Постанова Полтавський апеляційний суд № 532/638/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 532/638/21 Номер провадження 22-ц/814/569/22Головуючий у 1-й інстанції Мороз Т. М. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2022 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Гальонкіна С.А., Кузнєцової О.Ю., при секретарі судового засідання: Бродській В.О., - розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 03 грудня 2021 року(ухвалене суддею Мороз Т.М., відомості щодо дати складення повного тексту судового рішення відсуті) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком, треті особи: Служба у справах дітей апарату виконавчого комітету Кобеляцької міської ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Подільської районної у місті Полтаві ради, Орган опіки та піклування Подільської районної у місті Полтаві ради, Орган опіки та піклування Кобеляцької міської ради, - В С Т А Н О В И В : У березні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей апарату виконавчого комітету Кобеляцької міської ради, про визначення місця проживання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з грудня 2013 року по серпень 2020 року спільно проживала з відповідачем ОСОБА_1 без укладення шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_3 . Після припинення сімейних відносин вона з дочкою проживала окремо. Судовим наказом Кобеляцького районного суду Полтавської області від 04.11.2020 з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дочки. З часу припинення відносин та окремого проживання вона не чинила відповідачу перешкод у спілкуванні з дитиною. Будь яких вимог щодо зміни місця проживання дитини відповідач не заявляв та не сплачував аліменти. 06.03.2021 при черговому побаченні з дитиною відповідач викрав її та перевіз на проживання у м. Полтава. Вважає, що така поведінка відповідача негативно вплинула на розвиток та самопочуття доньки, оскільки вона постійно проживала разом з нею, відвідувала дитячий садок у м. Кобеляки, де в неї є друзі. Позивач має постійну роботу, дохід, належні умови для проживання. Їй невідомо чи має відповідач постійний дохід, та які у його умови проживання. Зазначає, що відповідач зловживає алкоголем та грає в азартні ігри. Після викрадення дитини відповідач неодноразово погрожував їй, що вона ніколи не побачить доньку, якщо вона не продовжить з ним спільне проживання та що він вивезе її за кордон. У зв`язку з чим, прохала визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 разом з нею, негайно відібрати дитину у її батька ОСОБА_1 та повернути її за попереднім місцем проживання. Заперечуючи проти позову в квітні 2021 року ОСОБА_4 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють вимог на предмет спору - Служба у справах дітей апарату виконавчого комітету Кобеляцької міської ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Подільської районної у місті Полтаві ради про визначення місця проживання дитини з батьком. Свої вимоги обґрунтовує тим, що після припинення спільного проживання з ОСОБА_2 він постійно бачився з дитиною, продовжував піклуватися про неї, забирав до себе на кожні вихідні. Про наявність судового наказу про стягнення з нього аліментів він дізнався 10.04.2021 лише після отримання ухвали Кобеляцького районного суду від 30.03.2021 та копії позову та доданих до нього документів за цією справою та звернувся із заявою до державного виконавця про надання реквізитів для погашення заборгованості зі сплати аліментів. Вважає, що ОСОБА_2 надала недостовірну інформацію, оскільки він дитину не викрадав, а приїхав на прохання самої доньки, щоб захистити її від небезпеки, оскільки дитина була налякана тим, що її мати знаходиться в стані алкогольного сп`яніння та зателефонувала йому у нічний час і просила забрати її з будинку матері. Він відразу ж зателефонував на гарячу лінію поліції, щоб повідомити про цю ситуацію та приїхав і забрав налякану дитину з небезпеки. Він не грає в азартні ігри, не зловживає алкогольними напоями та ніколи не погрожував ОСОБА_2 фізичною розправою. Вважає, що матір погано піклується про дитину, не приділяє їй належної уваги, поряд з матір`ю дитина була недоглянута і голодна. Крім того постійні п`яні вечірки негативно впливали на нервову систему дитини, коли вона знаходилася поряд з матір`ю. Зазначив, що офіційно працевлаштований, працює в ТОВ «Електронбуд-Сервіс» водієм, отримує достатню заробітну плату. В даний час повністю опікується інтересами і потребами дитини, займається її вихованням, слідкує за розвитком та здоров`ям. Мати дитини не має бажання виховувати та піклуватися про дочку. Він ніколи не перешкоджав і не має жодного наміру перешкоджати у спілкуванні дитини з матір`ю. Мати не має бажання навіть відвідувати доньку. ОСОБА_2 часто вживає спиртні напої, перебуває в нетверезому стані в присутності дитини. За весь час проживання дитини з ним вона прив`язалася до нього і не хоче повертатися до матері. Оскільки проживання дитини з матір`ю є небезпечним для дочки, у нього створені найкращі умови для дитини, прохає визначити місце проживання доньки ОСОБА_3 з ним за місцем його проживання. Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 03 грудня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання -задоволено частково. Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 разом з матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . В задоволенні вимоги про негайне відібрання дитини - відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 454 грн. З вказаним рішенням суду не погодивсяОСОБА_1 та подав на нього апеляційну скаргу, в якій прохає рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 03 грудня 2021 року скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити, а вимоги зустрічного позову задовольнити у повному обсязі. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необгрунтованим, та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема вказує, що суд першої інстанції не мав права відкривати провадження у справі, оскільки ОСОБА_2 позов пред`явлено без додержання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України та ст. 6 ЗУ «Про судовий збір». Крім того, вирішуючи місце проживання дитини з матірю, суд не врахував, що дитина має значно більшу прихильність до нього, а не до ОСОБА_2 . Також зазначив, що докази телефонних розмов надані ОСОБА_2 щодо неприязних з ним відносин є недопустимими, оскільки здобуті в незаконний спосіб. Вказував, що він кращі умови проживання для дитини, і у м. Полтава для розвитку дитини більше можливостей. ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу в якому остання підтримуючи висновки суду першої прохала рішення суду залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач подав пояснення по суті відзиву в яких навів додаткові мотиви для задоволення апеляційної скарги та спростування доводів позивача. Судове засідання проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін по справі. На момент розгляду справи сторони та інші учасники будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи, в судове засідання не з`явилися. Відповідачем по справі заявлено чергове клопотання про відкладення розгляду справи зважаючи на військовий стан та той факт, що він з донькою знаходиться за межами Полтавської облстаі. Колегією суддів, ухвалено рішення залишити клопотання відповідача без задоволення, виходячи з того, що справа вже досить тривалий час перебуває на розгляді, і подальше відкладення може негативно вплинути на права дитини сторін. Крім того, взято до уваги той факт, що відповідачу забезпечено можливість скористатися своїми процесуальними правами. Безпосередню участь у розгляді справи відповідач міг забезпечити шляхом відеоконференції, проте таких клопотань до суду не подавав. Також колегією суддів, взято до уваги, що відповідач в п`яте прохає відкласти судове засідання, однак жодного разу не надав до суду будь-яких підтверджуючих доказів того, що він з дитиною перебуває за межами м. Полтави. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України,суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_1 , а матір`ю ОСОБА_2 (т.1 а.с.4). Постановою головного державного виконавця Подільського відділу ДВС у м. Полтава від 23.12.2020 відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу №532/2002/20, виданого 04.11.2020 Кобеляцьким районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 29.10.2020, дня подання цієї заяви, і до досягнення дитиною повноліття (т.1 а.с.5, 9). Малолітня ОСОБА_3 до 06.03.2021 проживала разом з матір`ю ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 . Відповідно до акту обстеження умов проживання дитини ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 вбачається, що будинок складається з 3 кімнат, знаходиться в хорошому стані, є всі необхідні меблі і побутова техніка. В приміщенні охайно, тепло, затишно. В будинку створені всі необхідні умови проживання неповнолітньої ОСОБА_3 . Дитина проживає разом з матір`ю в просторій кімнаті. В будинку також проживає дід ОСОБА_6 . В сім`ї теплі стосунки, виконання батьківських обов`язків здійснюється в повному обсязі (т.1 а.с.47). З інформації, наданої ГУ НП в Полтавській області вбачається, що ОСОБА_2 01.03.2021 о 21. 