Постанова 4808 № 346/654/20

Справа № 346/654/20 Провадження № 22-ц/4808/718/22 Головуючий у 1 інстанції Махно Н. В. Суддя-доповідач Томин ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 липня 2022 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючої Томин О.О., суддів: Бойчука І.В., Пнівчук О.В., за участю секретаря Мельник О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Коломийського міськрайонного суду, ухвалене суддею Махно Н.В. 5 квітня 2022 року в м. Коломиї, повний текст якого виготовлено 15 квітня 2022 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Коломийський завод сільськогосподарських машин», третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про встановлення факту праці на посаді зі шкідливими умовами праці та визнання права на пільгове пенсійне забезпечення, в с т а н о в и в: У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Коломийський завод сільськогосподарських машин», третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про встановлення факту праці на посаді зі шкідливими умовами праці та визнання права на пільгове пенсійне забезпечення. Позовні вимоги мотивовано тим, що 22.09.1987 року позивач був прийнятий на роботу на Коломийський завод сільськогосподарських машин (на даний час ВАТ «Коломиясільмаш») на посаду слюсаря-сантехніка 4-го розряду в механічний цех №12, що стверджується копією витягу із записів його трудової книжки. Вказував, що у зв`язку з виробничою необхідністю був переведений на обслуговування вуглерозподільчих станцій №№1, 2 на місце ОСОБА_2 , про що було відомо головному енергетику заводу ОСОБА_3 . Також 20.10.1987 року він написав заяву про переведення його на дану посаду, яку подав начальнику цеху №12 ОСОБА_4 для передачі у відділ кадрів заводу. Зазначає, що він не перевіряв, який саме запис у його трудовій книжці про переведення на нову посаду, оскільки трудова книжка знаходилася на зберіганні у відділі кадрів. Згідно витягу із Наказу №1210 від 20.10.1987 року його за виробничою необхідністю переведено на посаду слюсар - ремонтник і чистильник ізотермічних цистерн від вуглекислот, працюючих під високим тиском, уведено у штатний розпис енергосилового цеху №12 дільниці вуглегаз-розводки на двi вуглекислотні станції, а також машинно-тракторного парку одну штатну одиницю. Після цього позивач самостійно під керівництвом бригадира ОСОБА_5 , майстра ОСОБА_6 вивчив всю систему газорозподільних станцій, обов`язки по їх обслуговуванню, ремонту (розбору і зборки) та експлуатації разом з усіма трубопроводами, цистернами, які входили у систему станції, а також посудинами (цистернами) для перевезення вуглекислоти, які знаходилися на автомашинах автопарку заводу. Зазначає, що дана робота була пов`язана зі шкідливими умовами праці: очищення цистерн від хімічних речовин (кислот, сивушних масел, перлітового піску та інших хімічних речовин), що стверджується також довідкою-поясненням «Коломиясільмаш» до Наказу №1210 від 20.10.2019 року. Для визначення рівня шкідливих речовин у цистернах йому було видано прилад «Уровнемер», яким він проводив вiдповiднi вимірювання. Внаслідок такої роботи в шкідливих умовах на даний час він має ряд захворювань, які також підтверджують факт роботи у шкідливих умовах. Наведене доводиться копіями виписок із його історій хвороби та заключним звітом професора ОСОБА_7 щодо умов праці та стану здоров`я працівників заводу «Сільмаш» i шляхи їх покращення. Вказує, що факт виконання ним з 20.10.1987 року по 15.08.2002 року обов`язків оператора по обслуговуванню ізотермічних цистерн високого тиску повний робочий день, крім того у вихiднi та святкові днi, підтверджується також випискою із його трудової книжки, з якої вбачається, що 29.11.1989 року згідно Наказу №170-тн від 29.11.1989 року йому присвоєно четвертий розряд слюсаря - ремонтника по обслуговуванню ізотермічних цистерн, працюючих під тиском з 21.11.1989 року; з довідки-пояснення до Наказу №1210 від 20.10.1987 року, з якої вбачається, що він слюсар i ремонтник по обслузі і переводу за виробничої необхідності переведений на посаду слюсара-ремонтника і чистильника ізотермічних цистерн від вуглекислот, працюючих під великим тиском, i уведений у штатний розпис енергосилового цеху №12 дільниці вуглегазрозводки на дві вуглекислотні станції, а також машинно-тракторного парку одну штатну одиницю. Зазначає, що директор заводу «Коломиясільмаш» ОСОБА_8 дозволив йому працювати на цій посаді без