Ухвала КГС ВС № 909/1187/21

УХВАЛА 11 липня 2022 року м. Київ cправа № 909/1187/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Мачульського Г.М. - головуючого, Уркевича В.Ю., Краснова Є.В., розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 09.06.2022 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Голден" до:

1. Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк",

2. Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Верби Віталія Миколайовича про витребування із чужого незаконного володіння земельної ділянки; скасування рішення про державну реєстрацію та запису про державну реєстрацію; визнання права власності на земельну ділянку, ВСТАНОВИВ: 29.06.2022 (згідно з протоколом створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису) Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ ?ПриватБанк?, скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 09.06.2022 про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. За наслідками перевірки матеріалів поданої касаційної скарги, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з огляду на таке. Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 01.02.2022 відмовлено в задоволенні заяви АТ КБ "ПриватБанк" про забезпечення доказів у справі №909/1187/21. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.05.2022 апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 01.02.2022 без змін, справу повернуто до Господарського суду Івано-Франківської області для продовження розгляду. 06.06.2022 АТ КБ "ПриватБанк" подало до Західного апеляційного господарського суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №909/1187/21, в якій просить розподілити судові витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги АТ КБ "ПриватБанк" на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 01.02.2022. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.06.2022 відмовлено АТ КБ "ПриватБанк" в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України) не передбачено права чи обов`язку суду апеляційної інстанції розподіляти судові витрати у випадку направлення справи для продовження розгляду до місцевого суду, отже правові підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом апеляційної скарги АТ КБ "ПриватБанк" на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 01.02.2022 у цій справі відсутні, оскільки судове рішення, яким спір вирішено по суті, не ухвалювалося, а справа була направлена судом апеляційної інстанції для подальшого розгляду до суду першої інстанції. У касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк" зазначає про те, що оскаржувана ухвала постановлена апеляційним господарським судом з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права. Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та зміст судового рішення, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з такого. Приписами статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 233 ГПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на викладене, ураховуючи, що наведені норми не передбачають розподілу апеляційною інстанцією судових витрат у випадку направлення справи для продовження розгляду до місцевого суду, відсутні правові підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом апеляційної скарги у цій справі, оскільки судове рішення, яким спір вирішено по суті не ухвалювалося, а справа була направлена судом апеляційної інстанції для подальшого розгляду до суду першої інстанції. З огляду на зазначене, доводи викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм права під час прийняття оскаржуваної ухвали. Відповідно до частини другої статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини"). Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів". Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими ЄСПЛ у справах "Levages Prestations Services v. France" ("Леваж Престасьон Сервіс проти Франції") та "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" ("Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії"), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. У рішенні Європейського суду з прав людини від 05.04.2018 справа "ZUBAC v. CROATIA" (№ 40160/12, ЄСПЛ, § 83) вказано що застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості. Враховуючи, що повноваження суду касаційної інстанції обмежено перевіркою правильності застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, зважаючи на особливий статус Верховного Суду, вирішення питання про можливість відкриття касаційного провадження відноситься до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг цим судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення (MUSHTA v. UKRAINE 8863/06, § 37, ЄСПЛ, від 18.10.2010). Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ КБ ?ПриватБанк? на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 09.06.2022 на підставі частини другої статті 293 ГПК України оскільки правильне застосовування норм права судом апеляційної інстанції є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. Відповідно до положень частини шостої статті 293 ГПК України, копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції. Керуючись статтями 234, 235, 293 ГПК України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №909/1187/21 за касаційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 09.06.2022.

2. Копію цієї ухвали та касаційну скаргу разом з доданими до скарги матеріалами направити заявнику.

3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Головуючий Г.М. Мачульський Судді В.Ю. Уркевич Є.В. Краснов