Постанова 4855 № 640/9920/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9920/21 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 липня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєлової Л.В. суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю. розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2021 року (справу розглянуто у порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Расаліс Трейд» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень, - В С Т А Н О В И В: У квітні 2021 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Расаліс Трейд», звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 22 жовтня 2020 року №UA100050/2020/000068/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100050/2020/00270; - визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 13 жовтня 2020 року №UA100050/2020/000058/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100050/2020/00257. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю: Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 22 жовтня 2020 року №UA100050/2020/000068/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100050/2020/00270. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 13 жовтня 2020 року №UA100050/2020/000058/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100050/2020/00257. Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що під час перевірки наданих до митного оформлення документів встановлено, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару, відповідно до статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Расаліс Трейд» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2021 року на розумний строк, достатній для всебічного та повного розгляду справи. В апеляційній скарзі відповідач заявив клопотання про заміну сторони, а саме: замінити Київську митницю Держмитслужби на процесуального правонаступника - Київську митницю, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43997555). Відповідно до ч.1 ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. За приписами ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30 вересня 2020 р. № 895 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби» (надалі - Постанова). Пунктом 1 Постанови передбачено спосіб реорганізації територіальних органів Державної митної служби, зокрема, Київської митниці Держмитслужби, шляхом приєднання до Державної митної служби (створення єдиної юридичної особи). Відповідно до пункту 2 Постанови, територіальні органи Державної митної служби, що реорганізуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною митною службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень і функцій територіальних органів, що реорганізуються. Таке рішення приймається Державною митною службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної митної служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структури, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій. Наказом Держмитслужби від 19.10.2020 року № 460 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби України як відокремлених підрозділів» утворено Київську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань здійснено реєстрацію Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України: код ЄДРПОУ 43997555; місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8-А. Згідно ч. 2 ст. 211 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» відокремлені підрозділи центрального органу виконавчої влади утворюються без статусу юридичної особи та є органом державної влади, може мати окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк зі своїм найменуванням та із зображенням Державного Герба України. Згідно наказу Державної митної служби України від 30.06.2021 року № 472 «Про початок здійснення митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України покладених на них функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи» митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України з 00 год. 00 хв. 01 липня 2021 року розпочато здійснення функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи. Таким чином, Київська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України розпочала свою діяльність з 01.07.2021 року. В свою чергу, Київська митниця Держмитслужби перебуває в стані припинення, що також підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Супроводження судових справ, де стороною виступала Київська митниця Держмитслужби здійснює Київська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України. Посадові особи юридичного управління Київської митниці, з метою самопредставництва митного органу, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Положенням про Київську митницю, затвердженого наказом Державної митної служби України від 29.10.2020 № 489 передбачено, що Митниця з метою виконання повноважень делегованих Держмитслужбою, представляє свої інтереси та інтереси Держмитслужби в усіх без виключення судах (місцевих (цивільних, адміністративних, господарських, кримінальних); апеляційних (цивільних, адміністративних, господарських, кримінальних); Верховному Суді (Великій Палаті Верховного Суду, Касаційному адміністративному суді, Касаційному господарському суді, Касаційному цивільному суді, Касаційному кримінальному суді), з усіма відповідними правами та обов`язками наданими законодавством для учасників судового процесу (п.