Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/698/20

Головуючий І інстанції: Л.М. Опімах ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2022 р. Справа № 480/698/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Катунова В.В., Суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.09.2021, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, по справі № 480/698/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якому просив суд: - визнати протиправною діяльність відповідача щодо не проведення йому перерахунку пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 1986 році, інваліду 2 групи категорії 1 за період, починаючи з 28.11.2019 та зобов`язати відповідача провести перерахунок призначеної пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 1986 році з 13.06.1986 по 22.06.1986, інваліду 2 групи категорії 1, із розрахунку середнього заробітку, визначеного експертом, починаючи виплати з 28.11.2019. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23.09.2021 в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.09.2021 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, є інвалідом 2-ї групи за захворюванням, пов`язаним з наслідками Чорнобильської катастрофи. Згідно довідки до огляду МСЕК серії 10 ААВ 591017 відсоток втрати працездатності складає 60%. У період з 13.06.1986 по 22.06.1986 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 30-кілометровій зоні. Вважає, що призначена йому пенсія обраховується без врахування до суми обчисленого заробітку премії, передбаченої п.п.3 п.1 постанови Ради Міністрів УРСР від 10.06.1986 №207-7 в сумі 400 крб., та премії в розмірі 60% окладу згідно Положення про преміювання працівників відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 05.06.1986 №665-195. На підставі викладеного вважає необґрунтованою відмову пенсійного органу у проведенні перерахунку пенсії. При цьому, представником відповідача, як того вимагає КАС України, не надано до суду доказів правомірності дій у відмови на перерахунок пенсії позивачу. Зокрема, не спростовано відомості про право застосування заробітної плати за роботу в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи згідно документів, наявних в матеріалах пенсійної справи. Крім того, апелянтом зазначено, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення безпідставно не врахував висновок експертизи ННЦ ІСЕ ім. М.С. Бокаріуса №20877/5673 від 14.07.2021, яка була призначена в межах розгляду даної судової справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до протокольної ухвали від 22.02.2022 у зв`язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання колегія суддів ухвалила апеляційний розгляд справи продовжити в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, є інвалідом 2-ї групи за захворюванням, пов`язаним з наслідками Чорнобильської катастрофи (а.с.9, 24). Згідно довідки до огляду МСЕК серії 10 ААВ 591017 відсоток втрати працездатності складає 60% ( а.с.23). У період з 13.06.1986 по 22.06.1986 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 30-кілометровій зоні, будучи направленим у відрядження відповідно до наказу Великописарівської райсанепідстанції, де працював водієм (а.с. 10, 11-16, 19). Після закінчення робіт позивач повернувся на постійне місце роботи, де йому була виплачена заробітна плата за виконання цих робіт. Згідно довідки установи позивачу була нарахована та виплачена за роботу у зоні відчуження, з якої визначається пенсія, у розмірі 900,08 рублів 64 коп. (а.с.21). 26.11.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 з додаванням до суми обчисленого заробітку премії передбаченої п.п.3 п.1 Постанови Ради Міністрів УРСР від 10.06.1986 року №207-7 в сумі 400 крб. ( а.с.28). Рішенням ГУ ПФУ в Сумській області від 28.11.2019 за №30 відмовлено позивачу в перерахунку пенсії, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 підставою для обчислення пенсії в розмірі відшкодування фактичних збитків із заробітної плати є довідка про заробітну плату, одержану за дні роботи в зоні відчуження, що надається підприємством, організацією або їх правонаступником де працювала особа, яка звертається за призначенням (перерахунком) пенсії, видана на підставі первинних документів про оплату праці за роботу в зоні відчуження та за формою, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики України від 12.10.2012 року № 644 Про затвердження форми Довідки про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не надав такої довідки підстав для проведення перерахунку пенсії немає (а.с.29). Суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог у зв`язку з тим, що в матеріалах пенсійної справи відсутня довідка про заробітну плату за період приймання участі позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 13.06.1986 по 22.06.1986, виданою установою, з якої позивач був відряджений до м.Чорнобиль для проведення протиепідемічних заходів, в якій містились би відомості про нарахований розмір премії позивачу у вказаний період. В матеріалах пенсійної справи містяться лише довідки, в яких, відсутня інформація про нарахований розмір премії як у розмірі до 400рублів, так і в розмірі 60% тарифного окладу. Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач приймаючи оскаржуване рішення про відмову у проведенні перерахунку пенсії діяв у відповідності до вимог законодавства. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991. (далі Закон №796-ХІІ). Статтею 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт в зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівників державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України. Згідно зі ст. 54 Закону №796-ХІІ пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Статтею 57 Закону № 796-XII визначено, що обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань (ч.3 ст. 54 Закону №796-ХІІ, чинної на час виникнення спірних правовідносин). Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Постанова КМУ №1210) затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі по тексту - Порядок №1210), який визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Відповідно до п.2 Постанови КМУ №1210 було постановлено Пенсійному фонду України забезпечити здійснення перерахунку пенсій, призначених особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до набрання чинності цією постановою, за матеріалами пенсійних справ. Позивач у поданій заяві від 26.11.2019 просить провести перерахунок пенсії на підставі Постанови КМУ №1210, однак, такий перерахунок на виконання п.2 Постанови КМУ №1210 позивачу за матеріалами пенсійної справи ще 01.01.2012 проведено, що підтверджується розпорядженням УПФУ у Великописарівському районі про перерахунок пенсії від 01.01.2012 (аркуші пенсійної справи 111-112). Відповідно до п.п.1, 2 Порядку №1210 пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків. Заробітна плата для обчислення пенсій враховується за будь-які 12 місяців підряд такої роботи. Згідно з підпунктом 3 пункту 3 Порядку № 1210 у разі, коли особа пропрацювала у зоні відчуження менш як 12 місяців підряд, пенсія обчислюється, виходячи із заробітної плати за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження. Підпунктом 4 пункту 3 Порядку № 1210 встановлено, що у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження: менше календарного місяця у 1986 - 1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати. В усіх випадках премія, передбачена підпунктом 3 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР, Укрпрофради від 10.06.1986 №207-7 (не більш як 400 карбованців на місяць), що була визначена умовами оплати праці для осіб, які безпосередньо брали участь у роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи і запобіганням забрудненню навколишнього природного середовища, після проведеного розрахунку додається до суми обчисленого заробітку (пункт 6 Порядку №1210). Таким чином, призначення пенсії та її розмір ставляться в залежність від заробітку, фактично отриманого працівником у період його роботи в зоні відчуження. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 10 липня 2019 року по справі №539/2726/16-а. Крім того, згідно з пунктом 17 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії, затвердженого Правлінням Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, довідки про заробітну плату видаються на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою, організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією. Відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2012 №886 "Про комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках" до заяви додаються копії особового рахунка, розрахунково-платіжної відомості, табуляграми з планом рахунків (розшифрованими кодами), колективного договору або положення про оплату праці, що були чинними на підприємстві, в установі чи організації у відповідний період, інших документів про умови та режим роботи підприємства та заявника (із зазначенням змін, підсумованого обліку робочого часу та облікового періоду - місяць, квартал тощо), наказів по підприємству, інших документів заявника; табеля обліку робочого часу заявника в зоні відчуження. Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що єдиною і обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією. Тобто, роботодавець (комісія) має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у первинних документах, що виплати позивачу сум за відповідний період. Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у спірних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду України від 17.03.2015 у справі № 21-11а15, від 15.12.2015 у справі № 2-а/576/29/14 та Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №358/1179/17, від 17.04.2018 у справі №376/2559/17, від 25.09.2018 у справі №539/1386/17, від 10.07.2019 у справі №539/2726/16-а, від 05.03.2020 року у справі №539/3234/16-а, від 11.08.2020 по справі №266/2743/17. Із зазначеного правового регулювання вбачається, що обчислення пенсій особам, які пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986-1990 роках, може здійснюватися на підставі довідки про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, а не будь-якої довідки, виданої підприємствами, установами та організаціями (військкоматами). Проте, колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутня довідка про заробітну плату за період приймання участі позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 13.06.1986 по 22.06.1986, виданою установою, з якої позивач був відряджений до м.