02 год. зверталася до органів поліції із заявою про те, що ОСОБА_1 не віддає їй спільну дитину. В письмових поясненнях від 01.03.2021, даних ОСОБА_1 по цьому факту останній зазначив, що перебуває в неприязних відносинах з ОСОБА_2 через необхідність сплати ним аліментів на її користь. Також ОСОБА_2 06.03.2021 о 15 год. 26 хв. звернулася до правоохоронних органів із заявою про те, що ОСОБА_1 взяв спільну дитину, ОСОБА_3 , повіз її в невідомому напрямку та на телефонні дзвінки не відповідає. Також ОСОБА_2 зверталася до органів поліції 09.03.2021. о 17 год. 38 хв. із заявою про те, що ОСОБА_1 не віддає їй спільну дитину та 12.03.2021 о 14 год. 49 хв. про неправомірні дії ОСОБА_1 , який не дає їй спілкуватися з дитиною (т.1 а.с.161-173). ОСОБА_2 працює головним економістом ТВБВ №10016/042 з 2020 року та позитивно характеризується (т.1 а.с.6). Дохід ОСОБА_2 за період з жовтня 2020 по березень 2021 становить 45270,33 грн. (т.1 а.с.46). Відповідно до довідки виконкому Кобеляцької міської ради від 13.04.2021 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 та знаходиться на її утриманні (т.1 а.с.45). ОСОБА_2 на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (т.1 а.с.43,44). З характеристики на вихованку Кобеляцького ЗДО №2 «Золотий півник» від 12.03.2021 вбачається, що дитина відвідує садочок з вересня 2020 року. Дитина здорова, середнього зросту. Фізичний розвиток відповідає віку. Дівчинка доброзичлива, спокійна, відкрита, активна, відповідальна. Проявила себе як добра, життєрадісна дитина. Проживає з мамою. Тато інколи бере дитину на вихідні до себе. Мама проявляє цікавість до навчання і виховання дитини у навчальному закладі. Регулярно відвідує батьківські збори. Матеріально-економічне становище вдома хороше (т.1 а.с.7). Доказів щодо випадків ухилення ОСОБА_2 від виконання передбачених законом обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дитини або вживання нею спиртних, наркотичних засобів, суду не надано. Судом також встановлено, що ОСОБА_1 належить на праві власності квартира АДРЕСА_2 (т.1 а.с.71-76). Відповідно до акту обстеження умов проживання ОСОБА_1 , житло розміщене на 2 поверсі 9 поверхового будинку, складається з 1 кімнати, чисто, тепло, наявні необхідні меблі та електротехніка. Наявна комунікація: централізоване опалення, водовідведення, газопостачання. Умови проживання задовільні, відповідають санітарно-гігієнічним нормам. Для дитини створені умови: окреме спальне місце, одяг по сезону, продукти харчування, засоби особистої гігієни, іграшки, канцтовари. За цією адресою проживає батько ОСОБА_1 без реєстрації та донька ОСОБА_3 без реєстрації. Стосунки у сім`ї дружні, добрі. Інформація записана зі слів ОСОБА_1 (т.1 а.с.77). З довідки про доходи вбачається, що ОСОБА_1 займає посаду водій автотранспортних засобів в ТОВ «Електронбуд-сервіс» та за період з листопада 2020 по лютий 2021 року отримав загальний дохід в розмірі 20260,62 грн. (т.1 а.с.78). За місцем роботи ОСОБА_1 позитивно характеризується (т.1 а.с.79). Постановою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 05.06.2021 ОСОБА_1 на підставі ч.1 ст. 130 КУпАП піддано штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік (т.1 а.с.245). ОСОБА_1 на обліку у лікаря-нарколога не перебуває (а.с.64). Твердження ОСОБА_1 про те, що він забрав доньку 06.03.2021 вночі після телефонного дзвінка дитини, оскільки мати перебувала в нетверезому стані спростовується інформацією, наданою ГУНП в Полтавській області, згідно якої вбачається, що 06.03.2021 о 16 год. 26 хв. заявник ОСОБА_1 прохає засвідчити факт, що він забрав спільну дитину у ОСОБА_2 , оскільки остання перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Це звернення ОСОБА_1 відбулося вже після звернення ОСОБА_2 в поліцію щодо неповернення ним дитини (т. 1 а.с.66-67). Також судом встановлено, що ОСОБА_1 звертався до органів поліції із заявою від 26.03.2021 про те, що ОСОБА_2 01.03.2021 о 10 год. вчиняла неправомірні дії та 09.03.2021 о 17.40 год. про те, що остання намагалася забрати спільну дитину (т.1 а.с.68 - 69). З довідки Полтавського дошкільного навчального закладу №63 «Казка» від 21.04.2021 № 38 вбачається, що ОСОБА_3 відвідує цей заклад з 24.03.2021 року. За цей час дитину приводив та забирав тато. Батько до дитини уважний, цікавиться про стан здоров`я та активність дитини протягом дня. Дитина охайна, доглянута, розвинена за віком, комунікабельна, соціально активна (т.1 а.с.80). З висновку органу опіки та піклування Кобеляцької міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Кобеляцької міської ради від 08.07.2021 №284, вбачається, що орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з мамою ОСОБА_2 (т.1 а.