Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/16043/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/16043/19 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 липня 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Мельничука В.П. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2022 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,,- В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просить: - визнати протиправною відмову відповідача щодо призначення позивачу пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 8 років згідно з частиною першою статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; - зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачу пенсію зі зменшенням пенсійного віку на 8 років згідно з частиною першою статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01 серпня 2019 року з урахуванням виплачених сум. Позовні вимоги обґрунтовано наявністю у позивача права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 8 років згідно з частиною першою статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується наданими доказами. Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позивачем не надано жодних документів, оформлених належним чином, що стверджували б про періоди перебування його у зоні відчуження для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, а дії відповідача в межах спірних відносин є правомірними. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2022 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Доводи апеляційної скарги за своїм змістом дублюють доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 17 липня 2019 року позивач звернувся із заявою до ГУ ПФУ в Київській області з проханням призначити та виплатити йому пенсію зі зниженням пенсійного віку на 8 років відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01 квітня 2018 року. Листом ГУ ПФУ в Київській області від 29 липня 2019 року №306/М-01 на звернення позивача повідомлено, що для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу потрібно надати до Управління будь-які первинні документи, оформлені належним чином, що стверджують періоди перебування у зоні відчуження. Вважаючи дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача наявне право на користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема щодо призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Спірні правовідносини врегульовані, зокрема, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ. Відповідно до статті 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом. Статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років. На підставі частини третьої статті 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом. Статтею 9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, в тому числі є: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків (пункт 1); потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Статтею 10 Закону №796-ХІІ передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Згідно з частиною першою статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження: з моменту аварії до 01.07.1986 незалежно від кількості робочих днів, а з 01.07.1986 по 31.12.1986 - не менше 5 календарних днів мають право на зниження пенсійного віку на 10 років; які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів мають право на зниження пенсійного віку на 8 років; які працювали з 01.07.1986 по 31.12.1986 у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році мають право на зниження пенсійного віку на 5 років. Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами. Пунктом 3 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51 та чинним на час видачі позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, було передбачено, що інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, віднесеним до категорії 1, а також учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 року до 31 грудня 1986 року - не менше 5, а у 1987 році - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення синього кольору, серія А. Пунктом 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи встановлено, що посвідчення видаються: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів: посвідчення про відрядження в зону відчуження (підпункт «а»); військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження (підпункт «б»); довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту) (підпункт «в»). Відповідно до підпункту 5 пункту 2.1 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1), до заяви про призначення пенсії за віком подаються посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 №122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»). З аналізу вищевикладених норм вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому Законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження. Водночас, законодавець встановив перелік документів, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який не обмежується лише довідкою форми №122, а навпаки такий факт може бути підтверджений будь-якими первинними документами. Як вбачається з матеріалів справи, позивач подав до Пенсійного органу для призначення пенсії, відповідно до статті 55 Закону, серед інших, копії таких документів: рішення Сквирського районного суду від 13 лютого 2019 року, посвідчення ліквідатора 2 категорії, довідку відділу кадрів Управління будівництва Чорнобильської АЕС Головного виробничо-розпорядчого управління від 26 серпня 1992 року №13/к-76, архівну довідку від 31 січня 2018 року №05-05/046.1. Матеріали справи містять копію посвідчення серії НОМЕР_1 від 20 березня 1998 року учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 2), виданого ОСОБА_1 та копію «Удостоверения учасника ликвидации последствий аварии на Чернобыльской АЭС серии НОМЕР_2» виданого « ОСОБА_1 ». Відповідно до довідки №13/к-76 про роботу водія автобуса ПАЗ 672, державний НОМЕР_3 Сквирської автоколони Білоцерківської АТП 13206 на ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 16 березня 1987 року по 31 березня 1987 року, виданої відділом кадрів Управління будівництва Чорнобильської АЕС Головного виробничо-розпорядчого управління від 26 серпня 1992 року автобус ПАЗ 762, державний НОМЕР_3 обслуговував ділянку зв`язку УС ЧАЕС об`єктах Чорнобильської АЕС, водій ОСОБА_1 працював з 16 березня 1987 року по 31 березня 1987 року. Згідно записів у трудовій книжці позивача 29 серпня 1986 року прийнято водієм у Сквирську пасажирську колону на автомобілі різної місткості та вантажопідйомності Білоцерківського АТП-31011; звільнений 08 серпня 1987 року. Відповідно до архівної довідки Об`єднаного трудового архіву міської та сільських рад Сквирського району від 31 січня 2018 року №05-05/046.2 зазначено, що в документах архівного фонду ВАТ «Сквира-Авто» є дані про те, що Сквирське АТП 09047 перейменоване в Сквирське АТП 11033 Київського управління вантажного автотранспорту; Сквирське АТП 11033 перейменоване в Сквирське АТП 23267 Київського управління вантажного автотранспорту; Сквирське АТП 23267 перейменоване в Сквирське АТП 13267 Київського територіально-виробничого об`єднання автотранспорту; ДП «Сквирське АТП 13267 перетворене у ВАТ «Сквира-Авто». Згідно з архівною довідкою Об`єднаного трудового архіву міської та сільських рад Сквирського району від 31 січня 2018 року №05-05/046.1 у документах ВАТ «Сквира-Авто» у відомостях про нарахування заробітної плати працівникам за 1987 рік значиться ОСОБА_1 та його заробітна плата за березень та квітень відповідного року. Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 13 лютого 2019 року у справі №376/223/19 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту встановлено юридичний факт, що посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році серія НОМЕР_2 , видане Київським територіально-виробничим об`єднанням автотранспорту від 07 грудня 1990 року на ім`я « ОСОБА_1 » дійсно належить позивачу; встановлено юридичний факт, що посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році серія НОМЕР_1 , видане Київською облдержадміністрацією від 10 лютого 1993 року на ім`я « ОСОБА_1 » дійсно належить позивачу; становлено юридичний факт, що довідка №13/к-76 про роботу водія автобуса ПАЗ 672, державний НОМЕР_3 Сквирської автоколони Білоцерківської АТП 13206 на ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 16 березня 1987 року по 31 березня 1987 року, виданої відділом кадрів Управління будівництва Чорнобильської АЕС Головного виробничо-розпорядчого управління від 26 серпня 1992 року на ім`я « ОСОБА_1 » дійсно належить позивачу. Тобто, матеріалами справи підтверджується, що Державою було надано позивачу статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, факт належності посвідчень, копії яких наявні в матеріалах справи, позивачу підтверджено рішенням Сквирського районного суду Київської області від 13 лютого 2019 року у справі №376/223/19 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту. Крім того, довідкою №13/к-76 підтверджено роботи позивача у період з 16 березня 1987 року по 31 березня 1987 року у зоні ЧАЕС. Разом із тим, відповідачем не взято до уваги подані документи з урахуванням рішенням Сквирського районного суду Київської області від 13 лютого 2019 року у справі №376/223/19 за заявою позивача про встановлення факту, яким встановлено юридичні факти належності позивачу посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 та 1987 роках, довідки про підтвердження його роботи у зоні відчуження та, як наслідок, відмовлено позивачу у призначенні позивачу пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 8 років згідно з частиною першою статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Суд першої інстанції вірно вказав, що окремі недоліки відповідних документів, факт належності яких позивачу встановлено судовим рішенням, не можуть бути підставою для їх неврахування, оскільки визначальним є підтвердження факту періоду роботи (служби) у зоні відчуження, а не правильність складення, зокрема, такої довідки. Основним доказом участі позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС є дійсне, ніким не оскаржене та не скасоване посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 2), видане на ім`я позивача, яке підтверджує статус громадянина, що постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом, юридичний факт належності якого позивачу встановлено судовим рішенням. Доказів скасування або анулювання виданого позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, сторони до суду не надали. Також надані позивачем копії документів в судовому порядку недійсними не визнавались. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду в постановах від 19 вересня 2018 року по справі №308/13277/16-а, від 24 липня 2018 року по справі № 524/2062/17, від 31 жовтня 2018 року по справі № 205/4590/16-а. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема щодо призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем разом із заявою від 17.07.2019 відповідачу було подано достатньо документів для підтвердження періоду роботи позивача по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тому у позивача наявне право на користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку. В свою чергу відмова відповідача щодо призначення пенсії позивачу зі зменшенням пенсійного віку як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є протиправною. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням чого позовні вимоги підлягають задоволенню. Також, колегія суддів наголошує, що апеляційна скарга відповідача повністю дублює відзив на позовну заяву, тобто в ній не наведено норм законодавства, які порушені чи не враховані судом першої інстанції, не спростовано викладену у рішенні суду правову позицію та не спростовано доводів позивача, які стали підставою для задоволення позову. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 11.07.2022. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма В.О. Аліменко В.П. Мельничук