Чорнобиль для проведення протиепідемічних заходів, в якій містились би відомості про нарахований розмір премії позивачу у вказаний період, яка б відповідала вимогам статті 15 Закону №796-XII та Порядку №1210. В матеріалах пенсійної справи містяться лише довідки, в яких, відсутня інформація про нарахований розмір премії як у розмірі до 400рублів, так і в розмірі 60% тарифного окладу. Щодо тверджень позивача, що премія за діючими системами преміювання в 400крб. була передбачена Постановою №207-07 пп.1 п.1 Мінфін СРСР, однак, така премія в розмірі 400крб. та премія 60% від тарифного окладу згідно Постанови 207-7 не нараховувалась і не виплачувалась, так як документ по виплаті був обнародуваний пізніше, у зв`язку з чим вказана премія повинна бути врахована при обчисленні заробітної плати, колегія суддів зазначає, що згідно до матеріалів справи та висновку експерта премії у розмірі 400руб., а також у розмірі 60% за основним місцем роботи ОСОБА_1 не нараховувались та не виплачувались, проте обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, а тому підстави для врахування премії при обчисленні позивачу пенсії відсутні. Таким чином, в матеріалах пенсійної справи містяться лише довідки, в яких, відсутня інформація про нарахований розмір премії як у розмірі до 400 рублів, так і в розмірі 60% тарифного окладу. Будь-якої іншої довідки відмінної від зазначених, виданої установою, з якої ОСОБА_1 був відряджений до м.Чорнобиль для проведення протиепідемічних заходів, або комісією позивачем до відповідача не надавалися, про що свідчить перелік документів, доданих до заяви від 26.11.2019. Колегія суддів звертає увагу, що органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями самостійно визначати розмір пенсії, а здійснюють її нарахування на підставі наданих їм відповідними органами/особою-пенсіонером довідок про розмір грошового забезпечення. Отже, відповідач у спірних правовідносинах діяв правомірно, в межах повноважень, визначених чинним законодавством. З урахуванням наведеного, у відповідача на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії не виникло правових підстав для здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 , таким чином, не можливо вважати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 1986 році, інваліду 2 групи категорії 1 за період, починаючи з 28.11.2019 . Щодо посилань позивача в апеляційній скарзі на висновки експерта №20877/5673 від 14.07.2021, колегія суддів зазначає, що зі змісту висновку експерта випливає, що заробітна плата позивачу за роботу по ліквідації наслідків аварії на Чернобильській АЕС за періоди з 13.06.1986 по 22.06.1986 не була повністю нарахована та виплачена В-Писарівською районною санітарно-епідеміологічною станцією. Проте призначення пенсії та її розміри ставляться в залежність від заробітку, фактично нарахованого та отриманого працівником у період його роботи в зоні відчуження. При цьому, обчислення розмірів наведених у висновку нарахувань були здійсненні експертом не лише на підставі первинних документів, оскільки не всі документи були надані на дослідження. Так у висновку зазначено (а.с.164 зворот), що на дослідження не надано довідки установи про встановлений позивачу посадовий оклад, не визначено при якій тривалості робочого дня та тижня оклад був встановлений, не надано Положення про преміювання працівників В-Писарівської районної санепідемстанції, яке діяло в установі у 1986 році (а.с.165 зворот), застосована інформація, що наведена у листі Міністерства праці та соціальної політики України від 16.01.1998 №01-3/93-02-6 Табель робочого часу за 1986 - 1990 роки для використання в практичній роботі. Враховуючи, що вказаний у висновку розмір середнього заробітку, з якого визначається розмір пенсій, не підтверджено у повному обсязі первинними документами саме про нараховану та сплачену заробітну плату В-Писарівською районною санепідемстанцією ОСОБА_1 , в тому числі щодо підвищення тарифної ставки при розрахунку оплати праці за період перебування позивача на роботах по ліквідації наслідків на ЧАЕС, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв даний висновок до уваги. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що пенсія позивачу розрахована відповідно до Порядку №1210 на підставі матеріалів пенсійної справи, а звертаючись до відповідача із заявою про перерахунок пенсії 26.11.2019 ОСОБА_1 не надав жодної нової довідки про заробітну плату за період в зоні відчуження, виданої роботодавцем чи комісією, відповідач приймаючи оскаржуване рішення про відмову у проведенні перерахунку діяв у відповідності до Порядку №22-1, Закону №796-XII, Порядку №1210, Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Згідно ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.09.2021 року по справі №480/698/20 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.09.2021 по справі № 480/698/20 залишити без змін . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.М. Ральченко Г.Є. Бершов