Ухвала КАС ВС № 560/15305/21

УХВАЛА 07 липня 2022 року м. Київ справа № 560/15305/21 адміністративне провадження № К/990/15397/22 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. перевірив касаційну скаргу Хмельницької обласної прокуратури на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2022 року у справі №560/15305/21 за позовом ОСОБА_1 до П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Хмельницької обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Офісу Генерального прокурора, Хмельницької обласної прокуратури, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 13 вересня 2021 року №59 про неуспішне проходження позивачем атестації; визнати протиправним та скасувати наказ керівника Хмельницької обласної прокуратури від 21 жовтня 2021 року №1251к, яким позивача звільнено з посади прокурора Хмельницької місцевої прокуратури Хмельницької області з 29 жовтня 2021 року; поновити позивача на публічній службі в Хмельницькій обласній прокуратурі на посаді рівнозначній посаді прокурора Хмельницької місцевої прокуратури Хмельницької області на умовах безстрокового трудового договору; зобов`язати Хмельницьку обласну прокуратуру зарахувати позивачу весь час вимушеного прогулу в загальну вислугу (стаж) та стаж роботи на посадах прокурора; стягнути з Хмельницької обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 01 листопада 2021 року до моменту фактичного поновлення на публічній службі з розрахунку середньоденної заробітної плати; допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на публічній службі в Хмельницькій обласній прокуратурі на умовах безстрокового трудового договору. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2022 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №59 від 13 вересня 2021 року про неуспішне проходження позивачем атестації. Визнано протиправним та скасовано наказ керівника Хмельницької обласної прокуратури від 21 жовтня 2021 року №1251к, яким позивача звільнено з посади прокурора Хмельницької місцевої прокуратури Хмельницької області з 29 жовтня 2021 року. Зобов`язано Хмельницьку обласну прокуратуру поновити позивача з 29 жовтня 2021 року на публічній службі в Хмельницькій обласній прокуратурі на посаді рівнозначній посаді прокурора Хмельницької місцевої прокуратури Хмельницької області. Стягнуто з Хмельницької обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 листопада 2021 року по 07 лютого 2022 року включно в сумі 24591,60 грн. Рішення суду в частині поновлення позивача на публічній службі в органах прокуратури та стягнення на користь позивача заробітної плати за один місяць звернуто до негайного виконання. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 15 червня 2022 року Хмельницька обласна прокуратура засобами поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2022 року. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. У тексті касаційної скарги скаржник зазначає, що предметом спору у справі є законність рішення кадрової комісії та наказу про звільнення позивача з посади та з органів прокуратури на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року №113-IX, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування «зазначених норм права у подібних правовідносинах». Суд зазначає, що формальне посилання на норму права щодо якої, на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду, не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки скаржником не зазначено який саме висновок має бути сформований Верховним Судом з урахуванням зазначених ним норм матеріального права. Тож, саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Також, слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який, на думку скаржника, буде підставою для відкриття касаційного провадження. Положеннями підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року №113-IX установлено, що прокурори та слідчі органів прокуратури, зазначені в підпунктах 1-4 пункту 7 цього розділу, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора за умови настання однієї з таких підстав, зокрема, рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації. Вказана норма сама по собі не впливає на вирішення цього спору і не потребує висновку Верховного Суду як самостійна норма, за обставин, установлених судами у цій справі. Отже, загальні посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки ним не зазначено норми права, що неправильно застосовано судами і потребує формування висновку Верховним Судом за встановлених судами попередніх інстанцій обставин. Таким чином, скаржником не викладено передбачених статтею 328 КАС України підстав, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень). На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України, Суд У Х В А Л И В : Касаційну скаргу Хмельницької обласної прокуратури на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2022 року у справі №560/15305/21 за позовом ОСОБА_1 до П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Хмельницької обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя О.В.Кашпур