Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/1807/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий суддя у першій інстанції: Гебеш С.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 260/1807/21 пров. № А/857/4430/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: головуючого судді: Бруновської Н.В. суддів: Кузьмича С.М.,Хобор Р.Б. за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року у справі № 260/1807/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: 18.05.2021р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства внутрішніх справ України у якому просив суд: - визнати протиправними дії з приводу неналежного розгляду звернення від 10.02.2021р., порушення термінів розгляду, неналежного розгляду скарги від 09.04.2021р., не вжиття заходів до скасування наказу № 257 о/с від 06.11.2015р., не відновлення порушених прав шляхом поновлення на службі, та не вжиття заходів до притягнення винних осіб до передбаченої законом юридичної відповідальності; - зобов`язати у відповідності до вимог ст.40 Конституції України, ст.19 Закону України "Про звернення громадян", п. 4.4 "Положення про порядок роботи із зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України" який затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2004р. № 1177 скасувати наказ Управління міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області № 257о/с від 06.11.2015р., поновити на службі в Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області на раніше займаній посаді та вжити заходів про притягнення винних осіб до передбаченої юридичної відповідальності. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.01.2022р. позов задоволено частково. Суд визнав протиправними дії службових осіб Міністерства внутрішніх справ України щодо неналежного повідомлення про розгляд звернення ОСОБА_1 від 10 лютого 2021 року та 09 квітня 2021 року. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив. Не погодившись з рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.01.2022р., апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права просить суд, скасувати рішення першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України. ст.229 КАС України передбачено, що фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав. ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В ст. 40 Конституції України видно, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. ч.1ст.1 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Із змісту ст.3 Закону України «Про звернення громадян» видно, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб. Відповідно до ст.5 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне). Звернення може бути усним чи письмовим (ч.4 ст.5 Закону України «Про звернення громадян»). Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення) У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається. Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених ч.1 ст.7 цього Закону. ч.1 ст.15 Закону України «Про звернення громадян», врегульовано, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. 10.02.2021р. ОСОБА_1 звернувся до суб`єкта владних повноважень в особі Міністерства внутрішніх справ України із заявою про скасування наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області №257 о/с від 06.11.2015 р. (а.с. 8; 17) Із змісту давного наказу видно, що позивача - державного службовця 11 рангу, слідчого організаційно-методичного відділу слідчого управління Управління Міністерства внутрішніх справи України в Закарпатській області звільнено у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, скорочення чисельності або штату працівників з 06.11.2015р. ( а.с. 8) 17.02.2021р. Міністерство внутрішніх справ України вказану заяву отримав що підтверджується поштовим відправленням з повідомленням про вручення № 8801800579564. ( а.с.17) Департамент персоналу Міністерства внутрішніх справ України на заяву позивача від 10.02.2021р. надав письмову відповідь № 9878/22-2021 від 12.03.2021р. (а.с 21). 09.04.2021р. ОСОБА_1 звернувся до Міністерства внутрішніх справ України із скаргою про скасування наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області №257 о/с від 06.11.2015р. що підтверджується поштовим відправленням №8801800628468 (а.с. 19). 14.04.2021р. Міністерство внутрішніх справ України вказану скаргу отримав, що підтверджується потовим відправленням з повідомленням про вручення №8801800628468 (а.с. 19) Департамент персоналу Міністерства внутрішніх справ України на скаргу від 09.04.2021р. надав письмову відповідь №17946/22-2021 від 27.04.2021р. (а.с. 20) Тобто, заява від 10.02.2021р. (отримана 17.02.2021р.) та скарга від 09.04.2021р (отримана 14.04.2021р.) розглянуті суб`єктом владних повноважень в особі Міністерства внутрішніх справ України 12.03.2021р. та27.042021 р., що не спростував апелянт. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що звернення позивача розглянуто у визначений Законом України "Про звернення громадян" спосіб. Проте, відповіді на звернення та скаргу не направлені на адресу позивача. Отже, в матеріалах справи відсутні докази які підтверджують ту обставину, що письмові відповіді від 12.03.2021 р., 27.04.2021р. на письмові звернення позивача, відповідач Міністерства внутрішніх справ України в установленому законом порядку направив останньому. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дій Міністерства внутрішніх справ України щодо неналежного повідомлення про розгляд звернень від 10.02.2021р. та 09.04.2021р. ОСОБА_1 . Разом з тим, колегія суддів зазначає, що задовольняючи позов частково, суд першої інстанції не вирішив позов в частині вимог про визнання протиправними дій Міністерства внутрішніх справ України щодо невжиття заходів до скасування наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області № 257о/с від 06.11.2015р., поновлення на службі на раніше займаній посаді, вжиття заходів до притягнення винних осіб до передбаченої юридичної відповідальності та зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області №257 о/с від 06.11.2015р. В даному випадку, ОСОБА_1 фактично звернувся з вимогами до суду про поновлення його на публічній службі. ст.118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Відповідно до ч.1 ч.2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. ч.3 ст.122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ч. 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані ст.123 КАС України, відповідно до ч.3 якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Таким чином, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише покликатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Крім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. (п.1 ст. 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства , п.570 рішення від 20.09.2011р. за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ). Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Тобто, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011р. №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку. ч.5 ст.242 КАС України визначено, що суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19). При цьому, обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом "Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt", згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує. З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що реалізація ОСОБА_1 права на звернення до суду з позовною заявою в межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб державного органу. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. Тобто, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише покликатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Таким чином, початком перебігу строку звернення до суду є день звільнення - 06.11.2015р. Тобто, день коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав. Однак, з позовом до суду позивач звернувся через 5 років 6 місяців 13 днів з дня звільнення із служби у правоохоронних органах.( 18.05.2021р) Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 24.02.2021р. у справі № 9901/141/20 дійшла висновків, що ст. 122 КАС України встановлено скорочені строки звернення з позовом до суду у справах щодо проходження публічної служби, які не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету якнайскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача. При цьому, не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами ( строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом одного місяця з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду. Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, отже у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позивач пропустив місячний строк звернення з позовом до суду, не навівши при цьому, поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку, оскільки починаючи з дня звільнення з публічної служби він вважається таким, що повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів на що суд першої інстанції не звернув увагу. ст.319 КАС України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно ст.238, ст.240 цього Кодексу. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову, якою позов слід задовольнити частково в частині вимог про визнання протиправними дій Міністерства внутрішніх справ України щодо неналежного повідомлення про розгляд звернення від 10.02.2021р. та 09.04.2021р. ОСОБА_1 . В іншій частині позов слід залишити без розгляду. Керуючись ст.ст.122,123,243,286,310,315,317,321,322,325,329 КАС України , суд-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року у справі № 260/1807/21 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково. Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо неналежного повідомлення про розгляд звернення від 10 лютого 2021 року та 09 квітня 2021 року ОСОБА_1 Позов в частині вимог про визнання протиправними дій Міністерства внутрішніх справ України в частині невжиття заходів до скасування наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області № 257о/с від 06.11.2015р., поновлення на службі на раніше займаній посаді, вжиття заходів до притягнення винних осіб до передбаченої юридичної відповідальності та зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області №257 о/с від 06.11.2015р. залишити без розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді С. М. Кузьмич Р. Б. Хобор У зв`язку з перебуванням судді-члена колегії Кузьмича С.М. у відпустці у період з 09.06.2022р. 12.06.2022р. та з 20.06.2022р 04.07.2022р., повний текст судового рішення складено та підписано 05.07.2022 р. У зв`язку з перебуванням судді-члена колегії Хобор Р.М. у відпустці у період з 13.06.2022р. 29.06.2022р , повний текст судового рішення складено та підписано 05.07.2022 р. У зв`язку з перебуванням головуючої судді Бруновської Н.В. у відпустці у період з 21.06.2022р. 04.07.2022р , повний текст судового рішення складено та підписано 05.07.2022 р.