Постанова 4813 № 495/9838/19

Номер провадження: 22-ц/813/6949/22 Справа № 495/9838/19 Головуючий у першій інстанції Шевчук Ю. В. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30.06.2022 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 495/9838/19 Номер апеляційного провадження № 22-ц/813/6949/22 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання Рибачук О.І., учасники справи: - позивач ОСОБА_1 , - відповідач ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, за апеляційною скаргоюОСОБА_2 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду м. Одеси, постановлену у складі судді Шевчук Ю.В. 28 березня 2022 року, про відмову в розстроченні виконання рішення суду, повний текст ухвали складений 29 березня 2022 року, встановив: 2.

Описова частина 2.1 Короткий зміст заяви 15 лютого 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про розстрочення виконання рішення по цивільній справі №495/9838/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини. ОСОБА_2 обґрунтовує свої вимоги тим, що 01.02.2022 року державним виконавцем Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) його було ознайомлено з розрахунком заборгованості, складеному за виконавчим провадженням з виконання виконавчого листа, виданого на виконання рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01.06.2021 року, за яким станом на 31.01.2022 року загальна заборгованість по аліментам згідно вищевказаного виконавчого листа становить 114 200,65 грн.. Натомість, як зазначає ОСОБА_2 , станом на теперішній час він працює продавцем-консультантом в магазині ФОП ОСОБА_3 в м. Білгород-Дністровський, розмір його заробітної плати складає 6 500,00 грн.. Окрім того, 03.02.2022 року заявник ОСОБА_2 уклав шлюб з гр. ОСОБА_4 , яка має дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку він допомагає виховувати та утримувати. Враховуючи вищезазначене, заявник просить розстрочити виплату заборгованості по аліментам в розмірі 114 200,65 грн. по 1 000,00 грн. щомісячно до повного погашення (т. 1, а. с. 205 206). 2.2 Короткий зміст ухвали суду, мотивування його висновків Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 березня 2022 року відмовлено в задоволенні вищевказаної заяви ОСОБА_2 .. Ухвала суду мотивована тим, що підставою для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. При вирішенні питання про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду судом також враховується: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Натомість, з матеріалів справи не вбачається, що на утриманні ОСОБА_2 перебуває неповнолітня дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також заявником не надано доказів на підтвердження своїх доводів, будь-яких документів, які б свідчили б про його тяжке матеріальне становище. Заявником не наведено у заяві про відстрочку виконання рішення суду обставин, які мають характер особливих або виняткових, оскільки обставини, на які послався заявник, такого характеру не носять, а тому і не можуть бути прийняті судом до уваги для надання відстрочки виконання рішення суду (Т. 1, а. с. 239 241). 2.3 Короткий зміст вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу суду першої інстанції. Ухвалити нове судове рішення про задоволення його заяви про розстрочення виплати заборгованості по аліментам в розмірі 114 200,65 гривень по 1000,00 гривень щомісячно до повного погашення. 2.4 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт зазначає про те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було допущено наступні порушення: - не було повідомлено його належним чином про час та місце розгляду справи; - заявнику не надано для ознайомлення письмові заперечення ОСОБА_1 ; - наведені заявником підстави для розстрочки виконання рішення суду було безпідставно відхилені; - заявника позбавлено права на змагальність сторін (Т. 1, а. с. 242 244). 2.5 Узагальнені доводи стягувача в апеляційному суді 20 червня 2022 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Царенко О.О. на адресу Одеського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому стягувач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Представник стягувача посилається на те, що судом першої інстанції постановлено законне та обґрунтоване рішення, відповідно до норм матеріального та процесуального права, на підставі повно всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Також представник ОСОБА_1 - адвокат Царенко О.О. просить розглядати апеляційну скаргу без участі стягувача та її представника та вирішити питання щодо стягнення понесених витрат на правничу (правову) допомогу у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, шляхом стягнення з ОСОБА_2 7 000 гривень. 2.6 Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06.05.2022 року відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 березня 2022 року про відмову у розстроченні виконання рішення (Т. 2, а. с. 3 3зворотна сторона). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11.05.2022 року було призначено розгляд справи на 30.06.2022 року о 10 годині 30 хвилин (Т, 2, а. с. 4). Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, період знаходження справи на розгляді в апеляційному суді, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників. 3.

