Постанова Вінницький апеляційний суд № 144/1281/20

Справа № 144/1281/20 Провадження № 22-ц/801/1132/2022 Категорія: 61 Головуючий у суді 1-ї інстанції Герман О. С. Доповідач:Матківська М. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 липня 2022 рокуСправа № 144/1281/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі: Головуючого: Матківської М. В. Суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В. Секретар: Михайленко А. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 05 травня 2022 року у цивільній справі за позовом Бершадської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Теплицької селищної ради до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом і скасування державної реєстрації, Рішення ухвалив суддя Герман О. С. Рішення ухвалено об 11.31 год у смт Теплик Вінницької області Повний текст судового рішення складено 16 травня 2022 року, В с т а н о в и в: У вересні 2020 року Бершадська місцева прокуратура в інтересах держави в особі Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом і скасування державної реєстрації, яким, з урахуванням поданої у вересні 2021 року заяви про уточнення позовних вимог, просила визнати недійсним видане 07 грудня 2015 року та зареєстроване в реєстрі за № 1261 приватним нотаріусом Теплицького районного нотаріального округу Кусюк О. А., свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яким посвідчено, що спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 , та скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 0523783900:01:000:0167 площею 4,3231 га, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зроблено запис за № 13184697 від 05 лютого 2016 року, припинивши за ОСОБА_1 право власності на зазначену земельну ділянку. Свої вимоги мотивувала тим, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23 липня 2019 року, державним реєстратором Етуру Емору Сльотою М. А. 05 лютого 2016 року за № 13184697 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом зареєстрованого в реєстрі за № 1261, виданого 07 грудня 2015 року приватним нотаріусом Теплицького районного нотаріального округу Кусюк О. А. на підставі заповіту ОСОБА_2 , зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Маломочульської сільської ради Теплицького району з кадастровим номером: 0523783900:01:000:0167 площею 4,3231 га. Прокурор вважає, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом, на підставі якого відбулася реєстрація права власності є недійсним, а реєстрація права власності є незаконною і підлягає скасуванню за наступних обставин. В ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020020280000099 від 01 квітня 2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358 та ч. 3 ст. 190 КК України, встановлено, що ОСОБА_1 07 грудня 2015 року звернулася до приватного нотаріуса Теплицького районного нотаріального округу Кусюк О. А. із заявою про те, що вона прийняла спадкове майно, яке складається із права на земельну частку (пай) та належало ОСОБА_2 , прийняла своєчасно і просить видати їй свідоцтво про право на спадщину за заповітом, подавши нотаріусу завідомо підроблені документи, а саме: заповіт від 12 травня 1997 року, яким ОСОБА_2 усе своє майно заповів ОСОБА_1 та довідку Маломочульської сільської ради № 135 від 07 серпня 2015 року про те, що ОСОБА_1 на день смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала разом із ним у будинку по АДРЕСА_1 . На підставі протиправних дій ОСОБА_1 приватним нотаріусом Теплицького районного нотаріального округу Кусюк О. А. 07 грудня 2015 року видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, відповідно до якого спадщина складається із права на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Прогрес» села Мала Мочулка Теплицького району Вінницької області, розміром 2,94 га в умовних кадастрових гектарах, належного спадкодавцю ОСОБА_2 . Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 земельна ділянка у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0523783900:01:000:0167 площею 4,3231 га на території Маломочульської сільської ради Теплицького району у встановленому законом порядку не передавалася, оскільки свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане 07 грудня 2015 року та зареєстроване в реєстрі за № 1261 приватним нотаріусом Теплицького районного нотаріального округу Кусюк О. А., видане на підставі підробленого заповіту. 