Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/499/22-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/499/22-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Р.М. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 05 липня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Матохнюка Д.Б. Гонтарука В. М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 травня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вінницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : В січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вінницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому просив: - визнати протиправними дії Вінницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 25.10.2021 року про прийняття рішення про призначення та виплату учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986-1987 роках одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 27.04.2020 року другої групи інвалідності та втратою 80% ступеня працездатності внаслідок захворювання пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; - зобов`язати Вінницький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки прийняти рішення по заяві ОСОБА_1 від 25.10.2021 року про призначення та виплату учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986-1987 роках одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 27.04.2020 року другої групи інвалідності та втратою 80% ступеня працездатності внаслідок захворювання пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03 травня 2022 року позов задоволено частково. А саме, визнано протиправними дії Вінницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо повернення листом від 02.11.2021 за №952/9/4355 документів ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги та, в результаті виходу за межі позовних вимог, зобов`язано Вінницький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.10.2021 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, з урахуванням висновків суду у цій справі. В задоволенні решти позовних вимог судом першої інстанції відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору. Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків. Судом встановлені наступні обставини справи. Позивач, перебуваючи у статусі військовозобов`язаного, був призваний на військові збори та направлений до Військової частини НОМЕР_3, де з 13 серпня 1986 року по 17 січня 1987 року приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується відповідними записами у військовому квитку. Під час участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильскій АЕС позивач отримав дозу опромінення 5,14 рен, що підтверджується записом у військовому квитку. Відповідно до посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році серії НОМЕР_1 , виданим 19.11.2019, позивач має 3 групу інвалідності. В подальшому, у зв`язку із втратою працездатності, позивачу встановлено 2 групу інвалідності, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 13.05.2020, у якому зазначено, що ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни. Позивач звернувся до відповідача з заявою, датованою 22.10.2021 у якій просив, прийняти рішення про призначення та виплату йому як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986-1987 роках, одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 27.04.2020 другої групи інвалідності, в зв`язку із втратою 80% ступенів працездатності, що пов`язано з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. До заяви позивач долучив копії: паспорта, ідентифікаційного коду, військового квитка, довідку серії 12ААА №030624, довідку до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ №827636, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році, експертного висновку №293 від 29.06.2002. Вказану заяву відповідач отримав 27.10.2021, що останнім не заперечується. Як встановлено судом першої інстанції, листом від 02.11.2021 №952/9/4355 відповідачем було повернуто позивачу подані документи без реалізації, оскільки останні не є належним чином завірені, що унеможливило встановлення їх відповідності оригіналам. Також, відповідач відзначив про відсутність у поданих документа постанови Військово - лікарської комісії. Не погоджуючись з вказаним діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, керуючись правом виходу за межі позовних вимог, дійшов висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити частково. Судова колегія суду апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, відзначає наступне. Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (частина дев`ята статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"). Так, постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975 було затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги, зокрема, у разі інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві. Відповідно до пп.2 п.3 Порядку №975 у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. Перелік документів, які військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу передбачений п.11 Порядку №975. Такими документами у відповідності до п.11 Порядку № 975 є: -заява про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: - постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; - документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; - сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; - документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів. Застосовані судом норми права дають підстави дійти висновку, що законодавець делегував Уряду повноваження визначати порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16-2 Закону №2011-XII. У той же час, подання зазначених документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, є необхідною умовою для призначення такої допомоги та ґрунтується на необхідності перевірити відсутність обмежень, встановлених у ст.16-4 Закону №2011-XII, за наявності яких особа позбавляється права на отримання такої допомоги. Зокрема, коли інвалідність є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю. Відповідно до пункту 12 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів). Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов`язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання (пункт 13 Порядку N 975). Таким чином, з аналізу наведених законодавчих норм вбачається, що питання про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, вирішується саме розпорядником бюджетних коштів, яким в контексті даної спірної ситуації виступає саме Міноборони України. При цьому, до повноважень уповноваженого органу, яким в даному випадку є Вінницький обласний територіальний центр комплектування та підтримки, належить подання до розпорядника бюджетних коштів у встановлений Порядком №975 термін, висновку уповноваженого органу щодо виплати одноразової грошової допомоги. З комплексного аналізу зазначених норм, прослідковується певний алгоритм дій, які підлягають здійсненню з метою виплати одноразової грошової допомоги, а саме, особа, що бажає отримати одноразову грошову допомогу, звертається до уповноваженого органу з необхідним пакетом документів, який в свою чергу зобов`язаний прийняти відповідні документи та в 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів подати розпоряднику бюджетних коштів, отримані документи та висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги. Розпорядник бюджетних коштів, в свою чергу, отримавши такі документи та висновок уповноваженого органу, зобов`язаний у місячний строк після їх надходження прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надіслати зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу (в даному випадку відповідачу) для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання . Згідно п.14, 15 Порядку №975 одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати. Рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку. Таким чином, аналіз зазначених норм свідчить про те, що за зверненням особи за призначенням одноразової грошової допомоги, уповноважений орган (Вінницький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки) оформляє та подає до Міністерства оборони України затверджений п.11 Порядку №975 перелік документів для призначення такої допомоги. У свою чергу, розпорядник бюджетних коштів - комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум на підставі зазначених документів приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги. Разом із цим, відповідальними за повноту та достовірність документів, визначених у п.11 Порядку №975, є заявник та обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання заявника. Такої ж позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постановах від 25.09.2018р. у справі №741/982/16, від 11.09.2019р. у справі №760/12922/16,від 09.10.2019р. у справі №817/662/18 та від 22.07.2021р. у справі №420/1632/19. Як встановлено з матеріалів справи, 22.10.2021 позивач звернувся із заявою до відповідача, в якій просив прийняти рішення про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986-1987 роках, у зв`язку з встановленням 27.04.2020 другої групи інвалідності та втратою 80% ступеня працездатності внаслідок захворювання пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Документи, подані позивачем із заявою від 22.10.2021, були йому повернуті листом відповідача з посиланням на відсутність завірених копій та постанови ВЛК. При цьому, судом першої інстанції правильно відзначено, що прийняття рішення про призначення чи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги або повернення документів покладено на розпорядника коштів - Міністерство оборони України, а тому дії Вінницького обласного ТЦК та СП про повернення таких документів позивачу є протиправними. Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано зобов`язав відповідача повторно розглянути заяву позивача щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги в зв`язку з встановленням другої групи по інвалідності з урахуванням висновків суду у цій справі. При цьому, вказане рішення суду першої інстанції не є втручанням у дискреційні повноваження державного органу, оскільки не зобов`язує державний орган прийняти певне рішення, а вказує на необхідність розгляду звернення позивача у встановленому Законом порядку. Інші наведені апелянтом доводи не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права. Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст. 9 та 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, що, у свою чергу, не було відповідним чином реалізовано апелянтом при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій. В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. При цьому, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Вінницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 травня 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Матохнюк Д.Б. Гонтарук В. М.