LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Північний апеляційний господарський суд910/10935/21

від 05.07.2022НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "05" липня 2022 р. Справа№ 910/10935/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Ходаківської І.П. суддів: Зубець Л.П. Демидової А.М. за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М. за участю представників сторін: від позивача: Верхацький І.В. від відповідача: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» на рішення господарського суду міста Києва від 16.11.2021 (повний текст рішення складено та підписано 29.11.2021) у справі № 910/10935/21 (суддя Гулевець О.В.) за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса, 32» про стягнення 1 066 186, 86 грн В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог. В липні 2021 року Акціонерне товариство "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (далі по тексту - НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ"; позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЩОРСА, 32" (далі по тексту - ТОВ "ЖЕП "ЩОРСА, 32"; відповідач) про стягнення 1 066 186, 86 грн, з яких: 632 425, 18 грн боргу, 22 488, 65 грн пені за період з 27.03.2020 по 17.04.2020, 105 481, 37 грн три проценти річних за період з 27.03.2020 по 31.05.2021, 305 791, 66 грн інфляційних втрат за період з 28.01.2020 по 31.05.2021. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 1087/1920-ТЕ-41 від 27.09.2019 про постачання природного газу в частині повної та своєчасної оплати поставленого у березні та квітні 2020 року природного газу. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Рішенням господарського суду міста Києва від 16.11.2021 позов задоволено частково та стягнуто з ТОВ "ЖЕП "ЩОРСА, 32" на користь НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" заборгованість у розмірі 632 425,18 грн, 3 % річних у розмірі 20 539, 40 грн, інфляційні втрати у розмірі 61 680, 14 грн та судовий збір у розмірі 10719, 67 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується невиконання зобов`язання за договором у сумі 632 425, 18 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано. Щодо заявленої до стягнення пені, місцевий суд дійшов висновку, що нарахування пені за період з 27.03.2020 по 17.04.2020 не відповідає приписам підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)". Стосовно позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, суд першої інстанції встановивши, що основна частина заборгованості у розмірі 3 807 937, 03 грн за договором була сплачена до 01.06.2021, дійшов висновку про застосування до даних правовідносин норм Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та відмовив у задоволенні позовних в частині стягнення 3 % річних у розмірі 84 941, 97 грн та інфляційних втрат у розмірі 244 111, 52 грн. Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів. Не погоджуючись з ухваленим рішенням, НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" звернулась до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати згадане рішення суду в частині відмови в позові про стягнення пені на суму 22 488, 65 грн, 3 % річних на суму 84 941, 97 грн та інфляційних втрат на суму 244 111, 52 грн, та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ТОВ "ЖЕП "ЩОРСА, 32" не включений до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості у відповідності до статті 3 Закону «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», а отже не є учасником такої процедури. Щодо стягнення пені скаржник посилається на те, що оскільки спірні правовідносини виникли на підставі договору постачання природного газу, то відсутні підстави для застосування Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Відзив на апеляційну скаргу від ТОВ "ЖЕП "ЩОРСА, 32" до суду не надходив. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2021 апеляційну скаргу НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" на рішення господарського суду міста Києва від 16.11.2021 у справі №910/10935/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Разіна Т.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2021 витребувано з господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10935/21 та відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху поданої апеляційної скарги до надходження матеріалів із суду першої інстанції. Матеріали справи № 910/10935/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду 25.05.2022. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2022 задоволено заяву судді Іоннікової І.А. про самовідвід від розгляду справи №910/10935/21; матеріали справи № 910/10935/21 передано на повторний автоматизований розподіл відповідно до ст. 32 ГПК України. Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/179/22 від 02.06.2022 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2022 справу № 910/10935/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Владимиренко С.В., Демидова А.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2022 задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку та поновлено НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 16.11.2021 у справі № 910/10935/21; відкрито апеляційне провадження у справі № 910/10935/21 та призначено апеляційну скаргу до розгляду у судовому засіданні 05.07.2022; зупинено дію оскарженого рішення. У зв`язку з перебуванням судді Владимиренко С.