31 липня 2020 року у кримінальному провадженні № 12020020280000099 направлено до Теплицького районного суду Вінницької області обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 , яка обвинувачується у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 4 ст. 358 і ч. 3 ст. 190 КК України. Відповідно до інформації наданої Маломочульською сільською радою, ОСОБА_2 , який проживав у будинку по АДРЕСА_2 і помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя у Маломочульській сільській раді заповіт не складав, з моменту його смерті і по даний час спадкоємці його в сільську раду по питанню оформлення спадщини не зверталися, на території сільської ради спадкоємці відсутні, а також відсутня будь-яка інформація щодо наявності можливих спадкоємців. За правилами статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом. Оскільки свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане на підставі підробленого заповіту, тобто видане особі, яка не має права на спадкування, тому воно має бути визнане недійсним. Ухвалою Теплицького районного суду Вінницької області від 11 листопада 2021 року залучено до участі у справі правонаступника позивача шляхом заміни позивача Маломочульської сільської ради на його правонаступника Теплицьку селищну раду. Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 05 травня 2022 року позов задоволено. Визнано недійсним видане 07 грудня 2015 року та зареєстроване в реєстрі за № 1261 приватним нотаріусом Теплицького районного нотаріального округу Кусюк О. А., свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яким посвідчено, що спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 ,1907 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 . Скасована державна реєстрація права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 0523783900:01:000:0167 площею 4,3231 га, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зроблено запис за № 13184697 від 05 лютого 2016 року, та припинено за ОСОБА_1 право власності на зазначену земельну ділянку. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної прокуратури судовий збір в сумі 4204 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Зазначила, що рішення суду вважає таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права; обставини встановлені судом не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать правовим позиціям Верховного Суду, викладених у відповідних постановах. Доводи апеляційної скарги відповідача полягають у тому, що позовна заява подана не повноважною особою, оскільки звертатися до суду в інтересах держави та представляти її інтереси, наділений виключно прокурор, а не прокуратура та виконуючий обов`язки керівника місцевої прокуратури. Заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину можливо лише при встановленні факту підробки заповіту, на підставі якого було видане оскаржуване свідоцтво. Оскільки вирок у кримінальному провадженні по її обвинуваченню ще не винесено, факт підробки нею заповіту в кримінальному провадженні не встановлено, тому у позивача відсутні будь-які докази в підтвердження позовних вимог. Також судом не враховано, що з моменту отримання нею оспорюваного свідоцтва про право на спадщину за заповітом до моменту звернення до суду пройшло більше 3-х років, а позивач не просив суд поновити йому пропущені строки, тому суду слід застосувати наслідки пропущення строку для звернення до суду. Оскільки свідоцтво про право на спадщину не має правочинного характеру, тому воно не може визнаватися недійсним із посиланням на статті 203, 215-216 ЦК України. Прокурор надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Позивач Теплицька селищна рада відзив не надала. В судовому засіданні прокурор Паук В. В. заперечив проти задоволення апеляційної скарги та підтримав свій відзив на апеляційну скаргу. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. Представник позивача Теплицької селищної ради, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився. Селищний голова надіслав листа, у якому просить розглянути справу без участі представника селищної ради і врахувавши, що при розгляді справи по суті він покладається на розсуду суду. Відповідач у судове засідання не з`явилася. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши пояснення прокурора, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав. Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23 липня 2019 року, 05 лютого 2016 року за № 13184697 державним реєстратором Етуру Емору Сльотою М. А. (Реєстраційна служба Теплицького районного управління юстиції Вінницької області) на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в реєстрі за № 1261, виданого 07 грудня 2015 року приватним нотаріусом Теплицького районного нотаріального округу Кусюк О. А. (спадкова справа № 131/2015) на підставі заповіту ОСОБА_2 , згідно зазначених у ньому реквізитів: від 12 травня 1997 року, зареєстрованого в реєстрі за № 11, за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області з кадастровим номером 0523783900:01:000:0167 площею 4,3231 га (а. с. 17-18). Із наявної в матеріалах цивільної справи копії спадкової справи № 131/2015 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (розпочата 07 грудня 2015 року, закінчена 07 грудня 2015 року) (а. с. 19-32), вбачається, що ОСОБА_1 07 грудня 2015 року звернулася до приватного нотаріуса Кусюк О. А. із заявою, у якій повідомила про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який постійно проживав в с. Мишарівка Теплицького району та залишив заповіт на її ім`я, посвідчений секретарем виконкому Маломочульської сільської ради 12 травня 1997 року за реєстровим № 11; залишилося спадкове майно, що складається із права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Прогрес» с. Мала Мочулка, яке вона прийняла своєчасно та просить видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на зазначене майно, повідомивши, що крім неї інших спадкоємців та особи, яка має право на обов`язкову частку в спадщині немає (а. с. 22). До заяви ОСОБА_1 надала заповіт від 12 травня 1997 року, посвідчений Косюком В. А. секретарем Маломочульської сільської ради, за яким ОСОБА_2 усе своє майно заповів ОСОБА_1 . Заповіт містить підпис заповідача і зареєстрований в книзі реєстрації нотаріальних дій за № 11 (а. с. 26). Відповідно до довідки № 135 від 07 серпня 2015 року, виданої Маломочульською сільською радою та підписаною сільським головою С. В. Зозуля і завіреною гербовою печаткою сільської ради, ОСОБА_1 на день смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала разом із ним в АДРЕСА_1 (а. с. 27). Згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0170761, виданого 10 липня 1997 року Теплицькою районною державною адміністрацією члену КСП «Прогрес» ОСОБА_2 на підставі рішення Теплицької райдержадміністрації від 08 квітня 1997 року № 92, йому належить право на земельну частку (пай) розміром 2,94 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки, вартістю 14 310,00 грн. (а. с. 29). Приватним нотаріусом Теплицького районного нотаріального округу Кусюк О. А. 07 грудня 2015 року видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яким посвідчено, що на підставі заповіту, посвідченого секретарем виконкому Маломочульської сільської ради Теплицького району 12 травня 1997 року за реєстровим № 11, спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 , 1907 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 ; спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається із: права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Прогрес» с. Мала Мочулка, розміром 2,94 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, належного спадкодавцю, згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0170761, виданого Теплицькою районною державною адміністрацією 08 квітня 1997 року (а. с. 31). Згідно висновку експерта № 260 від 27 серпня 2019 року, наданого на виконання ухвали Гайсинського районного суду Вінницької області від 23 липня 2019 року по справі № 144/288/19 про призначення судової технічної експертизи документів, винесеної слідчим суддею Бондар О. В. у кримінальному провадженні, внесеному 22 лютого 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019020280000060, зображення двох відбитків печатки «Маломочульська сільська рада народних депутатів Теплицького району Вінницької області * Україна *» у заповіті від 12 травня 1997 року спадкової справи № 131/2015, нанесені за допомогою друкуючого пристрою з струменевим способом формування зображень. Зображення трьох відбитків штампу: «Україна Маломочульська сільська рада Ідентифікаційний код 04330705 23834 Вінницька обл., Теплицький район с. Мала Мочулка вул. Радянська, буд. 10 № ____ «___»_________20__р.» та зображення трьох відбитків печатки: «УКРАЇНА * Вінницька область Теплицький район с. Мала Мочулка Маломочульської сільської ради * Ідент. Код 04330705 *» в довідці № 135 від 07 серпня 2015 року спадкової справи № 131/2015, нанесені за допомогою друкуючого пристрою з струменевим способом формування зображень (а. с. 35-39, 40- 45). На виконання договору № 5674 від 11 грудня 2015 року між ТОВ «Теплик-Агро» та ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області (а. с. 47-58). Згідно відповіді Маломочульської сільської ради № 92 від 23 липня 2020 року, ОСОБА_2 , який проживав за адресою: АДРЕСА_2 і помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя у Маломочульській сільській раді заповіт не складав, з моменту смерті ОСОБА_2 по день надання відповіді спадкоємці в сільську раду щодо оформлення спадкового майна не зверталися, на території сільської ради спадкоємці відсутні, а також відсутня будь-яка інформація щодо наявності можливих спадкоємців. ОСОБА_2 згідно погосподарської книги № 1 с. Мишарівка за 1996-2000 