Постанова КГС ВС № 903/453/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 червня 2022 року м. Київ cправа № 903/453/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К., за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької міської ради на рішення Господарського суду Волинської області від 11.10.2021 (суддя Дем`як В. М.) і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 (головуючий суддя Олексюк Г. Є., судді Гудак А. В., Мельник О. В.) у справі № 903/453/21 за позовом Луцької міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування наказу, визнання недійсною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, (у судовому засіданні взяли участь представники: відповідача - Гаврилюк М. О., третьої особи - Бурда Д. П.) ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог

1. Луцька міська рада (далі - позивач, Рада) звернулася до Господарського суду Волинської області з позовом, в якому просить суд: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (далі - відповідач, ГУ Держеокадастру у Волинській області) щодо неприйняття наказу про передачу у власність Луцької міської територіальної громади земельної ділянки площею 73,7562 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1818, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (01.01), яка розташована за межами населених пунктів Луцької міської територіальної громади Луцького району (колишня Одерадівська сільська рада) (далі -земельна ділянка кадастровий номер 0722884300:04:000:1818, спірна земельна ділянка); - зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Волинській області прийняти наказ у порядку ч. 1 ст. 117 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) про передачу у власність Луцької міської територіальної громади земельної ділянки кадастровий номер 0722884300:04:000:1818 та направити на адресу Ради акт приймання-передачі вказаної земельної ділянки; - визнати протиправним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 22.03.2021 № 3-707/15-21-СГ про поновлення договору оренди земельної ділянки площею 73,7562 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1818 (далі - наказ від 22.03.2021 № 3-707/15-21-СГ); - визнати недійсною додаткову угоду від 23.03.2021 до договору оренди земельної ділянки площею 73,7562 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1818 (далі - додаткова угода).

2. В обґрунтування позовних вимог Рада зазначає, що на виконання указу Президента України від 15.10.2020 № 449 "Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин" (далі - Указ від 15.10.2020 № 449) і постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 № 1113 "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин" (далі - постанова від 16.11.2020 № 1113), вимог статті 117 ЗК України ГУ Держгеокадастру у Волинській області зобов`язано було прийняти наказ про передачу у власність Луцької міської територіальної громади земельної ділянки кадастровий номер 0722884300:04:000:1818 та направити на адресу Ради акт приймання-передачі вказаної земельної ділянки. Невчинення відповідних дій позивач кваліфікує як противоправну бездіяльність відповідача.

3. Також позивач зазначає, що наказ від 22.03.2021 № 3-707/15-21-СГ і додаткова угода суперечать актам цивільного законодавства, а також інтересам Луцької міської територіальної громади та держави, оскільки встановлений оспорюваним наказом і додатковою угодою розмір орендної палати (12 % від її нормативно-грошової оцінки), міг бути значно збільшеним у випадку проведення земельних торгів (аукціону) з продажу права оренди спірної земельної ділянки. Короткий зміст судових рішень

4. Рішенням Господарського суду Волинської області від 11.10.2021, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2021, у задоволенні позову відмовлено.

5. Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані рішення, виходили з того, що: 5.1. наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 11.12.2020 № 47-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" (далі - наказ від 11.12.2020 № 47-ОТГ), актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 11.12.2020 в порядку ч. 1 ст. 117 ЗК України передано Луцькій територіальній громаді в особі Ради у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 594,4057 га (в тому числі земельну ділянку кадастровий номер 0722884300:04:000:1818 га); зауваження щодо відомостей про земельну ділянку кадастровий номер 0722884300:04:000:1818 га, що містяться в акті приймання-передачі у позивача відсутні, такі зауваження також не викладені у позовній заяві, у зв`язку з чим суди дійшли висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності щодо неприйняття наказу про передачу у власність територіальної громади земельної ділянки кадастровий номер 0722884300:04:000:1818 га, зобов`язання відповідача прийняти наказ про передачу у власність позивача земельної ділянки кадастровий номер 0722884300:04:000:1818 га та направлення на адресу позивача акта приймання-передачі земельної ділянки не підлягають задоволенню; 5.2. наказ від 22.03.2021 №3-707/15-21-СГ та додаткова угода укладені відповідно до вимог чинного законодавства України, тому позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

6. Окрім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди зазначили, що з 27.05.2021 - з дня набрання чинності Законом України від 28.04.2021 № 1423-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", відповідно до пункту 24 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, в тому числі, земельна ділянка кадастровий номер 0722884300:04:000:1818, в силу вимог закону стали комунальною власністю, тому відповідач, на даний час, не має права здійснювати розпорядження даною земельною ділянкою, а право власності цією земельною ділянкою переходить до позивача з моменту державної реєстрації права комунальної власності на неї.

