Постанова 4857 № 500/9535/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/9535/21 пров. № А/857/6443/22 Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого судді: Улицького В.З. суддів: Кузьмича С.М., Матковської З.М. розглянувши у порядку письмового провадження м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської митниці Держмитслужби на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 березня 2022 року (рішення ухвалене у м.Тернополі судом у складі головуючого судді Подлісної Т.Д.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пуск і наладка" до Тернопільської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,- ВСТАНОВИЛА: У грудні 2021 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Тернопільської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA403000/2021/000046/2 від 29.09.2021. Позивач позовні вимоги мотивував тим, що при здійсненні митного оформлення товару ним було надано документи, які дають можливість митному органу визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом. Твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), є необґрунтованим та безпідставним, а документи, подані позивачем до митного органу, відповідають вимогам чинного законодавства і підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів. Вважає, що визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 березня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Тернопільської митниці Держмитслужби України про коригування митної вартості товарів №UA403000/2021/000046/2 від 29.09.2021 року. Рішення суду першої інстанції оскаржила Тернопільська митниця Державної митної служби України. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити. Апеляційний розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав. Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу. Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що позивач ТОВ "Пуск і наладка" зареєстроване 06.09.1995 року як юридична особа, з основним видом економічної діяльності виробництво електричного освітлювального устаткування. 01 липня 2020 року між ТОВ «ПУСК І НАЛАДКА» та ООО «Чернятинский стекольний завод» було укладено Договор поставки продукции №07/20/19 (надалі - Договір). Згодом було укладено Додаткові домовленості №1 від 24 грудня 2020, яким строк дії Договору було продовжено до 31 грудня 2021 року. В п. №2 від 15.05.2021 до Договору сторони узгодили ціни на продукцію, яка придбавалася позивачем на умовах даного Договору. 24.08.2021 між сторонами Договору була укладена Специфікація №6, де сторони визначили найменування, кількість продукції, ціну за одиницю продукцію та суму для оплати згідно вказаного Договору поставки. 26.08.2021 на підставі виставленого рахунку на оплату №423 від 24.08.2021 ТОВ «ПУСК І НАЛАДКА» було перераховано на рахунок ООО «Чернятинский стекольний завод» аванс у розмірі 50 % від загальної вартості партії товару, що поставлялася, а саме 218 924,80 RUB. 27 вересня 2021 року на територію Тернопільської митниці ДФС прибув вантажний автомобіль із товаром зазначеним в Спецификации №6 для розмитнення та подальшої доставки Позивачу. Митним брокером ТОВ «ЕСКОРТ», як представником позивача, 28.09.2021 була підготовлена та подана для декларування митна декларація №UA403030/2021/006164 з супровідними документами, а саме: транспортна накладна №421323 від 17.09.2021; рахунок-фактура №463 від 17.09.2021; упакувальний лист від 17.09.2021; сертифікат походження 1091000481/0912551 від 17.09.2021; митна декларація №UA403030/2021/006164; банківська платіжна про передоплату від 26.08.2021; справка №27 від 27.09.2021; рахунок №27 від 27.09.2021; прайс лист від 15.05.2021; калькуляція собівартості продукції; калькуляція на стікляні розсіювач; додаткові домовленості №1 від 24.12.2020; протокол погодження цін №5 від 15.05.2021; специфікація №6 від 24.08.2021; договір поставки продукції №07/20/19 від 01.07.2020; акт митного огляду №10102073/220921 /100219; договір-замовлення на виконання транспортних послуг №14/09 від 14.09.2021; декларація на товари 10131010/170921/0618123. З огляду на той факт, що у поданих до митного оформлення документах наявні розбіжності, митний орган направив декларанту електронним повідомленням вимогу про надання додаткових документів. На вимогу Тернопільської митниці Держмитслужби уповноваженою особою позивача подано наступні документи, а саме: довідку про склад сировини, судові рішення, товарну накладну №456 от 17.09.2021, рахунок на оплату №423 від 24.08.2021, прибуткову накладну, рахунок-фактуру №463 від 17.09.2021, прайс-лист №б/н від 15.05.2021. Однак, незважаючи на те, що позивачем був поданий повний пакет документів необхідних для проведення декларування, відповідачем не було оформлено вищезазначену декларацію, а винесено Рішення про коригування митної вартості товарів №UA403000/2021/000046/2 від 29.09.2021. Вказане рішення обґрунтоване тим, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з тим, що заявлена митна вартість є нижчою, ніж рівень вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Під час здійснення контролю заявленої декларантом митної вартості митним органом встановлено що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, містять розбіжності, а саме: в специфікації від 24.08.2021 №6, інвойсі від 17.09.2021 №463, рахунку на оплату від 24.08.2021 №423 не узгоджено вартість упаковки та маркування товару, що суперечить п. 2.5. контракту № 07/20/19 від 01.07.2020. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару. Відповідно митним органом розпочато процедуру консультації та направлено повідомлення про надання документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом не було подано додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно з частиною 3 статті 53 Митного кодексу України, а саме, договір з третіми особами, каталоги виробника товару, висновок про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією. В результаті проведеної консультації з декларантом дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статті 58 Митного кодексу України. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний, оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний, оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом відповідно до положень частини четвертої статті 57 Митного кодексу України дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 Митного кодексу України. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно з статтею 64 Митного кодексу України. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості згідно з ЕМД №UA209220/2021/012003 від 10/06/2021 на рівні 58.10 RUB/кг. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 Митного кодексу України). Частинами другою-шостою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Відповідно до частин першої-третьої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Згідно з частинами шостою та сьомою статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Відповідно до частин першої-четвертої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. За приписами частини восьмої статті 57 Митного кодексу України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларантові. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Водночас, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у правильності визначення декларантом митної вартості. Як встановлено з матеріалів справи, вартість придбаних у ООО "Чернятинский стекольний завод" виробів для оснащення електричних освітлювальних приладів у розмірі 218924,80 RUB підтверджується такими документами, як: транспортна накладна №421323 від 17.09.2021; рахунок на оплату №423 від 24.08.2021; рахунок-фактура №463 від 17.09.2021; упакувальний лист від 17.09.2021; сертифікат походження 1091000481/0912551 від 17.09.2021; митна декларація №UA403030/2021/006164; банківська платіжна про передоплату від 26.08.2021; справка №27 від 27.09.2021; рахунок №27 від 27.09.2021; прайс лист від 15.05.2021; калькуляція собівартості продукції; калькуляція на стіклянні розсіювачі; довідка про склад сировини; додаткові домовленості №1 від 24.12.2020; протокол погодження цін №5 від 15.05.2021; специфікація №6 від 24.08.2021; договір поставки продукції №07/20/19 від 01.07.2020; акт митного огляду №10102073/220921 /100219; договір-замовлення на виконання транспортних послуг №14/09 від 14.09.2021; товарна накладна №456 от 17.09.2021; Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 у справі №500/2241/20; декларація на товари 10131010/170921/0618123. Щодо твердження Відповідача про те, що в специфікації від 24.08.2021 № 6, інвойсі від 17.09.2021 №463, рахунку на оплату від 24.08.2021 №423 не узгоджено вартість упаковки та маркування товару, що суперечить п. 2.5. контракту №07/20/19 від 01.07.2020, суд зазначає наступне. В п.2.5. згаданого договору зазначається, що ціна товару поставки, з урахуванням вартості упаковки, маркування, узгоджується сторонами в Специфікаціях та рахунках для оплати, які продавець надає покупцеві на основі таких Специфікацій. У Спецификации №6 зазначається, що «общая стоимость поставляемой партии Товара, в рамках действия договора поставки №07/20/19 от «01» июля 2020 г., составила 437849,60 российских рублей». Той факт, що сторони Договору №07/20/19 від 01.07.2021 узгодили дане питання, підтверджує також упаковочний лист от 17.09.2021, сертификат происхождения 1091000481/0912551 от 17.09.2021, де чітко розраховано необхідну кількість упаковок, картонних лотків та дерев`яних піддонів відповідно до Договору №07/20/19 від 01.07.2021 та рахунку-фактури №463 від 17.09.2021. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про безпідставність тверджень митного органу, що позивачем при формуванні ціни товару не узгоджено вартість упаковки та маркування даного товару. При цьому, як зазначив суд першої інстанції, позивачем було долучено документи передбачені пунктами 1-6 ч.2 ст. 53 МК України. Позивачем не було долучено лише копію імпортної ліцензії, оскільки імпорт даного товару не підлягав ліцензуванню, та страхові документи, оскільки вантаж не підлягав страхуванню (про що була надана довідка №27 від 27.09.2021). Окрім цього позивачем були надані додаткові документи передбачені ч. 3 ст. 53 МКУ, а саме: прейскуранти (прайс-листа) виробника товару, калькуляції (прайс-лист от 15.05.2021, калькуляция); копію митної декларації країни відправлення (експортна декларація №10131010/1204210227010/0095173). Слід зазначити, що подані позивачем документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України. Апеляційний суд вважає, що зазначені відомості не ставили під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації, та не свідчили, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом. Слід зазначити, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість. Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08.10.2019 у справі № 803/776/17. Натомість, відповідач за відсутності належного обґрунтування та підстав витребував у позивача додаткові документи, що свідчить про невідповідність таких дій вимогам статті 54 Митного кодексу України. Крім того, згідно із пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, (гр. 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості») посилання на використання цінової бази Єди-ної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тіль-ки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59,60 та 64 МК України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, коме-рційних умов тощо. Тобто, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Всупереч цьому, у графі 33 рішення «Обставини прийняття Рішення та джерела ін-формації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості», дже-релом інформації для коригування митної вартості вказано лише дата і номер митної де-кларації: від ЕМД №UA209220/2021/012003 від 10/06/2021 на рівні 58.10 RUB/кг. Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15 вказав, що сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достат-нім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості това-ру, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору що-до ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резерв-ним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною ван-тажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом. Крім того, у постанові від 14.08.2018 у справі № 821/1617/17 Верховний Суд зазна-чив, що відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України - прийняте мит-ним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень скла-дових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування мит-ної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Відтак, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. З огляду на зазначене, суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованих позивачем товарів від рівня митної вартості іншого митного оформлення (зокрема, митної декларації, на яку покликався відповідач в оскаржуваному рішенні і яка була використана ним як джерело інформації для здійснення коригування) не може розці-нюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумо-вною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за визначеним в декларації митної вартості основним методом та достатнім доказом для обґрунтування скоригованого відповідачем значення митної вартості. У постанові Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 815/1670/17 суд вказав, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жод-ним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. З урахуванням наведеного, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рі-шенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну). З огляду на викладене, відповідачем не доведено наявності у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару, а саме, заявлення позивачем неповних та/або недостовірних відомостей про їх митну вартість та відсутність у документах, поданих до митного оформлення, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена, або підлягає сплаті за товари. Враховуючи викладене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного рішення та наявність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв`язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову. Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Тернопільської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 березня 2022 року у справі № 500/9535/21 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. З. Улицький судді С. М. Кузьмич З. М. Матковська