Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/872/22-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/872/22-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Воробйова І.А. Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б. 05 липня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Матохнюка Д.Б. суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Липовецької міської ради на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Липовецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : у січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області в якому просив: -визнати протиправним та скасувати рішення №449 від 06.08.2021 року про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту земелустрою щодо відведення у власність земельної ділянки комунальної власності сількогосподарського призначення орієнтовною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами с. Війтівці, Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області; - зобов`язати повторно розглянути заяву та прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту земелустрою щодо відведення у власність земельної ділянки комунальної власності сількогосподарського призначення орієнтовною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами с. Війтівці, Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області. 19 квітня 2022 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв рішення про задоволення адміністративного позову частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Липовецької міської ради №449 від 06.08.2021 року в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту земелустрою щодо відведення у власність земельної ділянки комунальної власності сількогосподарського призначення орієнтовною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами с. Війтівці, Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області. Зобов`язано Липовецьку міську раду прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки комунальної власності сількогосподарського призначення орієнтовною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами с. Війтівці, Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як встановлено судом першої інстанції, 09.07.2021 позивач звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту земелустрою щодо відведення у власність земельної ділянки комунальної власності сількогосподарського призначення орієнтовною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території с. Війтівці. До клопотання долучено графічні матеріали місця розташування земельної ділянки, копії паспорту та ідентифікаційного номера. За наслідком розгляду вказаного звернення, Липовецька міська рада прийняла рішення №449 від 06.08.2021 року, яким відмовила в наданні дозволу з підстав того, що на земельній ділянці , яку бажає отримати у власність позивач створено об`єкт природно- заповідного фонду місцевого значення -орнітологічного заказника "Війтовецький". Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом. За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог частково. Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Так, відповідно до п. б ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України (ЗК України) громадяни набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. в ч. 3 ст. 116 ЗК України). Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч.7ст. 118 ЗК України). Таким чином, з метою реалізації права на отримання земельної ділянки, зацікавлена особа повинна звернутися із клопотанням до компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування (у відповідності до повноважень, якими вони наділені статтею 122 ЗК України) із урахуванням правового режиму (форми власності) бажаної земельної ділянки. Наведене законодавче регулювання обумовлено розмежуванням компетенції між органами державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної форми власності. Тобто, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.02.2020 року в справі за № 723/1964/14-а, від 15.04.2020 року в справі за № 638/15764/17, від 15.04.2020 року в справі за № 638/15764/17, від 22.04.2020 року в справі за № 818/1707/16 та від 14.05.2020 року в справі за № 360/536/17-а та інших. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, підставою для відмови в наданні органом місцевого самоврядування дозволу стало те, що на земельній ділянці , яку бажає отримати у власність позивач створено об`єкт природно- заповідного фонду місцевого значення -орнітологічного заказника "Війтовецький". Проте, відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження того, що на земельній ділянці, яку бажає отримати у власність позивач створено об`єкт природно- заповідного фонду місцевого значення -орнітологічного заказника "Війтовецький". При цьому, із листа управління розвитку територій та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації від 11.01.2022 р. за вих. №01-15-01/110, згідно картографічних матеріалів на території земельної ділянки , яка відводиться ОСОБА_1 об`єкт природно- заповідного фонду місцевого значення -орнітологічного заказника "Війтовецький" відсутній. Крім того, розпорядження Вінницької обласної державної адміністрації №92 від 04.02.2019 р. лише погоджує створення об`єкту природно- заповідного фонду місцевого значення -орнітологічного заказника "Війтовецький", однак в такому відсутні будь -які відомості щодо земельної ділянки на якій останній буде розміщений. Відтак, дане розпорядження не є доказом того, що на земельній ділянці , яку бажає отримати у власність позивач створено об`єкт природно- заповідного фонду місцевого значення -орнітологічного заказника "Війтовецький" Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в розрізі встановлених обставин справи, наявні підстави для задоволення позовних вимог частково. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Липовецької міської ради залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.