LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Сумський апеляційний суд591/4877/17

від 05.07.2022НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 липня 2022 року м.Суми Справа №591/4877/17 Номер провадження 22-ц/816/520/22 22-ц/816/519/22 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Собини О. І. , Левченко Т. А. за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І., сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідачка - ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04 січня 2022 року в складі судді Клименко А.Я., ухваленого у м. Суми, повний текст якого складено 14 січня 2022 року, та на додаткове рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02 лютого 2022 року в складі судді Клименко А.Я., ухваленого у м. Суми, повний текст якого складено 02 лютого 2022 року, - в с т а н о в и в : 07 вересня 2017 року ОСОБА_1 і ОСОБА_3 звернулись з позовом до ОСОБА_2 , вимоги якого заявою від 24 травня 2018 року збільшили та просили виділити в натурі у спільну часткову власність відповідно до часток, які мали місце в спірному домоволодінні до виділу: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зі спільної часткової власності 1/2 частину в домоволодінні, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до варіанту № 3 (додаток № 4) висновку судової будівельно-технічної експертизи, земельно-технічної експертизи № 829/903 від 18 травня 2018 року, а саме: в житловому будинку А-1: житлову кімнату № 3, пл. 15,5 кв.м, житлову кімнату № 4, пл. 8,6 кв.м, житлову кімнату № 5, пл. 9,1 кв.м, житлову кімнату № 6, пл. 14,9 кв.м, загальною площею 48,1 кв.м; з надвірних будівель: сарай «Ж», погріб «п/г», навіс «З», літню кухню «В», вбиральню «Е», літній душ «К», всього на суму 159725 грн, припинивши з ОСОБА_2 право спільної часткової власності. Також заявники просили відповідачці ОСОБА_2 виділити інші приміщення, визначити між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порядок користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 по 1/2 частці згідно варіанту № 3 (додаток № 7) висновку судової будівельно-технічної експертизи, земельно-технічної експертизи № 829/903 від 18 травня 2018 року, а саме: виділивши частину земельної ділянки , площею 500 кв.м зі сторони АДРЕСА_2 , зображену в додатку № 7 синім кольором. Іншу частину виділити відповідачці. Крім того, позивачі просили встановити постійний та безоплатний сервітут земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 24,7кв.м, а саме: для ОСОБА_1 та ОСОБА_3 площею 3,7 кв.м для обслуговування будівлі «В» та для ОСОБА_2 площею 21 кв.м для проходу на її частину городу. Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 23 грудня 2017 року по справі № 591/1263/16-ц за позивачами було визнано в рівних частинах право власності на 1/2 частину спірного домоволодіння, співвласницею іншої 1/2 частини домоволодіння є відповідачка. Виходячи з рівності часток позивачів та відповідачки у спірному домоволодінні, заявникам у житловому будинку належить 33,9 кв.м загальної площі та 24,05 кв.м житлової площі. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 06 липня 2017 року по справі № 591/3359/16-ц було визнано нечинним та скасовано рішення виконавчого комітету Сумської міської ради народних депутатів № 723 від 16 грудня 1993 року в частині передачі безоплатно у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 1000 кв.м з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд. Цим же судовим рішенням було визнано недійсним Державний акт про право власності на земельну ділянку. Таким чином, земельна ділянка знаходиться у комунальній власності, а між співвласниками не було встановлено порядок користування домоволодінням та земельною ділянкою. Заявники бажають виділити свою частку з майна, що перебуває у спільній частковій власності для припинення права загальної часткової власності на їх частку в домоволодінні, мати окремий вхід/вихід та відокремитися від відповідачки, а тому просили задовольнити позов. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 04 січня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 і ОСОБА_3 відмовлено. Додатковим рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 02 лютого 2022 року стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 28900 грн в солідарному порядку. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати пов`язанні із розглядом справи за проведення експертизи у розмірі 8460 грн в солідарному порядку. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04 січня 2022 року суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що 19 листопада 2020 року брат заявника ОСОБА_3 подарував йому свою частку спірного майна, тобто фактично заявник є єдиним позивачем, проте суд не лине прийняв відповідного процесуального рішення, а і фактично вирішив спір відносно особи, яка вже не є власником спірного майна. Вважає, що ним доведено позовні вимоги, зокрема матеріали справи містять висновки експертиз, варіанти можливого поділу спірного майна та земельної ділянки. Крім того, позивачами не заявлялись вимоги про збільшення своїх часток чи зменшення частки відповідачки, а питання про позбавлення відповідачки права на ї частку взагалі не порушувалось. Висновки суду не відповідають встановленим у справі обставинам, зокрема щодо можливості позасудового вирішення спору, оскільки права позивачів на спірне майно набувалось виключно за судовими рішеннями так як відповідачка заперечує право заявників на це майно. Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з додатковим рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 02 лютого 2022 року та просить його скасувати. При цьому заявник зазначає, що сторона відповідачки не подавала попередній орієнтовний розрахунок сум судових витрат позивачу. Гонорар адвоката відповідачки у сумі 28900 грн не є розумним, не відповідає матеріальному стану ОСОБА_2 , вказана сума не відповідає витраченому адвокатом часу на участь у справі. Крім того, заявлена сума гонорару є необґрунтованою та не доведеною. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 23 грудня 2016 року у цивільній справі № 591/1263/16-ц суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 . Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є братами та рідними синами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був розірваний 27 жовтня 2004 року. 17 вересня 2013 року в порядку ст. 1269 ЦК України позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 звернулися до Першої Сумської державної нотаріальної контори із заявою про оформлення спадщини після смерті свого батька - ОСОБА_2 , однак постановою державного нотаріуса Блошенко В.І. від 21 січня 2015 року їм було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Причиною для відмови стала відсутність у спадкоємців правовстановлюючих документів на житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно довідки управління майна комунальної власності від 29 листопада 2013 року та технічного паспорту ОСОБА_2 належала 1/2 частки будинку за адресою: АДРЕСА_1 ., тобто після його смерті відкрилась спадщина 1/2 частину будинку за вказаною адресою. У зв`язку з відмовою у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом позивачі звернулися до суду з вимогами встановити факт належності ОСОБА_2 на праві власності 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 та визнати за ними в рівних частинах право власності на 1/2 вказаного житлового будинку в порядку спадкування після померлого. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 23 грудня 2016 року у цивільній справі № 591/1263/16-ц, позов ОСОБА_3 та ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт належності ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві власності 1/2 частки домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку «А-1», літньої кухні «В», гаражів «В-1», «Л», бані «М», сараю «Ж», навісу «З», літнього душу «К», вбиральні «Е», погрібу «п/г». Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у рівних частинах, право власності на 1/2 частину домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку «А-1», літньої кухні «В», гаражів «В-1», «Л», бані «М», сараю «Ж», навісу «З», літнього душу «К», вбиральні «Е», погрібу «п/г» в порядку спадкування після ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідачка ОСОБА_2 є рідною сестрою померлого ОСОБА_2 , яка на праві власності володіє 1/2 часткою житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 06 липня 2017 року у цивільній справі № 591/3359/16-ц було визнано нечинним та скасовано рішення виконавчого комітету Сумської міської ради народних депутатів № 723 від 16 грудня 1993 року в частині передачі безоплатно у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 1000 кв.м, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Цим же рішенням судом було визнано недійсним Державний акт про право власності на земельну ділянку за вищезазначеною адресою, виданий на ім`я ОСОБА_2 . З викладеного вбачається, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 знаходиться у комунальній власності. Між співвласниками домоволодіння, тобто між позивачем та відповідачкою порядок користування домоволодінням та земельною ділянкою не узгоджено. Висновком будівельно-технічної експертизи, земельно-технічної експертизи № 829/903 від 18 травня 2018 року, замовленої ОСОБА_1 , визначена технічна можливість та надано варіанти виділу частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , згідно часток співвласників. Крім того, визначено порядок користування земельною ділянкою загальною площею 1000 кв.м., яка розташована за вказаною адресою згідно часток співвласників (т. 1 а.с. 62- 81). Висновком судової будівельно-технічної експертизи та будівельно-оціночної експертизи від 19 грудня 2019 року № 19/119/11-4/76е визначена технічна можливість та запропоновано варіанти виділу відповідно до часток співвласників домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ; визначено ринкову вартість на момент проведення експертизи 1/2 частки зазначеного домоволодіння, яку згідно із запропонованими експертом варіантами розподілу можна виділити в натурі ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 227-244). Судом з пояснень експерта Сумського науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру МВС України Ольговського В.В. з`ясовано, що експертом при виготовленні висновку № 19/119/141-4/76е від 19 грудня 2019 року не застосовувались інвентаризаційна справа № 27601 на будинок АДРЕСА_1 та матеріали справи № 591/4877/17, надані судом для проведення експертизи. Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що позов обґрунтовано нормою ст. 364 ЦК України, тобто заявлено вимогу про виділ частки із спільного майна, проте виділ частки із спільного майна за рахунок частки цього ж співвласника в іншому майні вказаною нормою не передбачено. Таким чином, оскільки з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, позов не заявлявся та відповідні обставини, необхідні для застосування цієї статті, заявником не доводилися, тому судом такі факти не досліджувалися і не встановлювалися. Суд вважав, що заявлені позовні вимоги є способом вирішення спору сторонами в добровільному позасудовому порядку шляхом укладення відповідних правочинів, а не способом захисту цивільних прав та інтересів у правовідносинах спільної часткової власності. Вирішуючи спір в частині визначення порядку користування земельною ділянкою, встановлення постійного та безоплатного сервітуту земельної ділянки, суд вважав, що, з огляду на комунальну форму власності спірної земельної ділянки, у даному випадку суд не є правомочним органом у вирішенні питання щодо набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Також суд зазначив, що під час виготовлення експертного висновку будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи № 829/903 від 18 травня 2018 року експерт Сумського відділення Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України експерт Демузенко І.О. не використовував правовстановлювальну та технічну документацію із землеустрою на спірну земельну ділянку, оскільки дана земельна ділянка перебуває у власності територіальної громади м. Суми. Документи на спірну земельну ділянку не були надані ні суду ні експертам і взагалі у сторін відсутні документи на земельну ділянку, які підтверджують її виділ чи надання в користуванням сторонам. Таким чином, оцінивши експертні висновки, суд дійшов висновку, що висновки не можуть бути доказами у справі, оскільки не відповідають вимогам чинного законодавства. Вирішуючи питання розподілу судових витрат у додатковому судовому рішенні, місцевий суд вважав заявлені вимоги відповідачки та її представника щодо стягнення судових витрат підтвердженими, а тому повністю компенсував у солідарному порядку за рахунок позивачів витрати за надану адвокатом правничу допомогу та витрати за проведення судової експертизи. Проте, з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з підстав невірно обраного заявником способу захисту його прав колегія суддів апеляційного суду погодитись не може. Так, дійсно інституту виділу часток у праві спільної власності притаманне договірне вирішення спірного питання. Договір про виділ частки має наслідком припинення права спільної часткової власності тільки для того учасника, який реалізував право на виділ. Водночас, поділ спільного майна також може бути здійснений на умовах договору. Відмінність договору про виділ від договору поділу майна, що є у спільній частковій власності, саме тим і відрізняється, що тільки в угоді про поділ воля контрагентів спрямована на те, щоб припинити право спільної часткової власності повністю і щодо них усіх. В договорі про виділ намір припинити відносини спільної власності виходить тільки від того контрагента, який припиняється. Виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, не є правом, що самостійно реалізується особою, яка бажає виділу, а має здійснюватись на підставі укладеного між усіма співвласниками договору. Такий висновок слідує з норми ч. 1 ст. 358 ЦК, яка чітко встановлює засади здійснення права спільної часткової власності за згодою співвласників. І лише у разі виникнення між співвласниками спору справа про виділ вирішується судом. У даній цивільній справі існує спір між співвласниками нерухомого майна. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Правове обґрунтування позову нормою ст. 364 ЦК України поряд із заявленими вимогами про фактичний поділ нерухомого майна не може бути підставою для відмови у задоволенні заявлених вимог через невірно обраний спосіб захисту. У такому разі суд не виконує покладену на нього функцію ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а фактично самоусувається від вирішення спірного питання. Відтак, рішення суду про відмову у задоволенні позову не можна визнати законним і обґрунтованим Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Згідно з ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Частинами 1-3 ст. 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Відповідно до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. Виходячи з положень ст.ст. 183, 367 ЦК України та роз`яснень, викладених в п. 6, п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок», виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири. В п. 8 зазначеної Постанови № 7 зазначено, що різні господарські будівлі (літні кухні, сараї тощо) є підсобними будівлями і складають з будинком одне ціле. Тому при відчуженні жилого будинку вони переходять до нового власника разом з будинком, якщо при укладенні договору про відчуження не було обумовлено їх знесення або перенос попереднім власником. Отже виділ часток (поділ) майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину майна із самостійним виходом або у разі, коли є технічна можливість переобладнання такого майна в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. На думку колегії суддів апеляційного суду, запропонований у висновку будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи № 829/903 від 18 травня 2018 року другий варіант виділу (графічна схема додатку 3) ОСОБА_1 51/100 частки у житловому будинку (всього 38,2 кв.м) та надвірних споруд, а ОСОБА_2 49/100 часток у житловому будинку (всього 41,1 кв.м) та надвірних споруд за адресою: АДРЕСА_1 , з відступом від їх ідеальних часток співвласників, є варіантом виділу, який найбільш наближений до того фактичного порядку користування, який склався між співвласниками понад 30 років. При цьому, оскільки за вказаним варіантом виділу частки сторін не рівні, тому, ураховуючи визначену у висновку судової будівельно-технічної експертизи та будівельно-оціночної експертизи від 19 грудня 2019 року № 19/119/11-4/76е ринкову вартість 1/2 частки у домоволодінні ОСОБА_2 , яка становить 291100 грн, за рахунок позивача відповідачці підлягає компенсації 1741 грн за відступ від ідеальної частки. Право спільної часткової власності сторін на спірний житловий будинок та надвірні споруди підлягає припиненню. Також суд вважає за можливе встановити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порядок користування земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_1 згідно схеми ІІ додатку 6 варіанту порядку користування земельною ділянкою площею 1000 кв.