Ухвала КГС ВС № 916/3461/21

УХВАЛА 04 липня 2022 року м. Київ cправа № 916/3461/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В., розглянувши матеріали касаційної скарги Громадської організації "Одеська вірменська община" на рішення Господарського суду Одеської області від 20.01.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.05.2022 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" до Громадської організації "Одеська вірменська община" про стягнення 147 372,78 грн, ВСТАНОВИВ: 30.06.2022 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Громадської організації "Одеська вірменська община" на рішення Господарського суду Одеської області від 20.01.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.05.2022 у справі № 916/3461/21. За змістом пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Частиною п`ятою статті 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 установлено у розмірі 2 481,00 грн. У цій справі предметом спору є стягнення 147 372,78 грн, що менше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481,00 грн х 100 = 248 100,00 грн), а тому у розумінні ГПК України рішення у справі № 916/3461/21 є малозначною та не підлягає касаційному оскарженню. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що обґрунтовуючи оскарження судових рішень у цій справі, скаржник посилається на випадок, передбачений підпунктом "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, зазначаючи, що справа має виняткове значення для скаржника, оскільки сума, що стягується з нього на підставі оскаржуваного рішення, є значними фінансовими витратами, не передбаченими ні договорними зобов`язаннями, ні законодавством. Водночас з огляду на зміст касаційної скарги, наведені скаржником у ній доводи, у контексті прийнятих у даній справі судових рішень, не дають підстав для висновку про те, що справа має виняткове значення для скаржника, а зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, і в цілому до заперечення результату розгляду справи судом. Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". Статтею 7 ГПК України передбачено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин. Відповідно до частини 1 статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами. На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку, що надання стороні будь-яких переваг, призведе до порушення однієї з основних засад господарського судочинства - рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності". Подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, а тому і підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі не має. З урахуванням вказаного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Громадської організації "Одеська вірменська община" на рішення Господарського суду Одеської області від 20.01.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.05.2022 у справі № 916/3461/21, оскільки цю скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За таких обставин, керуючись статтями 7, 12, 46, 163, 234, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Громадської організації "Одеська вірменська община" на рішення Господарського суду Одеської області від 20.01.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.05.2022 у справі № 916/3461/21.

2. Матеріали касаційної скарги на 9 (дев`яти) аркушах повернути скаржникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий Н. О. Волковицька Судді С. К. Могил О. В. Случ