с.178-180). З висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Подільської районної у м. Полтаві ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Подільської районної у м. Полтаві ради від 17.08.2021 №137, вбачається, що орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з мамою ОСОБА_2 (т.1 а.с.194-196). В судовому засіданні, в присутності психолога ОСОБА_7 було опитано малолітню ОСОБА_3 . Дитина пояснила, що їй добре живеться з татом у м. Полтава. Він відводить її до дитячого садка, грається з нею. На запитання про маму, дитина замикається і не бажає говорити. Про маму говорить те, що вона не дає їй дозвіл на виїзд до Польщі, а вона бажає жити там. Повідомила, що буде вдячна мамі за те, що дасть дозвіл на виїзд до Польщі. З татом про маму не говорять. Коли мама приходить до них додому, то зазвичай виникають сварки між мамою і татом. Вік і рівень розвитку дитини не дозволяють їй усвідомлено висловити свою думку стосовно питання визначення місця проживання, тому прямо це питання судом не ставилося. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що і батьком і матір`ю створено належні умови для виховання та розвитку дитини, обоє приділяють увагу, підтримку та люблять малолітню доньку, виходячи із найкращих інтересів дитини, тому суд дійшов висновку про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 разом з матір`ю за адресою її фактичного проживання, оскільки порушення позитивних взаємовідносин дитини з матір`ю можуть мати негативний вплив на подальший її розвиток. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин. Так, згідно з частинами другою, восьмою, дев?ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім?ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Відповідно до частини першої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім?ї разом з батьками або в сім?ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов?язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов?язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Частиною першою статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили. У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов?язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов?язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п?ятою статті 157 цього Кодексу. Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов?язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає. Статтею 160 СК України визначено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Згідно частин першою, другою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов?язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров?я та інші обставини, що мають істотне значення. З аналізу вищевказаної норми вбачається, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини необхідно врахувати ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов?язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров?я та інші обставини, що мають істотне значення, до яких можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов?язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв?язків із сім?єю, крім випадків, коли сім?я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року). Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об?єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Так, з наданих матеріалів справи вбачається, що батьком і матір`ю створено належні умови для виховання та розвитку дитини, обоє приділяють увагу, підтримку та люблять малолітню доньку, виходячи із найкращих інтересів дитини. Однак, в період часу, коли дитина проживала з матір`ю, позивач ОСОБА_2 не чинила перешкод у спілкуванні ОСОБА_1 з донькою. Батько регулярно спілкувався з дитиною, проводив з нею достатньо часу без присутності матері та за своїм місцем проживання. Однак з 6 березня 2021 року ОСОБА_1 перешкоджає у спілкуванні дитини з матір`ю. За період розгляду справи в суді дитина жодного разу не була наодинці з матір`ю. Тому, з вищевикладеного вбачається, що ОСОБА_1 чиняться перешкоди у спілкуванні дитини з матірю ОСОБА_2 . Крім того, враховуючи той факт, що дитина на даний час проживає разом з батьком, а тому останній має безпосередній вплив на дитину враховуючи її вік. Також слід зазначити, що конфлікті відносини між батьками впливають на малолітню дитину. Порушення позитивних взаємовідносин з матір`ю можуть мати негативний вплив на подальший особистісний та емоційний розвиток малолітньої дитини, наслідки якого можуть проявитись на будь-якому етапі розвитку, включаючи період дорослості. Так, з досліджених судом аудіо записів телефонних розмов між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вбачається, що між ними склалися вкрай неприязні відносини. В усіх цих розмовах ОСОБА_1 постійно погрожує ОСОБА_2 