В. у відпустці з 04.07.2022 за розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1893/22 від 29.06.2022 був призначений та проведений повторний автоматизований розподіл судової справи. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2022 для розгляду справи визначений склад колегії суддів: Ходаківська І. П. - головуючий (суддя-доповідач), судді: Зубець Л.П., Демидова А.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2022 апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження у новому складі суду. Присутній у судовому засіданні 05.07.2022 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване судове рішення скасувати в частині відмови у стягненні 22 488, 65 грн пені, 84 941, 97 грн 3 % та 244 111, 52 грн інфляційних втрат і ухвалити у цій частині нове рішення про їх задоволення. У судове засідання 05.07.2022 представник відповідача не з`явився. Про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення копії ухвали про відкриття апеляційного провадження на його офіційну електронну адресу. Оскільки явка представників сторін в судове засідання не визнавалась обов`язковою, зважаючи, що матеріали справи містять достатній обсяг відомостей, необхідний для розгляду апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що такий розгляд може бути здійснений за відсутності представника відповідача. Обставини, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин. Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору постачання природного газу №1087/1920-ТЕ-41 від 27.09.2019, укладеного між ТОВ "ЖЕП "ЩОРСА, 32" та НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", останнє взяло на себе зобов`язання поставити відповідачу, як споживачу, природний газ, який використовується ним виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, а споживач - оплатити його на умовах цього договору (п.п. 1.1, 1.2 договору). Згідно із п. 2.1. договору, постачальник передає споживачу у жовтні 2019 року - квітні 2020 року природний газ в кількості 1180,0 тис. куб метрів. Пунктом 3.8. договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період (періоди), коли споживач був включений до Реєстру постачальника, що підтверджується споживачем в акті приймання-передачі газу. Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснює до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 5.1. договору). Пунктом п. 4.1. договору в редакції додаткової угоди № 6 від 28.01.2020 визначено, що ціна (без урахування тарифів на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється відповідно до вимог Положення з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 № 17 та інших нормативно-правових актів і визначається в Прейскуранті на природний газ із ресурсів акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України під час виконання Компанією обов`язків постачати природний газ споживачам, які підпадають під дію спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, покладених на Компанію відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" (далі - Прейскурант), Прейскурант розмішується на офіційному веб-сайті постачальника. Пунктом 7.2. договору (в редакції додаткової угоди № 6 від 28.01.2020) передбачено зобов`язання споживача у разі прострочення оплати згідно пункту 5.1., 5.6. цього договору сплатити постачальнику пеню в розмірі 14,2 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Згідно із п. 9.3. договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків становить п`ять років. Строк дії договору - з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника початкою і в частині постачання природного газу - до 30 квітня 2020 року (включно), а в частіші проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1. договору). Додатковими угодами № 1-9 до договору сторони вносили зміни, зокрема, щодо ціни на природний газ, кількість та фізико-хімічні показники природного газу, строку дії договору. На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 4 440 362, 21 грн, що підтверджується: актом приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2019 року, обсяг переданого газу: 15,21600 тис.куб.м, вартістю: 80 887, 34 грн; актом приймання-передачі природного газу від 30 листопада 2019 року, обсяг переданого газу: 141,17700 тис. куб. м, вартістю: 856 581,28 грн; актом приймання - передачі природного газу від 31 грудня 2019 року, обсяг переданого газу: 172,31900 тис. куб. м, вартістю: 916 851,31 грн; актом приймання - передачі природного газу від 31 січня 2020 року, обсяг переданого газу: 194,14300 тис. куб. м, вартістю: 1 112 243,69 грн; актом приймання - передачі природного газу від 29 лютого 2020 року, обсяг переданого газу: 172,18000 тис. куб. м, вартістю: 841 373,41 грн; актом приймання - передачі природного газу від 31 березня 2020 року, обсяг переданого газу: 132,64800 тис. куб. м, вартістю: 560 330,63 грн; актом приймання - передачі природного газу від 30 квітня 2020 року, обсяг переданого газу: 19,88600 тис. куб. м, вартістю: 72 094,55 грн. Зазначені акти приймання - передачі природного газу підписані представниками сторін та скріплені їх печатками. Відповідач, в свою чергу, оплату поставленого позивачем газу здійснив частково, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, та відповідно до рішення господарського суду м. Києва від 27.08.2020 у справі №910/10935/21 про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 1087/1920-ТЕ-41 від 27.09.2019 у сумі 2 634 713, 00 грн за період з жовтня 2019 по лютий 2020, 32 355,94 грн - пені, 6 792, 