Постанова 4855 № 640/29639/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/29639/20 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 липня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєлової Л.В. суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю. розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2021 року (справу розглянуто у порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокар-777» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: У листопаді 2020 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокар-777», звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив: - визнати протиправними та скасувати постанови Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті від 02.06.2020: №195996, №195997, №195998, №195999. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2021 року адміністративний позов задоволено повністю: Визнано протиправними та скасовано постанови Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 02.06.2020 №195996, №195997, №195998, №195999. Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. Зокрема, апелянт вказує, що позивач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справ про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв`язку з неявкою уповноваженої особи суб`єкта господарювання, правомірно розглянув справу без її участі. Також, відповідач зазначає, що негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокар-777» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов, зобов`язання вчинити дії та призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2021 року на розумний строк, достатній для всебічного та повного розгляду справи. 23 лютого 2022 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокар-777», в якому позивач повністю підтримує правову позицію суду першої інстанції та просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Зокрема, позивач вказує, що Товариство не було належним чином (своєчасно) повiдомлене, що розгляд справи про порушення щодо ТОВ «Автокар-777», а позбавлення заiнтересованої особи можливостi взяти yчасть у розглядi справи. яка стосується його безпосередньо, є істотним порушенням процедури розгляду такої справи. Також, позивач зазначає, що станом на дату зважування відповідна методика, завтерджена спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері метрології, була відсутня. Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Інспекторами Управління трансбезпеки у Черкаській області 28.04.2020 відповідно до направлення на перевірку №010941 від 27.04.2020 на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження проводилася рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів. Під час перевірки співробітниками Управління Укртрансбезпеки в Черкаській області зупинений транспортний засіб - автомобіль DAF XF 105.410, н.з. НОМЕР_1 з причепом під керуванням водія ОСОБА_1 , складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №207570 від 28.04.2020. На підставі вказаного Акту 02.06.2020 Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №195996, відповідно до якої ТОВ «Автокар-777» має сплатити штраф у розмірі 34 000,00 грн за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%. Також перевірено автомобіль МАN TGS33.430, н.з НОМЕР_2 з причепом під керуванням водія ОСОБА_2 , складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №207663 від 28.04.2020. На підставі вказаного Акту 02.06.2020 Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №195997, відповідно до якої ТОВ «Автокар-777» має сплатити штраф у розмірі 34 000,00 грн за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%. Також перевірено автомобіль DAF XF 105.410, н.з НОМЕР_3 з причепом під керуванням водія ОСОБА_3 , складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №207664 від 28.04.2020. На підставі вказаного Акту 02.06.2020 Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №195998, відповідно до якої ТОВ «Автокар-777» має сплатити штраф у розмірі 34 000,00 грн за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%. Окрім цього, перевірено автомобіль МАN TGА 18.400, н.з НОМЕР_4 з причепом під керуванням водія ОСОБА_4 , складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №207571 від 28.04.2020. На підставі вказаного Акту 02.06.2020 Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №195999, відповідно до якої ТОВ «Автокар-777» має сплатити штраф у розмірі 34 000,00 грн за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%. Вважаючи постанови контролюючого органу протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що враховуючи відсутність на час проведення габаритно-вагового контролю Методики визначення параметрів фактичної маси та навантаження на вісь щодо рідких та сипучих вантажів, можна стверджувати про відсутність на час проведення зазначеного габаритно-вагового контролю правових підстав визначення перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу та відповідно складання розрахунку плати за проїзд і застосування адміністративно-господарського штрафу за перевищення вагових параметрів. Також, суд першої інстанції вказав, що за умов фактичного отримання позивачем повідомлення про розгляд 01.06.2020 та призначення розгляду справи на 02.06.2020, суд вважає, що відповідач не мав підстав для розгляду справи по суті, а позбавлення заінтересованої особи можливості взяти участь у розгляді справи, яка стосується його безпосередньо, є істотним порушенням процедури розгляду такої справи. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон від 05.04.2001 №2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-ІІІ). Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Відповідно до ч. 1 та 4 ст. 48 Закону № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків. Згідно із ст. 33 Закону № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному КМУ. Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-ХІІ (надалі - Закон № № 3353-ХІІ) з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються КМУ. Відповідно до п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджений постановою КМУ від 18.01.2001 №30 (далі - Правила №30) транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР. Згідно з п. 4 Правил № 30, рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд. Відповідно до п. 22.5 ПДР за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги -4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або Фактичною масою понад 44 т. а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Відповідно до п.п. 2 п. 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою КМУ від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок № 879) вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Відповідно до п.п. 4 п. 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно- вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. Згідно з п. 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції. Відповідно до п. 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками, виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень. Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку №

879. Пунктом 12 Порядку № 879 передбачено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. За приписами п. 13 Порядку № 879 під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані. У відповідності до п. 18 Порядку № 879 за результатами точного габаритно- вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати. Відповідно до п. 23 Порядку № 879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб. Відповідно до п. 31.1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі. У відповідності з п. 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України. Відповідно до п.п. 21, 22 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ від 08.11.2006 №1567 (Порядок №1567) у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за Формою згідно з додатком

3. Згідно з п.п. 25, 26, 27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 до Порядку №1567. Частиною 1 ст. 60 Закону № 2344-111, визначено, що суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, - є автомобільний перевізник. Відповідно до абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-111 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - у розмірі 34 000 грн. Судом першої інстанції встановлено, що за результатами проведеного 28.04.2020 габаритно-вантажного контролю транспортних засобів, належних позивачу, встановлено, що навантаження на строєну вісь по транспортному засобу DAF XF 105.410, н.з НОМЕР_3 складає 28.81 т при нормативно допустимому - 22 т, загальна маса склала 49,65 т при нормативно допустимій 40 т.; по транспортному засобу МАN TGА 18.400, н.з НОМЕР_4 навантаження на здвоєну вісь склало 19,95 т при нормативно допустимому 16 т та загальна маса склала 50,25 т. при нормативно допустимій 40 т.; по транспортному засобу МАN TGS33.430, н.з НОМЕР_2 навантаження на здвоєну вісь склало 19,95 т. при нормативно допустимому 16 т та загальна маса склала 50,25 т. при нормативно допустимій 40 т.; по транспортному засобу DAF XF 105.410, н.з. НОМЕР_1 навантаження еа здвоєну вісь склало 28,6 т при нормативно допустимому 22 т та одиночну 12,43т при нормативно допустимій 11 т та загальна маса склала 48,19 т при нормативно допустимій 40 т. В контексті вищевикладеного, суд першої інстанції вірно зауважив про необхідність врахування особливостей вантажу, оскільки перевозилась пшениця та соняшник, що є сипучим вантажем, відповідно, зважаючи на стан доріг, під час руху автомобіля даний вантаж може переміщуватися по всім осям транспортного засобу, і кожне зважування буде відрізнятись від попереднього. А тому проведення зважування у русі, шляхом поосьового заїзду тягача і причепа на платформу ваг, без дотримання часу, необхідного для врівноваження сипучого (подільного) вантажу, не може дати однозначних та достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу, адже це не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу тягача при заїзді на платформу ваг, тоді як сипучий вантаж, в силу своїх властивостей, легко переміщується з осі на вісь під дією мінімального руху чи мінімального зміщення кута нахилу. При цьому, єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром "Інститут Метрології", свідоцтво про атестацію №02-84-08. Разом із тим, як вірно зауважив суд першої інстанції, вказана методика не розповсюджується на транспорті засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі (тобто з сипучим вантажем). Зазначене свідчить про відсутність вимог щодо нормативів навантаження транспортних засобів з відповідним сипучим видом вантажу, та, відповідно, про неможливість встановлення факту порушення вагових параметрів при зважуванні сипучого вантажу. При цьому, незважаючи на те, що з п. 19 Порядку № 879 на підставі постанови КМУ від 30.08.17 №671 виключені положення щодо наявності методики проведення габаритно-вагового контролю, затвердженої Мінекономрозвитку, вимоги відносно визначення за допомогою вимірювального (зважувального обладнання) габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, які проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, наявні в підпункті 2 пункту 2 Порядку №879, які на час є чинним. Однак, на дату зважування така методика, затверджена спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, відсутня. Враховуючи відсутність на час проведення габаритно-вагового контролю методики визначення параметрів фактичної маси та навантаження на вісь щодо рідких та сипучих вантажів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність на час проведення зазначеного габаритно-вагового контролю правових підстав визначення перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу та відповідно складання розрахунку плати за проїзд і застосування адміністративно-господарського штрафу за перевищення вагових параметрів. Відтак, результати даного вимірювання не можна вважати достовірними, зважаючи на неможливість встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним сипучим вантажем, а тому відповідач при складанні оскаржуваних постанов діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений чинним законодавством. Ааналогічні висновки викладено Верховним Судом у постановах від 12.04.2018 у справі №816/2329/13-а, від 16.01.2018 у справі №826/442/13-а, від 12.06.2018 у справі №821/597/17. Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Від наведених вище правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах палата, об`єднана палата або Велика Палата Верховного Суду у відповідності до статті 346 КАС не відступала, а тому підстав для їх неврахування при вирішенні даного спору немає. Щодо дотримання процедури розгляду справи про відповідні правопорушення в контексті спірних правовідносин, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно з пунктом 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком

3. Відповідно до пункту 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Пунктом 26 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (пункту 27 Порядку № 1567). З аналізу вказаних вище правових норм слідує, що на орган державного контролю покладено обов`язок повідомити уповноважену особу суб`єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення законодавства одним із способів: під розписку або рекомендованим листом із повідомленням. Справа розглядається за участю уповноваженої особи суб`єкта господарювання, за виключенням випадку, коли уповноважена особа, яка належним чином повідомлена про дату і час розгляду справи, не з`явилася. Як вбачається зі змісту оскаржуваних постанов, останні винесені 02.06.2020 на підставі актів проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 28.04.2020 за №207570, №207663, №207664 та №207571. Суд першої інстанції встановив, що ТОВ «Автокар-777» 01.06.2020 о 12.14 отримало лист від 21.05.2020 за №39849/18/24-20 з повідомленням про розгляд справ про порушення, який відбудеться 02.06.2020 з 9.30 до 17.00. Відправлення направлено поштою 28.05.2020 о 12.28, прибуло до точки видачі 29.05.2020 (п`ятниця), отримано Товариством 01.06.2020 (у перший робочий день після вихідних). Відтак, колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що він дійсно вжив всі необхідні можливі дії для отримання кореспонденції, оскільки поштове відправлення було отримано ним у наступний робочий день після його прибуття у точку видачі. Колегія суддів враховує, що особі, до якої застосовується санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо. Законодавство покладає обов`язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим. Відтак, апеляційний суд вважає, що за умов фактичного отримання позивачем повідомлення про розгляд 01.06.2020 та призначення розгляду справи на 02.06.2020, позивач не був належним чином, завчасно повідомлений про розгляд справи, для можливості прибути на розгляд та надати обгрунтовані заперечення. Таким чином, відповідач не виконав обов`язок щодо належного та своєчасного інформування позивача про час та місце розгляду справи, чим позивача було позбавлено права на участь у розгляді справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбаченого пунктом 26 Порядку № 1567, і в свою чергу, порушено порядок розгляду даної категорії справ, закріплений положеннями Порядку № 1567. Колегія суддів зазначає, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення. Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі №813/1790/18. При цьому, посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 820/4624/17 є безпідставним, оскільки спірні правовідносини у справі, що розглядається та № 820/4624/17, відрізняються, а саме, у постанові Верховного Суду висновок стосується випадку, коли позивач свідомо не забирав поштове відправлення з пошти, внаслідок чого останнє було невручене. В той же час, в межах даної справи, позивач наступного робочого дня після надходження відправлення до точки видачі, отримав останнє, що свідчить про необгрунтованість доводів апелянта про невчинення позивачем всіх дій для отримання кореспонденції та її свідоме неотримання. Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2021 року. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокар-777» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов, зобов`язання вчинити дії. Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно. Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд П О С Т АН О В И В: Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2021 року - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2021 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України. Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді В.О. Аліменко, А.Ю. Кучма