Постанова 4811 № 450/3864/21

Справа № 450/3864/21 Головуючий у 1 інстанції: Масієвський В.Є. Провадження № 22-ц/811/68/22 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 липня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ніткевича А.В. суддів: Бойко С.М., Копняк С.М., розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Соломія-Сервіс" на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 02 грудня 2021 року в складі судді Мусієвського В.Є. у справі за позовом Приватного підприємства "Соломія-Сервіс" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,- встановив: У вересні 2021 року позивач ПП "Соломія-Сервіс" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, просив стягнути завдану матеріальну шкоду в сумі 24220 грн. 49 коп. Вимоги обгрунтовував тим, що 28 січня 2021 року відбулася ДТП за участю належного позивачу ПП «Соломія-Сервіс» автомобіля марки «БМВ» номерний знак НОМЕР_1 та транспортного засобу марки «Ніссан» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 . Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 березня 2021 року по справі № 450/420/21 відповідачку визнано винуватою у вчиненні вказаної ДТП. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент події була застрахована в АТ «СК «Аркс». Розмір завданої шкоди становить 63961 грн. 29 коп., що встановлено на підставі рахунків сервісного центру ТзОВ «Арія Моторс», в якому обслуговувався автомобіль. Водночас, страховиком виплачено страхове відшкодування у розмірі 39740 грн. 80 коп. Вважає, що різниця між виплаченим страховим відшкодуванням і сплаченими коштами за ремонт транспортного засобу повинна бути стягнута з відповідача. Крім цього, просить стягнути 4500 грн. витрат на правову допомогу та 2270 грн. судового збору. Оскаржуваним рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 02 грудня 2021 рокуу задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Соломія-Сервіс» відмовлено. Рішення суду оскаржив позивач ПП Соломія-Сервіс, вважає рішення незаконним та таким, що ухвалене з порушенням вимог процесуального та матеріального права, тому підлягає скасуванню. В апеляційній скарзі зазначає про виплату страховою компанією страхового відшкодування у розмірі 42947,90 грн із застосуванням коефіцієнту фізичного зносу на рівні 0,35, однак у заяві на виплату страхового відшкодування було наведено суму в розмірі 63961,29 грн та долучено рахунки сервісного центру, у якому обслуговується автомобіль. АТ СК «АРКС» листом повідомлено, що розмір страхового відшкодування становитиме 39740,80 грн. (суму зменшено на вартість проведеної оцінки експертом) та 28.04.2021 здійснено страхову виплату. Зазначає, що виплачена страховою компанією сума коштів через застосування коефіцієнту зносу та понесених витрат на проведення оцінки менша за дійсну шкоду та фактично понесені витрати. Зокрема, фактично понесені витрати становлять 63961,29 грн., відтак різниця між виплаченим страховим відшкодуванням та понесеними витратами становить 24220,49 грн. Покликаючись на норми матеріального права (ЦК України та ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), які регулюють спірні правовідносини зазначає, що відповідачкою не долучено жодного доказу на спростування калькуляції сервісного центру, акту виконаних робіт та платіжних документів, що підтверджують понесені витрати. Стверджує, що позивач був позбавлений можливості спростувати доводи відповідачки та подати клопотання про розгляд справи з викликом сторін та про витребування доказів від страховика. Зазначає про практику касаційного суду, наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог. Просить скасувати рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 02 грудня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідачки 24220,49 грн. завданої шкоди. 25.04.2022 на адресу апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу, з якою відповідачка не погоджується. 18.05.2022 на адресу апеляційного суду надійшла відповідь ПП «Соломія-Сервіс» на відзив до якої долучено звіт № 1552/21 про оцінку автомобіля та ремонтну калькуляцію. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України). Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду є відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, сумарний розмір якої не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. При цьому, виключно бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які вже висловлені, зокрема, у позові заяві та апеляційній скарзі, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц). Разом з цим, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково враховуючи таке. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять будь-яких доказів щодо завданих пошкоджень належному позивачу транспортному засобу, а також того, що витрати, понесені на здійснення ремонту автомобіля, дійсно стосуються завданої шкоди під час ДТП, є необхідними для відновлення порушеного права позивача та перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з діями відповідача під час вчинення нею ДТП 28 січня 2021 року. Крім того, позивачем не подано висновку автотоварознавчої експертизи або відповідного звіту пор оцінку майна на підтвердження завданих належному йому автомобілю пошкоджень і розміру збитків, а право на звернення із клопотанням про проведення судової автотехнічної експертизи з метою встановлення фактичного розміру завданої шкоди під час розгляду справи позивачем не реалізовано. Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує таке. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Судом встановлено наступні юридично значимі факти та відповідні їм правовідносини. 28 січня 2021 року о 12 год. 05 хв. у м. Львові на вул. Д. Вітовського, 30, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Ніссан» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , не обрала безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля та безпечно ним керувати, не дотрималася безпечної дистанції, чим порушила вимоги пунктів 12.1, 13.1 ПДР України, здійснила зіткнення з транспортним засобом марки «БМВ» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався попереду, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Згідно із копією технічного паспорту власником автомобіля БМВ реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 є позивач ПП «Соломія-Сервіс» (а.с. 19). При цьому, водій ОСОБА_2 здійснював керування транспортним засобом на відповідній праовій підставі, як це вимагають ПДР (п.п. 2.1, 2.2). Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 березня 2021 року справа № 450/420/21 ОСОБА_1 визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 454 грн. судового збору (а.с. 6-7). Постанова суду не оскаржувалася та набрала законної сили. Таким чином, обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 28 січня 2021 року, а також вина відповідачки ОСОБА_1 у цій ДТП, визначені відповідним судовим рішенням, відтак в силу статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню в ході розгляду даної цивільної справи. Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти. Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим. Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати заподіяну шкоду в повному розмірі. Загальні положення про відшкодування шкоди передбачені главою 82 ЦК України. За загальним принципом, відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню. Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності. Тобто, винна особа - володілець транспортного засобу має право застрахувати свою відповідальність, передавши обов`язок відшкодування шкоди, спричиненої за участю його транспортного засобу, страховій компанії (страховику). Відповідно до пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим замість завдавача шкоди в передбаченому Законом порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням Таким чином, як право потерпілого на відшкодування заподіяної шкоди, так і кореспондуючий обов`язок страховика (страхової компанії) здійснити його відшкодування виникає на підставі настання страхового випадку - ДТП. До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Далі Закон № 1961-IV). Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за цим законом є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону №1961-IV). Стаття 4 цього закону визначає суб`єктів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, зокрема до таких відносяться страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі. Згідно із статтею 6 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоровю та/або майну потерпілого. Настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми, в порядку визначеному законом. Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Згідно із ст. 22.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Таким чином, основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Цивільно правова відповідальність відповідачки ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу марки марки «Ніссан» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , станом на момент ДТП була забезпечена у АТ «СК «Аркс», на підставі полісу № ЕР201878121 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 12). 