Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/11462/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "11" липня 2022 р. Справа№ 910/11462/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Ходаківської І.П. суддів: Демидової А.М. Попікової О.В. розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2021 (повне рішення складено 08.10.2021) у справі № 910/11462/21 (суддя Комарова О.С.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКС.КАПІТАЛ" до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 23 629, 08 грн В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог. В липні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ» (далі по тексту - позивач; ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ» ) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі по тексту - відповідач; МТСБУ) про стягнення 23 629, 08 грн заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору про надання фінансових послуг факторингу № 5/31-10/2015 від 31.10.2015 та положень підпункту п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у позивача виникло право звернення до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення заборгованості за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АІ/3752149 від 02.09.2014. Оскільки відповідачем було частково виконано зобов`язання перед позивачем на суму 42 754, 94 грн, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 23 629, 08 грн, з яких: 3 394, 63 грн - 3 % річних; 20 234, 45 грн інфляційних втрат. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Рішенням господарського суду міста Києва від 08.10.2021 у даній справі позов задоволено та стягнуто з МТСБУ на користь ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ» 3 394, 63 грн 3 % річних, 20 234, 45 грн інфляційних втрат та 2 270, 00 грн судового збору. Рішення суду мотивовано тим, що в даному випадку, на підставі норм п. 20.3 ст. 20 та ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має місце перехід обов`язків до відповідача за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності ліквідованого страховика. При цьому, відповідач не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (частина друга статті 625 ЦК України та пункт 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») суми 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону є невід`ємною складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування. Також, суд послався на те, що позивач звернувся з даним позовом до суду у межах строку позовної давності. Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів. Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 08.10.2021, МТСБУ звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати згадане рішення суду в як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права (зокрема ст.ст. 254, 261, 625 Цивільного кодексу України, п. 20.3 ст. 20, ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») і ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що позивач дізнався про своє порушене право не з моменту визнання ПрАТ «СК «Україна» банкрутом, а з моменту настання спірної ДТП, а тому в даному випадку підлягають застосуванню наслідки спливу позовної давності - відмова в позові в повному обсязі. Також скаржник вважає, що відповідальність за порушення грошового зобов`язання не входить до зобов`язань страховика, що визнаний банкрутом. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому посилається на те, що 18.09.2019 відповідачем було частково виконано зобов`язання за договором страхування № АІ/3752149, що свідчить про визнання боргу, розмір якого встановлено ухвалою господарського суду міста Києва у справі № 910/842/18, а відтак строк позовної давності не пропущений. При цьому позивач послався також і на те, що відповідач не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону є невід`ємною складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування. У зв`язку з наведеним, позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі. Процедура апеляційного провадження. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2021 справу № 910/11462/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Попікова О.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2021 витребувано з господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11462/21 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача до надходження матеріалів із суду першої інстанції. Головуючий суддя Ходаківська І.П. в період з 13.12.2021 по 14.03.2022 перебувала на лікарняному. 19.01.2022 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду. Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14 березня 2022 року №133/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України. В період з 03.03.2022 по 31.03.2022 здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом було зупинено (накази Голови Північного апеляційного господарського суду № 1 від 03.02.2022, № 11 від 31.03.2022). Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2022 апеляційну скаргу МТСБУ на рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2021 у справі № 910/11462/21 залишено без руху та встановлено скаржнику строк для усунення недоліків. Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 18 квітня 2022 року №259/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України. Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2022 за клопотанням відповідача поновлено строк на апеляційне оскарження на рішення господарського суду Черкаської області від 02.11.2021 у справі № 925/1030/21 та відкрито апеляційне провадження; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи на підставі ст. 270 ГПК України. Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 17 травня 2022 року №341/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-IX, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Обставини, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин. Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 10.03.2015 в місті Херсоні по вул. Сенявіна за участю транспортного засобу «ДЕО», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням гр. ОСОБА_1 та транспортного засобу «Мазда», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням гр. ОСОБА_2 , обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Відповідно до постанови Комсомольського районного суду м. Херсона від 27 березня 2015 року в справі № 667/1819/15-п, гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. На момент дорожньо-транспортної пригоди Цивільно-правова відповідальність гр. ОСОБА_1 була застрахована на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/3752149 ПрАТ «Страхова компанія «Україна». На підставі договору про відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування від 08.10.2015, укладеного між гр. ОСОБА_2 та ФОП Шиян Д.С. останній набув право вимоги в зобов`язаннях, що виникли із вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, у тому числі одержання грошового відшкодування нанесеної майнової шкоди майну гр. ОСОБА_2 від винної особи, страхової компанії або від МТСБУ. В подальшому, між ФОП Шиян Д.С. (клієнт) та ТОВ «Маркс.Капітал» (фактор) було укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 5/31-10/2015 від 31.10.2015, на підставі якого, позивач набув право вимоги за договором страхування № АІ/3752149. Таким чином, починаючи з 31.10.2015 кредитором у договірному зобов`язанні за договором страхування № АІ/3752149, яке виникло в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 10.03.2015, є ТОВ «Маркс.Капітал». Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.03.2018 відкрито провадження у справі № 910/842/18 про банкрутство ПрАТ «Страхова компанія «Україна». 30.03.2018 ТОВ «Маркс.Капітал» було подано заяву (та 24.04.2018 уточнення) про грошові вимоги до боржника на суму 14 268 524, 30 грн, які складаються із заборгованості по відшкодуванню шкоди у зобов`язаннях, що виникли на підставі договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у тому числі, договору страхування (полісу) № АІ/3752149. Розмір заборгованості ПрАТ «Страхова компанія «Україна» перед ТОВ «Маркс.Капітал» у зобов`язанні яке виникло на підставі договору № АІ/3752149, становив 77 072, 76 грн, та складався з 42 754, 94 грн страхового відшкодування, 3 394, 63 грн 3% річних, 20 234, 45 грн інфляційних втрат та 10 688, 74 грн пені. Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі №910/842/18 грошові вимоги ТОВ «Маркс.Капітал» до ПрАТ «Страхова компанія «Україна» у вказаному зобов`язанні визнано в повному обсязі та внесено до реєстру кредиторів. Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі №910/842/18 постановлено ліквідувати ПрАТ«Страхова компанія «Україна» у зв`язку з неможливістю останнього виконати свої зобов`язання перед кредиторами. У зв`язку з ліквідацією ПрАТ «Страхова компанія «Україна» позивач 02.09.2019 звернувся до МТСБУ із заявою про виплату боргу. 17.09.2019 МТСБУ повідомило позивача про прийняття рішення про виплату відшкодування у зобов`язанні за договором № АІ/3752149 в розмірі 42 754, 94 грн. 18.09.2019 кошти у зазначеному розмірі були перераховані позивачеві. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач послався на зазначені вище обставини, а також те, що інша частина зобов`язань щодо сплати 3% річних та інфляційних втрат була залишена відповідачем без задоволення. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи. Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Статтею 16 Закону України "Про страхування" визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). Згідно з п. 9.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом ч.2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, стаття 599 цього Кодексу передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. З наведеного можна зробити висновок, що правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов`язанням. При цьому, як вбачається з правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15, стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, (яку також підтверджено у постанові від 10.04.2018 Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18). Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Матеріалами справи підтверджено, що розмір грошової вимоги в сумі 77 072, 76 грн з яких 42 754, 94 грн сума страхового відшкодування, 3 394, 63 грн 3% річних, 20 234, 45 грн інфляційних втрат та 10 688, 74 грн пені, та обґрунтованість такої вимоги ТОВ «Маркс.Капітал» до ПрАТ «Страхова компанія «Україна» встановлені у справі № 910/842/18 та мають преюдиційне значення, проте, під час провадження у справі про банкрутство у ПрАТ «Страхова компанія «Україна» не виявлено майна або інших активів, за рахунок яких могли бути задоволені вимоги позивача. Правовідносини за договором страхування в процедурі ліквідації страховика і після її завершення врегульовані Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", зокрема, відповідно до пункту 20.3 статті 20 цього Закону у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом. Підпунктом "ґ" пункту 41.1. статті 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. При цьому, як вірно враховано місцевим господарським судом, наведені норми не передбачають винятків із загального правила про майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати відповідно до статті 625 ЦК України суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми. З урахуванням викладеного, а також того, що спірні відносини у даній справі виникли, саме з договірних відносин, а не передбачених ст. 1166 ЦК України деліктних, і до відповідача перейшли обов`язки за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, обґрунтованим є висновок суду, що МТСБУ не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування суми 3 % річних, інфляційних втрат, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування. При цьому обставини прострочення МТСБУ виплати страхувальнику цього страхового відшкодування не входять до предмету дослідження та доказування, як такі, що не мають значення. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19. За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Правомірність вимог позивача про стягнення спірної суми підтверджується також визнанням у справі про банкрутство кредиторських вимог позивача до ПрАТ «Страхова компанія «Україна» як на суму страхового відшкодування, так і на спірні у цій справі суми 3% річних, інфляційних втрат та пені, а також узгоджується з умовами в пункті 1.2 договору про надання фінансових послуг факторингу № 5/31-10/2015 від 31.10.2015 щодо права позивача (фактора та кредитора за договором) одержати від боржника суми основного боргу, відсотки, неустойки у повному обсязі. З огляду на викладене, колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог щодо відшкодування суми 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування. Щодо посилання відповідача на сплив позовної давності, суд апеляційної інстанції зазначає таке. Як вбачається із матеріалів справи, позивач 02.09.2019 звернувся до відповідача із заявою про виплату відшкодування у сумі 77 072, 76 грн, з яких: 42 754, 94 грн сума страхового відшкодування; 3 394, 63 грн 3% річних; 20 234, 45 грн інфляційних втрат; 10 688, 74 грн пені. 18.09.2019 МТСБУ частково виконало зобов`язання за договором №АІ/3752149 шляхом сплати 42 754, 94 грн. Предметом позову у даній справі є вимоги про стягнення 20 234, 45 грн інфляційних втрат та 3 394, 63 грн 3 % річних. За змістом ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Як встановлено судом, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача частини кредиторських вимог за договором № АІ/3752149, які складаються з сум 3 % річних та інфляційних втрат, внаслідок ліквідації боржника - ПрАТ «Страхова компанія «Україна» на підставі норм п. 20.3 ст. 20 та ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». В контексті спірних правовідносин таке право на позов має бути пов`язане, зокрема, з початком виникнення відповідного обов`язку у МТСБУ щодо виконання зобов`язань ліквідованого страховика. Виходячи зі змісту положень пунктів 2, 3 статті 20 та пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язок з виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності покладено на страхову компанію до завершення процедури її ліквідації в особі ліквідаційної комісії, а у разі недостатності коштів (майна) на МТСБУ. Тому, з урахуванням положень підпункту "ґ" пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV, обов`язок МТСБУ щодо відшкодування шкоди замість ліквідованого страховика виникає з моменту встановлення судом факту недостатності коштів та майна такого страховика, чим, у цьому випадку, є дата постановлення ухвали господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, закриття провадження у справі про банкрутство страховика - банкрута. Важливим при цьому є врахування обставин того, що вимоги кредиторів не були задоволені, у зв`язку з відсутністю достатніх майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси. Така позиція опосередковано підтверджується правовими висновками Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі №521/15071/14-ц (постанова від 25.03.2020), предметом розгляду якої була заява про заміну боржника (з ліквідованого страховика на МТСБУ) у виконавчому провадженні з виконання судового рішення про стягнення страхового відшкодування, пені, інфляційних втрат та 3% річних. Так, касаційною інстанцією зауважено, що за змістом зазначених вище положень (підпункти "а", "ґ" пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV) вбачається, що МТСБУ відшкодовує шкоду, на умовах, визначених Законом, тільки у разі недостатності коштів та майна страховика, що визнаний банкрутом та/або ліквідований. Відтак, право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов`язаннями ліквідованого страховика виникає саме з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство, а не від дати настання страхової події, як помилково вважає скаржник. У цьому висновку суд апеляційної інстанції звертається до правової позиції Верховного Суду про застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладеної у постанові від 07.09.2021 у справі №910/14293/19. Матеріалами справи підтверджено, що ухвалою господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 постановлено ліквідувати ПрАТ «Страхова компанія «Україна» у зв`язку з неможливістю останнього виконати свої зобов`язання перед кредиторами, що стало підставою для звернення ТОВ "Маркс.Капітал" з позовом у цій справі, що розглядається. Установлені обставини щодо ліквідації страховика ухвалою суду 17.07.2019, що за вказаних висновків є початком перебігу строку позовної давності, свідчать про звернення з позовом до МТСБУ 13.07.2021 в межах такого строку. З урахуванням зазначеного вище, правомірним є висновок місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення клопотання відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності. Тому суд першої інстанції правомірно задовольнив позов у повному обсязі. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Судові витрати. Пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Згідно із статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, суд вирішує питання про відшкодування або оплату судових витрат на користь сторони у разі повного чи часткового задоволення її вимог. З огляду на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України залишити без задоволення. Рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2021 у справі №910/11462/21 залишити без змін. Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Моторне (транспортне) страхове бюро України. Матеріали справи № 910/11462/21 повернути до господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя І.П. Ходаківська Судді А.М. Демидова О.В. Попікова