Постанова 4855 № 692/343/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua Головуючий у першій інстанції: Левченко Л.О. Суддя-доповідач: Епель О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 липня 2022 року Справа № 692/343/22 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Епель О.В., суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 26 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови, В С Т А Н О В И В : Історія справи. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Відповідач-) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) від 22.09.2021 серії 1КІ № 0000456623. Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 26 травня 2022 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що транспортний засіб MERSEDES-BENZ SPRINTER 313CDI, номерний знак НОМЕР_1 було розміщено на паркувальному майданчику, який не обладнано паркувальним автоматом або іншим способом оплати на місці, але має розміщену в доступному місці інформацію про оператора (найменування, адреса, контактні телефони), вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування, спосіб оплати. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що факт розміщення транспортного засобу Позивача на майданчику платного паркування за обставин, вказаних в оскаржуваній ним постанові, визнається безпосередньо ним самим. Також, суд вказав, що Позивач як особа з інвалідністю має певні пільги, однак його транспортний засіб не було обладнано будь-якими розпізнавальними знаками щодо керування ним особою з інвалідністю, така інформація інспектору з паркування при винесенні оскаржуваної постанови доступна не була. Разом з тим, суд звернув увагу на те, що відомості про розміщення транспортного засобу Позивача на місцях, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, відсутні. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про задоволення позову в повному обсязі, наполягаючи на протиправності та безпідставності оскаржуваної ним постанови про накладення на нього адміністративного стягнення. При цьому, Апелянт зазначає, що він не мав можливості оплатити послуги з паркування за допомогою засобів мобільного зв`язку та готовий був сплатити кошти через відповідний паркувальний автомат або банківський термінал, але таких не знайшов. Також Апелянт вказує, що на пл. Спортивній, 1 у м. Києві, згідно з Переліком паркувальних майданчиків, немає майданчика для платного паркування і що саме цю адресу інспектор зазначив як місце вчинення правопорушення, а фото матеріали зроблені за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна,

20. З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2022 та від 23.06.2022 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити таку скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів Апелянта та правильності висновків суду першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 22.09.2021 головним інспектором з паркування відділу інспекції з паркування Подільського району управління (інспекції) з паркування Департаменту Транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Даденком М.О. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії 1КІ № 0000456623 про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 700,00 грн. У зазначеній постанові вказано, що Позивач 22.09.2021 о 08 год. 22 хв. на (в) пл. Спортивна, 1 (фонтан) в м. Києві залишив транспортний засіб MERSEDES-BENZ SPRINTER 313CDI, номерний знак НОМЕР_1 на майданчику для платного паркування без оплати паркування, чим вчинено адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1ст. 152-1 КУпАП. Технічний засіб, яким здійснено фото/відео фіксацію правопорушення: термінал ParkUP, та вказано адресу вебсайту з матеріалами фото/відео фіксації правопорушення: kyiv.digital/penalty/chek. В якості доказової бази додано матеріали фотозйомки на аркуші формату Ф4 у кількості 6 шт. На вказаних фотографіях зображено автомобіль MERSEDES SPRINTER білого кольору з номерним знаком НОМЕР_1 та знак щодо місця паркування з інформаційною табличкою щодо вартості паркування та порядку оплати. Кожна фотографія має відомості про дату, час та місце події. При цьому на фото із зображенням автомобіля наявні відомості про місце розташування за адресою: АДРЕСА_1 або АДРЕСА_2 . Фото знаку щодо місця паркування з інформаційною табличкою щодо вартості паркування та порядку оплати містить інформацію про розташування вказаних знаків за адресою: АДРЕСА_3 . З опису вкладення «Укрпошта експрес» вбачається направлення 09.02.2022 до Драбівського ВДВС у Золотоніському районі Черкаської області ЦМУМЮ (м. Київ) оригіналу постанови, копії довіреності Власюк К.В. та заяви про відкриття виконавчого провадження від 09.01.2022. Згідно з копією постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.04.2022, старшим державним виконавцем Драбівського ВДВС у Золотоніському районі Черкаської області ЦМУМЮ (м. Київ) Носенком В.М. відкрито виконавче провадження № 68791152 про стягнення з Позивача 1400,00 грн штрафу за постановою серії 1КІ № 0000456623, виданою 22.09.2021 Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради. Листом Драбівського ВДВС у Золотоніському районі Черкаської області ЦМУМЮ (м. Київ) № 3573/20.6-36 від 12.04.2022 Позивачу направлено копію постанови про відкриття виконавчого провадження та зобов`язано з`явитись до державного виконавця. З копії заяви від 14.04.2022, що була зареєстрована 14.04.2022 за вх. № 1034/20.в-3 вбачається, що Позивач звернувся до Драбівського ВДВС у Золотоніському районі Черкаської області ЦМУМЮ (м. Київ) для отримання копій документів виконавчого провадження № 68791152 від 12.04.2022. З пенсійного посвідчення Позивача вбачається, що він отримує пенсію по інвалідності у зв`язку з 2-ю групою загальне захворювання. Позивач, вважаючи вищевказану постанову про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною, звернувся до суду з цим позовом. Нормативно-правове обґрунтування. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Законами України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон № 3353-ХІІ), «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII (далі - Закон № 875-XII), Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), Правилами паркування транспортних засобів, які регламентують організацію та порядок паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах населених пунктів, затвердженими постановою КМУ від 03.12.2009 № 1342 (далі - Правила № 1342), Порядком надання пільг водіям з інвалідністю, водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі транспортними засобами, що належать громадським організаціям осіб з інвалідністю, підприємствам, установам, організаціям, які провадять діяльність у сфері соціального захисту населення, на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 585 (далі - Порядок № 585). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У частині першій статті 3 Закону № 580-VIII закріплено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. Статтею 14 Закону № 3353 встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Відповідно до п.п. 1.3, 1.9 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно з ч. 6, 7 ст. 30 Закону № 875-XII власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування забезпечують виділення та облаштування в межах майданчиків місць для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю. Водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі на транспортних засобах, що належать підприємствам, установам, організаціям, які здійснюють діяльність у сфері соціального захисту населення, та громадським об`єднанням осіб з інвалідністю, мають право на встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю» та під час перевезення осіб з інвалідністю користуються всіма перевагами, що надаються водіям з інвалідністю. Водії, які керують транспортними засобами, на яких встановлений розпізнавальний знак "Водій з інвалідністю", повинні мати при собі документи, що підтверджують інвалідність водія або одного з пасажирів. Кількість місць, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, становить не менше 10 відсотків загальної кількості місць на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування, але не менше одного місця з позначенням таких місць відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою. Якщо власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування не забезпечили виділення та облаштування місць, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, такими місцями на відповідних майданчиках вважаються місця, на яких розміщені транспортні засоби, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю. Подібні положення також містяться у зазначених Правилах паркування транспортних засобів. Згідно з п.п. 7, 12, 14, 21, 29 Правил № 1342 майданчики для паркування є об`єктами благоустрою і повинні відповідати нормам, нормативам, стандартам у сфері благоустрою населених пунктів. Майданчики для паркування обладнуються відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху. Відведені майданчики для платного паркування повинні обов`язково бути обладнані паркувальними автоматами, платіжними пристроями та/або інформаційними знаками про способи та порядок оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування. На майданчиках для платного паркування у доступному для ознайомлення користувачів місці розміщується інформація про: оператора (найменування, адреса, контактні телефони); вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування, спосіб оплати. Оплата вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування, на яких не запроваджено автоматизовану систему, здійснюється у безготівковій формі за такими способами: придбання паркувального талона з визначеною тривалістю паркування; за допомогою засобів мобільного зв`язку; через паркувальний автомат або платіжний пристрій з введенням реєстраційного номера транспортного засобу; через автоматичний в`їзний та виїзний термінали. Факт оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування підтверджується відповідним документом із зазначенням в ньому реєстраційного номера транспортного засобу, що розміщується під лобовим склом транспортного засобу, за винятком випадків оплати вартості послуг за допомогою засобів мобільного зв`язку, коли факт такої оплати підтверджується захищеною комп`ютеризованою системою, або випадків паркування на майданчиках, обладнаних автоматичними в`їзними та виїзними терміналами, на яких оплата (перевірка оплати) здійснюється під час виїзду з такого майданчика. Згідно з п. 2 Порядку № 585 право на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів надається зокрема , водіям з інвалідністю. Частиною першою статті 152-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, за що передбачена адміністративна відповідальність у виді штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення. Приміткою до статті 152-1 КУпАП визначено, що положення частини першої цієї статті не застосовується у випадках, визначених частинами шостою та сьомою статті 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" щодо місць для безоплатного паркування, а також до осіб, які відповідно до закону звільняються від сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів. Місцями, призначеними для паркування (у тому числі безоплатного паркування) транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування транспортних засобів, у тому числі біля житлових будинків (крім індивідуальних житлових будинків) та інших будівель, на тротуарах (із числа місць для зупинки та стоянки транспортних засобів), вважаються місця, позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою. Під несплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти несплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в`їзними та виїзними терміналами, на яких оплата відбувається під час виїзду з майданчика). Суб`єктом правопорушення, передбаченого частинами першою, другою та восьмою цієї статті, є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення (момент паркування), а в разі фіксації зазначеного правопорушення в режимі фотозйомки (відеозапису) - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладання адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб`єктом правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису). У ст. 245 КУпАП закріплено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі статтею 279-1 КУпАП, у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 142 цього Кодексу. Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення). Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Висновки суду апеляційної інстанції. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі несплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування, є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 152-1 КУпАП. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що Позивачем було здійснено паркування його транспортного засобу на майданчику для платного паркування без оплати паркування. При цьому, як було правильно встановлено судом першої інстанції, Позивач належить до пільгової категорії громадян, які звільняються від оплати паркування, але за умови наявності на транспортному засобі відповідного розпізнавального знаку, що ним керує особа з інвалідністю, та паркування такого транспортного засобу на спеціальному місці для осіб цієї категорії, але автомобіль Позивача відповідної позначки не містив і не був припаркований на спеціально відведеному місці. Разом з тим, матеріалами справи про адміністративне правопорушення підтверджується наявність на майданчику для паркування спеціального знаку з інформацією про оператора (найменування, адреса, контактні телефони), вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування, спосіб оплати. Доводи Апелянта про те, що на майданчику не було паркомату та/або банківського терміналу, а в нього був відсутній мобільний зв`язок та можливість у такий спосіб сплатити послуги з паркування, колегія суддів відхиляє, оскільки пунктом 14 Правил № 1342 прямо передбачено, що майданчики, відведені для платного паркування, повинні мати або бути обладнані паркоматами чи платіжними пристроями, або інформаційними знаками про способи та порядок оплати відповідних послуг. Тобто, зазначеними Правилами передбачено два альтернативні види обладнання майданчиків для паркування і в даному випадку на майданчику, де якому Позивач припаркував своє авто, було застосовано другий вид - розміщення інформаційного знаку, про що вказувалося судом вище. Водночас, факт відсутності у Позивача мобільного зв`язку та реальної можливості сплатити за паркування спосіб, визначений в інформаційній табличці, не підтверджуються жодними доказами, а відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. З приводу доводів Апелянта про те, що на пл. Спортивній, 1 у м. Києві, згідно з Переліком паркувальних майданчиків, немає майданчика для платного паркування і що саме цю адресу інспектор зазначив як місце вчинення правопорушення, а фото матеріали зроблені за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, 20, апеляційний суд зазначає наступне. Так, розміщення транспортного засобу позивача на майданчику платного паркування за обставин, вказаних у оскаржуваній постанові, підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення та Апелянтом не спростований. Разом з тим, колегія суддів установила, що дійсно в постанові вказано адресу пл. Спортивній, 1 (фонтан) у м. Києві, а на матеріалах фото-фіксації м. Київ, вул. Еспланадна, 20 та 8/10 (фото авто Позивача з різного ракурсу), вул. Еспланадна, 6 (фото інформаційного знаку), однак такі розбіжності обумовлені перетином вулиць та відповідних точок фіксації порушення і знаку та не спростовують факту вчинення Позивачем порушення, за яке його притягнуто до відповідальності. Крім того, виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття рішення необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття рішення, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект рішення робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж формальних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність рішення, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Отже, колегія суддів вважає, що розбіжність в адресах, на яку вказує апелянт, не спростовує факту вчинення ним саме того порушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, та не вплинула правомірність спірної постанови. Аналогічний правовий підхід застосовано в постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 1640/3394/18. Крім того, аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. Скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості (рішення від 24.03.1988 по справі «Олссон проти Швеції» (Olsson v. Sweden). При цьому, колегія суддів також приймає до уваги правовий підхід, закладений ЄСПЛ при вирішенні справи «Сутяжник проти РФ» (рішення від 25.04.2018) та застосований Верховним Судом у справах №№ 826/5575/17, 910/10616/17, відповідно до якого надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом є правовим пуризмом. Скасування правильного по суті рішення, за відсутності фундаментального порушення, є відступленням від принципу правової визначеності («res judicata») та недопустимим. Надаючи оцінку всім доводам учасників цієї справи, судова колегія приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 26 травня 2022 року - без змін. Розподіл судових витрат. З огляду на результат розгляду цієї справи та відповідно до приписів ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 26 травня 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена. Судове рішення виготовлено 04 липня 2022 року. Головуючий суддя О.В. Епель Судді: Л.В. Губська О.В. Карпушова