 963,80 грн - штрафу та витрати на сплату судового збору в розмірі 10 868,56 грн. Відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» до Приватного акціонерного товариства «Старосілля» в частині стягнення 128 746,87 грн. 48 % річних. Задовольняючи частково позов місцевий господарський суд послався на доведеність позивачем факту неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за Договором поставки від 23.06.2017 № 80-ІЗ, в частині своєчасності оплати за поставлений товар. Разом з тим, суд врахувавши заяву відповідача щодо зменшення розміру річних процентів, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру 48 % річних, що підлягають стягненню до 128 746,87 грн. Також господарським судом було відмовлено відповідачу у застосуванні строків позовної давності до заявлених позовних вимог. Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Старосілля» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 30.11.2021 у справі №916/2689/21 в частині задоволення позову про стягнення з ПрАТ «Старосілля» на користь ТОВ «Агрозахист Донбас» 63 554,81 грн. інфляційних втрат, 139 558,10 грн. пені, 263 963,80 грн штрафу скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення з ПрАТ «Старосілля» на користь ТОВ «Агрозахист Донбас» 63 554,81 грн. інфляційних втрат, 139 558,10 грн. пені, 263 963,80 грн штрафу відмовити. Апелянт вважає оскаржуване рішення в частинні оскарження вищевказаних сум незаконним та необґрунтованим, з огляду на наступне: - суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності щодо вимог про стягнення штрафу та пені допустив неправильне застосування норм матеріального права, зокрема, п.12 р. «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, який не підлягав застосуванню; - суд першої інстанції задовольняючи вимоги позивача про стягнення 63 554,81 грн. інфляційних втрат, не навів жодних мотивів, чому він відхилив заперечення відповідача із цього питання; неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та порушив норми процесуального права; не дослідив зібрані у справі докази, зокрема не дослідив умови Договору; не застосував до спірних правовідносин висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 11.10.2018р. у справі №905/192/18. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 року клопотання Приватного акціонерного товариства «Старосілля» про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено Приватному акціонерному товариству «Старосілля» строк на апеляційне оскарження; зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 30.11.2021 року у справі № 916/2689/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Старосілля» на рішення Господарського суду Одеської області від „30" листопада 2021р. у справі № 916/2689/21; призначено розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Старосілля» на 17 березня 2022 року об 11:00 год. Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» у відзиві на апеляційну скаргу висловило заперечення щодо її задоволення, посилаючись на її необґрунтованість та просило рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2022 року, справу розподілено на розгляд колегії суддів у складі Колоколов С.І. (головуючий), судді Разюк Г.П., Савицький Я.Ф. Водночас, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2022 прийнято справу № 916/2689/21 до провадження та розпочато апеляційний розгляд справи колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Колоколова С.І., суддів Разюк Г.П., Савицький Я.Ф. Рекомендовано учасникам справи утриматися від відвідування суду. Свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з урахуванням рекомендацій "Особливості здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан", опублікованих 04 березня 2022 року на веб-сайті Верховного Суду за посиланням: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1261727/, та наказу в.о. голови Південно-західного апеляційного господарського суду "Про встановлення особливого режиму роботи Південно-західного апеляційного господарського суду в умовах воєнного часу" №6-ОД від 28.02.2022, опублікованих 01 березня 2022 року на веб-сайті Південно-західного апеляційного господарського суду за посиланням: https://swag.court.gov.ua/sud4872/pres-centr/news/1260585/. Повідомлено учасників справи про можливість подати процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі, з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Повідомлено, що про дату, час та місце судового засідання учасники справи будуть повідомлені додатково. 28.03.2022 на електронну адресу Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ «Агрозахист Донбас» надійшли додаткові пояснення. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2022 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання у справі у справі №916/2689/21 відбудеться 14.07.2022 об 11:00 год. 01.07.2022р. від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» - адвоката Колісника Б.О. надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку «EasyCon» (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1.. НОМЕР_1). Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.07.2021 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» - адвоката Колісника Б.