Постанова 4857 № 140/10430/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/10430/21 пров. № А/857/5912/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2022 року (головуючий суддя Валюх В.М., м. Луцьк) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з позовом до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2022 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункт 2 наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 01 вересня 2021 року № 204 «Про результати службового розслідування» в частині притягнення старшого лейтенанта ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та оголошення йому догани. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 оскаржила його в апеляційному порядку та просить скасувати таке і постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити. В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» (у разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями), наказом Міністерства охорони здоров`я України від 07.06.2019р. №1319 «Про створення оперативного штабу Міністерства охорони здоров`я України з реагування на ситуації з поширення інфекційних хвороб, яким можна запобігти шляхом вакцинації», (до складу якого, зважаючи на важливість та ступінь небезпеки ситуації з СОVID-19 та оперативність прийняття рішень, увійшли високопосадовці багатьох державних установ в тому числі Головний державний санітарний лікар України) наказом Міністерства охорони здоров`я України від 24.12.2020 №3018 була затверджена «Дорожня карта з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію СОVID-19 в Україні у 2021-2022 роках», якою були визначені групи пріоритетності для вакцинації, а саме працівники та військовослужбовці Збройних Сил України за критеріями та факторами ризику як критичні працівники, а саме через високий ризик одночасно захворіти у великій кількості військовослужбовців, що спричинить значні ускладнення для виконання обов`язків по збереженню територіальної цілісності держави. Відповідно до ст. 233 ЗУ «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил У країни» «Збереження і зміцнення здоров`я, фізичний розвиток військовослужбовців - важлива і невід`ємна частина їх підготовки до виконання військового обов`язку. Піклування командира (начальника) про здоров`я підлеглих є одним з основних його обов`язків у діяльності щодо забезпечення постійної бойової готовності військової частини (підрозділу)». Ст. 234 ЗУ «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» «Збереження і зміцнення здоров`я військовослужбовців досягається шляхом: проведення командирами (начальниками) заходів, спрямованих на створення здорових умов служби і побуту; систематичного загартовування і фізичного розвитку; виконання санітарно-гігієнічних, протиепідемічних і лікувально- профілактичних заходів», Ст. 243 ЗУ «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» «Усім військовослужбовцям проводяться запобіжні щеплення проти основних інфекційних хвороб. Щеплення можуть бути плановими і проводитися за епідемічними показаннями. Планові запобіжні щеплення всьому особовому складові військової частини проводяться відповідно до календаря щеплень, а щеплення за епідемічними показаннями - за наказом старшого командира (начальника). Від проведення щеплень військовослужбовці звільняються тільки за висновком лікаря. Відмітки про щеплення заносяться у військові квитки і засвідчуються печаткою військової частини, а до медичних книжок додатково заносяться відмітки про звільнення від щеплень» Командувач повітряного командування «Захід» видав наказ від 19.07.2021 № 188ад «Про організацію проведення щеплення особового складу управління та підпорядкованих військових частин повітряного командування «Захід» від коронавірусної хвороби СОVID-19». Наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 12.08.2021 №463 «Про організацію проведення щеплення особового складу частини від коронавірусної хвороби СОVID-19» У відповідності до вищезазначених документів у військовій частині НОМЕР_2 було організовано заходи щодо вакцинації особового складу від коронавірусної хвороби СОVID-19 вакцинами зареєстрованими та дозволеними в Україні для екстреного застосування СОVID-19 (дата реєстрації 10.03.2021р. відповідно до Державного реєстру лікарських засобів України), Соуі81ііе1с1 (дата реєстрації 23.02.2021р. відповідно до Державного реєстру лікарських засобів України). Метою заходів, відповідно до керівних документів, вакцинувати увесь особовий склад військовій частині НОМЕР_2, крім осіб, які мають медичні протипоказання, а також вироблення колективного імунітету для максимального зниження ризику захворювання та розповсюдження СОVID-19, що безпосередньо напряму пов`язано з рівнем захисту здоров`я військовослужбовців, а також рівнем боєздатності військовій частині НОМЕР_2, за що безпосередньо несе відповідальність командир частини. Військовослужбовцям, які мали недовіру до вищезазначених вакцин було встановлено термін для вакцинування іншими видами вакцин, яким вони довіряють, які зареєстровані та дозволені в Україні, поза військовою частиною НОМЕР_2 в інших пунктах вакцинації. Позивач, перебуваючи на військовій службі в якості офіцера Збройних Сил України, нерозуміючи та нехтуючи вузьким колом правового поля командира відмовився від проведення профілактичного щеплення чим порушив вимоги ст.243 ЗУ «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», абз. 2 ст. 4 ЗУ «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів, абз. 4 ст. 4 ЗУ «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство. Так, позивач, користуючись «вибірковістю права», суб`єктивно посилається на ч. 1 ст. 8 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» право на повагу до приватного і сімейного життя, що є хибним зважаючи на об`єктивну сторону даного нормативно-правового акта. Даний документ був підписаний урядами держав - членами Ради Європи 04.11.1950р. та ратифікований Україною 17.07.1997 як наслідок зрілості міжнародної демократичної спільноти, є актом Міжнародного права, джерелом якого є громадяни вищезазначених країн, а також кваліфікуючою ознакою, яка вказує на рівень розвитку людської цивілізації. В цивілізованих демократичних суспільствах пропагується суворий баланс між правами і свободами громадянина та інтересами суспільства. Так, ч. 2 ст. 8 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» вказує на те, що органи державної влади не можуть втручатись у здійснення права на повагу до приватного і сімейного життя, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. На даний принцип також посилаються ст. 10, 11 Конвенції. Дана справа ніяк не стосується посягань на права і свободи Позивача у вигляді примушування до вакцинації, а лише до його «зобов`язального права» як військовослужбовця відповідно до ст. 11 ЗУ «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» беззастережно виконувати накази командирів (начальників), ст. 13 ЗУ «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» військовослужбовець зобов`язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню. На підставі: - ст. 5 ЗУ «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення; - ч. 3 ст. 5 ЗУ «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків; - ч. 6 ст. 5 ЗУ «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність; - ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк; - ч. 1 ст. 45 ЗУ «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення; - ч. 1 ст. 84 ЗУ «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини; - ч. 1 ст. 85 ЗУ «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу, командиром було прийнято рішення про проведення службової перевірки за фактом відмови Позивача від щеплення проти СОVID-19 під час якої було встановлено безпідставність відмови, результатом чого був виданий наказ камандира військової частини НОМЕР_2 від 01.09.2021 №204 «Про результати службового розслідування», яким було визначено притягнути Позивача до дисциплінарної відповідальності, а саме накласти стягнення у вигляді оголошення догани за порушення військової дисципліни, вимог ЗУ «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» та ЗУ «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України». Апелянт зазначає, що посилання позивача на відсутність вакцин проти СОVID-19 в переліку обов`язкових щеплень (наказ МОЗ від 16.09.2011 №595) не спростовує ефективність даних вакцин, а навпаки Позивач не розуміє, що враховуючи ступінь небезпеки даної хвороби, обсягами територій та швидкість розповсюдження МОЗ України приймали оперативні рішення на підставі світового досвіду для швидкої реєстрації (п`ятиденний строк) як вакцин для екстреного застосування в Україні за протиепідемічними ознаками. Відсутність даного переліку до 2011 року не заперечує наявність зазначених у ньому переліку хвороби та відсутність обов`язкових щеплень в Україні за період незалежності, а лише підтверджує важливість та тривалість роботи державних органів в боротьбі з новими хворобами. Згідно Державного реєстру лікарських засобів України вакцини проти СОVID-19 завезені, зареєстровані та дозволені в Україні з метою не експериментального, а екстреного застосування як проти епідеміологічні заходи та санкціоновані Оперативним штабом МОЗ України до складу якого входить Головний санітарний лікар України, що заперечує порушення прав Позивача закріплених ст. 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам. Ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, а саме Позивач своїми діями (ст. 17 Конвенції «Заборона зловживання правами»), будучи військовослужбовцем, посягає на права і свободи своїх колег, право на відпочинок, право на нормальні умови праці, у разі якщо Позивач буде відсторонений від виконання службових обов`язків за хворобою, або наражаючи на небезпеку інших військовослужбовців, які не можуть вакцинуватися за медичними протипоказаннями (ст. 1 Загальної декларації прав людини. Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти у відношенні один до одного в дусі братерства). Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод» п. 2 ст. 8 Право на повагу до приватного і сімейного життя: органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. У спорі, що розглядається, індивідуальне право (інтерес) відмовитися від щеплення позивачем протиставляється загальному праву (інтересу) інших військовослужбовців, які провели щеплення з метою досягнення загального блага. В силу приписів статті 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» до навчального закладу не може бути прийнято дитину без проведення відповідного медичного обстеження та надання висновку ЛКК (у разі відсутності у дитини щеплень) про відсутність протипоказань для відвідування дошкільного навчального закладу. Обов`язкова вакцинація не є абсолютною - виключення становлять діти, які мають протипоказання до вакцинації. Але вона має розумне співвідношення пропорційності до законних цілей, що переслідуються державою. Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_2 у військовому званні «старший лейтенант» та перебуває на посаді старшого авіаційного техніка ІАС 1 авіаційної ескадрильї ВЧ НОМЕР_2. 12.08.2021, на виконання наказу командира ВЧ НОМЕР_3 від 19.07.2021 № 188ад «Про організацію проведення щеплення особового складу управління та підпорядкованих військових частин повітряного командування «Захід» від коронавірусної хвороби COVID-19», командир ВЧ НОМЕР_2 видав наказ (з адміністративно-господарської діяльності) від 12.08.2021 № 463 «Про організацію проведення щеплення особового складу частини від коронавірусної хвороби COVID-19», відповідно до пункту 1 якого, з метою збереження життя і здоров`я особового складу в умовах поширення мутованого варіанту «Дельта» коронавірусу SARS-CoV-2, забезпечення санітарного благополуччя у місцях дислокації військових частин, командирам та начальникам служб наказано організувати роботу щодо продовження проведення вакцинації особового складу в термін до 22.08.2021 першою дозою до 100%, окрім тих, які мають медичні протипоказання до її проведення. 18.08.2021 за вх. № 3482 позивач ОСОБА_1 подав командиру ВЧ НОМЕР_2 рапорт про відмову вакцинуватися вакциною від COVID-19. Наказом командира ВЧ НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 19.08.2021 № 478 «Про призначення службового розслідування», з метою визначення причин та умов, що призвели до відмов особового складу від вакцинації, наказано провести службове розслідування, за результатами проведення якого складено акт службового розслідування. 01.09.2021 командир ВЧ НОМЕР_2 видав наказ (з основної діяльності) № 204 «Про результати службового розслідування», пунктом 2 якого, за порушення вимог пункту 2 статті 243 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, наказів командувача Повітряного командування «Захід» № 188ад від 19.07.2021, командира ВЧ НОМЕР_2 № 463 від 12.08.2021 військовослужбовців, в т. ч. позивача ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану, а пунктом 3 - доручено начальнику медичної служби повторно довести до військовослужбовців вимоги вказаних наказів та організувати проведення першої дози щеплення для військовослужбовців протягом 14 днів. Розглядаючи спір, судом першої інстанції вірно враховано, що згідно статті 6 розділу «Загальні положення» Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ), внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань. Згідно із статтями 11, 13 розділу І частини І Статуту внутрішньої служби ЗСУ необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини. Військовослужбовець зобов`язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров`я звичок. Відповідно до статей 233, 234 розділу 6 «Збереження і зміцнення здоров`я військовослужбовців» Статуту внутрішньої служби ЗСУ збереження і зміцнення здоров`я, фізичний розвиток військовослужбовців - важлива і невід`ємна частина їх підготовки до виконання військового обов`язку. Піклування командира (начальника) про здоров`я підлеглих є одним з основних його обов`язків у діяльності щодо забезпечення постійної бойової готовності військової частини (підрозділу). Збереження і зміцнення здоров`я військовослужбовців досягається шляхом: проведення командирами (начальниками) заходів, спрямованих на створення здорових умов служби і побуту; систематичного загартовування і фізичного розвитку; виконання санітарно-гігієнічних, протиепідемічних і лікувально-профілактичних заходів. Статтею 241 розділу 6 «Збереження і зміцнення здоров`я військовослужбовців» Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що кожний військовослужбовець повинен піклуватися про збереження свого здоров`я, не приховувати хвороб, суворо додержуватися правил особистої, громадської гігієни та утримуватися від шкідливих звичок (куріння і вживання алкоголю). Згідно із статтею 243 розділу 6 «Збереження і зміцнення здоров`я військовослужбовців» Статуту внутрішньої служби ЗСУ усім військовослужбовцям проводяться запобіжні щеплення проти основних інфекційних хвороб. Щеплення можуть бути плановими і проводитися за епідемічними показаннями. Планові запобіжні щеплення всьому особовому складові військової частини проводяться відповідно до календаря щеплень, а щеплення за епідемічними показаннями - за наказом старшого командира (начальника). Від проведення щеплень військовослужбовці звільняються тільки за висновком лікаря. Відмітки про щеплення заносяться у військові квитки і засвідчуються печаткою військової частини, а до медичних книжок додатково заносяться відмітки про звільнення від щеплень. Преамбулою Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ) передбачено, що цей Статут визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг. Згідно із статтями 1, 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі. Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби. Частинами третьою, шостою статті 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків. Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність. Згідно із частиною першою статті 6 Дисциплінарного статуту ЗСУ право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. За приписами частини першої статті 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. Пунктом «б» статті 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: догана. Згідно із статтею 83 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Відповідно до частини першої статті 84 Дисциплінарного статуту ЗСУ прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. За приписами частини першої статті 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. За правилами частин першої, другої статті 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби. Статтею 87 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин. За приписами статті 88 Дисциплінарного статуту ЗСУ військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк. Також, судом першої інстанції враховано, що згідно із пунктом 1 розділу І Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371 (далі - Порядок № 608), цей Порядок визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі. Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 608 терміни, що вживаються у цьому Порядку, мають такі значення: службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення. Пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 608 визначено, що службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи. Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб. За приписами пункту 3 розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння). Згідно із пунктом 1 розділу VI Порядку № 608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності. У даній спірній ситуації, судом першої інстанції враховано, що пунктом «б» статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992 № 2801-ХІІ передбачено, що громадяни України зобов`язані: у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення. Згідно частин першої - третьої, шостої статті 12 Закону № 1645-ІІІ профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями. Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань. Повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення. Особам, які не досягли п`ятнадцятирічного віку чи визнані у встановленому законом порядку недієздатними, профілактичні щеплення проводяться за згодою їх об`єктивно інформованих батьків або інших законних представників. Особам віком від п`ятнадцяти до вісімнадцяти років чи визнаним судом обмежено дієздатними профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації та за згодою об`єктивно інформованих батьків або інших законних представників цих осіб. Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків. Статтею 5 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 № 4004-ХІІ передбачено, що громадяни зобов`язані: піклуватися про своє здоров`я та здоров`я і гігієнічне виховання своїх дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; брати участь у проведенні санітарних і протиепідемічних заходів; проходити обов`язкові медичні огляди та робити щеплення у передбачених законодавством випадках; виконувати розпорядження та вказівки посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби при здійсненні ними державного санітарно-епідеміологічного нагляду; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя. Відповідно до частин першої - третьої статті 27 Закону № 4004-ХІІ профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими. Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються. Групи населення та категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов`язковим, а також порядок і терміни їх проведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Пунктами 1, 2 розділу І Календаря профілактичних щеплень в Україні, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2011 за № 1159/19897 (зі змінами), передбачено, що Календар профілактичних щеплень в Україні (далі - Календар) - нормативно-правовий акт центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, яким встановлюються перелік обов`язкових профілактичних щеплень та оптимальні строки їх проведення. Цей Календар включає обов`язкові профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на дифтерію, кашлюк, кір, поліомієліт, правець, туберкульоз. Інші обов`язкові щеплення встановлюються відповідно до цього Календаря для груп населення: за віком; щеплення дітей з порушенням цього Календаря; щеплення ВІЛ-інфікованих осіб; за станом здоров`я; щеплення дітей після алло/ауто-ТСГК (трансплантація стовбурових гемопоетичних клітин); щеплення на ендемічних і ензоотичних територіях та за епідемічними показаннями. Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. Суд вірно погодився з доводами відповідача про те, що командир військової частини має повноваження видавати наказ про проведення щеплення особового складу за епідемічними показниками, проте як вірно вважав суд першої інстанції, що невиконання наказу військовослужбовцем у вигляді відмови (ухилення) від вакцинації (незалежно від причин) не є підставою для притягнення такого військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, у виді догани, бо Закон 4004-ХІІ передбачає лише не допуск до роботи. З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову. Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2022 року по справі № 140/10430/21 - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя М. А. Пліш судді О. М. Гінда В. В. Ніколін