посвідчення і допуску від ГОС котлонагляду. Пізніше він був направлений на навчання по професії «слюсар-ремонтник по обслуговуванню ізотермічних цистерн працюючих під високим тиском». Згідно Наказу заводу «Коломиясільмаш» від 29.11.1989 року №170-го по цеху №12 йому було присвоєно кваліфікацію слюсаря-ремонтника п`ятого розряду по цеху №12; а з витягу із протоколу №6 від 12.04.2000 року засідання профспілкового комітету ВАТ «Коломиясільмаш» вбачається, що згідно представлених свідчень і заяв він дійсно виконував-виконує роботу згідно кваліфікації слюсаря-ремонтника по обслуговуванню ізотермiчних цистерн під тиском. У виписці із протоколу №1 засідання комісії по трудових спорах ВАТ «Коломиясільмаш» від 27.03.2000 року зазначено провести запис у його трудовій книжці про присвоєння кваліфікації слюсаря-ремонтника по обслуговуванню ізотермічних цистерн під тиском 4 розряду. У його заяві начальнику цеху №12 ОСОБА_4 від 22.09.1987 року вказано про те, що він просить прийняти його у цех №12 слюсарем-сантехніком по четвертому розряду. У заяві директору заводу «Коломиясільмаш» ОСОБА_8 від 20.10.1987 року зазначено, що просить дозволу перейти із слюсаря-сантехніка четвертого розряду цеха №12 на робоче місце ОСОБА_2 , який обслуговував дві вуглекислотні станції №1 і №2, а також автотракторні засоби у той же 12 цех без відповідних на цю посаду документів по виробничій необхідності; з витягу із журналу запису роботи працівників та внесення показників вбачається, що він виконував роботу по обслуговуванню ізотермічних цистерн, працюючих під тиском більше 8 годин в день пiдряд. Також наведене підтверджується посвідченнями №№24, 503, НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 та протоколами про проведення кваліфікаційних екзаменів №98 вiд 20.11.1989 року та №108 від 29.11.1990 року, виробничою характеристикою на слюсаря енерго-силового цеху №12 завод «Коломиясільмаш». Крім того його дані відображено у списку людей, які обслуговують газове господарство заводу, пройшли інструктаж з безпечної експлуатації обладнання. З листа Ради професійних спілок Івано-Франківської області №06/148 від 18.05.2001 року також встановлено, що позивач фактично виконував роботу слюсаря - ремонтника по обслуговуванню ізотермічних цистерн, яка підтверджується посвідченням про проходження навчання за 1989-2000 роки. Виконання ним роботи на даній посаді стверджується і документом під назвою «Підтвердження», яке підписали начальники цеху №12 ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , майстер ОСОБА_6 , майстер дільниці ОСОБА_11 , майстер ОСОБА_12 , головний механік пресо-зварювального цеху ОСОБА_13 , начальник бюро охорони праці на заводі ОСОБА_14 , голови профкому ОСОБА_15 і ОСОБА_16 . Згідно довідки №268 від 07.02.2002 року Управління праці та соціального захисту населення він - слюсар-ремонтник по обслуговуванню ізотермічних цистерн працюючих під тиском. Із заяви ОСОБА_6 , яка в період з 1984 року по 1987 рік працювала на заводі «Коломиясільмаш» майстром вуглекислої станції вбачається, що ОСОБА_17 працював з цистернами та обладнанням вуглекислотних станцій без допуску по проханню адміністрації та виробничій необхідності. Також позивач зазначає, що факт його роботи підтверджується інформацією технічного експерта по котлонагляду Карпатського ЕТЦ від 30.06.2004 року, листом ОСОБА_18 , який працював на заводі «Коломиясільмаш» у період часу із 1989 по 1994 рік, відповіддю Територіального управління Держгірпромнагляду від 03.03.2008 року №02-22/702, довідкою заступника начальника територіального управління Держпромгірнагляду по Івано-Франківській області Зарицького С.П. №11 від 05.02.2007 року, заявами ОСОБА_11 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_8 , довідкою від 22.11.1999 року та документом під назвою «Довідка» за підписом ОСОБА_12 , що він з 01.10.1993 року працював слюсарем по ремонту і обслуговуванню ізотермічних посудин, що працюють під тиском, Архівною довідкою, виданою Коломийською ЦРЛ, що позивач з 08 місяця 1987 року знаходився на лікарняному, Інформаційною довідкою Заводу «Коломиясiльмаш», що позивач працював в цеху №12 на старому заводі вуглегазорозподільних станцій №1, на новому заводі в вуглегазорозподільчій станції №2, а також з машинами авто і транспортного парку, з вуглекислотними та ізотермiчними цистернами (які працюють під високим тиском) та іншими документами. Стверджує, що на посаді слюсаря-ремонтника по обслуговуванню