фізичною розправою, забороняє спілкуватися з дочкою та приходити до дитячого садка. Все це висловлюється в агресивній формі із застосуванням нецензурної лексики. Тому, доводи апелянта про те, що докази телефонних розмов надані ОСОБА_2 щодо неприязних з ним відносин є недопустимими, та здобуті в незаконний спосіб є необґрунтованими, та не спростовані ОСОБА_1 . Аналізуючи факти звернення сторін до правоохоронних органі суд першої інстанції вірно зазначив, що ОСОБА_1 фактично звертався до органів поліції відразу ж після такого ж звернення ОСОБА_2 . Так, ОСОБА_2 звертається до правоохоронних органів із заявою про неповернення ОСОБА_1 малолітньої дочки та про перешкоди у їх спілкуванні 01.01.201 о 21 год 02 хв, 06.03.2021 о 15 год 25 хв, 09.03.2021 о 17 год 38 хв, 12.03.2021 о 14 год 49 хв. Відразу ж після цього ж ОСОБА_1 також звертається до правоохоронних органів із заявою про неправомірні дії ОСОБА_2 , а саме 01.03.2021 о 10 год, 06.03.2021 о 16 год 26 хв та о 16 год 32 хв, 09 03 2021 о 17 год 40 хв., тобто відразу ж після звернень ОСОБА_2 . Судом встановлено, що у батька та матері приблизно рівні можливості щодо забезпечення належного утримання та виховання доньки, судом не встановлено обставин, які б категорично унеможливлювали проживання дитини з батьком чи з матір`ю. Отже, під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов?язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров?я та інші обставини, що мають істотне значення. Але, насамперед, мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв?язки, місце навчання, психологічний стан тощо. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18), де зазначено, що при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв?язки, місце навчання, психологічний стан тощо. Судом встановлено наявність практично однакових належних матеріально-побутових умов як у матері, так і у батька для проживання і виховання малолітньої доньки, виконання обома батьками належним чином своїх обов?язків по вихованню дитини. Обоє батьків характеризуються позитивно. Кожен з батьків належним чином піклується про здоров?я та виховання малолітньої доньки, цікавиться її життям, турбується про її розвиток. Обоє батьків позитивно характеризуються в побуті, не зловживають спиртними напоями чи наркотичними засобами. Кожна із сторін зможе забезпечити дитині належні умови проживання, виховання та навчання. Тому, при визначенні місця проживання дитини суду необхідно встановлювати не лише наявність або відсутність виняткових обставин, коли дитина може бути розлучена зі своєю матір?ю, а крізь призму врахування найкращих інтересів дитини, виходячи із рівності прав батьків щодо дитини, встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Однак, зважаючи на вік дитини з?ясувати прихильність дитини до кожного з батьків не є можливим. Тому, доводи апелянта про те, що суд не врахував, що дитина має значно більшу прихильність до батька ОСОБА_1 , а не до матері ОСОБА_2 є необґрунтованими. Визначаючи місце проживання дитини з матір`ю, розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суд при вирішенні спору надає першочергове значення саме найкращим інтересам дитини. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, виходячи з норм чинного законодавства України, з метою забезпечення найкращих інтересів малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для визначення її місця проживання разом з матір?ю. Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що визначаючи місце проживання малолітньої дитини разом з матір?ю, суд не обмежує право батька на спілкування з нею. Також, місцевим судом вірно враховано, що 05.06.2021 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння та позбавлено права керування транспортними засобами на один рік. Відповідач ОСОБА_1 повідомив суд, що в зв`язку з цим він переведений на посаду помічника водія, однак доказів такого суду не надав. Отже, вищевикладене ставить під сумнів наявність офіційного працевлаштування ОСОБА_1 та наявність стабільного доходу. Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин та фактичні обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які б були обов?язковою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення. Викладені в апеляційній скарзі доводи, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу. Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають. Керуючись ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 03 грудня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови виготовлено 08 липня 2022 року. Головуючий суддя : _____________________ Г.Л. Карпушин Судді: _________________ С.А. Гальонкін _________________ О.Ю. Кузнєцова