Постанова Північний апеляційний господарський суд № 911/1929/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "06" липня 2022 р. Справа№ 911/1929/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Майданевича А.Г. суддів: Гаврилюка О.М. Ткаченка Б.О. секретар судового засідання: Вайнер Є.І. від позивача: Лисенко В.О.; від відповідача: не з`явилися; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Господарського суду Київської області від 03.11.2021 (повний текст рішення складено 17.12.2021) у справі № 911/1929/21 (суддя Колесник Р.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про стягнення 250 746 526,18 гривень, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У липні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (далі - відповідач) про стягнення 250 746 526,18 грн: 245808984,73 гривень основний борг, 1338939,79 гривень 3% річних, 3598601,66 гривень інфляційні втрати. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами рамкового договору постачання природного газу від 26.06.2020 №NGT-С27, на підставі якого у подальшому між сторонами 29.01.2021 укладено індивідуальний договір №2-02-ЦЕ до рамкового договору, позивач передав відповідачу природний газ, з урахуванням послуг транспортування та плати за добовий небаланс, на загальну суму 247935851,57 гривень. Однак, відповідач в порушення своїх договірних зобов`язань за отриманий природний газ в повному обсязі не розрахувався внаслідок чого утворилася стягувана сума заборгованості у розмірі 245808984,73 гривень, що стало підставою для додаткового нарахування та вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду Київської області від 03.11.2021 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 245 808 984,73 гривень основного боргу, 1 338 939,79 гривень 3% річних, 3 598 601,66 гривень інфляційних втрат та 794 500,00 гривень судового збору. Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов`язку, своє зобов`язання щодо оплати за поставлений газ не виконав, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Центренерго" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 03.11.2021 в частині стягнення 1 338 939,79 грн - 3% річних, 3 598 601,66 грн - інфляційних втрат та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що рішення в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат прийняте із невірним застосуванням права, у зв`язку із кризовою ситуацією на енергетичному ринку та здійснення господарської діяльності в складних фінансово-економічних умовах. Скаржник стверджує, що стягнення суми заборгованості унеможливить виконання зобов`язань перед контрагентами, що стане загрозою, зокрема, для сталого проходження осінньо-зимового періоду 2021-2022 років та забезпечення надійної роботи енергетичної системи України. Крім того, стягнення такої значної суми може призвести до зриву приватизаційного процесу, зупинки виплати заробітної плати у компанії, виникнення негативних наслідків для ПАТ "Центренерго", а також для територіальних громад населених пунктів, де розташовані відокремлені підрозділи товариства, так і для держави в цілому. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2022 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Господарського суду Київської області від 03.11.2021 залишено без руху. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 поновлено Публічному акціонерному товариству "Центренерго" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 03.11.2021. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Господарського суду Київської області від 03.11.2021 у справі № 911/1929/21 та справу призначено до розгляду на 28.03.2022. Судове засідання призначене на 28.03.2022 у справі №911/1929/21 не відбулось у зв`язку з введенням воєнного стану із 24.02.2022 строком на 30 діб, через військову агресією Російської Федерації проти України. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2022 призначено до розгляду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Господарського суду Київської області від 03.11.2021 у справі №911/1929/21 на 08.06.2022. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2022 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" Лисенка В.О. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2022 задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про відкладення розгляду справи. Розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Господарського суду Київської області від 03.11.2021 у справі № 911/1929/21 відкладено на 06.07.2022. 05.07.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду Публічним акціонерним товариством "Центренерго" подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням військового стану. Колегія суддів, порадившись на місті, ухвалила залишити вказане клопотання без задоволення, з огляду на наступне. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який було продовжено Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022 17.05.2022 № 341/2022 до 23 серпня 2022 року. При цьому, слід зауважити, що діяльність судів України в період воєнного стану регламентується, зокрема, Законом України "Про правовий режим воєнного стану", статтею 12-2 якого визначено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Отже, положеннями Закону України "Про правовий режим воєнного стану" унормовано, що навіть в умовах воєнного стану робота судів не може бути припинена, тобто не може бути обмежено конституційне право особи на судовий захист. Крім того, у відповідності до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади; характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші). У зв`язку з чим, колегія суддів зазначає, що в період воєнного стану основною задачею господарських судів є забезпечення роботи економіки, шляхом вирішення в максимально короткі строки спорів між суб`єктами господарювання, з метою відновлення товарно-грошових відносин між ними, що в свою чергу призводить до наповнення бюджету країни, який в період воєнного стану дає можливість підвищувати обороноздатність країни. За таких обставин, з урахуванням задач господарських судів, приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, введення в Україні воєнного стану, судова колегія вважає за можливе розглянути дану справу в строк, який є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи. Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 197 Господарського процесуального кодексу України учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відеоконференцзв`язку. Проте, такого клопотання скаржником заявлено не було, а також не зазначено причини, що перешкоджають скористатися таким правом. Враховуючи вищевикладене, з огляду на положення Закону України "Про правовий режим воєнного стану" щодо недопустимості припинення повноважень судів в умовах воєнного стану, висновки Європейського суду з прав людини у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» та те, що явка учасників справи в суд апеляційної інстанції не визнавалася обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не їх обов`язком, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про відкладення розгляду справи. Позиції учасників справи Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 26.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Центренерго" (споживач) укладено рамковий договір постачання природного газу № NGT-С27 (далі - рамковий договір). Відповідно до пункту 1.1 рамкового договору постачальник зобов`язується поставити природний газ (надалі - газ) споживачу, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах договору. Згідно із пунктом 1.3 рамкового договору газ, що постачається за договором, використовується споживачем для власних потреб, або в якості сировини, а не для перепродажу. Пунктом 1.8 рамкового договору, в редакції додаткової угоди від 28.12.2020 № 1, плановий обсяг розподілу потужностей та обсяг (об`єм) споживання газу споживачем (далі - плановий обсяг постачання/споживання газу) в період з 01.07.2020 по 31.12.2021 визначається в укладених сторонами індивідуальних договорах до цього договору на кожен період постачання. Сторони не пізніше ніж за 7 робочих днів до початку періоду постачання укладають індивідуальний договір до цього договору, в якому визначають планові добові обсяги газу, ціну газу та порядок розрахунків. Актуальність планових добових обсягів постачання газу підтверджується споживачем щоденно у порядку, передбаченому цим договором (пункт 1.9 рамкового договору). У пункті 2.1 рамкового договору визначено, що постачальник передає споживачу природний газ у загальному потоці газу. Передача природного газу від постачальника до споживача оформлюється комерційним актом приймання-передачі природного газу відповідно до вимог Кодексу ГТС, Кодексу ГРМ та цього договору. Згідно з кожним укладеним індивідуальним договором на відповідний період постачання (пункт 2.4 рамкового договору): споживач самостійно визначає обсяги замовленої потужності та обсяг (об`єм) постачання газу на газову добу (D) несе відповідальність за правильність їх визначення (підпункт 2.4.2 рамкового договору); споживач зобов`язується щоденно до 12:00 газової доби (D-1) направляти постачальнику заявку на електронну пошту, визначену в розділі 9 цього договору. На підставі отриманої заявки постачальник не пізніше ніж до 15:00 газової доби (D-1) подає оператору ГТС номінацію з обсягами замовленої потужності, обсяг якої відповідає обсягам газу, які будуть подані постачальником до газотранспортної системи для потреб споживача протягом відповідної газової доби (D) періоду постачання. Відповідна підтверджена оператором ГТС номінація, є