7. З огляду на вказане вище, суди дійшли висновку, що позивач не позбавлений права здійснити державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 0722884300:04:000:1818. Однак, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували звернення Ради з такою вимогою, як і відсутні докази відмови в цьому. Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Позивач подав касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 і рішення Господарського суду Волинської області від 11.10.2021, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

9. У касаційній скарзі позивач зазначає, що за відсутності наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області про передачу земельної ділянки кадастровий номер 0722884300:04:000:1818 та акта її приймання-передачі, прийнятих у порядку статті 117 ЗК України, неможливо здійснити державну реєстрацію права комунальної власності.

10. Посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо правильності застосування пункту 24 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України в контексті визначення підстав проведення державної реєстрації права власності на земельні ділянки щодо яких у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право державної власності.

11. Також скаржник у касаційній скарзі посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, зокрема в частині недоліків наказу від 11.12.2020 № 47-ОТГ та акта приймання-передачі від 11.12.2020, а також щодо умов додаткової угоди до договору оренди спірної земельної ділянки. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

12. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

13. Судові рішення у справі оскаржуються позивачем з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України (пункт 10 цієї постанови).

14. Так, згідно з пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

15. Зміст зазначеної процесуальної норми свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

16. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

17. Як зазначено вище, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправної бездіяльності відповідача і зобов`язання його прийняти наказ про передачу у власність позивача земельної ділянки кадастровий номер 0722884300:04:000:1818 та направити позивачу акт приймання-передачі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що доводи позивача про наявність бездіяльності відповідача щодо передачі з державної у комунальну власність цієї земельної ділянки спростовуються матеріалами справи (пункт 5.1 цієї постанови).

18. Окрім того, суди вказали, що відповідно до пункту 24 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України, зокрема, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, визначених у цьому пункті. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

19. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник посилається на відсутність висновку щодо питання застосування пункту 24 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України та зазначає, що для проведення реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку відповідачу необхідно прийняти відповідний наказ про передачу земельної ділянки з державної у комунальну власність та направити позивачу акт приймання-передачі, що врегульовано положеннями статті 117 ЗК України, а інакше, на думку позивача, він позбавлений можливості здійснити державну реєстрацію права комунальної власності.

20. Зі встановлених у цій справі судами фактичних обставин вбачається, що позивач не довів бездіяльність відповідача в частині виконання приписів статті 117 ЗК України щодо прийняття відповідного наказу і акта приймання-передачі, зокрема, про передачу спірної земельної ділянки із державної у комунальну власність, зауважень щодо відомостей, що містяться в акті приймання-передачі від 11.12.2020 про спірну земельну ділянку позивач ані відповідачу, ані судам попередніх інстанцій не надав.

21. Разом з тим, доказів звернення до державного реєстратора щодо реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку в порядку пункту 24 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України та доказів неможливості проведення такої державної реєстрації з будь-яких підстав позивач не надав і судами відповідних обставин не встановлено.

22. Наведене у сукупності свідчить, що скаржник не довів необхідності формування Верховним Судом відповідного висновку, про який зазначено у пункті 10 цієї постанови. Доводи скаржника в цій частині свідчать про незгоду останнього зі встановленими у справі фактичними обставинами, а також з висновками судів попередніх інстанцій, що стали підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, про недоведення позивачем наявності його порушеного права та/або охоронюваного законом інтересу. Проте відповідні доводи не є належним обґрунтуванням необхідності формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

23. Стосовно доводів скаржника, викладених у пункті 11 цієї постанови, то вони не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними приписами частини 2 статті 287 ГПК України, а тому Суд в силу приписів статей 287 і 300 ГПК України не надає їм оцінку та, у зв`язку з цим не здійснюється аналіз правильності правозастосування судами попередніх інстанцій в частині вимог про визнання протиправним і скасування наказу від 22.03.2021 № 3-707/15-21-СГ, визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 0722884300:04:000:1818, отриманої третьою особою для створення і ведення фермерського господарства. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

24. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

25. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

26. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник, в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень у справі.

27. За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Ради залишити без задоволення, а оскаржувані постанову апеляційного господарського суду і рішення місцевого господарського суду - без змін. Розподіл судових витрат

28. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника. Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Луцької міської ради залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 11.10.2021 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 у справі № 903/453/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий О. В. Случ Судді Н. О. Волковицька С. К. Могил