61 грн. - 3 % річних. Звертаючись з позовом у даній справі, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором постачання природного газу №1087/1920-ТЕ-41 від 27.09.2019 в сумі 632 425,18 грн. за період з березня 2020 року по квітень 2020 року, а також пеня у сумі 22 488,65 грн, 3% річних у сумі 105 481,37 грн та інфляційні втрати у сумі 305 791,66 грн. Обґрунтовуючи свої заперечення проти позову, відповідач послався на те, що не є власником котельної, яка знаходиться за адресою вул. Євгена Коновальця (Щорса), б. 32-В, (ПС №4292), зазначене обладнання використовувалося на підставі договору на виробництво та постачання теплової енергії від 30.09.2018, укладеного між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Печерська мрія" та ТОВ "ЖЕП "ЩОРСА, 32", відповідно до якого відповідач взяв на себе функції управителя з виробництва та постачання теплової енергії із використанням належного співвласникам на праві спільної сумісної власності обладнання прибудованої котельні та іншого обладнання, що розміщується за адресою: м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 32-В та №32-Г. На виконання саме договору на виробництво та постачання теплової енергії від 30.09.2018, відповідач уклав з позивачем договір № 1087/1920-ТЕ-41 про постачання природного газу, що підтверджується пунктом 1.2. вказаного договору. Зазначений договір від 30.09.2018 на виробництво та постачання теплової енергії, з 30.09.2020 припинено, на підставі чого відповідач вважає, що відбулось правонаступництво боргових зобов`язань до ОСББ "Печерська мрія". Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи. Як вбачається із змісту апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції скаржником оскаржується в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 22 488, 65 грн пені, 84 941, 97 грн 3 % та 244 111, 52 грн інфляційних втрат і ухвалити у цій частині нове рішення про їх задоволення. Згідно із частиною першою, другою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти. Частиною 1 ст. 275 ГК України встановлено, що за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Згідно із ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Відповідно до ч. 6 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Частиною 7 ст. 276 ГК України передбачено, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів. Згідно зі ст. 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Як вірно враховано судом, п. 1.2. договору № 1087/1920-ТЕ-41, на який посилався відповідач, не свідчить про те, що договір було укладено на виконання договору, укладеного з ОСББ «Печерська мрія», оскільки в ньому лише погоджено, що природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Тобто, п. 1.2. договору не містить вказівки про те, що постачання природного газу відбувається саме з метою виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню ОСББ «Печерська мрія» (яке було створене мешканцями будинків №№ 32-В та 32-Г по вул. Євгена Коновальця в м. Києві). Належних доказів на підтвердження переходу зобов`язань відповідача до ОСББ «Печерська мрія» у встановленому чинним законодавством порядку, так само, як і доказів того, що відповідач виробляє теплову енергію для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню саме ОСББ «Печерська мрія», відповідачем не надано до матеріалів справи. Окрім того, згідно з п. 11.1 договору, строк його дії в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. З урахуванням того, що матеріалами справи підтверджується невиконання зобов`язання за договором у сумі 632 425, 18 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, судом першої інстанції задоволені позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 632 425, 18 грн. Щодо оскаржуваної частини рішення суду першої інстанції про відмову у стягненні пені, інфляційних втрат та 3 % річних колегія суддів зазначає таке. Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань". За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Пунктом 7.2. договору (в редакції додаткової угоди № 6 від 28.01.2020) встановлено зобов`язання споживача у разі прострочення оплати згідно з пунктом 5.1., 5.6. цього договору сплатити постачальнику пеню в розмірі 14,2 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Як вірно враховано місцевим господарським судом, згідно із частиною 1 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції закону, чинного на час виникнення спірних правовідносин) предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. В частині 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надано визначення житлово-комунальних послуг - як результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Відповідно до названої вище норми індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги. Внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення (для систем газопостачання - від запірного пристрою на вводі в будинок до запірних пристроїв включно перед місцями підключення газових приладів, газоспоживального обладнання, теплових агрегатів тощо). За приписами статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Як визначено у ч. 1 ст. 