підтвердженням розподілу потужності для споживача. У разі необхідності коригування обсягів, підтверджених оператором ГТС, природного газу у газовій добі (D), споживач має право надіслати скориговану заявку про збільшення або зменшення підтвердженого оператором ГТС обсягу газу на газову добу не пізніше ніж до 1-40 газової доби (D). У випадку відсутності заявки від споживача на відповідну газову добу (D) обсяг газу відповідатиме обсягу, який встановлений відповідним індивідуальним договором (підпункт 2.4.3 рамкового договору, в редакції додаткової угоди від 28.12.2020 № 2). Підпунктами 2.4.4, 2.4.8 рамкового договору передбачено, що на підставі отриманої заявки постачальник для забезпечення постачання газу споживачу, замовляє потужність віртуальної точки входу/виходу газотранспортної системи відповідно до вимог Кодексу ГТС. Величина використаного обсягу потужності точок виходу дорівнює величинам остаточних алокацій щодобових подач та відборів споживача газу у відповідних точках виходу. Відповідальність за перевищення замовлених потужностей несе споживач відповідно до умов договору. Споживач до 8-го числа місяця, наступного за періодом постачання, зобов`язаний надати постачальнику завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором ГРМ та/або оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ. На підставі отриманих від споживача даних, відповідно до п. 2.4.8 цього договору, та даних інформаційної платформи оператора ГТС постачальник протягом 3-х (трьох) робочих днів готує та надає споживачу два примірники комерційного акту за відповідний період постачання, підписані уповноваженим представником постачальника, та рахунок на оплату/доплату за спожитий газ та, у випадку необхідності, рахунок на оплату добового небалансу та/або на сплату тарифу на послуги транспортування, що може включати в себе суму додаткової плати, яка виникла в результаті від`ємного значення між обсягом, який був зазначений в заявці споживача, та фактично відібраним обсягом природного газу споживачем за газову добу (D), зазначеного в інформаційній платформі оператора ГТС за відповідну газову добу (підпункт 2.4.9 рамкового договору). Відповідно до пункту 3.1.5 рамкового договору постачальник має право стягувати із споживача додаткову плату у разі перевищення розміру замовленої (договірної) потужності в порядку, визначеному цим договором та індивідуальними договорами. Споживач зобов`язується у разі перевищення розміру замовленої потужності здійснити своєчасну та повну оплату постачальнику вартості додаткової плати за послуги транспортування, що включають в себе додаткову плату за перевищення потужностей, в порядку, визначеному цим договором та/або індивідуальним договором та чинним законодавством (пункт 3.4.2 рамкового договору). Пунктами 4.1, 4.4 рамкового договору передбачено, що ціна газу, порядок та строки розрахунків на кожен період постачання визначаються сторонами у відповідному індивідуальному договорі, шаблон якого визначено у Додатку № 2 до цього договору, що є його невід`ємною частиною. Такий індивідуальний договір сторони зобов`язуються укладати не пізніше ніж за 7 (сім) робочих до початку періоду постачання. Споживач здійснює оплату розрахункової договірної вартості газу на умовах 100% попередньої оплати до початку періоду постачання, включаючи вартість послуг транспортування, якщо інший порядок оплати не встановлений індивідуальним договором. Згідно із пунктом 4.6 рамкового договору у випадку, якщо обсяг фактично відібраного газу споживачем за відповідну газову добу (D) згідно даних оператора ГТС відрізняється від планового обсягу газу, вказаного на газову добу (D) у відповідному індивідуальному договорі з урахуванням змін згідно з заявками на зміну обсягів газу, поданими споживачем відповідно до умов пп. 2.4.3. Договору, то у споживача виникає небаланс за відповідну газову добу і постачальник має право нарахувати плату за добовий небаланс. Плата за добовий небаланс застосовується наступним чином: якщо добовий небаланс споживача за газову добу (D) є позитивним (обсяг відібраного газу менше ніж в підтвердженій оператором ГТС номінації/реномінацїї з урахуванням змін відповідно до п. 2.4.3. договору), то плата за позитивний небаланс розраховується за формулою, що визначена в пункті 4.7.1; якщо добовий небаланс споживача за газову добу (D) є негативним (обсяг відібраного газу більше ніж в підтвердженій номінації/реномінацїї з урахуванням змін відповідно до п. 2.4.3 договору), то плата за негативний небаланс розраховується також за формулою, що визначена в пункті 4.7.2. (пункти 4.7.1 та 4.7.2 рамкового договору, в редакції додаткової угоди від 28.12.2020 № 2). За результатами споживання газу впродовж кожної газової доби (D) протягом періоду постачання вартість газу, спожитого впродовж такої газової доби (D), підлягає автоматичному коригуванню за формулою, що визначена в цьому пункті (коригування здійснюється без підписання сторонами будь-яких індивідуальних договорів та/або додаткових угод та є обов`язковим для обох сторін). Остаточні розрахунки за фактично поставлений газ впродовж кожного періоду постачання згідно з індивідуальним договором здійснюється між споживачем та постачальником за остаточною договірною вартістю газу до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за періодом постачання на підставі комерційного акту та виставлених постачальником рахунків (пункт 4.8 рамкового договору, в редакції додаткової угоди від 31.12.2020 № 3). Додатковими угодами від 28.12.2020 № 1, № 2, від 31.12.2020 № 3 сторони дійшли згоди внести зміни у пункти 1.8, 8.1, 2.4.3, 4.7, 4.8 до рамкового договору, виклавши такі пункти у новій редакції. 29.01.2021 ТОВ "Нафтогаз Трейдинг" та ПрАТ "Центренерго" укладено індивідуальний договір № 2-02-ЦЕ до рамкового договору (далі - індивідуальний договір). Відповідно до пункту 1 індивідуального договору (в редакції додаткової угоди від 25.02.2021 № 3) сторони визначили, що обсяг замовленої потужності та плановий обсяг газу, що постачається на умовах договору в період постачання з " 01" лютого 2021 року до " 28" лютого 2021 року (включно), складає 30500,000 тис.куб.м. Згідно з пунктом 2 індивідуального договору (в редакції додаткової угоди від 04.02.2021 № 2) сторони визначили, що договірна ціна газу, що постачається на умовах договору в обсязі: визначений в пп. 1.1 цього індивідуального договору, становить за 1000 куб.м. - 6883,833333 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, що складає 1376,766667 грн, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,3152 грн, всього з ПДВ - 163,8912 грн за 1000 куб. м. Всього договірна ціна газу за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед - 8424,4912 грн (пп. 2.1); визначений в пп. 1.2 цього індивідуального договору, становить за 1000 куб.м. 6780,433333 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, що складає 1356,086667 грн, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,3152 грн, всього з ПДВ - 163,8912 грн за 1000 куб.м. Всього договірна ціна газу за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед - 8300,4112 грн (пп. 2.2). визначений в пп. 1.3. цього індивідуального договору, становить за 1000 куб.м. 6520,20 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, що складає 1304,04 грн, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,3152 грн, всього з ПДВ - 163,8912 грн за 1000 куб.м. Всього договірна ціна газу за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед - 7988,1312 грн (пп. 2.3). Пунктом 3 індивідуального договору (в редакції додаткової угоди від 25.02.2021 № 3) передбачено, що розрахункова договірна вартість природного газу, що постачається за цим індивідуальним договором на лютий 2021 року становить 207398734,66 грн без ПДВ, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, що складає 41479746,94 грн, разом з ПДВ 20% - 248878481,60 грн, включаючи: розрахункову договірну вартість природного газу, що постачається на умовах договору в обсязі, визначеному в пп. 1.1. цього індивідуального договору у сумі 58971438,40 грн, разом з ПДВ 20% (пп. 3.1, в редакції додаткової угоди від 04.02.2021 № 2); розрахункову договірну вартість газу, що постачається на умовах договору в обсязі, визначеному в пп. 1.2. цього індивідуального договору у сумі 58102878,40 грн, разом з ПДВ 20% (пп. 3.2, в редакції додаткової угоди від 04.02.2021 № 2); розрахункову договірну вартість газу, що постачається на умовах договору в обсязі, визначеному в пп. 1.3. цього Індивідуального договору у сумі 131804164,80 грн, разом з ПДВ 20% (пп. 3.3, в редакції додаткової угоди від 25.02.2021 № 3). Сторони у пункті 4 індивідуального договору (в редакції додаткової угоди від 04.02.2021 № 2) зазначили, що оплата розрахункової договірної вартості природного газу, що визначена у пп. 3.1 цього індивідуального договору, проводиться споживачем виключно грошовими коштами на банківський рахунок постачальника до " 02" березня 2021 року (включно), а та що визначена у пп. 3.2-3.3 індивідуального договору, проводиться до " 02" квітня 2021 року (включно). Відповідно до пункту 8 індивідуального договору, якщо остаточна договірна вартість фактично спожитого місячного обсягу газу перевищує розрахункову договірну вартість природного газу, визначену у п. 3 цього Індивідуального договору, споживач зобов`язується сплатити різницю постачальнику до 15-го числа місяця, наступного за періодом постачання, на підставі виставленого рахунку. Додатковими угодами від 03.02.2021 № 1, від 04.02.2021 № 2, від 25.02.2021 № 3 сторони дійшли згоди внести зміни у пункти 1, 2, 3, 4 до індивідуального договору, виклавши такі пункти у новій редакції. Звертаючись з позовними вимогами, позивач вказав, що відповідач оплату за поставлений природний газ (з урахуванням вартості послуг транспортування та плати за добовий небаланс) своєчасно не здійснив та не виконав у повному обсязі зобов`язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пунктів 4.1, 4.4, 4.7, 4.8 рамкового договору та пунктів 4, 8 індивідуального договору, в результаті чого позивач просив суд стягнути з відповідача 250746526,18 грн, з яких: основного боргу в розмірі 245808984,73 грн; 1338939,79 грн - 3% річних та 3598601,66 грн інфляційних втрат нарахованих за загальний період з 03.03.2021 по 31.05.2021. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Отже, суд апеляційної інстанції переглядає справу №911/1929/21 у межах доводів та вимог апеляційної скарги, а саме в частині стягнення 1 338 939,79 грн - 3% річних, 3 598 601,66 грн - інфляційних втрат. Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України). Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 712 Цивільного кодексу України). До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України). Приписами статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки енергоносіїв приєднаними мережами застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін. Так, відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов рамкового та індивідуального договорів Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" у лютому 2021 поставило, а Публічне акціонерне товариство "Центренерго" прийняло природний газ (з урахуванням вартості послуг транспортування та плати за добовий небаланс) на загальну суму 247935851,57 гривень, що підтверджується копіями підписаних та скріплених печатками обох сторін комерційних актів приймання-передачі природного газу: № 1 від 28.02.2021 на загальну суму (остаточна договірна вартість) 37897200,49 грн; № 2 від 28.02.2021 на загальну суму (остаточна договірна вартість) 110241386,72 грн; № 3 від 28.02.2021 на загальну суму (остаточна договірна вартість) 99797264,36 грн. Суд першої інстанції встановив, що відповідач покладенні на нього зобов`язання виконав частково перерахувавши на рахунок позивача грошові кошти у загальному розмірі 2126866,84 грн, що підтверджується копією листа АТ "Ощадбанк" від 20.05.2021 № 16/2-10/3100 та інформацією про надходження коштів від ПрАТ "Центренерго" за період з 26.06.2020 по 19.05.2021. Отже, відповідач за отриманий природний газ в повному обсязі не розрахувався, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пунктів 4.1, 4.4, 4.7, 4.8 рамкового договору та пунктів 4, 8 індивідуального договору. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Беручи до уваги вказане вище, суд першої інстанції вірно задовольнив вимогу позивача в частині стягнення з відповідача облікованої заборгованості у сумі 245808984,73 грн. Також, позивач просив стягнути з відповідача 1338939,79 гривень 3% річних та 3598601,66 гривень інфляційних втрат розрахованих за загальний період з 03.03.2021 по 31.05.2021. Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Перевіривши розрахунки 3% річних та збитків від зміни індексу інфляції, наведених позивачем, колегія суддів погоджується, що стягнення 3% річних у сумі - 1338939,79 грн та індексу інфляції у розмірі - 3598601,66 грн є арифметично правильними та нараховані відповідно до чинного законодавства. Щодо посилання апелянта на те, що стягнення значної суми може призвести до зриву приватизаційного процесу, зупинки виплати заробітної плати у компанії та виникнення негативних наслідків для ПАТ "Центренерго", колегія суддів зазначає, що підприємницька діяльність відповідача, як і будь-якої іншої юридичної особи, здійснюється на власний ризик, тому відсутність коштів не може бути підставою для звільнення останнього від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань перед позивачем. На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін. У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції. Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Таким чином, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Господарського суду Київської області від 03.11.2021 у справі №911/1929/21 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Київської області від 03.11.2021 у справі № 911/1929/21 слід залишити без змін. З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Господарського суду Київської області від 03.11.2021 у справі № 911/1929/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 03.11.2021 у справі №911/1929/21 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №911/1929/21 повернути до Господарського суду Київської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 07.07.2022. Головуючий суддя А.Г. Майданевич Судді О.М. Гаврилюк Б.О. Ткаченко