ізотермічних цистерн, які працюють під високим тиском (за основним місцем його роботи), тобто за списком №1, він пропрацював з 22.10.1987 року по 15.08.2002 року, а тому загальний стаж по цьому списку у нього повинен бути перерахований і складати 14 років 9 мiсяцiв та 25 днів. З урахування уточнень позовних вимоги просив суд встановити факт його роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці на посаді слюсаря-ремонтника по обслуговуванню ізотермічних цистерн, які працюють під високим тиском, а саме як робітника, зайнятого повний робочий день на внутрішньому очищенні цистерн від хімічних речовин на Головному підприємстві Виробничому об`єднанні «Коломиясільмаш» заводу «Коломиясільмаш» у період з 20 жовтня 1987 року по 24 лютого 1992 року; встановити факт його роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці на посаді слюсаря-ремонтника по обслуговуванню ізотермічних цистерн, які працюють під високим тиском, а саме як робітника, зайнятого повний робочий день на внутрішньому очищенні цистерн від хімічних речовин на заводі «Коломиясільмаш» Міністерства машинобудування, воєнно-промислового комплексу і конверсії України у період з 25 лютого 1992 року по 05 березня 1995 року; встановити факт його роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці на посаді слюсаря-ремонтника по обслуговуванню ізотермічних цистерн, які працюють під високим тиском, а саме як робітника, зайнятого повний робочий день на внутрішньому очищенні цистерн від хімічних речовин у Відкритому акціонерному товаристві «Коломийський завод сільськогосподарських машин» у період з 06 березня 1995 року по 15 серпня 2002 року; визнати його право на пільгове пенсійне забезпечення згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 №162 та затвердженим нею списком №1 крд КП 12100000, підрозділ 1753б (в ред. від 15.11.1994 року) у зв`язку із роботою на посаді з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці на посаді слюсаря-ремонтника по обслуговуванню ізотермічних цистерн, які працюють під високим тиском, а саме як робітника, зайнятого повний робочий день на внутрішньому очищенні цистерн від хімічних речовин на Головному підприємстві Виробничому об`єднанні «Коломиясільмаш» заводу «Коломиясільмаш» у період з 20 жовтня 1987 року по 24 лютого 1992 року; визнати його право на пільгове пенсійне забезпечення згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 №162 та затвердженим нею списком №1 крд КП 12100000, підрозділ 1753б (в ред. від 15.11.1994 року) у зв`язку із роботою на посаді з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці на посаді слюсаря-ремонтника по обслуговуванню ізотермічних цистерн, які працюють під високим тиском, а саме як робітника, зайнятого повний робочий день на внутрішньому очищенні цистерн від хімічних речовин на заводі «Коломиясільмаш» Міністерства машинобудування, воєнно-промислового комплексу і конверсії України у період з 25 лютого 1992 року по 05 березня 1995 року; визнати його право на пільгове пенсійне забезпечення згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 №162 та затвердженим нею списком №1 крд КП 12100000, підрозділ 1753б (в ред. від 15.11.1994 року) у зв`язку із роботою на посаді з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці на посаді слюсаря-ремонтника по обслуговуванню ізотермічних цистерн, які працюють під високим тиском, а саме як робітника, зайнятого повний робочий день на внутрішньому очищенні цистерн від хімічних речовин у Відкритому акціонерному товаристві «Коломийський завод сільськогосподарських машин» у період з 06 березня 1995 року по 15 серпня 2002 року. Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 5 квітня 2022 року позов задоволено частково. Встановлено факт роботи ОСОБА_1 з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці на посаді слюсаря-ремонтника по обслуговуванню ізотермічних цистерн, які працюють під високим тиском, а саме як робітника, зайнятого повний робочий день на внутрішньому очищенні цистерн від хімічних речовин на Головному підприємстві Виробничому об`єднанні «Коломиясільмаш» заводу «Коломиясільмаш» у період часу з 20 жовтня 1987 року по 24 лютого 1992 року включно; встановлено факт роботи ОСОБА_1 з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці на посаді слюсаря-ремонтника по обслуговуванню ізотермічних цистерн, які працюють під високим тиском, а саме як робітника, зайнятого повний робочий день на внутрішньому