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг. Таким чином, виходячи з умов договору на постачання природного газу № 1087/1920-ТЕ-41 від 27.09.2019 та наведених вище норм, відповідач є споживачем у розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги". З урахуванням вищевикладеного, правомірним є висновок місцевого суду про застосування до спірних правовідносин, саме положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги", частиною 1 статті 26 якого було передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. При цьому, місцевим судом було взято до уваги те, що дія зазначеної норми була зупинена на підставі Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року № 533-IX, який набрав чинності 18 березня 2020 року. Згідно з пп. 4 п. 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. Отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що нарахування позивачем пені за період з 27.03.2020 по 17.04.2020 не відповідає приписам пп. 4 п. 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)". Окрім того, Верховною Радою України 03.11.2016 прийнято Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» №1730-VIII, який набрав чинності 30.11.2016. Цим Законом визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення. Зазначений Закон визначає порядок участі в процедурі врегулювання заборгованості; встановлює умови проведення взаєморозрахунків; висвітлює питання реструктуризації заборгованості теплопостачальних і теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиту електричну енергію; регулює питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення. 29.08.2021 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14.07.2021 № 1639-IX , яким внесено зміни до Закону №1730-VIII та до його назви. Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 1730-VIII, в редакції Закону № 1639-IX, дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та послуги з його розподілу і транспортування, за теплову енергію, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію. Відповідно до частини першої статті 3 Закону №1730-VIII, в редакції Закону № 1639-IX, для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства. Частиною першою статті 7 Закону України №1730-VIII, в редакції Закону № 1639-IX, передбачено, що на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію станом на 1 червня 2021 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються. Нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 1 червня 2021 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються у такий спосіб: - підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 1 червня 2021 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону; - підлягають списанню, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями умов укладеного договору про реструктуризацію заборгованості. Таким чином, вказаною статтею законодавець запровадив чіткий механізм звільнення боржників від відповідальності за несвоєчасну сплату заборгованості за спожитий природний газ та встановив заборону на нарахування і стягнення з боржників (споживачів) неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суми основної заборгованості за договорами поставки природного газу за умов її погашення боржниками до 01.06.2021. Як вірно зазначено місцевим судом, частина перша статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» є нормою прямої дії, при цьому застосування її приписів не ставиться в залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування до 1 червня 2021 року. Застосування цієї норми також не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Матеріалами справи підтверджено, що оплата відповідачем основної частини заборгованості за природний газ, поставлений за укладеним між сторонами договором, здійснена до 01.06.2021. Отже до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення статті 7 Закону №1730-VIII, в редакції Закону № 1639-IX, відповідно до якого: нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 1 червня 2021 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 1 червня 2021 року. Судом першої інстанції правомірно застосовано до спірних правовідносин наведені норми та відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення 3 % річних у розмірі 84 941, 97 грн, інфляційних втрат у розмірі 244 111, 52 грн та пені у розмірі 22 488, 65 грн, нарахованих на борг, основна частина якого була погашена до 01.06.2021. Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписами ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 ГПК України належними докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. З огляду на зазначене вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про часткове покладення судових витрат (судового збору) на відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Судові витрати. Пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Згідно із статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, суд вирішує питання про відшкодування або оплату судових витрат на користь сторони у разі повного чи часткового задоволення її вимог. З огляду на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, судові витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» залишити без задоволення. Рішення господарського суду міста Києва від 16.11.2021 у справі №910/10935/21 залишити без змін. Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна». Поновити дію рішення господарського суду міста Києва від 16.11.2021 у справі № 910/10935/21. Матеріали справи № 910/10935/21 повернути до господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України. Повний текст постанови складено - 11.07.2022. Головуючий суддя І.П. Ходаківська Судді Л.П. Зубець А.М. Демидова

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»