Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 414/2283/21
від 18.07.2022НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 липня 2022 року справа №414/2283/21 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу поліцейського роти № 4 батальйону управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Ляйс Віти Віталіївни на рішення Кремінського районного суду Луганської області від 2 грудня 2021 р. у справі № 414/2283/21 (головуючий І інстанції суддя Акулов Є.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області в особі поліцейського роти № 4 батальйону управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Ляйс Віти Віталіївни про визнання дій протиправними та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) у жовтні 2021 року звернувся до Кремінського районного суду Луганської області з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Полтавській області в особі поліцейського роти № 4 батальйону управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Ляйс Віти Віталіївни (далі - відповідачі), в якій просив визнати дії посадової особи відповідача з притягнення його до адміністративної відповідальності шляхом винесення 13.07.2021 постанови серії ЕАН № 4481240 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. протиправними; скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 4481240 від 13.07.2021 та закрити провадження у справі (а.с. 1-3). Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 2 грудня 2021 р. у справі № 414/2283/21 позов задоволено. Постанову про накладання адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАН № 4481240 від 13.07.2021 року, складену інспектором рядовим поліції УПП в Полтавській області Ляйс Вітою Віталіївною стосовно позивача за ч. 4 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. визнано незаконною та скасовано. Провадження в справі про адміністративне правопорушення закрито відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у діях позивача складу адміністративного правопорушення (а.с. 53-55). Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування доводів вказує на те, що до постанови в якості доказу долучено фото, відзняте за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20, на якому зафіксовано державний номерний знак транспортного засобу, швидкість з якою він рухався, максимальну допустиму швидкість, місце вчинення правопорушення. Дане фото містить інформацію щодо предмета доказування. Таким чином, вважає, що спірна постанова прийнята у відповідності до норм чинного законодавства України. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Справа розглянута поза датою, визначеною в ухвалі суду від 13 червня 2022 року, з огляду на прийняття Верховною Радою України Законів України «Про правовий режим воєнного стану» від 24 лютого 2022 року№ 2102-IX, від 15 березня 2022 року№ 2119-IX, від 21 квітня 2022 року№ 2212-IX, від 22 травня 2022 року № 2263-1Х, якими в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року і продовжено його до 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року. Суд, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановив наступне. За змістом постанови серії ЕАН № 4481240 від 13 липня 2021 року, винесеної інспектором рядовим поліції УПП в Полтавській області Ляйс Вітою Віталіївною, позивач об 11 год. 34 хв. 13.07.2021 року керував легковим автомобілем HONDA ACCORD, рухався зі швидкістю 110 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 60 км/год. Швидкість руху вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху Trukam lti 20/20 ТС000800. Тим самим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП, застосовано адміністративне стягнення штраф в сумі 1700 грн (а.с.4-5, 10). Спірним у цій справі є правомірність винесення відповідачем постанови серії ЕАН № 4481240 від 13 липня 2021 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне. Відповідно до ч. 4 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину - тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ніхто не може бути підданий заходу впливу за правилами ст. 7 КУпАП в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. За унормуванням ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частини перша, друга, третя і п`ята статті 122, статті 124-1 -
126. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. За правилами ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення (ч. 5 ст. 258 КУпАП). За змістом ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. Статтею 276 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Унормуванням ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Статтею 252 КУпАП занотовано, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Частиною 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. П. 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила), передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» вказано, що поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, згідно ст. 283 КУпАП, орган (посадова особа) виносить постанову у справі. Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частини другої та третьої статті 283 КУпАП, постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Таким чином у постанові, зокрема, повинно бути зазначено технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис у випадку здійснення вказаної дії. Як вбачається із оскаржуваної постанови, до неї не додано ні фото ні відеозапис. На підставі викладеного суд апеляційної інстанції не приймає у якості допустимого доказу наданий працівником поліції відеозапис та фото, відзняте за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20. Позиція суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.01.2019 року у справі 428/2769/17, згідно якого у разі відсутності в оскаржуваній постанові у справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, наданий відповідачем відеофайл не може вважатися допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Крім того, пункт Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, який саме начебто було порушено позивачем взагалі не зазначено в оскаржуваній постанові. Відміток про роз`яснення позивачу прав передбачених ст.63 Конституції України та ст. 268 КУпАП у постанові не має. За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідач не довів факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП. Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП). Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника. Адміністративне правопорушення може бути вчинене як умисно, так і з необережності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, якщо особа, котра його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, якщо особа, котра його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити Отже, тільки за наявності складу адміністративного правопорушення особа, яка його вчинила, може бути притягнута до адміністративної відповідальності. Відповідно до закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу, особа вважається невинуватою доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У рішенні від 06.12.1988 року по справі Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості. Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (рішення ЄСПЛ від 24.11.2000 року у справі Дактарас проти Литви). З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог. За вимогами ст. 284 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 цього кодексу; 3) про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених ст. 247 цього Кодексу. Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 73 КАС України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 КАС України). Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. За змістом ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І відповідачем не доведено, що постанова серії ЕАН № 4481240 прийнята у відповідності до вимог законодавства. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін. На підставі наведеного, керуючись статями 205, 271, 272, 286, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу поліцейського роти № 4 батальйону управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Ляйс Віти Віталіївни - залишити без задоволення. Рішення Кремінського районного суду Луганської області від 2 грудня 2021 р. у справі № 414/2283/21 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає. Повне судове рішення 18 липня 2022 року. Головуючий суддя Г.М. Міронова Судді І.В. Геращенко Е.Г. Казначеєв