О. про проведення судового засідання, призначеного на 14 липня 2022р. об 11:00, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; судове засідання ухвалено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon». 14.07.2022 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» надійшли додаткові пояснення. В судове засідання в режимі відеоконференції 14.07.2022 зявився представник позивача, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином. Разом з тим, 14.07.2022 від представника відповідача надійшла заява про оголошення перерви. Розглянувши вказану заяву колегія суддів відмовляє в її задоволенні, з огляду на наступне. Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "+11 посилань", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші). Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами. Обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків. Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Як вбачається з матеріалів справи, 23.06.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» (постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Старосілля`область (покупець) укладено договір поставки № 80- ІЗ. Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму, визначену договором. Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 Договору від 23.06.2017 в терміни, визначені договором, постачальник (Позивач) зобов`язався передати у власність покупця (відповідача) продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов`язався прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором. За даним договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються додатками та/або накладними, що є невід`ємною частиною цього договору. Згідно із пунктами 2.3, 3.1 Договору від 23.06.2017 загальна сума договору визначається сукупністю додатків та/або накладних, що зазначені в пункті 2.1, та які є невід`ємною частиною цього договору. У випадку розбіжностей даних у додатках щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід`ємною частиною договору та підписується з боку покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару). Порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до даного договору. За умовами п. 3.5. договору товар, що був переданий покупцю в межах цього договору тільки згідно накладних, має бути оплачений не пізніше 10 днів з моменту його отримання за відповідною накладною. Відповідно до п. 4.1. договору строк поставки товару визначається у відповідних додатках до цього договору. Відповідно до п.6.3 договору товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості (одиниць виміру) - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної в накладній (товарній, товарно-транспортній), по якості - відповідно до якості, вказаній в сертифікаті якості підприємства-виробника. Відповідно до пункту 7.1, підпункту 7.1.1 пункту 7.1 договору за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує спричиненні цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством та з урахуванням даного договору. Крім відповідальності, встановленої пунктом 7.1 даного договору покупець, зокрема, за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення. Згідно із пунктом 7.9 договору сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до статті 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років. Згідно із пунктом 7.8 договору в разі прострочення покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 10 днів, покупець сплачує додатково штраф у розмірі 20 % від суми несвоєчасно сплаченого товару. Договір набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків. (п. 11.2. договору). Договір підписано сторонами та скріпленої їх печатками. В межах вказаного вище договору сторонами підписано додаток до договору №1 від 23.06.2017 року, яким погоджено асортимент, кількість, ціну, еквівалент вартості товару, умови поставки та порядок розрахунків за товар, що поставляється. Відповідно до пунктів 2, 3, 6 додатку № 1 від 23.06.2017 до Договору поставки № 80-ІЗ від 23.06.2017 загальна ціна товару за даним додатком складає 1 319 819,02 грн. Оплата здійснюється в наступному порядку 100 % в сумі 1 319 819,02 грн. в строк до 21.07.2017. Поставка товару здійснюється в строк до 01.07.2017. На виконання умов договору від 23.06.2019 р. № 80-ІЗ Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» поставило, а Приватне акціонерне товариство «Старосілля» прийняло товар, визначений у додатках до цього договору на загальну суму 1 319 819,01 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме: - 807 418,69 грн. від 23.06.2017 № 6816; - 512 400,32 грн. від 30.06.2017 № 6976. Відповідач розрахувався за поставлений товар повністю в сумі 1 319 819,01 грн. з порушенням строку, що підтверджується випискою з особового рахунку позивача, а саме: - 100 000,00 грн. 03.10.2017; - 300 000,00 грн. 14.11.2017; - 200 000,00 грн. 20.11.2017; - 100 000,00 грн. 04.12.2017; - 300 000,00 грн. 19.01.2018; - 200 000,00 грн. 24.01.2018; - 119 819,01 грн. 14.02.2018. Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» зазначає, що відповідач за поставлений товар розрахувався частково, у зв`язку з чим на час звернення до суду з відповідним позовом залишок заборгованості складає 315 141 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків. Неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № № 80-ІЗ від 23.06.2017р. перед позивачем і стало підставою для останнього звернутись до Господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне. Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України, параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 Цивільного кодексу України, про зобов`язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 Цивільного кодексу України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 Цивільного кодексу України, розділом V Господарського кодексу України. Статтею 3 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність. Статтями 13 і 14 Цивільного кодексу України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ч. 1, ч. 2 пп. 5, 8 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами. Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 202 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Частинами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Так, апеляційним судом встановлено, що 23.06.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» (постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Старосілля» (покупець) було укладено договір поставки №80-ІЗ, за умовами п. 1.1. якого сторони обумовили, що постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором. За даним договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються додатками та/або накладними, що є невід`ємною частиною цього договору. (п.2.1. договору) За змістом п.2.2. договору ціна продукції, що поставляється за цим договором, вказується у додатках в національній валюті та визначається, в залежності від виду товару (Засоби Захисту Рослин (ЗЗР), Насіння, Міндобрива та Мікродобрива). Для товару (ЗЗР. Насіння та Мікродобрив) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США або євро. Загальна сума договору визначається сукупністю додатків та/або накладних, що зазначені в п.2.1., та які є невід`ємною частиною цього договору. У випадку розбіжностей даних у додатках щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід`ємною частиною договору та підписується з боку покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару) (п.2.3. договору). У пункті 3.1. договору, сторони визначили, що порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до даного договору. Згідно п.4.1. договору строк поставки товару визначається у відповідних додатках до цього договору. Поставка продукції здійснюється на умовах, визначених у додатках до цього договору (п.6.1. договору). Перехід права власності здійснюється в момент передачі товару з одночасним прийманням по кількості і якості. Приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем в момент його отриманні від постачальника. Покупець зобов`язаний перевірити кількість товару, його вагу, комплектність, цілісність тари, пломб на ній (при їх наявності), а також відсутність ознак пошкодження або псування товару і у випадку їх виявлення негайно, до закінчення приймання, письмово про це заявити постачальнику. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем по кількості та якості (п.6.2. договору). Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем: по кількості (одиниць виміру) - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної в накладній (товарній, товарно-транспортній); по якості - відповідно до якості, вказаній в сертифікаті якості підприємства-виробника (п.6.3. договору). Підписання видаткових накладних, що виписані в період дії даного договору, засвідчує факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі рахунків для оплати, сертифікату, інструкції щодо використання та застосування даного товару (п.6.4. договору). Пунктом 7.1.1. договору сторони передбачили відповідальність покупця за несвоєчасну оплату продукції у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку країни від суми боргу за кожний день прострочення. А саме, в разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов`язань передбачених розділом 3 цього договору покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості 48% річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним Додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. (п.7.7. договору). Крім того, в разі прострочення покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 5 днів, покупець сплачує додатково штраф у розмірі 30% від суми несвоєчасно сплаченого товару. (п.7.8. договору). Договір набув чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків. (п.11.2. договору). Так, матеріалами справи, зокрема банківською випискою, що також не заперечується сторонами, підтверджено факт передачі позивачем товару відповідачу та відсутність своєчасної оплати зі сторони останнього за отриманий товар. При розгляді цієї справи сторони не заперечували факт виконання позивачем свого обов`язку з поставки товару. Колегією суддів встановлено, що відповідач прострочив виконання свого договірного зобов`язання з оплати отриманого від позивача товару, тобто допустив неналежне виконання, що є порушенням зобов`язання в розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України. З огляду на зазначене, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати поставленого йому позивачем товару по договору поставки, останній і звернувся до суду з позовом про стягнення нарахованих сум пені, штрафу, річних та інфляційних втрат. Переглядаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції в межах вимог апеляційної скарги, апеляційним судом було встановлено, що за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати - 63 554,81 грн., пеня у розмірі 139 558,10 грн., штраф у розмірі 263 963,80 грн. Розглядаючи вимогу позивача про стягнення 63 554,81 грн. інфляційних втрат, суд першої інстанції виходив з того, що розрахунок позивача є вірним, відтак, така вимога є правомірною. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інфляційні нарахування на суму боргу сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та в отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. За змістом статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати за Договором від 23.06.2017 за періоди з 22.07.2017 по 13.02.2018 складають суму в розмірі 63 554,81 грн. Судом апеляційної інстанції встановлено правильність розрахунку виконаного позивачем. Відповідно до частини другої статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом застосування штрафних санкцій. Згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Згідно із пунктом 7.9 Договору від 23.06.2017 сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до статті 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років. Відповідно до пункту 7.1, підпункту 7.1.1 пункту 7.1 Договору від 23.06.2017 за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує спричиненні цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством та з урахуванням даного договору. Крім відповідальності, встановленої пунктом 7.1 даного договору покупець, зокрема, за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення. Відповідно до розрахунків позивача, пеня за прострочення оплати за Договором від 23.06.2017 за періоди з 22.07.2017 по 13.02.2018 складає 139 558,10 грн. Судом апеляційної інстанції встановлено правильність розрахунку виконаного позивачем. Згідно із пунктом 7.8 Договору від 23.06.2017 в разі прострочення покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 10 днів, покупець сплачує додатково штраф у розмірі 20 % від суми несвоєчасно сплаченого товару. Відповідно до розрахунків позивача штраф за прострочення оплати за Договором від 23.06.2017 складає 263 963,80 грн. (1 319 819,01 Х 20 % = 263 963,80). Судом апеляційної інстанції встановлено правильність розрахунку виконаного позивачем. Колегія суддів зазначає про правомірність вказаних нарахувань, оскільки зважаючи на законодавчо закріплену у цивільному праві свободу договору та у відповідності до вимог п. 7.1.1. договору, який визначає, що покупець, за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, п. 7.8. договору, яким встановлено, що у разі прострочення покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком, більш ніж на 5 днів, покупець сплачує додатково штраф у розмірі 20% від суми неоплаченого товару, нараховані позивачем та перевірені судом суми вказаних штрафних санкцій є обґрунтованими та правомірними. Щодо посилання скаржника про сплив позовної давності щодо вимог про стягнення штрафу та пені, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 256, пункту 1 частини другої статті 258, частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно із пунктом 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» карантин на усій території України було встановлено з 12.03.2020. Позивачем заявлені вимоги про стягнення сум пені за періоди з 22.07.2017 по 13.02.2018 та стягнення суми штрафу обов`язок сплати якого виник 11.07.2017. Отже, з урахуванням умов пункту 7.9 Договору від 23.06.2017 позовна давність спливала б у період 22.07.2020 щодо пені та у період 11.07.2020 щодо штрафу, який припадає на час дії карантину. А відтак, відповідно до пункту 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, позовна давність щодо цих вимог вважається продовженою, та не сплила на час звернення позивачем із позовною заявою до суду. А тому суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у застосуванні позовної давності щодо вимог про стягнення штрафу та пені. Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Викладене вище свідчить, що позивачем доведені ті обставини, на які воно посилалося в позовній заяві, оскільки оцінка зібраним у справі доказам у їх сукупності в цілому дозволяє суду зробити висновок про їх достатність та достовірність для визнання обставини поставки позивачем товару, з чого випливає також і доведеність існування заборгованості у сумі 270500 грн. За таких обставин, перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із чим дійшов обґрунтованого висновку щодо часткового задоволення позовних вимог. Інші доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскарженого процесуального акту колегія суддів не вбачає. Відповідно до п. "в" ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до п.«в» ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. В даному випадку витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги), покладаються на скаржника, оскільки доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Старосілля» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 30.11.2021р. у справі №916/2689/21залишити без змін. Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України. Повний текст постанови складено „18" липня 2022 року Головуючий суддя С.І. Колоколов Суддя Г.П. Разюк Суддя Я.Ф. Савицький