Постанова 4855 № 640/30855/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/30855/20 Суддя (судді) першої інстанції: Гарник К.Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 липня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Федотова І.В., суддів: Єгорової Н.М. та Коротких А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Маринка" до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Маринка» (далі - позивач, ТОВ «Маринка») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач), в якому просило скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0196673308 від 10 квітня 2020 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2021 року позов було задоволено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, Головним управлінням ДПС у м. Києві 10 квітня 2020 року винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) №0196673308 яким за порушення граничних строків сплати узгодженого зобов`язання із сплати єдиного внеску за період з 21 лютого 2015 року по 04 серпня 2015 року до товариства з обмеженою відповідальністю «Маринка» застосовано штрафні санкції у розмірі 20%, що становить суму - 19154,12 грн, а також нараховано пеню у розмірі 3056,40 грн., що становить 0,1% від суми недоїмки. Вказане рішення податкового органу оскаржено позивачем в адміністративному порядку, однак рішенням ДПС України від 24 листопада 2020 року за № 334199/99-00-06-03-01-06 скаргу позивача залишено без задоволення, а спірне рішення без змін. Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується і колегія суддів. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 вищевказаного Закону єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до п.п 1, 2 ч. 2,ст. 6 цього Закону платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. В силу положень ч.ч. 5, 7ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Згідно п. 1 ч. 10ст. 9 цього Закону днем сплати єдиного внеску вважається, у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів. Відповідно до п. 7 ч. 1ст. 13 вказаного Закону, органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску. Згідно п. 2 ч. 11ст. 25 цього Закону орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. Судом першої інстанції встановлено, що з метою сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з єдиного внеску лютий - березень 2015 року позивачем подано до АТ «Банк «Фінанси та Кредит» платіжні доручення № 42 від 04 березня 2015 року про перерахування грошових коштів у розмірі 16882,79 грн у тому числі єдиний внесок та № 45 від 02 квітня 2015 року про перерахування грошових коштів у розмірі 20248,00 грн у тому числі єдиний внесок, зі свого рахунку на рахунок ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, що підтверджується відміткою банку на платіжному дорученні. Однак кошти за вказаними платіжними дорученнями перераховані банком до бюджету лише 13 липня 2015 року та 04 серпня 2015 року відповідно. Як уже зазначалося пунктом 129.6 статті 129 ПК передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції. Таким чином, платник звільнений від відповідальності у вигляді штрафу та/або пені за порушення строків або неповний обсяг перерахованого податкового зобов`язання у разі, якщо такі дії/або бездіяльність вчинені обслуговуючим його банком, оскільки вини та/або умислу у невчасній чи не в повному обсязі сплаті податкового зобов`язання у діях платника у цьому випадку немає. Водночас відповідно до пункту 113.2статті 113 ПК застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених цією главою, не звільняє платників податків від обов`язку сплатити до бюджету належні суми податків та зборів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, а також від застосування до них інших заходів, передбачених цим Кодексом. Із загальних положень статті 38 ПК також випливає, що належним виконанням податкового зобов`язання є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань. Таким чином, звільнення платника від відповідальності за порушення строків погашення податкового зобов`язання не свідчить про звільнення від обов`язку виконати податкове зобов`язання. Тобто, у разі несвоєчасного або перерахування не в повному обсязі суми податкового зобов`язання з вини банку платника такий платник звільняється від фінансової відповідальності у вигляді штрафу та/або пені, однак, не звільняється від обов`язку сплатити в повному обсязі податкове зобов`язання. Як вбачається з матеріалів справи, несвоєчасне зарахування коштів до держаного бюджету відбулось не з вини платника податків, про що листами від 10 лютого 2015 року, 21 травня 2015 року повідомлено податковий орган. Крім того, позивач листом від 11 лютого 2015 року звертався до АТ «Банк «Фінанси та Кредит» щодо невиконання банком договору та до Прокуратури м. Києва. При цьому, як встановлено судом та не заперечується сторонами, кошти були перераховані банком до бюджету 13 липня 2015 року та 04 серпня 2015 року. Тобто, позивачем виконано обов`язок по сплаті грошового зобов`язання з єдиного внеску. При цьому, списання коштів не відбулось з підстав, які не залежали від ТОВ «Маринка», що не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності. З огляду на наведені правові норми та фактичні обставини справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга відповідача не містить обґрунтованих доводів, які б спростовували зазначені висновки суду першої інстанції. Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційних скаргах доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя: І.В. Федотов Судді: Н.М. Єгорова А.Ю. Коротких