Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/16173/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/16173/21 Головуючий у І інстанції - Клопот С.Л. Суддя-доповідач - Губська Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 липня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Епель О.В., Карпушової О.В., за участі секретаря: Ольховської М.Г., представника позивача: Мордасової В.О., представника відповідача: Кашиної С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відео-конференції апеляційну скаргу Чернігівської митниці на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» до Чернігівської митниці про визнання протиправним та скасування рішень,- В С Т А Н О В И В: Приватне акціонерне товариство «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» звернулось до суду з даним позовом,в якому просило: - визнати протиправним та скасувати Рішення Північної митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів UA102170/2021/000048/2 від 25.05.2021. - визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102170/2021/00069, оформлену Північною митницею Державної митної служби України. - визнати протиправним та скасувати Рішення Північної митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA102170/2021/000051/1 від 31.05.2021. - визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102170/2021/00073, оформлену Північною митницею Державної митної служби України. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач під час прийняття оскаржуваних рішень діяв без дотримання норм та приписів податкового і митного законодавства, отже протиправно. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 січня 2022 року адміністративний позов задоволено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що позивачем на підтвердження заявленої митної вартості за ціною контракту було надано контролюючому органу повний пакет документів, а відповідачем, у свою чергу,не доведено, що такі документи не є достатніми для перевірки митної вартості товару. Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, поверхнево досліджено обставини справи, проігноровано надані митницею докази, в рішенні не зазначено мотивів відхилення аргументів та доказів митниці. Крім того, наголошують, що позивачем до митного оформлення не було надано документів, передбачених п. 5.1 контракту, що є його невід`ємною частиною. Також вказують, що поза увагою суду залишене питання впливу взаємозв`язку продавця та покупця на ціну товар, оскільки при подані документів до митного оформлення позивача заявлено пов`язаною особою з продавцем товару.Крім того,апелянт звертає увагу, що судом першої інстанції неправильно обраховано розмір судового збору, що підлягав стягненню на користь позивача. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі. В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримала, наполягала на задоволенні скарги, в той час, як представник позивача проти цього заперечувала, просила судове рішення залишити без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що10.12.2015 позивач уклав з резидентом Великобританії Бритіш Американ Тобакко (Джі Ел Пі) Лімітед (British American Tobacco (GLP) Limited контракт № T01/16-U. У подальшому до Контракту були укладені Додаткові договори №№ 7, 10, 14, які стосуються предмета даного спору, та додаток №

158. За контрактом позивач купує у продавця тютюн в кількості та асортименті, що зазначається у додатку № 158 до контракту. Відповідно до умов вказаного контракту продавець здійснює доставку на умовах DDU на склад Покупця в Прилуках, визначених в «ІНКОТЕРМС-2000», протягом строку дії даного Контракту. Ціна розуміється на умовах DDU, склад покупця знаходиться в м. Прилуках. Відповідно до зазначених умов, всі витрати, пов`язані з доставкою товарів до складу позивача, здійснює продавець. У свою чергу, позивач за контрактом не несе ніяких інших витрат, окрім сплати контрактної ціни за товари. Також, позивач зобов`язаний сплатити бюджетні платежі в Україні, пов`язані з імпортом товарів за контрактом. У травні 2021 року позивач імпортував товари за контрактом і додатком № 158 до нього. Предметом поставки є «необроблений тютюн типу Вірджинія, трубовогневої сушки, з відділеною середньою жилкою, для виробництва сигарет» та «необроблений тютюн типу Берлей, світлий, тіньового сушіння, з відділеною середньою жилкою, для виробництва сигарет» - таким чином товар був ідентифікований у поданих позивачем митних деклараціях. Для митного оформлення позивач подав до митниці такі митні декларації та декларації митної вартості - митна декларація від 25.05.2021№ UA102170/2021/045878,№ UA102170/2021/045877,декларація митної вартості від 25.05.2021№ UA102170/2021/045878,№ UA102170/2021/045877. Митна вартість була визначена позивачем за основним (першим) методом, а саме за ціною контракту. Однак, 25.05.2021 та 31.05.2021 Північною митницею Державної митної служби України винесені рішення про коригування митної вартості товарів №№ UA102170/2021/000048/2, UA102170/2021/000051/1. Також відповідачем прийняті картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №№ UA102170/2021/00029, UA102170/2021/00073, якими позивачу відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів та роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечить можливість прийняття відповідачем митних декларацій. Вважаючи оскаржувані рішення відповідача та картки відмов протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом та прийняв оскаржувані рішення. Колегія суддів погоджується з таким судовим рішенням з огляду на наступне. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, згідно з ч. 1 ст.187 Митного кодексу України (далі - МК України) митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Частинами 1, 2, 4 пункту 1 частини 6 статті 321 МК України визначено, що товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України. Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не може перевищувати 180 календарних днів, крім митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму. Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму. Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються ст.ст. 334, 335, 336 МК України. Стаття 49 МК України встановлює, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Стаття 57 глави 9 МК України встановлює основний та другорядні методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, частиною другою якої визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Пунктом 2 частини 1 статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Відповідно до ч.2ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч.5 і 6ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга). Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України. Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом. Частина 2 ст. 64 МК України встановлює, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №826/27732/15. За обставинами даної справи, після прибуття товарів на митну територію України, позивач звернувся до відповідача для здійснення митного оформлення імпорту. Митна вартість товарів визначена позивачем за основним методом - за ціною контракту (вартістю операції). Керуючись ч. 2 ст. 53 МК, одночасно з митною декларацією позивачем були подані наступні документи: - Декларація митної вартості; - Контракт № T01/16-U від 10.12.2015 з Додатковими договорами №№ 7, 10, 14 та Додатком № 158; - рахунки-фактури (інвойси); - повідомлення щодо відсутності на момент митного оформлення оприбуткування товару та оплати за нього та надання інформації щодо оплати за подібні товари; - ліцензію на виробництво тютюнових виробів; - інші документи, що супроводжували поставку товару: акти про проведення огляду товарів, міжнародні товарно-транспортні накладні, морські накладні, сертифікати про походження товару, екологічні декларації, документи фітосанітарного та радіологічного контролю, які зазначені самим Відповідачем у Картках відмови № UA102170/2021/00069 та № UA102170/2021/00073. Також позивач додатково до основних документів, вказаних в ч. 2 ст. 53 МК, керуючись ч. 6 ст. 53 МК, подав прайс-листи від 23.02.2021, 24.05.2021 та експертні висновки Чернігівської регіональної торгово-промислової палати № ЧК-120 від 16.03.2021, ПК-52/2 від 27.05.2021. Апелянт зазначає, що до митного оформлення не подавалися документи, передбачені п. 5.1 контракту від 10.12.2015 № Т01/16-U, відповідно до якого, продавець до перетину державного кордону України надає покупцю наступні документи: інвойс (оригінал), експортна митна декларація (копія), вагові (пакувальні листи) (оригінал), сертифікати походження (оригінал), сертифікат якості (оригінал), фітосанітарний сертифікат (оригінал), фумігаційний сертифікат (оригінал), бортовий Коносамент/Товаротранспортна накладна (оригінал), калькуляція розрахунку цін. Колегія суддів погоджується з доводом апелянта, що позивачем не надано до митного оформлення всіх документів, визначених п. 5.1 контракту, зокрема фітосанітарного сертифікату та калькуляції розрахунку ціни, разом з тим, позивачем надано документи, необхідні для визначення митної вартості за ціною контракту, які містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини. Щодо посилань апелянта на наявність розбіжностей в контракті та інвойсах щодо умов оплати та ненадання позивачем платіжних доручень на повну або часткову попередню оплату до митного оформлення, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України визначено, зокрема, що у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, декларант надає на письмову вимогу митного органу додаткові документи. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що у процедурах контролю митної вартості товару предметом доказування є ціна товару та складові митної вартості, водночас умови, на яких повинна здійснюватися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються, а тому розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями, які вимагають витребування митним органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнівів в достовірності задекларованої митної вартості. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача не було підстав для витребування у декларанта додаткових документів, оскільки сумніви з підстав, викладених в оскаржуваному рішенні, не обґрунтовані у розумінні ст. 53 МК України. Щодо доводів апелянта про неврахування судом першої інстанції впливу взаємозв`язку продавця та покупця на ціну товару колегія суддів зазначає наступне. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивачем подано до митного оформлення лист-калькуляцію, який виданий не виробником товару, а стороною зовнішньоекономічного договору (контракту) - Бритіш Американ Тобакко (GLP) Лімітед, що є пов`язаною з покупцем особою, про що заявлено самим декларантом. Відповідно до ч.ч. 12-14 ст.58 МК України, той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів, необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів. З аналізу вказаних правових норм вбачається, що законодавець покладає саме на орган доходів та зборів обґрунтування впливу взаємозв`язку між позивачем та продавцем на вартість товару. Оскільки відповідачем не було надано належного письмового обґрунтування впливу взаємозв`язку між позивачем та продавцем на вартість товару (ч. 13 ст. 58 МК України), слід вважати, що такі відносини на вартість товару не вплинули. З урахуванням вищевикладеного та з огляду на те, що митна вартість була підтверджена достовірними документами, які містять відомості про складові вартості, визначені на підставі об`єктивних даних, що піддаються обчисленню, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про достатність документів і підстав для застосування першого методу для визначення митної вартості товару. Крім того, як правильно зазначено судом першої інстанції, відповідачем в оскаржуваних рішеннях та картках відмови не обґрунтовано необхідність застування ним саме шостого (резервного) методу для визначення митної вартості товару. Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повною мірою досліджено обставини справи і рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для його скасування не вбачається. Разом з тим, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо невірно розрахованого судового збору, який відшкодовується позивачеві за рахунок відповідача. Так, ч. 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подання позову сплачено судовий збір у сумі 9 080, 00 грн (платіжне доручення від 28.10.2021 №000006809), який і було стягнуто судом першої інстанції на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці. Проте варто зазначити, що вказана сума не відповідає розміру судового збору, який мав бути сплачений за подання даного позову. Так, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI у редакції, яка діяла на момент подання позову до суду першої інстанції (далі - Закон №3674-VI), ставка судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою, складала 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою, складала 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частиною 3 ст. 6 Закону №3674-VI встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Станом на 01.01.2021 приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-ІХ встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 270, 00 грн. За обставинами справи, різниця митних платежів становить 126 717, 21 грн, отже позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів є вимогами майнового характеру, отже, судовий збір за подання позовної заяви має складати: за вимоги майнового 2 270, 00 грн (126 717, 21 грн х 1,5% = 1 900, 76, що є менше прожиткового мінімуму працездатних осіб, а тому судовий збір сплачується в розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб); за вимоги немайнового характеру - 4 540, 00 грн (2270,00 грн х 2). Тобто, судовий збір мав бути сплачений позивачем в розмірі 6 810, 00 грн, що і підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок відповідача. Отже, в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає зміні. Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Одночасно колегія суддів зазначає, що повернення надміру сплаченого судового збору врегульовано п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», де зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Чернігівської митниці - задовольнити частково. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 січня 2022 року - змінити. В абзаці шостому резолютивної частини рішення замість суми стягненого судового збору « 9 080, 00 грн» зазначити суму « 6 810, 00 грн». В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 січня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Постанова в повному обсязі складена і підписана 18.07.2022. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: О.В. Епель О.В. Карпушова