Мотивувальна частина 3.1 Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню. 3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01.06.2021 року з ОСОБА_2 було стягнуто на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 5 000,00 гривень щомісяця, починаючи з 05.11.2019 року до досягнення ОСОБА_6 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також витрати на правничу допомогу у сумі 4 000,00 гривень. Постановою Одеського апеляційного суду від 18.10.2021 року вищезазначене рішення суду було залишено без змін. На виконанні Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) знаходиться виконавче провадження ВП №67613471 згідно виконавчого листа №495/9838/19, виданого 15.11.2021 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліментів на утримання неповнолітньої дитини сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 5000,00 гривень щомісяця, починаючи з 05.11.2019 року до досягнення ОСОБА_6 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . За вказаним виконавчим документом боржником є ОСОБА_2 . Згідно останнього розрахунку заборгованості зі сплати аліментів заборгованість станом на 31.03.2022 року склала 118 200,65 грн.. У зв`язку з наявністю заборгованості до боржника застосовано тимчасові обмеження, передбачені ст.71 Закону України «Про виконавче провадження». 05.04.2022 року направлено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника до ФОП ОСОБА_3 , де боржник отримує доходи. 08.04.2022 року на адресу боржника, за місцезнаходженням належного боржнику нерухомого майна, а саме - АДРЕСА_1 , було здійснено виїзд з метою перевірки майнового стану боржника. Станом на момент перевірки боржника вдома не виявлено. Тому перевірити майновий стан боржника не надавалося можливим. Як на підставу для задоволення своєї заяви про розстрочку виконання рішення суду, заявник ОСОБА_2 посилається на те, що згідно Договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю від 21.01.2022 року та Наказу (Розпорядження) №2 від 21.01.2022 року, він працює на посаді продавця-консультанта, з окладом 6 500,00 грн., окрім того згідно Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 виданого 03.02.2022 року Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №156, він уклав шлюб з ОСОБА_4 , яка має неповнолітню дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку він теж допомагає утримувати та виховувати. Натомість, як вбачається з матеріалів справи, згідно Інформаційної довідки 271125955 від 18.08.2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, ОСОБА_2 30.04.2021 року став власником 5/100 частини житлового будинку АДРЕСА_2 на підставі Договору дарування, серія та номер №979, посвідченого 30.04.2021 року приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Макогончук Н.В. 3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. На підставі наявних у справі та досліджених судом доказів суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви ОСОБА_2 про розстрочку виконання рішення суду. 3.4 Мотиви відхилення/часткового прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року N 18-рп/2012). Конституція України є основним законом України. Згідно з частиною п`ятою статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Статтею 125 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України та є обов`язковими до виконання на всій території України. Частиною першою статті 18 ЦПК України, визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно допуску до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуації, що суперечить принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язались поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), рішення від 20 липня 2004 року у справі "Шмалько проти України"). У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Глоба проти України" N 15729/07 від 5 липня 2012 року вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції серед іншого (inter alia) захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній із сторін. Відповідно виконанню судових рішень не можна перешкоджати, відмовляючи у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Крім того, Європейський суд з прав людини вказує, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (HORNSBY v. GREECE, N 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року). Положення частини 3 статті 435 ЦПК України, визначають, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Право сторони звернутися із заявою про розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо). Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Підставою для застосування статей 435 ЦПК України і 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами. Вказана вище правова позиція є відображенням правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 р. у справі № 796/43/2018. Отже, при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони у справі про встановлення або зміну способу й порядку виконання судового рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 435 ЦПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо). За змістом статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень статті 77 ЦПК України. За приписами частини 1 статті 77 ЦПК України, частини 1 статті 79 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. За правилами частини 1 статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Виходячи з вищевказаного, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності виняткових обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вищенаведені заявником обставини не є підставою для відстрочки виконання рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01.06.2021 року в розумінні статті 435 ЦПК України. Колегією суддів також відхиляються доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення заявника про час та місце розгляду справи у зв`язку з необґрунтованістю. Частиною 2 ст. 435 ЦПК України визначено, що заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. З матеріалів справи вбачається, що розгляд вказаної заяви неодноразово відкладався, а також що ОСОБА_2 належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи за допомогою поштового зв`язку та смс-повідомлення. 3.5 Розподіл судових витрат. Згідно з частинами першою, тринадцятою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Внаслідок того, що апеляційний суд ухвалу суду першої інстанції залишає без змін, відсутні підстави для стягнення з боржника на користь стягувача витрат на професійну правничу допомогу. При цьому колегія суддів звертає увагу, що посилання стягувача на положення статті 452 ЦПК України є недоречним, оскільки ця норма стосується інших правових наслідків, зокрема розгляду скарги на дії державного виконавця по суті. 3.5 Порядок та строк касаційного оскарження Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України. Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду м. Одеси від 28 березня 2022 року про відмову в розстроченні виконання рішення суду залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 13 липня 2022 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: С. О. Погорєлова О. М. Таварткіладзе