очищенні цистерн від хімічних речовин на заводі «Коломиясільмаш» Міністерства машинобудування, воєнно-промислового комплексу і конверсії України у період часу з 25 лютого 1992 року по 5 березня 1995 року включно; встановлено факт роботи ОСОБА_1 з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці на посаді слюсаря-ремонтника по обслуговуванню ізотермічних цистерн, які працюють під високим тиском, а саме як робітника, зайнятого повний робочий день на внутрішньому очищенні цистерн від хімічних речовин у Відкритому акціонерному товаристві «Коломийський завод сільськогосподарських машин» у період часу з 6 березня 1995 року по 15 серпня 2002 року включно. В решті позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині задоволених позовних вимог, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що заяви про встановлення фактів трудового стажу не можуть розглядатися в порядку цивільного судочинства. Відмова відповідного органу у встановленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду. Така позиція суду підтверджується, зокрема, постановою Запорізького апеляційного суду від 22.06.2021 року у справі №336/1272/19. Також у постанові Верховного Суду від 26.02.2020 року у справі №210/5268/17 зазначено, що оскільки головною умовою набуття особою права на пільгову пенсію за Списком №1 є факт роботи протягом повного робочого дня на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими умовами праці, то даний факт може підтвердити лише підприємство, на якому особа набула пільговий стаж, на підставі первинних документів. Вказує, що посада, яка зазначена в трудовій книжці та наказах №170-тн від 29.11.1989 року, №181-тн від 30.11.1990 року, виданих ВАТ «Коломиясільмаш», а саме слюсаря-ремонтника по обслуговуванню ізотермічних цистерн, працюючих під тиском, відсутня в переліку посад, затверджених постановами Кабінету Міністрів України, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Атестація робочих місць на підприємстві проводилась відповідно до вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою КМУ від 01.08.1992 року №442, однак посада, на якій працював позивач не була проатестована, що підтверджується наказами №65 від 11.02.1993 року «Про атестацію робочих місць за умовами праці» з додатком №2 «Список професій та посад на роботах із шкідливими умовами праці, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах», №31 від 21.02.1994 року «Про результати атестації робочих місць по умовах праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення», оскільки не відносилась до посад, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Вважає, що в судовому засіданні на підставі показів свідків неможливо визначити наскільки шкідливими були умови праці ОСОБА_1 без підтвердження первинними документами, виданими підприємством, на якому він працював. Додатково зазначає, що з 20.11.2014 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яку він і отримує по даний час. Просить скасувати судове рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав. Представник позивача щодо задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, повідомлявся про час та місце слухання справи належним чином. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників апелянта та позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом про встановлення факту його роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці на посаді слюсаря-ремонтника по обслуговуванню ізотермічних цистерн, які працюють під високим тиском, а саме як робітника, зайнятого повний робочий день на внутрішньому очищенні цистерн від хімічних речовин на Головному підприємстві Виробничому об`єднанні «Коломиясільмаш» заводу «Коломиясільмаш» у період часу з 20 жовтня 1987 року по 24 лютого 1992 року; на заводі «Коломиясільмаш» Міністерства машинобудування, воєнно-промислового комплексу і конверсії України у період часу з 25 лютого 1992 року по 05 березня 1995 року; у Відкритому акціонерному товаристві «Коломийський завод сільськогосподарських машин» у період часу з 06 березня 1995 року по 15 серпня 2002 року; визнати його право на пільгове пенсійне забезпечення згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 №162 та затвердженим нею списком №1 крд КП 12100000, підрозділ 1753б (в ред. від 15.11.1994 року). В січні 2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі у зв`язку із розглядом усного звернення ОСОБА_1 проводилась зустрічна перевірка документів ВАТ «Коломиясільмаш». Встановлено, що ОСОБА_1 22.09.1987 року був прийнятий на роботу в цех №12 на посаду слюсаря-сантехніка. 