Постанова 4873 № 921/233/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "05" липня 2022 р. Справа№ 921/233/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Шапрана В.В. суддів: Андрієнка В.В. Буравльова С.І. секретар Місюк О.П. за участю представників: позивача - не з`явився; відповідача 1 - не з`явився; відповідача 2 - не з`явився; відповідача 3 - не з`явився; третьої особи - ОСОБА_2. розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 (повний текст складено 09.12.2021) у справі №921/233/21 (суддя - Курдельчук І.Д.) за позовом ОСОБА_1 до:

1. Державного навчального закладу "Тернопільський навчально-курсовий комбінат";

2. Тернопільської обласної державної адміністрації;

3. Кременецької міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 про визнання дій та бездіяльності протиправними, скасування запису та зобов`язання вчинити дії. ВСТАНОВИВ: У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державного навчального закладу "Тернопільський навчально-курсовий комбінат" (далі - Комбінат), Тернопільської обласної державної адміністрації та Кременецької міської ради про: - визнання протиправними дій комбінату щодо подачі документів для державної реєстрації права власності на навчальний клас загальною площею 72,8 кв. м; - визнання протиправною бездіяльності Тернопільської обласної державної адміністрації щодо визначення частки держави України в особі відповідача-2 на право власності на нерухоме майно; - скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності запису №38910875 про право власності на навчальний клас загальною площею 72,8 кв. м за комбінатом; - зобов`язання Тернопільської обласної державної адміністрації провести оцінку майна, необхідну для визначення частки держави України в особі відповідача-2 на право власності на нерухоме майно; - зобов`язання Тернопільської обласної державної адміністрації здійснити заходи для державної реєстрації частки держави України в особі відповідача-2 на право власності на нерухоме майно. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 відмічає, що 31.07.1995 згідно акту приймання-передачі приміщень і майна, навчальний клас і методичний кабінет загальною площею 65 кв.м. передано з балансу Тернопільського районного виробничого підприємства «Агропромтехніка» (правонаступником якого є Тернопільське приватне акціонерне товариство «Агропромтехніка») на баланс Тернопільського навчально-курсового комбінату. У зв`язку з прийняттям 20.02.2018 загальними зборами акціонерів Тернопільського приватного акціонерного товариства «Агропромтехніка» рішення про ліквідацію товариства, згідно ч. 12 ст. 111 ЦК України, майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів передається учасникам юридичної особи. Проте, за твердженнями позивача, без виділення частки держави в майновому комплексі - приміщення адмінбудинку з виробничими приміщеннями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , неможливо визначити майно Тернопільського приватного акціонерного товариства «Агропромтехніка», яке підлягає розподілу між акціонерами, в тому числі неможливо визначити частину майна яке підлягає передачі ОСОБА_1 . Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 (повний текст складено 09.12.2021) у справі №921/233/21 у задоволенні позову відмовлено повністю. Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач не довів порушення його прав як акціонера Товариства та не підтвердив викладені ним обставини належними та допустимими доказами. Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, на підставі не повністю досліджених доказів. Так, скаржник відмічає, що Тернопільське приватне акціонерне товариство «Агропромтехніка» передало на баланс Тернопільського навчально-курсового комбінату навчальний клас і методичний кабінет загальною площею 65 кв.м., проте згідно витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна загальна площа навчального класу визначена у розмірі 72,8 кв.м. А відтак, на переконання позивача, площа приміщення у 7,8 кв.м. (72,8 - 65) підлягає розподілу між акціонерами, проте без визначення частки майна держави у навчальному класі і методичному кабінеті здійснити розподіл майна між акціонерами не вбачається за можливе. Крім того позивач стверджує, що Тернопільський навчально-курсовий комбінат не наділений повноваженнями щодо реєстрації за собою права власності на навчальний клас, оскільки він є балансоутримувачем, а не суб`єктом управління. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 05.01.2022 апеляційну скаргу у справі №921/233/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Кравчук Г.А., Пашкіна С.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2022 апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків. До суду 21.01.2022 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги. На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/348/22 від 25.01.2022 у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи №921/233/21. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2022 апеляційну скаргу у справі №921/233/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пашкіна С.А., Буравльов С.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №921/233/21 та призначено її до розгляду на 22.02.2022 об 11:20 год. 17.02.2022 через систему «Електронний суд» від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого третя особа просить суд апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати. На переконання третьої особи задоволення позовних вимог забезпечить відновлення порушених прав акціонерів Тернопільського приватного акціонерного товариства «Агропромтехніка» та спонукає всіх співвласників спільного нерухомого майна вчинити необхідні заходи для визначення частки держави та майна товариства, яке підлягає розподілу між акціонерами. 17.02.2022 до суду апеляційної інстанції від Тернопільської обласної державної адміністрації надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого відповідач-2 просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін. Крім того відповідач-2 просить здійснювати розгляд справи без участі його представника. Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги відповідач-2 зауважує, що позивачем не наведено жодних аргументів та не надано доказів, які б свідчили про порушення, невизнання чи оспорювання його права або охоронюваного законом інтересу внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису №38910875, а також вказує на те, що задоволення позовних вимог не захистить права та інтереси останнього. До суду 17.02.2022 від ОСОБА_2 надійшло клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon". На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/1191/22 від 21.02.2022 у зв`язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи №921/233/21. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 апеляційну скаргу у справі №921/233/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнка В.В., Буравльов С.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 задоволено клопотання ОСОБА_2 про участь у судовому засіданні 22.02.2022 у справі №921/233/21 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 відкладено розгляд справи №921/233/21 до 22.03.2022. 22.03.2022 розгляд справи №921/233/21 не відбувся, у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану з 24.02.2022 на підставі Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022, з урахуванням наказу голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану". Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2022 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі №921/233/21 призначено на 31.05.2022. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2022 розгляд справи №921/233/21 відкладено на 05.07.2022, задоволено клопотання ОСОБА_2 про участь у судовому засіданні 05.07.2022 у справі №921/233/21 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. 30.06.2022 до суду апеляційної інстанції від Тернопільської обласної державної адміністрації надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача-2. 04.07.2022 до суду апеляційної інстанції від позивача - ОСОБА_1 надійшла заява про відмову від позову у справі №921/233/21, згідно якої позивач просить прийняти відмову від частини позовних вимог, а саме вимоги про визнання протиправною бездіяльності Тернопільської обласної державної адміністрації щодо визначення частки Держави України, в особі Тернопільської обласної державної адміністрації на право власності на нерухоме майно. Одночасно позивач просив здійснювати розгляд справи за його відсутності. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 прийнято відмову ОСОБА_1 від позову в частині визнання протиправною бездіяльності Тернопільської обласної державної адміністрації щодо визначення частки Держави України в особі Тернопільської обласної державної адміністрації на право власності на нерухоме майно. Визнано нечинним рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 в частині визнання протиправною бездіяльності Тернопільської обласної державної адміністрації щодо визначення частки Держави України в особі Тернопільської обласної державної адміністрації на право власності на нерухоме майно у справі №921/233/21 та закрито провадження у справі №921/233/21 в частині визнання протиправною бездіяльності Тернопільської обласної державної адміністрації щодо визначення частки Держави України в особі Тернопільської обласної державної адміністрації на право власності на нерухоме майно. У судове засідання 05.07.2022, яке відбулося в режимі відеоконференції, представник третьої особи надав пояснення по суті спору. Доводи апеляційної скарги підтримав, просив суд її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Інші представники сторін у судове засідання 05.07.2022 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Враховуючи, що явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, участь в судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторін, беручи до уваги строк розгляду справи, а також те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідачів - 1, 3, за наявними матеріалами справи яких достатньо для розгляду справи по суті. У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Згідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення третьої особи, дослідивши наявні у справі матеріали та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України від 13.06.1995 №151 «Про зміцнення матеріально-технічної бази навчальних закладів по професійному навчанні робітничих кадрів» відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» зобов`язано обласні управління сільського господарства і продовольства передати з балансів районних агросервісних та інших підприємств на баланси навчально-курсових комбінатів і навчальних центрів частину приміщень (навчальні класи, лабораторії, методкабінети), навчальне обладнання і техніку, які використовуються для навчальних цілей при підготовці механізаторських та інших кадрів масових професій і відносяться до загальнодержавної власності. Наказом управління сільського господарства і продовольства виконавчого комітету Тернопільської обласної ради від 29.06.1995 №68 утворено комісію по здійсненню передачі приміщень, навчальної техніки і обладнання, які використовуються для навчальних цілей при підготовці механізаторських та інших кадрів масових професій і відносяться до загальнодержавної власності, Тернопільському навчально-курсовому комбінату. Згідно акту приймання-передачі від 31.07.1995 навчальний клас і методичний кабінет, загальною залишковою вартістю на 31.08.1995 - 20 млн. крб. (15 млн.крб. навчальний клас і 5 млн.крб. методичний кабінет), загальною площею 65 кв.м. (50 кв.м. навчальний клас та 15 кв.м. методичний кабінет) передано з балансу Тернопільського районного виробничого підприємства «Агропромтехніка» на баланс Тернопільського навчально-курсового комбінату. Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області від 16.10.1995 №685 на підставі затвердженого плану приватизації перетворено Тернопільське районне виробниче підприємство «Агропромтехніка» у Тернопільське відкрите акціонерне товариство «Агропромтехніка» як правонаступника (правонаступник - Тернопільське приватне акціонерне товариство «Агропромтехніка»). Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 стверджує, що він є акціонером Тернопільського приватного акціонерного товариства «Агропромтехніка», з внеском до статутного фонду - 630,00 грн, в підтвердження чого надає суду реєстраційну картку від 20.04.2004 з реєстраційної справи товариства. Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17.02.2012 (видане Великобірківською селищною радою) Тернопільське публічне акціонерне товариство «Агропромтехніка» є власником 7/8 частки приміщення адмінбудинку з виробничими приміщеннями і спорудами за адресою АДРЕСА_1 . За твердженнями позивача, до 06.06.2012 навчальний клас та методичний кабінет (що передано на баланс Комбінату), загальною площею 75,1 кв.м. знаходились у приміщенні Технічного обмінного пункту, під літерою «З», складової частини адмінбудинку з виробничими приміщеннями та спорудами - Журнал підрахунку площі будинку АДРЕСА_1 : стовбець 1 (поверхи) - 2, стовбець 4 (призначення) - клас, стовбець 5 (площа приміщень, кв.м.) - 63,0, стовбець 4 (призначення) - кабінет, стовбець 5 (площа приміщень, кв.м.) -12,1. У 2012 року навчальний клас та методичний кабінет переміщено в актовий зал адмінбудинку під літерою «А», також складової частини адмінбудинку з виробничими приміщеннями та спорудами, у зв`язку із відчуженням Технічного обмінного пункту відповідно до договору купівлі-продажу від 06.06.2012. Позивач відмічає, що у приміщенні адмінбудинку відбулась реконструкція актового залу площею 101,5 кв.м., внаслідок якої на 2 поверсі створені приміщення навчального класу і методичного кабінету загальною площею 72,8 кв.м. - і приміщення актового залу площею 28,7 кв. м. 20.02.2018 позачерговими загальними зборами акціонерів Тернопільського приватного акціонерного товариства «Агропромтехніка» прийнято рішення, зокрема, про припинення товариства в результаті ліквідації та затвердження рішення про ліквідацію. На позачергових загальних зборах акціонерів товариства 15-16 травня 2018 року розглядалось питання №33 про визначення часток, в тому числі, визначення частки Комбінату та акціонера ОСОБА_1 в приміщені адмінбудинку під літерою А, за адресою: АДРЕСА_1 . Проте рішення по вказаному питанню прийнято не було. У зв`язку з переміщенням навчального класу і методичного кабінету з Технічного обмінного пункту під літерою «З» в адмінбудинок під літерою «А» (2012 рік) та початком процедури припинення Тернопільського приватного акціонерного товариства «Агропромтехніка» (2018 рік), ОСОБА_1 стверджує, що приміщення адмінбудинку з виробничими приміщеннями і спорудами, в якому є частка держави, підлягає розподілу між акціонерами. А тому, Тернопільська обласна державна адміністрація, як суб`єкт управління майном, має визначити частку держави, в особі Тернопільської обласної державної адміністрації у праві власності на адмінбудинок з виробничими приміщеннями і спорудами та здійснити її державну реєстрацію. Також, на переконання позивача, внесення 23.10.2020 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності запису №38910875 про право власності на навчальний клас, загальною площею 72,8 кв.м., за Державним навчальним закладом "Тернопільський навчально-курсовий комбінат" відбулося без правових на те підстав, а тому підлягає скасуванню, оскільки були порушені права позивача як акціонера товариства. Вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом. Суд звертає увагу на те, що за змістом поданого позову у цій справі, останній поданий з метою захисту корпоративних прав позивача - ОСОБА_1 , який є одним із акціонерів Тернопільського приватного акціонерного товариства «Агропромтехніка», яке перебуває в процедурі припинення. Отже, спірні правовідносини з огляду на їх суть та суб`єктний склад є правовідносинами, що виникли у сфері державної реєстрації права власності, та є корпоративними, оскільки звернення до суду із цим позовом зумовлене необхідністю захисту корпоративних прав позивача - ОСОБА_1 . Дослідивши докази подані позивачем в підтвердження позовних вимог, апеляційний суд погоджується з правомірним та обґрунтованим висновком місцевого суду про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 , з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Частиною 1 статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Згідно ст. 13 Конституції України, ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. За змістом ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Стаття 31 Закону України «Про власність», який був чинний на час передачі нерухомого майна на баланс Тернопільського навчально-курсового комбінату, визначає, що до державної власності в Україні належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність), згідно ч. 1 ст. 32 цього Закону суб`єктом права загальнодержавної (республіканської) власності визнавалася держава в особі Верховної Ради України. Згідно ст. 33 Закону України «Про власність» державні органи, уповноважені управляти державним майном, вирішують питання створення підприємств і визначення цілей їх діяльності, реорганізації і ліквідації, здійснюють контроль за ефективністю використання і схоронністю довіреного їм державного майна та інші правомочності відповідно до законодавчих актів України. 15.12.1992 було прийнято Декрет Кабінету Міністрів України №8-92 «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності», який був чинним до набрання чинності Законом України від 21.09.2006 №185-V «Про управління об`єктами державної власності». Цим Декретом на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади покладено здійснення функцій щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності, крім майнових комплексів підприємств, установ, організацій, управління якими здійснюють відповідні служби Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України згідно з законодавчими актами України. Статтею 2 цього Декрету передбачено, що міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади відповідно до покладених на них повноважень, зокрема: приймають рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств, установ і організацій, заснованих на загальнодержавній власності; затверджують статути (положення) підприємств; здійснюють контроль за ефективністю використання і збереженням закріпленого за підприємствами державного майна. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.1993 №72 «Про заходи щодо організації виконання Декрету Кабінету Міністрів України «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» встановлювалося, що міністерства, інші підвідомчі Кабінетові Міністрів України органи державної виконавчої влади здійснюють управління майном підприємств, установ і організацій, що належать до їхньої сфери управління. Відповідно до наведеного, правомочності власника стосовно переданого Тернопільському навчально-курсовому комбінату навчального класу та методичного кабінету, яке перебувало в державній власності, мала право здійснювати Тернопільська обласна державна адміністрація, що підтверджується, зокрема і витягом з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна №10-15-112 від 30.01.2019, де зазначено, що суб`єктом управління навчального класу площею 72,8 кв.м. є Тернопільська обласна державна адміністрація, балансоутримувачем державного майна є Державний навчальний заклад "Тернопільський навчально-курсовий комбінат". 27.02.2014 наказом Департаменту агропромислового розвитку Тернопільської облдержадміністрації №21-од затверджено Статут Державного навчального закладу "Тернопільський навчально-курсовий комбінат". Згідно п. 1.1 Статуту Навчально-курсовий комбінат є неприбутковою установою, яка здійснює підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації робітників, навчання осіб з питань охорони праці та проведення навчання на курсах цільового призначення. Положеннями п. 7.1 Статуту передбачено, що майно Навчально-курсового комбінату є державною власністю, яке складають фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі. Майно, закріплене за Навчально-курсовим комбінатом, належить йому на правах оперативного управління. Навчально-курсовий комбінат володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном відповідно до чинного законодавства і цього Статуту. Функції управління майном Навчально-курсового комбінату здійснює Уповноважений орган управління. (п. 7.2 Статуту). Згідно п. 7.3 Статуту майно, що передане в оперативне управління Навчально-курсовому комбінату, не підлягає вилученню або передачі будь-яким підприємствам, установам, організаціям, крім випадків передбачених законодавством. Судом встановлено, що на час звернення позивача до суду з даним позовом право власності на навчальний клас загальною площею 72,8 кв.м. за адресою Тернопільська обл., Тернопільський р-н., смт. Великі Бірки, вул. Грушевського, 134 зареєстроване за Державним навчальним закладом "Тернопільський навчально-курсовий комбінат", форма власності визначена як державна. Правовими підставами для реєстрації права власності на вказане майно стали витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна, виданий Фондом державного майна від 03.01.2019 №10-15-112, наказ Департаменту агропромислового розвитку Тернопільської облдержадміністрації №86-к від 07.11.2017 та технічний паспорт на громадський будинок, виготовлений 28.03.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю «Тернопільське бюро технічної інвентаризації». Разом з тим ОСОБА_1 стверджує, що Державний навчальний заклад "Тернопільський навчально-курсовий комбінат" безпідставно зареєстрував право власності на навчальний клас площею 72,8 кв.м. за собою, оскільки не надав жодних доказів щодо правових підстав набуття права власності на 7,8 кв.м. (72,8 кв.м. - 65 кв.м.). Тоді як площа навчального класу розміром 7,8 кв. м., в силу положень ч. 12 ст. 11 ЦК України, підлягає розподілу між акціонерами. Суд апеляційної інстанції відмічає, що саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. А тому позивач стверджуючи про порушення його прав, як власника спірного нерухомого майна, повинен надати докази щодо його права власності на 7,8 кв.м. Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції, ОСОБА_1 не подав жодних доказів наявності погодження переміщення навчального класу та методичного кабінету, що є власністю держави, з Технічного обмінного пункту під літерою «З» в актовий зал Адмінбудинку під літерою «А». При цьому судом враховується, що за змістом п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до ст. 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом. Як було зазначено, правовими підставами для реєстрації права власності на вказане майно стали витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна виданий Фондом державного майна від 03.01.2019 № 10-15-112, наказ Департаменту агропромислового розвитку Тернопільської облдержадміністрації №86-к від 07.11.2017 та технічний паспорт на громадський будинок, виготовлений 28.03.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю «Тернопільське бюро технічної інвентаризації». Позивачем не надано ані до суду першої інстанції, ані апеляційному господарському суду доказів того, що під час проведення вказаних реєстраційних дій державним реєстратором і Державним навчальним закладом "Тернопільський навчально-курсовий комбінат" було порушено приписи Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що вказувало б на наявність підстав для скасування такої реєстрації. Також слід звернути увагу, що згідно п. 7.2 Статуту відповідача-1, майно закріплене за Комбінатом належить йому на праві оперативного управління. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації. Водночас, слід відмітити, що право господарського відання та право оперативного управління є похідними правами і реєструються такі права після проведення державної реєстрації права власності на відповідний об`єкт нерухомого майна. Державна реєстрація права господарського відання та права оперативного управління здійснюється шляхом внесення в установленому порядку відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація інших речових прав на нерухоме майно, відмінних від права власності, проводиться за заявочним принципом. Посилання скаржника та третьої особи на рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень №48763799 від 19.09.2019, як на обґрунтування неправомірності реєстрації права власності за відповідачем-1, не свідчить про протиправність дій державного реєстратора, оскільки заявниками були різні особи, між подачею заяв пройшло більше 1 року, а в матеріалах справи відсутні достатні та беззаперечні докази того, що державний реєстратор приймаючи рішення №54846377 від 29.10.2020 діяв в порушення норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». За наведеного, не знайшли свого підтвердження та спростовуються наведеним вище доводи скаржника щодо відсутності підстав реєстрації права власності на навчальний клас за Тернопільським навчально-курсовим комбінатом. Поряд з цим Північний апеляційний господарський суд акцентує, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19). Дослідивши всі матеріали справи в їх сукупності судова колегія вважає, що надані відповідачами докази в спростування безпідставності позовних вимог, є більш вірогідними ніж надані позивачем докази, в підтвердження наявності у ОСОБА_1, як акціонера Тернопільського приватного акціонерного товариства «Агропромтехніка», права власності на частину навчального класу загальною площею 72,8 кв.м. та протиправності дій Комбінату і державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій. А відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вважає, що вимоги позивача про визнання протиправними дій Комбінату щодо подачі документів для державної реєстрації права власності на навчальний клас загальною площею 72,8 кв.м. та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності запису №38910875 про право власності на навчальний клас загальною площею 72,8 кв. м за комбінатом не підлягають задоволенню. Оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами, в розумінні ст. ст. 76-79 ГПК України, що під час проведення реєстраційних дій державним реєстратором і відповідачем-1 було порушено приписи Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», також не підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов`язання Тернопільської обласної державної адміністрації провести оцінку майна необхідну для визначення частки Держави України в особі відповідача-2 на право власності на нерухоме майно. Щодо вимоги позивача про зобов`язання Тернопільської обласної державної адміністрації здійснити заходи для державної реєстрації частки держави України в особі відповідача-2 на право власності на нерухоме майно, колегія суддів відмічає наступне. Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом. Згідно ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників) належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Статтею 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Згідно з ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно. З матеріалів справи слідує, що Тернопільському публічному акціонерному товариству «Агропромтехніка» на праві власності, з часткою 7/8, належить нерухоме майно, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . При цьому частка держави України у вказаному майні не визначена. Позивач стверджує, що спірне нерухоме майно знаходиться у спільній сумісній власності Тернопільського приватного акціонерного товариства «Агропромтехніка» та Державного навчального закладу "Тернопільський навчально-курсовий комбінат". Однак позивачем не доведено суду обставин та підстав первинного набуття часток у майні спільної часткової власності, зокрема, на момент реєстрації права власності за товариством. Надані суду правовстановлюючі документи - Свідоцтво про права власності на нерухоме майно від 17.02.2012, видане виконавчим комітетом Великобірківської сільської ради, не містять даних щодо такого розподілу часток, на якому наполягає позивач, вказуючи що 7,8 кв.м. належить Тернопільському приватному акціонерному товариству «Агропромтехніка» та підлягає розподілу між акціонерами. Наявні у матеріалах справи документи щодо навчального класу не дають підстав вважати, що у держави відсутні інші речові права на навчальний клас площею 72,8 кв.м., та не підтверджують обставин того, що виходячи з первинних підстав набуття права власності за наслідками передачі державного майна, єдине майно, що належить державі є навчальний клас загальною площею 65 кв.м., а інша площа навчального класу - є майном позивача. При цьому, суд апеляційної інтстанції зазначає, що основним з принципів господарського судочинства є принцип диспозитивності, передбачений п. 5 ч. 3 ст. 2 та ст. 14 ГПК України, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. З огляду на викладене, ОСОБА_1 реалізував своє право щодо предмета спору на власний розсуд в суді першої та апеляційної інстанцій. Отже, з огляду на встановлені обставини та з урахуванням наведених вище положень законодавства, правові підстави для задоволення і зазначених позовних вимог відсутні, а отже, господарський суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні заявленого ОСОБА_1 позову. Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на вищевикладени, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі №921/233/21 прийнято з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню. Розподіл судових витрат у зв`язку з розглядом даної апеляційної скарги судом не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору в силу п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі №921/233/21 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту. Повний текст складено 07.07.2022. Головуючий суддя В.В. Шапран Судді В.В.Андрієнко С.І. Буравльов