01.04.2021 позивач звертався до АТ «СК «Аркс» із заявою про виплату страхового відшкодування, просив виплатити йому страхове відшкодування у розмірі відновлювального ремонту автомобіля, що становить 63961 грн. 29 коп., а зазначена сума визначена на підставі рахунків ТзОВ «Арія Моторс», а саме за вартість ремонтних робіт, виконаних ТзОВ «Арія Моторс», що підтверджується рахунком № М000006756 від 23 лютого 2021 року, рахунком-фактурою № BMW-009939 від 23 лютого 2021 року, нарядом-замовленням № 0000028458 від 08 травня 2021 року, видатковою накладною № 4673 від 12 травня 2021 року, а також платіжними дорученням № 9432087580 від 24 березня 2021 року на суму 51800 грн. 49 коп. та № 9432087579 від 24 березня 2021 року на суму 12160 грн. 80 коп. (а.с. 8-11, 16-17). На вказану заяву позивачу надано відповідь АТ «СК «Аркс» вих. № 179 від 12 травня 2021 року, слідуючи якій товариство, як страховик, прийняло рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 39740 грн. 80 коп., страховиком надано розрахунок суми страхового відшкодування (а.с. 15, 99). ПП «Соломія-Сервіс» не заперечує щодо отримання 28.04.2021 коштів від АТ «СК «Аркс» у сумі 39740 грн. 80 коп. в якості страхового відшкодування, відтак такі обставини доказуванню не підлягають. Разом з цим, позивач ПП «Соломія-Сервіс» зазначає, що внаслідок ДТП розмір заподіяної шкоди становить 63961 грн. 29 коп., які позивач сплатив ТзОВ «Арія Моторс», тому просить стягнути у судовому порядку з відповідачки 24220,49 грн., як різницю між завданою шкодою та страховою виплатою, оскільки відповідну вимогу у добровільному порядку відповідачка не виконала (а.с. 24). Колегія суддів не може розділити висновок суду першої інстанції стосовно того, що матеріали справи не містять будь яких доказів щодо завданих пошкоджень належному позивачу транспортному засобу. Статтями 28, 29 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. При цьому страховиком у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Такий розрахунок здійснюється згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092. Відповідно до пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника (ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості. Наведене вище дає підстави дійти висновку, що спеціальні норми ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Натомість, як зазначено вище, предметом розгляду є вимоги позивача, пред`явлені не до страховика, а до ОСОБА_1 , як винної особи та обґрунтовані тим, що позивач має право на відшкодування всього розміру шкоди, який належним чином розрахований та не може бути у повній мірі відшкодований страховиком. Відповідано до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, у такому випадку відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника. Наведене спростовує доводи апеляційної скарги стосовно того, що відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах положення ст. 1194 ЦК України. В свою чергу, як вбачається із долученого до матеріалів справи звіту про оцінку автомобіля від 05.04.2021, який складено на замовлення позивача, вартість відновлювального ремонту автомобіля БМВ державний реєстраційний номер НОМЕР_1 визначено на рівні 58955,43 грн. (а.с. 114). Тобто, такий звіт був складений на замовлення позивача ще до звернення ПП «Соломія-Сервіс» із даною позовною заявою до суду, при цьому вартість відновлювального ремонту у звіті визначена у меншій сумі, ніж згідно вартості ремонтних робіт, виконаних ТзОВ «Арія Моторс», докази щодо яких ПП «Соломія-Сервіс» подало одночасно із позовною заявою. Звіт про оцінку вартості відновлювального ремонту транспортного засобу відповідачка не оскаржувала, належних доказів на його спростування суду не надала, тому у суду відсутні будь-які підстави вважати звіт неправильним, чи поставити його під сумнів. Крім цього, як зазначалося вище, сума відновлювального ремонту у звіті визначена у межах предявлених позовних вимог та не виходить за межі калькуляції, яка наведена позивачем при пред`явленні позову. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Тлумачення статті 22, 614, 623 ЦК України свідчить, що презумпція вини особи має бути спростована тільки за умови, якщо буде встановлено, що саме внаслідок дій або бездіяльності конкретної особи завдано збитків. Відтак, з врахуванням цієї умови відбувається наступний розподіл тягаря доказування, а саме позивач повинен довести наявність збитків та причинний зв`язок, а відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Таким чином, враховуючи обставини спірних правовідносин, факт встановленої вини відповідачки у ДТП, а також те, що страховик завдавача шкоди виплатив позивачу страхове відшкодування у відповідній сумі, колегія суддів приходить переконання, що позовні вимоги є частково підставними, зокрема з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь позивача 19214, 63 грн., як різницю між встановленою вартістю відновлювального ремонту автомобіля ВМВ Х3 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 згідно Звіту № 1552/21 від 05.04.2021 та страховим відшкодуванням у розмірі 39740 грн. 80 коп., яке проведене АТ «СК «Аркс», що свідчить про часткову підставність доводів апеляційної скарги та необхідність скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового по суті спору. При цьому, у контексті покликань апелянта на судову практику щодо необхідності врахування судом при вирішенні питання відшкодування шкоди, актів виконаних робіт та докази проведених розрахунків, колегія суддів звертає увагу на те, що такі факти, як докази входять у предмет дослідження та оцінки, тому могли бути враховані судами виключно у контексті повного та всебічного дослідження матеріалів справи, а не обов`язковості врахування саме таких доказів. Натомість, практичне виконання оцінки майна та всіх процедур, пов`язаних з нею, відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами з оцінки майна, охоплюється оціночною діяльністю, яка полягає в організаційному, методичному та практичному забезпеченні проведення оцінки майна, розгляді та підготовці висновків щодо вартості майна. В свою чергу, однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України). Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України Відповідно до положень ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Види судових витрат визначені ст. 133 ЦПК України. До таких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи. Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Таким чином, колегія суддів враховує те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України). З матеріалів справи встановлено, що інтереси позивача ПП «Соломія-Сервіс» у даній справі представляла адвокат Воловін Ю.В. на підставі договору про надання правової допомоги № 01-06/ПВ від 01.06.2021 (а.с. 20). Зокрема, згідно договору сторони узгодили, що вартість надаваних виконавцем послуг за цим договором визначається в Актах наданих послуг, узгоджених обома сторонами. Піставою для оплати є виставлений рахунок та підписаний Акт наданих послуг, який є підтвердженням наданих послуг. Оплата здійснюється в готівковому або безготівковому вигляді протягом 20-ти робочих днів з дня підписання сторонами Акту наданих послуг. Власне згідно Акту надання послуг № 1 від 13.09.2021, тобто такий був підписаний до подання позову, загальна вартість наданих послуг становить 4500,00 грн, з розрахунку вартості однієї години 2000 грн., при цьому для підготовки документі потрачено 1,75 год, а для аналізу та консультування замовника 0,5 год. (а.с. 23). При цьому, докази про оплату, яка повинна була бути здійсненою протягом 20-ти робочих днів з дня підписання сторонами Акту наданих послуг, у матеріалах справи відсутні. В свою чергу, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (ч. 1 ст. 58 ЦПК України). Згідно із ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Відповідно до ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Разом з цим, докази щодо належного представництва адвокатом Валовін Ю.В. інтересів позивача ПП «Соломія-Сервіс» (довіреність чи ордер), у матеріалах справи відсутні. Іншими словами, звертаючись з проханням про стягнення витрат на правову допомогу, сторона позивача не надала суду доказів реального понесення таких, хоч про таке зазначено у договорі, на який сторона покликається, а також не підтверджено повноважень адвоката, як це вимагає ст. 62 ЦПК України та ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», тому у відповідній вимозі необхідно відмовити. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Відповідно до ст. 141 ЦПК України колегія суддів вирішує питання розподілу судового збору. Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, 372, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Соломія-Сервіс" задовольнити частково. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 02 грудня 2021 року - скасувати. Ухвалити у справі нове рішення, яким позов Приватного підприємства "Соломія-Сервіс" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства "Соломія-Сервіс" 19214 (дев`ятнадцять тисяч двісті чотирнадцять) гривень 63 копійок на відшкодування шкоди по відновлювальному ремонту автомобіля ВМВ Х3 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . У задоволенні решти вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства "Соломія-Сервіс" судовий збір у розмірі 1801,58 грн. за розгляд позовної заяви та 2702,38 грн. за подання апеляційної скарги, а всього 4503 (чотири тисячі п`ятсот три) гривень 96 копійок. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 05 липня 2022 року. Головуючий: А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М. Копняк