м для співвласників з частками по 1/2 висновку будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи № 829/903 від 18 травня 2018 року. У такому разі у загальному користуванні залишається земельна ділянка площею 400 кв.м, а сторони використовуватимуть частини земельної ділянки площею по 300 кв.м кожний, які найбільш наближені до виділених їм у власність будівель. Оскільки за наслідками перегляду апеляційним судом рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04 січня 2022 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення по суті заявлених вимог, тому додаткове рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02 лютого 2022 року, яке є невід`ємною частиною основного рішення, також підлягає скасуванню, а розподіл понесених сторонами судових витрат підлягає зміні. За вказаних вище обставин, рішення суду першої інстанції на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову. На підставі ст. 141 ЦПК України розподіл судових витрат підлягає зміні. Матеріалами справи підтверджується, що правничу допомогу ОСОБА_2 під час розгляду справи в суді першої інстанції надавав адвокат Рижов С.Є. Відповідачка сплатила адвокату за надані послуги всього 28900 грн. Витрати позивача ОСОБА_1 за надану адвокатом Масловою О.Є. правничу допомогу склали 5000 грн. Ураховуючи обсяг заявлених позовних вимог, складність справи, обсяг наданих адвокатами сторін послуг, письмові докази на підтвердження понесених сторонами витрат, а також часткове задоволення позову, колегія суддів апеляційного суду вважає, що справедливою, обґрунтованою та достатньою буде компенсація витрат на понесену позивачем правничу допомогу у розмірі 2500 грн, а за надані відповідачці правничі послуги за рахунок позивача слід компенсувати 4000 грн. Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України за рахунок ОСОБА_2 ОСОБА_1 слід компенсувати 50% решти понесених судових витрат, а саме: 1075,29 грн судового збору за подання позовної заяви, 2217,30 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 3432 грн витрат за проведення будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи. Керуючись ст.ст. 367-369, 374, 376, 382-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04 січня 2022 року і додаткове рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02 лютого 2022 року скасувати. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Виділити ОСОБА_1 (ІІ співвласник) у житловому будинку та надвірних спорудах за адресою: АДРЕСА_1 , з відступом від ідеальних часток співвласників (51/100 частка) згідно з другим варіантом виділу (графічна схема додатку 3) висновку будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи № 829/903 від 18 травня 2018 року, а саме: у житловому будинку площу 38,2 кв.м: - приміщення 4 площею 8,6 кв.м; - приміщення 3 площею 15,5 кв.м; - приміщення 2 площею 14,1 кв.м; по надвірним спорудам: - літня кухня літ. В; - гараж літ. В-1; - баня літ. М; - вбиральня літ. Е. Виділити ОСОБА_2 (І співвласник) у житловому будинку та надвірних спорудах за адресою: АДРЕСА_1 , з відступом від ідеальних часток співвласників (49/100 частки) згідно з другим варіантом виділу (графічна схема додатку 3) висновку будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи № 829/903 від 18 травня 2018 року, а саме: у житловому будинку площу 41,1 кв.м: - приміщення 5 площею 9,1 кв.м; - приміщення 6 площею 14,9 кв.м; - приміщення 7 площею 8,5 кв.м; - приміщення 1 площею 6,0 кв.м; - приміщення І площею 2,6 кв.м; по надвірним спорудам: - сарай літ. Ж; - погріб літ. п/г; - навіс літ. З; - літній душ літ. К; - гараж літ. Л. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1741 грн як компенсацію відступу від ідеальної частки. Припинити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної часткової власності на житловий будинок та надвірні споруди за адресою: АДРЕСА_1 . Встановити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порядок користування земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_1 згідно схеми ІІ додатку 6 варіанту порядку користування земельною ділянкою площею 1000 кв.м для співвласників з частками по 1/2 висновку будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи № 829/903 від 18 травня 2018 року, а саме: - земельна ділянка загального користування площею 400 кв.м; - частина земельної ділянки у користування ОСОБА_2 (І співвласник) позначена синім кольором площею 300 кв.м; - частина земельної ділянки у користування ОСОБА_1 (ІІ співвласник) позначена зеленим кольором площею 300 кв.м. В іншій частині позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1075 грн 29 коп. судового збору за подання позовної заяви, 2217 грн 30 коп. судового збору за подання апеляційної скарги, 3432 грн витрат за проведення будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи та 2500 грн витрат на правничу допомогу. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4000 грн витрат на правничу допомогу. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий - В. І. Криворотенко Судді: О. І. Собина Т. А. Левченко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»