п. 22 п. 5, п. 4 Положення). З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає за необхідне замінити відповідача у справі Київську митницю Держмитслужби на Київську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України. Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між позивачем та компанією IКR Sp.z.o.o (Польща) укладено контракт від 19 червня 2019 року №СLО-01/06 на поставку одягу, взуття, шкіряних виробів та інших промислових товарів відповідно до рахунків-фактур; будь-які платежі підлягають сплаті за рахунками-фактурами та сплачуються протягом 180 днів після отримання товару покупцем; поставка здійснюється на умовах FСА Варшава, Польща (згідно з Міжнародними правилами тлумачення терміні ІНКОТЕРМС у редакції 2010 року). 21 жовтня 2020 року позивачем подано відповідачу митну декларацію №UA100050/2020/224733 на поставку товарів, вказаних у декларації; 22 жовтня 2020 року позивачем отримано повідомлення від відповідача щодо надання документів, які підтверджують митну вартість товарів: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини - декларацію країни експорту згідно 254 статті - інші документи за бажанням. У відповідь на запит відповідача позивачем подано заяву від 22 жовтня 2020 року №53-Т про надання платіжного доручення від 14 вересня 2020 року №38 Для підтвердження заявленого рівня митної вартості декларантом подано наступні документи: інвойс від 15 жовтня 2020 року №17-10Н/2020, автотранспортна накладна від 15 жовтня 2020 року «СМ20/00065, декларація про походження товару від 15 жовтня 2020 року №17-10Н/2020, сертифікат з перевезення (походження) товару від 15 жовтня 2020 року №PL/МF/АР 0029486, банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг від 19 жовтня 2020 року ПД №532, документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 19 жовтня 2020 року №16, документ, що підтверджує вартість страхування від 20 липня 2020 року ВП 003007/020, контракт від 19 червня 2019 року №СLО-01/06, договір про надання послуг митного брокера від 02 березня 2020 року №001/2020-Р, договір про перевезення від 15 червня 2020 року №1506/2020, акт фізичного огляду від 20 жовтня 2020 року, довідка про транспортні витрати від 19 жовтня 2020 року, заява підприємства від 19 жовтня 2020 року №53 РМ, копія митної декларації відправлення від 15 жовтня 2020 року МRN20PL445010Е1567578, митна декларація. За результатами розгляду митної декларації з доданими документами відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 22 жовтня 2020 року №UA100050/2020/000068/2. Оскаржуване рішення мотивоване тим, що митна вартість імпортованих товарів, заявлених до митного контролю та митного оформлення за митною декларацією від 22 жовтня 2020 року № UA100050/2020/224733 не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються відповідно до частини шостої статті 54, частини другої статті 58 Митного кодексу України; надані декларантом документи не містять всіх необхідних відомостей щодо складових митної вартості та містять розбіжності, а саме: 1) відповідно до довідки про транспортні витрати від 16 жовтня 2020 року №16 вартість перевезення складає 7000,00 грн., але відповідно до рахунку від 16 жовтня 2020 року №16 вартість перевезення та страхування ризиків складає 16636,56 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 12 жовтня 2020 року №516; 2) платіжне доручення від 19 жовтня 2020 року №532 про оплату послуг з перевезення товару не містить відміток; платіжне доручення містить реквізити документів, які відсутні у пакеті документів, наданому до митного оформлення та суму оплати, яка є істотно більшою, ніж заявлений до митного оформлення товар; платіжне доручення від 532.10.2020 не містить відміток банку; 3) платіжне доручення від 14 вересня 2020 року №38 на суму 40 255,00 євро не містить реквізитів продавця та реквізитів рахунку, за яким здійснюється оплата, виписка завірена штампом банківської установи, але не містить підпису уповноваженого робітника банку; 4) у пункту 1.6 контракту передбачено, що покупець забезпечує здійснення добровільного страхування вантажу; у рахунку на транспортні витрати від 16 жовтня 2020 року №16 зазначена сума страхування, проте, декларантом така складова митної вартості як страхування не додана до митної вартості; 5) така складова митної вартості як транспортування не підтверджена належним чином, а саме, сума рахунку не відповідає доданій до митної вартості сумі транспортних витрат; 6) не з`ясовано питання стосовно витрат на навантаження. За результатами перевірки митної декларації відповідачем оформлено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100050/2020/00270. Також, 13 