Постанова 4852 № 340/10440/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 12 липня 2022 року м. Дніпросправа № 340/10440/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 березня 2022 року (суддя Кравчук О.В.) у справі №340/10440/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - в с т а н о в и В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо зменшення відсоткового значення розміру призначеної пенсії 90% до 70% сум грошового забезпечення та обмеження пенсії максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, під час її перерахунку з 01.12.2019 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату призначеної позивачу, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 11.05.2021 року №9096, виготовленої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання по Кіровоградській області», у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення та без обмеження пенсії максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з урахування раніше проведених виплат. В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугою років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Пенсію за вислугу років їй призначено в розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення. На виконання рішення суду від 10 серпня 2021 року у справі №340/4063/21, ГУ ПФУ в Кіровоградській області з 01 грудня 2019 року здійснило перерахунок пенсії за вислугу років, призначеної позивачу за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", на підставі довідки №9096 від 11.05.2021 року. Однак, перерахунок її пенсії здійснено із розрахунку 70% суми грошового забезпечення, вказаного у довідці. Крім цього, розмір пенсії було обмежено максимальним розміром десять прожитковим мінімумів, установленими для осіб, які втратили працездатність. Не погоджуючись з діями відповідача щодо зменшення розміру пенсії у відсотковому значенні та обмеження пенсії максимальним розміром, позивач звернувся з позовом до суду. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 березня 2022 року адміністративний позов задоволено. Рішення суду мотивовано тим, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям осіб має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. У зв`язку з чим, застосування відповідачем при перерахунку пенсії положень ст.13 Закону № 2262-XII в редакції, яка була чинна на час перерахунку пенсії позивачу, суперечить нормам чинного законодавства. З приводу заявлених вимог щодо виплати пенсії без обмеження граничним розміром, суд зазначив те, що пенсія позивачу призначена до змін, які відбулися в пенсійному законодавстві та якими встановлено максимальний розмір пенсії, а отже такі зміни не можуть визначати розмір раніш призначеної пенсії позивача. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на те, що оскільки перерахунок пенсії позивачу здійснювався під час дії Закону №2262-ХІІ в редакції, якою обмежено відсотковий розмір пенсії 70% від грошового забезпечення, то відповідачем правомірно встановлено розмір пенсії у відсотковому значенні на рівні 70%. Щодо задоволених судом вимог про виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, відповідач вказує на те, що такі вимоги є передчасними, оскільки позивачем не надано доказів, що між ним та головним управлінням виник спір з цього приводу. В той же час, відповідач наводить свою позицію суть якої зводиться до того, що чинним законодавством передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, а саме десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність. З цих підстав відповідач вказує на порушення судом норм матеріального права. Щодо порушення судом норм процесуального права, то позиція відповідача полягає у тому, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки тому, що позивач звернувся із позовом до суду з пропуском строку, визначено ст..122 КАС України, у зв`язку з чим суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов та зобов`язав відповідача здійснити перерахунок пенсії з 01.12.2019. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке. Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Пенсію позивачу призначено з 2008 року виходячи з вислуги років у розмірі 90% грошового забезпечення. З 01 січня 2018 року при перерахунку пенсії, призначеної позивачу за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", її основний розмір обраховано, виходячи з 70 % відповідних сум грошового забезпечення. Пізніше, на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року в адміністративній справі № 340/180/19 ГУ ПФУ в Кіровоградській області перерахувало призначену позивачу пенсію за вислугу років, з 01.01.2018 року, повернувшись до значення 90 % відповідних сум грошового забезпечення. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року у справі №340/4063/21 ГУ ПФУ в Кіровоградській області зобов`язано здійснити з 01 грудня 2019 року перерахунок пенсії позивачу на підставі довідки №9096 від 11 травня 2021 року. Разом з тим, при проведенні перерахунку пенсії позивачу, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області знову обчислило розмір такої пенсії, виходячи з 70% відповідних сум грошового забезпечення. Позивач зверталася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії у розмірі 90% грошового забезпечення без обмеження її максимальним розміром. Листом від 09.12.2021 відповідач повідомив про відсутність підстав для перерахунку пенсії, оскільки її розмір у відсотковому значенні визначений виходячи з положень Закону №2262-ХІІ, в редакції на час здійснення перерахунку, а обмеження максимального розміру пенсії передбачено ст..2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи». Не погоджуючись з діями відповідача щодо зменшення розміру пенсії у відсотковому значенні та обмеження пенсії максимальним розміром, позивач звернувся з позовом до суду. За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Щодо заявлених позивачем вимог про неправомірність зменшення відповідачем розміру пенсії у відсотковому значенні з 90% до 70% грошового забезпечення. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи пенсію за вислугу років позивачу було призначено у 2008 році відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 90% грошового забезпечення. Відповідно до ст.13 Закону №2262-ХІІ, в редакції, діючій на час призначення позивачу пенсії, було передбачено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90% відповідних сум грошового забезпечення. Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" №1166-VII від 27 березня 2014 року, який набрав чинності 1 квітня 2014 року, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 13 Закону №2262-XII, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43). Саме в такій, зміненій редакції положення Закону №2262-XII були застосовані відповідачем при визначенні розміру пенсії позивача при проведенні перерахунку. Суд першої інстанції правильно виходив з того, що внесені Законом №1166-VII зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при призначенні нових пенсій. Тобто, при перерахунку пенсії застосуванню підлягає норма закону у редакції, яка була чинною на час призначення пенсії. Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 16.10.2019 по зразковій справі №240/5401/18. Таким чином, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про протиправність дій відповідача щодо зменшення при перерахунку пенсії, її розміру з 90% грошового забезпечення до 70%. Аргументи відповідача про те, що під час перерахунку пенсії підлягають застосування саме положення Закону, які є чинними на час такого перерахунку, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки встановлення відповідачем граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70 % від сум грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Посилання відповідача на правові висновки, які зроблені Верховним Судом у справах №340/3185/19, №580/5962/20 щодо перерахунку пенсії, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки вказані правові висновки стосуються перерахунку раніш призначений пенсій прокурорам, при цьому, стосовно пенсій, які були призначені за одним Законом, а їх перерахунок здійснювався за іншим Законом. У спірному ж випадку як призначення пенсій так і її перерахунок здійснювався за одним Законом. Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення заявлених вимог, в частині неправомірності зменшення відповідачем розміру пенсії у відсотковому значенні з 90% до 70% грошового забезпечення. Погоджується суд апеляційної інстанції і з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення заявлених вимог, в частині виплати пенсії без обмеження максимальним розміром, але з інших підстав, ніж визначені судом першої інстанції. Згідно із частиною сьомою статті 43 Закону №2262-XII в редакції Закону № 911-VIII від 24 грудня 2015 року чинній з 1 січня 2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн. Рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб зі змінами, а саме: частини 7 статті 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн. Згідно з пунктом другим резолютивної частини вказаного Рішення положення, зокрема, частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 20 грудня 2016 року. Отже, починаючи з 20 грудня 2016 року стаття 43 Закону № 2262-XII не передбачає положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів. При цьому, суд бере до уваги, що відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 6 грудня 2016 року №1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині сьомій статті 43 Закону № 2262-XII " слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року". Буквальне розуміння змін, внесених Законом №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, дозволяє стверджувати, що у Законі № 2262-XII відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими. Отже, внесені Законом №1774 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження. Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17 та від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17, від 12 березня 2019 року у справі №522/3049/17, від 15 квітня 2019 року у справі № 522/16973/17, від 08 серпня 2019 року у справі № 522/3271/17, від 10 жовтня 2019 року у справі № 522/22798/17. Обгрунтовуючи свою позицію відповідач також посилався на положення статті 2 Закону №3668-VI. Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України Про державну службу, Про прокуратуру, Про статус народного депутата України, Про Національний банк України, Про Кабінет Міністрів України, Про дипломатичну службу, Про службу в органах місцевого самоврядування, Про судову експертизу, Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів, Про наукову і науково-технічну діяльність, Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, Про пенсійне забезпечення, Про судоустрій і статус суддів, Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Цим же Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону №3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Як зазначалось вище, Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII. Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI. Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом. Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII. При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. Питання розв`язання наявної колізії в частині застосування до спірних правовідносин (предметом яких є правомірність обмеження максимального розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII), норм матеріального права, а саме Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Закону № 3668-VI, було предметом дослідження Верховним Судом, висновки якого викладені в постанові №400/2085/19 від 16 грудня 2021 року. В даному судовому рішенні Суд зазначив таке. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі Щокін проти України зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи. У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обмеження Головним управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області пенсії позивача максимальним розміром, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, є протиправним. Щодо аргументів відповідача про передчасність заявлених вимог про виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, слід зазначити таке. Так, встановлені обставини справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем виник спір не лише у визначенні розміру пенсії в відсотковому значенні, а й у розмірі фактично виплаченої пенсії, яку було обмежено максимальним розміром, що і зазначено відповідачем в Листі від 09.12.2021, яким повідомлено позивача про те, що обмеження максимального розміру пенсії передбачено ст..2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи». Крім цього, позиція відповідача щодо максимального розміру пенсії викладена останнім і в апеляційній скарзі, та суть цієї позиції зводиться до відсутності у позивача права на отримання пенсії без обмеження її максимальним розміром. Отже, аргументи відповідача про передчасність заявлених вимог, є безпідставними. Щодо аргументів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду із позовом слід зазначити те, що про порушене право позивач дізнався із Листа відповідача від 09.12.2021, яким йому було повідомлено про здійснений перерахунок пенсії і визначений розмір пенсії у відсотковому значенні. Із позовом до суду позивач звернувся 14.12.2021 року, тобто в межах строку, передбаченого ч.2 ст.122 КАС України. Доказів того, що позивач знав або повинен був дізнатися про порушення своїх прав до 09.12.2021, відповідачем суду надано не було. Отже, суд першої інстанції обґрунтовано зобов`язав відповідача здійснити перерахунок пенсії з 01.12.2019, тобто з часу виникнення права на перерахунок пенсії, яке встановлено судом в іншій справі №340/4063/21. Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для його скасування не існує. На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 березня 2022 року у справі №340/10440/21 без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України. Повний текст постанови складено 12.07.2022 Головуючий - суддя Я.В. Семененко суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк