Постанова Одеський апеляційний суд № 519/106/22

Номер провадження: 33/813/749/22 Номер справи місцевого суду: 519/106/22 Головуючий у першій інстанції Лемець С. П. Доповідач Кравець Ю. І. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.07.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в особі судді Кравця Ю.І, за участю секретарки судового засідання Гасанової Л.Я.к., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Южного міського суду Одеської області від 07.06.2022 року установив Постановою судді Южного міського суду Одеської області від 07.06.2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , місце роботи: порт Южний, охоронець, притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Відповідно до постанови суду, 14.01.2022 року о 00.10 год. в м. Южне по вул. Хіміків, 27 водій ОСОБА_1 керував автомобілем HONDA CR-V державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, водій відмовився під відеозапис, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначив, що не погоджується із оскарженою постановою суду та вважає її незаконною та необґрунтованою оскільки він вживав алкогольні напої після закінчення поїздки, тобто він не є суб`єктом інкримінованого йому адміністративного правопорушення та не мав обов`язку проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу працівників поліції, а пояснення ним було надано під тиском працівників поліції. Також ОСОБА_1 звертає увагу на те, що працівниками поліції допущено ряд порушень, зокрема: водія не було відсторонено від керування автомобілем; в матеріалах відсутні акт огляду на стан сп`яніння та відповідне направлення; в протоколі не зазначено відомості про технічний засіб, яким здійснювалась відофіксація правопорушення. На підставі вищевикладеного ОСОБА_1 просить скасувати постанову Южного міського суду Одеської області від 07.06.2022 року та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву, у якій підтримав апеляційну скаргу та просив розглянути справу за його відсутності. Відповідно до ст.294 КУпАП неявка в судове засіданні особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформації про належне повідомлення цих осіб. Враховуючи наведене, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд вважає можливим здійснити апеляційний розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи апеляційний суд дійшов таких висновків. Згідно з вимогами ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду скарги буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. За положеннями ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення. Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.130 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно особа, відносно якої складено протокол, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів. Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами. У відповідності до ст.252 КУпАП оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного). Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного). Відповідно до п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Для притягнення до відповідальності за ст.130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись. В рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.19 року, на яке посилається суд в оскаржуваній постанові, ВС/КАС зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Проте, зазначення «водія» унеможливлює правозастосування вказаного визначення в розумінні ст.130 КУпАП, оскільки суттєво зменшує коло осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності за керування у нетверезому стані. Таким чином, знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом. Проте, всупереч зазначеному, суд першої інстанції не з`ясував всі обставини справи та дійшов невірного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Обґрунтовуючи своє рішення в частині винуватості ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого йому правопорушення, суддя районного суду послався на протокол про адміністративне правопорушення, письмові пояснення ОСОБА_1 та доданим до матеріалів справи відеозаписом з місця події. Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ОБ №098958 від 14.01.2022 року, 14.01.2022 року о 00.10 год. в м. Южне по вул. Хіміків, 27 водій ОСОБА_1 керував автомобілем HONDA CR-V державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, водій відмовився під відеозапис, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху. Як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі ОСОБА_1 заперечив факт вчинення ним інкримінованого адміністративного правопорушення, оскільки вінвживав алкогольні напої після закінчення поїздки. Зазначені доводи апеляційної скарги підтверджуються поясненнями ОСОБА_1 , який, згідно оскаржуваної постанови, будучи допитаним в судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що він 14.01.2022 року вночі вирішив заправити свій автомобіль і перед тим заїхав на автостанцію м. Южне до банкомату зняти кошти, а після того поїхав в сторону заправки, однак оскільки бензину на заправці не було, проїхав її і зупинився біля магазину «Копійка» по вулиці Хіміків, 27, де в автомобілі разом із своєю знайомою ОСОБА_2 вживав алкогольні напої, оскільки вже не планував нікуди їхати, а коли викидав пляшки до них під`їхала поліція і склала протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Аналогічні покази надала допитана в судовому засіданні суду першої інстанції в якості свідка ОСОБА_2 , разом з тим, суд безпідставно критично віднісся до пояснень свідка ОСОБА_2 наданих в судовому засіданні, вважаючи що її покази не спростовують факту відмови ОСОБА_1 від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп`яніння, а також що даним свідком жодних пояснень, які б спростовували вину ОСОБА_1 при складанні протоколу надано не було. Апеляційний суд звертає увагу на те, що свідок ОСОБА_2 надавала покази, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, що підтверджується відповідною розпискою (а.с.29) та у своїх показах підтвердила факт вживання ОСОБА_1 алкогольних напоїв вже після закінчення поїздки на автомобілі. Суд першої інстанції в оскаржуваній постанові на спростування пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про те, що алкоголь ОСОБА_1 вживав лише після завершення поїздки, посилався на покази інспектора поліції Штонда Д.І., який складав протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Разом з тим, згідно усталеної судової практики, свідчення інспектора поліції Штонда Д.І. не можуть вважатись об`єктивними доказами у справі, оскільки така особа є представником суб`єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху, та під час складення протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_3 діяв як службова особа - інспектор патрульної поліції, а тому є зацікавленою особою та його покази не можуть бути допустимим доказом у справі. Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що інспектор поліції Штонда Д.І. під час надання пояснень в суді не був приведений до присяги, на відміну від свідка ОСОБА_2 , а тому незрозуміло чому суд першої інстанції надав перевагу саме показам інспектор поліції, а не свідка ОСОБА_2 . Крім того, суд першої інстанції як на доказ винуватості ОСОБА_1 посилався на відеозапис з місця події, який доданий до протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. З протоколу про адміністративне правопорушення серія ОБ №098958 від 14.01.2022 року убачається, що факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння фіксувався технічними засобами відеозапису та до матеріалів справи додано CD-R диск. Під час підготовки до апеляційного розгляду, апеляційним судом було оглянуто доданий до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапис, згідно якого особа, яка назвала себе ОСОБА_1 , яка між іншого знаходилась на задньому сидінні автомобіля, заявила, що погоджується з тим, що скоїв правопорушення, та відмовляється від проходження огляду на стан сп`яніння. Дослідивши зазначений відеозапис, наданий працівниками поліції, апеляційний суд вважає, що він жодним чином не доводить факт керування ОСОБА_1 автомобілем з ознаками алкогольного сп`яніння та навпаки підтверджує версію ОСОБА_1 про вживання ним алкогольних напоїв вже після закінчення поїздки на автомобілі. Крім того, суд першої інстанції, як на доказ вини ОСОБА_1 , посилається на його письмові пояснення, у яких ОСОБА_1 підтвердив факт відмови від проходження огляду на місці та в медичному закладі, разом з тим сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом скоєння ним правопорушення за відсутності інших належних доказів і не звільняє орган, який склав протокол про адміністративне правопорушення, він доведення вини правопорушника належними та допустимими доказами, відсутність яких встановлена під час апеляційного розгляду. Більш того, з оглянутого відеозапису з місця події не вбачається те, що ОСОБА_1 визнав вину у вчиненні правопорушення, передбаченого саме ст.130 КУпАП, тоді як згідно матеріалів справи ОСОБА_1 14.01.2022 року о 00.33 год. в м. Южне по вул. Хіміків, 15/1, керуючи автомобілем HONDA CR-V державний номерний знак НОМЕР_1 , порушив вимоги п.8.4. ПДР та був притягнутий до відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, про що свідчить копія постанови серія ЕАО №5226969 (а.с.5). Зазначене підтверджує пояснення ОСОБА_1 щодо визнання ним вини саме за це правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що належних та допустимих доказів, які б спростували доводи апеляційної скарги та підтвердили факт керування ОСОБА_1 14.01.2022 року о 00.10 год. в м. Южне по вул. Хіміків, 27 автомобілем HONDA CR-V, державний номерний знак НОМЕР_1 , матеріали справи не містять. З урахуванням вищевказаного, апеляційний суд дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази керування ОСОБА_1 у зазначений день та час транспортним засобом, що само по собі унеможливлює притягнення його до відповідальності, оскільки він не є суб`єктом інкримінованого йому адміністративного правопорушення та не мав обов`язку проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу працівників поліції, тобто в даному випадку відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ст.130 КУпАП. Згідно ст.9, 245, 252 КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, яке мало місце, та що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі. Однак, суд першої інстанції при розгляді справи щодо ОСОБА_1 даним порушенням закону та фактичним обставинам не надав належної оцінки, через що прийшов до помилкового висновку про доведеність вини останнього та наявність складу адміністративного правопорушення. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП). Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп /2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості. Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ. У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 року ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин. В рішенні «Маліга проти Франції» від 23.09.1998 року, ЄСПЛ визнав кримінально правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом. ЄСПЛ підкреслює, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення. Так, в рішенні від 21.07.2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом». Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Рішенням Конституційного суду України від 20.10.2011 року №12-рп/2011 у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України, яке є обов`язковим до виконання на території України, встановлено, що обвинувачення у вчиненні злочину (правопорушення) не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконній спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо. Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Таким чином наявні у справі докази, які безпосередньо дослідженні апеляційним судом у судовому засіданні, не підтверджують факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. За вказаних підстав, апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду як необґрунтована підлягає скасуванню, а провадження в справі, з-за відсутності переконливих доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Керуючись п.1 ч.1 ст. 247, ст.293, 294 КУпАП, апеляційний суд постановив Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Южного міського суду Одеської області від 07.06.2022 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік скасувати. Прийняти нову постанову, якою провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Постанова набирає законної сили з дня її постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Ю.І. Кравець