жовтня 2020 року позивачем подано відповідачу митну декларацію №UA100050/2020/224360 на поставку товарів, вказаних у декларації; 13 жовтня 2020 року позивачем отримано повідомлення від відповідача щодо надання документів, які підтверджують митну вартість товарів. У відповідь на запит відповідача позивачем подано платіжне доручення від 14 вересня 2020 року №38 та супровідний лист. Для підтвердження заявленого рівня митної вартості декларантом подано наступні документи: інвойс від 08 жовтня 2020 року №08-10Н/2020, автотранспортна накладна від 08 жовтня 2020 року №СМ20/00063, декларація про походження товару від 08 жовтня 2020 року №08-10Н/2020, сертифікат з перевезення (походження) товару від 15 жовтня 2020 року №PL/МF/АР 0029486, банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг від 12 жовтня 2020 року №516, документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 12 жовтня 2020 року №15, документ, що підтверджує вартість страхування від 20 липня 2020 року ВП 003007/020, контракт від 19 червня 2019 року №СLО-01/06, договір про надання послуг митного брокера від 02 березня 2020 року №001/2020-Р, договір про перевезення від 15 червня 2020 року №1506/2020, акт фізичного огляду від 20 жовтня 2020 року, довідка про транспортні витрати від 12 жовтня 2020 року №15, заява підприємства від 12 жовтня 2020 року №52 РМ, копія митної декларації відправлення від 08 жовтня 2020 року МRN20PL445010Е1523779, митна декларація. За результатами розгляду митної декларації з доданими документами відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 22 жовтня 2020 року №UA100050/2020/000058/2. Оскаржуване рішення мотивоване тим, що митна вартість імпортованих товарів, заявлених до митного контролю та митного оформлення за митною декларацією від 13 жовтня 2020 року № UA100050/2020/224360 не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються відповідно до частини шостої статті 54, частини другої статті 58 Митного кодексу України; надані декларантом документи не містять всіх необхідних відомостей щодо складових митної вартості та містять розбіжності, а саме: 1) відповідно до довідки про транспортні витрати від 16 жовтня 2020 року №16 вартість перевезення складає 7000,00 грн., але відповідно до рахунку від 12 жовтня 2020 року №15 вартість перевезення та страхування ризиків складає 16372,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 12 жовтня 2020 року №516; 2) платіжне доручення від 112 жовтня 2020 року №516 не містить відміток; платіжне доручення містить реквізити документів, які відсутні у пакеті документів, наданому до митного оформлення та суму оплати, яка є істотно більшою, ніж заявлений до митного оформлення товар; платіжне доручення від 516.10.2020 №516 не містить відміток банку; 3) платіжне доручення від 14 вересня 2020 року №38 на суму 40 255,00 євро не містить реквізитів продавця та реквізитів рахунку, за яким здійснюється оплата, виписка завірена штампом банківської установи, але не містить підпису уповноваженого робітника банку; 4) у пункту 1.6 контракту передбачено, що покупець забезпечує здійснення добровільного страхування вантажу; у рахунку на транспортні витрати від 16 жовтня 2020 року №16 зазначена сума страхування, проте, декларантом така складова митної вартості як страхування не додана до митної вартості; 5) така складова митної вартості як транспортування не підтверджена належним чином, а саме, сума рахунку не відповідає доданій до митної вартості сумі транспортних витрат; 6) не з`ясовано питання стосовно витрат на навантаження. За результатами перевірки митної декларації відповідачем оформлено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100050/2020/00257. Отже, з оскаржуваного рішення від 22 жовтня 2020 року №UA100050/2020/000058/2 вбачається, що підстави для коригування митної вартості товарів, заявлених до оформлення в митній декларації від 13 жовтня 2020 року № UA100050/2020/224360 аналогічні тим, що були вказані в оскаржуваному рішенні від 22 жовтня 2020 року №UA100050/2020/000068/2. Вважаючи рішення відповідача про рішення про коригування митної вартості товарів протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що відповідачем не надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Приписи ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України визначають, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Згідно ч. 2 ст. 52 Митного кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Приписи ч. 1 ст. 53 МК України визначають, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. При цьому документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій та шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України). Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у редакції, чинній на час подання митної декларації органу доходів і зборів, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України. Згідно ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Надаючи оцінку висновкам Київської митниці про неможливість підтвердження митної вартості товару, з якими не погодився суд першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, оскаржуване рішення мотивоване тим, що митна вартість імпортованих товарів, заявлених до митного контролю та митного оформлення за митною декларацією від 13 жовтня 2020 року № UA100050/2020/224360 не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються відповідно до частини шостої статті 54, частини другої статті 58 Митного кодексу України; надані декларантом документи не містять всіх необхідних відомостей щодо складових митної вартості та містять розбіжності, а саме: 1) відповідно до довідки про транспортні витрати від 16 жовтня 2020 року №16 вартість перевезення складає 7000,00 грн., але відповідно до рахунку від 12 жовтня 2020 року №15 вартість перевезення та страхування ризиків складає 16372,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 12 жовтня 2020 року №516; 2) платіжне доручення від 112 жовтня 2020 року №516 не містить відміток; платіжне доручення містить реквізити документів, які відсутні у пакеті документів, наданому до митного оформлення та суму оплати, яка є істотно більшою, ніж заявлений до митного оформлення товар; платіжне доручення від 516.10.2020 №516 не містить відміток банку; 3) платіжне доручення від 14 вересня 2020 року №38 на суму 40 255,00 євро не містить реквізитів продавця та реквізитів рахунку, за яким здійснюється оплата, виписка завірена штампом банківської установи, але не містить підпису уповноваженого робітника банку; 4) у пункту 1.6 контракту передбачено, що покупець забезпечує здійснення добровільного страхування вантажу; у рахунку на транспортні витрати від 16 жовтня 2020 року №16 зазначена сума страхування, проте, декларантом така складова митної вартості як страхування не додана до митної вартості; 5) така складова митної вартості як транспортування не підтверджена належним чином, а саме, сума рахунку не відповідає доданій до митної вартості сумі транспортних витрат; 6) не з`ясовано питання стосовно витрат на навантаження. При цьому, як було зазначено вище, підстави для коригування митної вартості товарів, заявлених до оформлення в митній декларації від 13 жовтня 2020 року № UA100050/2020/224360 аналогічні тим, що були вказані в оскаржуваному рішенні від 22 жовтня 2020 року №UA100050/2020/000068/2, відтак, можуть бути розглянуті разом. При цьому, джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару - інші митні декларації. Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про необґрунтованість твердження Київської митниці щодо відсутності можливості обрахувати митну вартість товару за першим методом, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Як вірно зазначив суд першої інстанції, позивачем було надано рахунок від 19 жовтня 2020 року №16, в якому плата за перевезення вантажу за маршрутом Варшава - Київ становить 15 836,41 грн., відшкодування за страхування вантажу - 800,16 грн. Довідкою від 19 жовтня 2020 року №16 підтверджується перевезення товарів від міста Варшава до митного переходу Ужгород (Україна) у розмірі 7 000,00 грн., які включено позивачем до митної вартості. Оскільки у вказаній довідці зазначено про транспортування лише до митного переходу Ужгород (Україна), вартість транспортування відрізняється від вартості, зазначеній у рахунку від 19 жовтня 2020 року №16. Позивачем на підтвердження здійснення страхових витрат на страхування товару надано копію договору добровільного страхування від 20 липня 2020 року №ВП003007/020, укладеного між перевізником і страховиком, з чого слідує, що витрати на страхування здійснювалися не позивачем, а перевізником та є складовою транспортних витрат. Щодо посилань відповідача на пункт 1.6 контракту передбачено, що покупець забезпечує здійснення добровільного страхування вантажу, суд зазначає, що відповідно до вказаного пункту «Враховуючи те, що ризики випадкової втрати або пошкодження товарів відповідно до умов, передбачених контрактом, переходять до покупця з моменту фактичного отримання товарів у місці їх поставки, покупець забезпечує страхування товарів на власний розсуд…». Тобто, суд першої інстанції вірно зазначив, що страхування товару є правом, а не обов`язком позивача. Щодо твердження відповідача про витрати на навантаження, зокрема те, що відвантаження здійснено не з площі продавця, отже за відвантаження повинен відповідати покупець, проте, відомостей щодо числових значень складових митної вартості на навантаження не надано, апеляційний суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували здійснення відвантаження не з площі продавця, оскільки сама по собі невідповідність у поданих документах юридичної адреси та адреси відвантаження не може вказувати на здійснення відвантаження товару не з площі продавця, про що правильно зазначив суд першої інстанції. При цьому, в матеріалах справи наявний лист продавця компанії IКR Sp.z.o.o (Польща)від 29 березня 2021 року, яким підтверджено, що саме компанією IКR Sp.z.o.o (Польща) здійснено навантаження товарів на транспортні засоби покупця за умовами контракту. Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку інформацію про товар та його ціну, у сукупності відомості підтверджують числові значення митної вартості (її складових), і не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. Згідно ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. За правилами ч. 7 ст. 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів. Приписами ч. 8 ст. 55 МК України визначено, що протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. Відповідно до ч. 9 ст. 55 МК України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом. Положеннями статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Так, частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини 5-8 статті 58 МК України). Відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажу на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів. Вже згадані вище Правила заповнення декларації митної вартості, затверджені наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 599, визначають порядок заповнення декларації митної вартості (далі - ДМВ), яка використовується: - декларантом або уповноваженою ним особою - при визначенні та заявленні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту; - митним органом - при здійсненні контролю за правильністю визначення декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту. Відповідно до п. 1.3 вказаних Правил ДМВ подається в установленому порядку митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, разом з митною декларацією на оцінювані товари. Пунктом 1.14 Правил передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Посадовою особою митного органу заповнюється графа ДМВ «Для відміток митного органу». На основному аркуші, крім реєстраційного номера ДМВ, повинно бути зазначене рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів (п. п. 2.1, 2.2 вказаних Правил). Відповідно до п. 2.3 Правил при електронному декларуванні посадова особа за допомогою автоматизованої системи митного оформлення створює та надсилає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів відповідно до частин третьої та/або четвертої статті 53 Кодексу для підтвердження митної вартості товарів із складанням їх переліку. При електронному декларуванні повідомлення про необхідність подання документів вважається одержаним декларантом або уповноваженою ним особою з часу надходження до митного органу повідомлення в електронній формі від декларанта або уповноваженої ним особи про одержання цього повідомлення. При електронному декларуванні декларант або уповноважена ним особа надсилає повідомлення про відмову у подачі документів у складі електронного повідомлення, засвідченого електронним підписом (п. п. 2.4, 2.5 Правил). Митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. З огляду на викладені положення однією із імперативних умов щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації та застосування іншого методу для визначення митної вартості товарів, ніж метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. З наведеного слідує, що позивачем були виконані вимоги митного органу щодо необхідності подання додаткових документів на підтвердження митної вартості товару, у зв`язку з цим суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки Окружного адміністративного суду міста Києва про відповідність поданих документів положенням МК України. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що з урахуванням документів і пояснень, наданих позивачем в порядку ч. 8 ст. 55 МК України, відповідачем не доведено саме обґрунтованість прийнятих оскаржуваних рішень в частині наявності підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, відсутність її документального вирахування і підтвердження, або наявність обставин пов`язаності осіб, які вплинули на визначення митної вартості. Згідно правової позиції Верховного Суду України вказаної в постановах від 29.05.2012 у справі №21-91а12, від 11.09.2012 у справі № 21-262а12, від 30.06.2015 у справі № 814/283/14 за умови ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. З урахуванням встановлених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість використання Київською митницею резервного методу визначення митної вартості товару, оскільки, як було встановлено раніше, у відповідача були наявні всі правові підстави для визначення митної вартості імпортованого ТОВ «Расаліс Трейд» товару за першим методом - за ціною договору. Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2021 року. Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Расаліс Трейд» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень. Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно. Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд П О С Т АН О В И В: Апеляційну скаргу Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2021 року - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України. Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді В.О. Аліменко, А.Ю. Кучма