Постанова 4857 № 460/17077/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/17077/21 пров. № А/857/5294/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Святецького В.В. суддів Довгополова О.М., Гуляка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 січня 2022 року в справі №460/17077/21 (головуюча суддя Поліщук О.В., м. Рівне) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просила: а) визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФ України в Рівненській області щодо не призначення позивачу з 12.08.2021 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку у відповідності до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; б) зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію з 12 серпня 2021 зі зниженням пенсійного віку на 6 років у відповідності до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Рішенням від 28 січня 2022 року Рівненський окружний адміністративний суд позов задовольнив повністю. Визнав протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку за статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яке викладене у листі від 25.08.2021 № 1700-0215-8/34973. Зобов`язав ГУ ПФ України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 з 11.08.2021 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Стягнув на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт (відповідач) вказує на те, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тим обставинам, що документи, долучені позивачем до заяви, не підтверджують факт постійного проживання чи роботи упродовж трьох років та території гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993, а тому підстав для призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на умовах статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням поданих позивачем документів немає. Зазначає, що відповідно до записів трудової книжки позивач у період з 17.04.1989 по 14.11.1993 працювала на Воловецькому заводі «Електрон» Закарпатської області, який не знаходиться на території зон радіоактивного забруднення. З огляду на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Позивач подала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує доводи відповідача про невідповідність рішення суду першої інстанції вимогам матеріального права та фактичним обставинам справи. Звертає увагу на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 18.01.2022 у справі № 556/2492/21, яким встановлено факт проживання позивачки у Вараському районі у спірний період. Просить оскаржене відповідачем рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. На підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Полиці Володимирецького району Рівненської області (а. с.6) та має статус особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 05.05.2000 (а.с.8). Згідно з довідкою, виданою Виконавчим комітетом Полицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області від 19.07.2021 № 1606, позивач була зареєстрована і проживала в с. Сошники Володимирецького району Рівненської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на ЧАЕС у періоди: з 01.03.1965 по 06.04.1989 та з 04.07.1995 по теперішній час (дата видачі довідки 19.07.2021) (а.с.15). Відповідно до довідки, виданої Полицькою сільською радою Володимирецького району Рівненської області від 29.07.2021 № 123, ОСОБА_1 у період з 19.04.1989 по 10.07.1989 постійно проживала в селі Ромейки Володимирецького району Рівненської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на ЧАЕС (а.с.14). У період з 17.04.1989 по 14.11.1993 позивач працювала комірником на Воловецькому заводі «Електрон», що підтверджується записами № 11 та 12 трудової книжки серії НОМЕР_2 . ОСОБА_1 11.08.2021 звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою №1659 про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Рішенням ГУ ПФУ у Рівненській області №172050002713 від 18.08.2021 (а.с.10) позивачу було відмовлено в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку з підстав відсутності доказів на підтвердження факту проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення протягом 3 років станом на 01.01.1993, що надіслано разом з листом від 25.08.2021 № 1700-0215-8/34973 (а.с.9). Не погодившись з відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, позивач звернулася до суду з даним позовом. Задовольняючи повністю адміністративний позов, суд першої інстанції керувався тим, що позивач підтвердила належними доказами необхідний період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення, має право на пільги, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (категорія 3), а тому відмова ГУ ПФУ у Рівненській області у призначенні пенсії зі заниженням пенсійного віку є необґрунтованою. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.03.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Умови призначення пенсії за віком встановлено ст. 26 Закону № 1058-IV. Водночас основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.91 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII). Згідно із статтею 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Відповідно до статті 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом № 796-XII або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом. Статтею 55 Закону № 796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення. Так, абзацом 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Частиною третьою статті 55 Закону № 796-XII прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону. Згідно з пунктом 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами. Системний аналіз зазначених правових норм вказує на те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться, у разі вибору цих осіб, згідно з нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом № 796-XII. Як правильно вказав суд першої інстанції, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх. Відповідно до частини другої статті 55 Закону № 796-XII пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року. Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 3 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому постійне проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 3 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні 2 повні роки проживання або роботи на такій території, але не більше 6 років. Суд першої інстанції ретельно дослідив надані сторонами докази та встановив, що позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Полиці Володимирецького району Рівненської області, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 23.07.1996 Володимирецьким РВ УМВС України в Рівненській області (а. с. 6). Згідно з довідкою, виданою Виконавчим комітетом Полицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області від 19.07.2021 № 1606 позивач була зареєстрована і проживала в с. Сошники Володимирецького району Рівненської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на ЧАЕС у періоди: з 01.03.1965 по 06.04.1989 та з 04.07.1995 по 19.07.2021 (а.с.15). Відповідно до довідки, виданої Полицькою сільською радою Володимирецького району Рівненської області від 29.07.2021 № 123, ОСОБА_1 у період з 19.04.1989 по 10.07.1989 постійно проживала в селі Ромейки Володимирецького району Рівненської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на ЧАЕС (а.с.14). Вказані довідки видані на підставі архівів 1986-2020 років, а саме: погосподарської книги № 02 за 1986-1990, особовий рахунок № НОМЕР_4 , погосподарської книги № 8 за 1986-1990, особовий рахунок № НОМЕР_5 , погосподарської книги № 12 за 1991-1995, особовий рахунок № НОМЕР_6 , погосподарської книги № 13 за 1996-2000, особовий рахунок № НОМЕР_7 , погосподарської книги № 10 за 2001-2005, особовий рахунок № НОМЕР_8 , погосподарської книги № 10 за 2006-2010, особовий рахунок № НОМЕР_9 , погосподарської книги № 22 за 2011-2015, номер об`єкта погосподарського обліку 1051-1 та погосподарської книги № 13 за 2016-2020, номер об`єкта погосподарського обліку 04-0133-1. Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що зазначені довідки видані відповідним суб`єктом владних повноважень, оформлені належним чином та містить всю необхідну інформацію, що стосується встановлення відповідного факту. Відтак, такі є належними та допустимими доказами постійного проживання позивача у відповідний період у зоні гарантованого добровільного відселення. Крім того, при вирішенні спору суд першої інстанції врахував, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.91 № 106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» село Сошники та село Ромейки - обидва Володимирецького району Рівненської області, віднесені до зони гарантованого добровільного відселення (3 зона). З огляду на встанволені обставини справи та наведені норми права, що регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить більше трьох років, що є необхідною умовою для підтвердження права на додаткове зменшення пенсійного віку, передбаченого положеннями статтею 55 Закону № 796-XII, а також те, що позивач має початкову величину зниження пенсійного віку на 3 роки, оскільки встановлено її постійне проживання (роботу) у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії по 31 липня 1986 року. Однак з рішення ГУ ПФУ у Рівненській області №172050002713 від 18.08.2021 про відмову в призначенні пенсії відповідачу (а.с.10) вбачається, що пенсійний орган вважає підтвердженими періоди проживання (роботи) позивача на території гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 лише 2 роки 11 місяців 11 днів. Такого висновку відповідач (що також стало підставою апеляційного оскарження) дійшов на підставі записів № 11 та 12 трудової книжки серії НОМЕР_2 , відповідно до яких, у період з 17.04.1989 по 14.11.1993 ОСОБА_1 працювала комірником на Воловецькому заводі «Електрон» Закарпатської області, який не знаходиться на території зон радіоактивного забруднення. Проте, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що трудова книжка не належить до документів, які можуть підтверджувати період проживання потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи у зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Надання інших документів, які б підтверджували період проживання особи в зоні радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, окрім як довідки органу місцевого самоврядування, законодавством не передбачено. Отже, на переконання колегії суддів, відсутні прямі докази, які вказують на те, що позивач у період з 17.04.1989 по 01.01.1993 не проживала в зоні гарантованого добровільного відселення (в селах Сошники та Ромейки). Відомості трудової книжки не можуть спростувати факт проживання позивача на території зон відповідного відселення. У даному контексті також слід зазначити, що рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 18.01.2022 року в справі 556/2492/21 встановлено факт, що має юридичне значення, а саме - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_10 , дійсно постійно проживала без реєстрації в с. Сошники Вараського району Рівненської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення з 07.04.1989 по 18.04.1989 та в с. Ромейки Вараського району Рівненської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення з 19.04.1989 по 10.07.1989. Вказане судове рішення набрало законної сили 18.02.2022. Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для отримання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Аналогічна правова позиція також викладена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2019 року у справі № 295/1087/17, від 24 жовтня 2019 року у справі № 152/651/17, 25 листопада 2019 року у справі № 464/4150/17, від 27 квітня 2020 року у справі № 212/5780/16-а та від 30 вересня 2020 року у справі №572/1921/17. Зазначена правова позиція в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору. Таким чином, наявність у позивача посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_1 , виданого Рівненською обласною державною адміністрацією 05.05.2000 (а.с.8), надає право користуватися пільгами, визначеними Законом № 796-XII, в тому числі, правом на зниження пенсійного віку при призначенні пенсії за віком. Водночас відповідачем не надано доказів того, що видане позивачу посвідчення визнано недійсним, а наданий ОСОБА_1 статус скасований. У даному контексті також слід зазначити, що посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджує, що позивач постійно проживала чи працювала на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993 не менше строку, необхідного для набуття особою такого статусу, оскільки відповідно до статті 14 Закону № 796-XII до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій, належать, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія

3. Отже, факт проживання чи роботи позивача на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993 перевірявся також відповідними комісіями Рівненської облдержадміністрації при видачі їй посвідчення. Крім того, довідкою Виконавчого комітету Полицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області від 19.07.2021 № 1606 підтверджено постійне проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії по 31.07.1986, що підтверджує її право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку із застосуванням початкової величини 3 роки. Встановлені обставини справи в їх сукупності свідчать про наявність у позивача необхідного періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення та, в свою чергу, права на користування пільгами, встановленими Законом № 796-XII, зокрема, щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у позивача порушеного права, яке підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправною відмови відповідача призначити позивачу пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на 6 років. Також судами встановлено й дотримання позивачем вимоги щодо необхідного страхового стажу. Так, за змістом ч. 1 ст. 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. При цьому в рішенні ГУ ПФУ у Рівненській області №172050002713 від 18.08.2021 (а.с.25) вказано про наявність у позивача 35 років 11 місяців 26 днів страхового стажу, тобто умова щодо страхового стажу відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV та ст.55 Закону № 796-XII виконана. Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, позивач досягнула 54-річного віку 01.03.2019, з відповідною заявою про призначення пенсії за віком вперше звернулася до відповідача 11.08.2021, тобто на момент звернення за пенсією позивачу було повних 56 років. За таких обставин, беручи до уваги досягнення позивачем 54-річного віку, з врахуванням положень статті 45 Закону № 1058-IV, суд першої інстанції обрав належний спосіб захисту порушених прав позивача, зобов`язавши пенсійний орган призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 11.08.2021 (з дати звернення з заявою), а не з 12.08.2021, як того просила позивач у позові. Щодо доводів апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції майнового стану відповідача при стягненні судового збору, то колегією суддів такі відхиляються з урахуванням приписів статті 139 КАС України, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вжив усіх заходів для всебічного і повного дослідження обставин справи та ухвалив законне й обґрунтоване рішення. Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 січня 2022 року у в справі №460/17077/21 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В. В. Святецький судді О. М. Довгополов В. В. Гуляк Повне судове рішення складено 07.07.2022.