роки проживав разом із ОСОБА_3 , 1925 року народження (а. с. 59). Із запису акта про смерть № 31 від 10 листопада 1997 року вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 90 років в с. Мишарівка Теплицького району; заявник ОСОБА_4 (а. с. 61). Маломочульська сільська рада на запит прокуратури 23 липня 2020 року надала відповідь за вихідним № 93, повідомивши, що не буде приймати заходи цивільно-правового характеру щодо визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом щодо земельної ділянки, яка у сільській раді обліковується як невитребуваний земельний пай ОСОБА_2 , у зв`язку із відсутністю в бюджеті сільської ради коштів на видатки, пов`язані зі сплатою судового збору та відсутністю в штаті сільської ради юриста і неможливістю самостійно підготувати позов (а. с. 62). Згідно повідомлення Маломочульської сільської ради Теплицького району від 22 вересня 2020 року за вихідним № 132, земельна ділянка площею 4,3232 га, яка належала ОСОБА_2 , обліковується у сільській раді у невитребуваних земельних частках; договорів оренди із сільською радою про використання даної земельної ділянки немає (а. с. 66). Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом зареєстроване в реєстрі за № 1261, відповідно до якого спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається із права на земельну частку (пай) розміром 2,94 умовних кадастрових га без визначення меж цієї частки в натурі, належного спадкодавцю ОСОБА_2 , видане 07 грудня 2015 року приватним нотаріусом Теплицького районного нотаріального округу Кусюк О. А. на підставі підробленого заповіту, тобто видане особі, яка не має права на спадкування, а тому на підставі статті 1301 ЦК України це свідоцтво має бути визнане недійсним, а державна реєстрація права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку підлягає скасуванню і її право власності на зазначену земельну ділянку підлягає припиненню. Апеляційний суд не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції. Як встановлено судом прокурор, діючи в інтересах держави в особі Маломочульської сільської ради (правонаступник Теплицька селищна рада) звернувся до суду із позовом, яким просив визнати недійсним видане 07 грудня 2015 року та зареєстроване в реєстрі за № 1261 приватним нотаріусом Теплицького районного нотаріального округу Кусюк О. А., свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідченим 12 травня 1997 року секретарем Маломочульської сільської ради Косюком В. А. та зареєстрованим в книзі реєстраційних нотаріальних дій за № 11, за яким ОСОБА_2 усе своє майно заповів ОСОБА_1 , вказавши, що підставою для визнання цього свідоцтва недійсним є те, що воно видане на підставі підробленого заповіту. Доказом того, що заповіт є підробленим прокурор зазначив висновок експерта № 260 від 27 серпня 2019 року, наданого у кримінальному провадженні, яким встановлено, що зображення двох відбитків печатки «Маломочульська сільська рада народних депутатів Теплицького району Вінницької області * Україна *» у заповіті від 12 травня 1997 року спадкової справи № 131/2015, нанесені за допомогою друкуючого пристрою з струменевим способом формування зображень. Зображення трьох відбитків штампу: «Україна Маломочульська сільська рада Ідентифікаційний код 04330705 23834 Вінницька обл., Теплицький район с. Мала Мочулка вул. Радянська, буд. 10 № ____ «___»_________20__р.» та зображення трьох відбитків печатки: «УКРАЇНА * Вінницька область Теплицький район с. Мала Мочулка Маломочульської сільської ради * Ідент. Код 04330705 *» в довідці № 135 від 07 серпня 2015 року спадкової справи № 131/2015, нанесені за допомогою друкуючого пристрою з струменевим способом формування зображень (а. с. 26, 27, 35-39, 40- 45). Оскільки свідоцтво про право на спадщину видане на виконання заповіту, а заповіт посвідчений заповідачем ОСОБА_2 12 травня 1997 року, тому питання законності цього заповіту має вирішуватися на підставі норм, які були чинними в момент його вчинення, тобто Цивільного Кодексу УРСР, в редакції 1963 року, чинній на момент вчинення заповіту, що передбачено пунктами 4 і 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, редакції 2003 року, відповідно до яких ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності і правила книги шостої ЦК України «Спадкове право», застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом. Відповідно до частини 1 статті 534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Відповідно до статті 541 УК УРСР заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений. Статтею 1 Закону України «Про нотаріат» надано визначення поняттю нотаріата та органів і осіб, які вправі вчиняти нотаріальні дії. Нотаріат в Україні це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності (ч. 1). У сільських населених пунктах нотаріальні дії, передбачені статтею 37 цього Закону, вчиняються уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування (ч. 5). Статтею 37 Закону України «Про нотаріат» визначено, що у сільських населених пунктах уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють визначені нотаріальні дії, у тому числі, посвідчують заповіти (крім секретних). Відповідно до частини 1 статті 47 ЦК УРУР нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Згідно зі статтею 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей (частина 1). По недійсній угоді кожна з сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом (частина 2). Таким чином згідно наведених норм матеріального закону, в редакції чинній на момент вчинення заповіту ОСОБА_2 12 травня 1997 року, заповіт має бути укладений у письмовій формі із зазначенням місця і часу його укладення, має бути підписаний особисто заповідачем і обов`язково нотаріально посвідчений. За правилами статті 545 ЦК УРСР недійсність окремих частин заповіту не тягне за собою недійсності його в цілому. Якщо заповіт буде визнаний недійсним, то спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений спадщини, одержує право спадкувати на загальних підставах. Проаналізувавши наведені норми матеріального закону, слід прийти до висновку про те, що Цивільний Кодекс УРСР, в редакції 1963 року, не передбачав конструкції нікчемності заповіту внаслідок його складення з порушенням вимог щодо форми та посвідчення, а у випадку складення заповіту з порушенням вимог щодо форми та посвідчення такий заповіт міг оспорюватися у разі пред`явлення відповідної позовної вимоги. Зазначених правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 542/345/19 (провадження № 61-16029св20) та у постанові від 04 травня 2022 року у справі № 752/11266/20 (провадження № 61-13180св21). Суд першої інстанції визнав недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, констатувавши при цьому, що заповіт від 12 травня 1997 року є підробленим, тобто не відповідає вимогам щодо його форми та посвідчення, а прокурор та позивач такої позовної вимоги про визнання заповіту від 12 травня 1997 року недійсним, не заявляли. За правилами статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги. При зверненні із даним позовом до суду прокурор і позивач не надали доказів, визначених статтею 76 ЦПК України, які б відповідали вимогам статей 77-80 ЦПК України щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, тобто не надали таких доказів, які б свідчили, що заповіт підроблений. Також не зазначили підстав для звільнення від доказування, що передбачено статтею 82 ЦПК України, зокрема її частинами 4, 5,

6. Таким чином, підставою для задоволення позову в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції зазначено підробку заповіту, посвідченого 12 травня 1997 року, тобто його нікчемність, а саме невідповідність цього заповіту вимогам щодо його форми та посвідчення, а прокурор і позивач не заявляли позовної вимоги про визнання недійсним заповіту, посвідченого 12 травня 1997 року, в позовній заяві. З урахуванням встановлених обставин справи, правовідносин, які випливають із встановлених обставин та правових норм, застосованих до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість апеляційної скарги та про її задоволення і скасування рішення суду із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З урахуванням того, що апеляційний суд прийшов до висновку про ухвалення нового рішення, тому має бути зміненим розподіл судових витрат і з урахуванням висновку суду про задоволення апеляційної скарги відповідача понесені нею судові витрати підлягають до стягнення на її користь з позивача. Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1). Частинами першою та другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції. При подачі апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір в сумі 3 153,00 грн., який підлягає поверненню їй прокурором. На підставі викладеного і керуючись ст. 141, 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, суд П о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 05 травня 2022 року скасувати і ухвалити нове судове рішення. Відмовити у задоволенні позову Бершадської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Теплицької селищної ради до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом і скасування державної реєстрації. Стягнути з Вінницької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 3153,00 грн. судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: М. В. Матківська Судді: Ю. Б. Войтко І. В. Міхасішин Повний текст судового рішення складено 14 липня 2022 року