29.11.1989 року відповідно до Наказу №170-тн «Про присвоєння кваліфікацій» йому присвоєно кваліфікацію слюсаря-ремонтника по обслуговуванню ізотермічних цистерн, працюючих під тиском, четвертого розряду, а 30.11.1990 року відповідно до Наказу №181-тн «Про присвоєння кваліфікацій» - п`ятого розряду. Відповідно до Наказу №263/57 від 15.08.2002 року ОСОБА_1 звільнений з 15.08.2002 року з посади слюсаря-ремонтника цеху №12 за згодою сторін. Перевіркою УПФ встановлено також, що посада, яка зазначена в трудовій книжці позивача та наказах №170-тн від 29.11.1989 року та №181-тн від 30.11.1990 року, виданих ВАТ «Коломиясільмаш», відсутня в переліку посад, затверджених постановами КМУ, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, та не була проатестована, що підтверджується наказами №65 від 11.02.1993 року «Про атестацію робочих місць за умовами праці» з додатком №2 «Список професій та посад на роботах зі шкідливими умовами праці, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах» і №31 від 21.02.1994 року «Про результати атестації робочих місць по умовах праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення». Таким чином права призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 не має (т. 1, а.с. 146-150). Позивачу з 20.11.2014 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Також в матеріалах справи міститься письмова заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 22.12.2020 року з приводу розгляду на комісії питання про підтвердження його стажу роботи на посаді, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років за період з 20.10.1987 року по 15.08.2002 року на посаді слюсаря-ремонтника п`ятого розряду по обслуговуванню ізотермічних цистерн (технологічних трубопроводів), працюючих під тиском, ВАТ «Коломиясільмаш» (т. 2, а.с. 3-5). Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з показів допитаних у судовому засіданні свідків, виписок із трудової книжки позивача та інших письмових доказів вбачається, що останній працював повний робочий день на посаді слюсаря-ремонтника по обслуговуванню ізотермічних цистерн, які працюють під високим тиском, а саме як робітник, зайнятий повний робочий день на внутрішньому очищенні цистерн від хімічних речовин на Головному підприємстві Виробничому об`єднанні «Коломиясільмаш» заводу «Коломиясільмаш» у період з 20 жовтня 1987 року по 24 лютого 1992 року включно та на заводі «Коломиясільмаш» Міністерства машинобудування, воєнно-промислового комплексу і конверсії України у період часу з 25 лютого 1992 року по 05 березня 1995 року включно; у Відкритому акціонерному товаристві «Коломийський завод сільськогосподарських машин» у період з 06 березня 1995 року по 15 серпня 2002 року включно. Щодо позовних вимог щодо визнання права на пільгове пенсійне забезпечення, то суд прийшов до висновку, що у задоволенні даних позовних вимог слід відмовити за безпідставністю, оскільки призначення пільгової пенсії є повноваженням спеціального пенсійного органу, який має діяти в межах чинного законодавства України. При цьому факт вказаної роботи позивача може бути підтверджено в цивільному судочинстві в даній справі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Однак апеляційний суд не може погодитися із таким висновком з огляд на наступне. Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду України. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку №637). У судовому порядку відповідно до пункту 26 зазначеного Порядку встановлюється лише факт приналежності документа, що підтверджує трудовий стаж, якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження. Чинне законодавство не містить такого визначення як «трудовий стаж», з введенням в дію Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), поняття «трудовий стаж» замінено на термін «страховий стаж» - період (строк) протягом особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, за який щомісяця сплачуються страхові внески. Трудовий стаж, набутий до 01 січня 2004 року, враховується до страхового стажу на умовах раніше діючого законодавства, зокрема Закону України «Про пенсійне забезпечення». Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за період до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Закону № 1058-IV, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального державного страхування. Таким чином, встановлення факту наявності трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду України як при прийнятті рішення про призначення пенсії, так і при вирішенні питання про встановлення трудового стажу роботи у певний період трудової діяльності. Відмова цього органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду. При цьому згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають з цивільних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У відповідності з пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Як зазначено у пункті 1 частини першої статті 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Згідно із частиною першою статті 22 КАС України, місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди) вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції, крім випадків, визначених частинами другою-четвертою цієї статті. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах установленої компетенції. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі територіальний орган пенсійного фонду, уповноважений на виконання вказаних функцій. Предметом спору в даній справі є визнання права позивача на отримання пенсії на пільгових умовах в різні періоди роботи, а саме встановлення факту наявності трудового стажу для призначення пенсії, що здійснюється органами ПФУ. Даних про те, що позивачем оскаржувалося рішення управління Пенсійного фонду України у встановленому законом порядку матеріали справи не містять. Верховний Суд неодноразово вказував, що не можуть розглядатися у порядку цивільного судочинства заяви про встановлення фактів трудового стажу. Відмова ПФУ у встановленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року справа №401/2020/17-ц, провадження №14-362цс18, постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі №198/623/18, провадження №14-369цс19). Вищевикладене узгоджується і з правовим висновком, висловленим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №589/2794/16 (провадження №14-589цс19), а також висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 01.12.2020 року у справі №423/4150/18 (провадження №61-6911св19), від 03.06.2022 року у справі №727/7373/21-ц (провадження №61-19002св21), від 25.05.2022 року у справі №363/1099/21 (провадження №61-16958св21), від 26.02.2020 року у справі №210/5268/17 (провадження №61-5902св19). З огляду на вищевикладені норми права та обставини справи, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про задоволення вказаного позову, оскільки підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду. Отримавши відмову органу, який призначає пенсії, в разі незгоди з його рішенням заявник має право звернутися за захистом свого права в суд на підставі ст. 105 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та частини 2 ст. 124 Конституції України. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справ, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Частиною 1 статті 377 ЦПК України визначено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, визначених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Схожі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі №198/623/18 (провадження №14-369цс19), постановах Верховного Суду від 10 березня 2020 року у справі №556/132/18 (провадження №61-44101св18), від 13 листопада 2019 року у справі №559/2652/16-ц (провадження №61-28244св18), від 11 вересня 2019 року у справі №401/2020/17-ц (провадження №61-3570св19), від 24 жовтня 2019 року у справі №523/30/17 (провадження №61-12771св18) та від 10 червня 2020 року у справі №347/576/18 (провадження №61-45995св18). Таким чином суд апеляційної інстанції приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі, оскільки дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Керуючись ст.ст. 367, 374, 377, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити частково. Рішення Коломийського міськрайонного суду від 5 квітня 2022 року скасувати. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Коломийський завод сільськогосподарських машин», третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про встановлення факту праці на посаді зі шкідливими умовами праці та визнання права на пільгове пенсійне забезпечення закрити. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Головуюча: О.О. Томин Судді: І.В. Бойчук О.В. Пнівчук Повний текст постанови складено 8 липня 2022 року.