Постанова 4824 № 373/1715/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 373/1715/21 провадження № 22-ц/824/7110/2022 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 липня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Кирилюк Г. М., суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія» про відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2022 року в складі судді Свояка Д.В., встановив: У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 500 000 грн моральної шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Позовна заява мотивована тим, що 06 листопада 2020 року близько 18 години ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем "Ford Fiesta", д/н НОМЕР_1 , рухаючись проїжджою частиною по пішохідному переходу по вул. Покровській в м. Переяслав Київської області, поблизу перехрестя з вул. І. Мазепи, здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_1 , в результаті чого остання отримала тілесні ушкодження у виді перелому малого крила клиноподібної кістки з переходом на латеральну стінку очниці ліворуч, перелому латеральної стінки решітчастої кістки з переходом на гребінь ліворуч без зміщення уламків, перелому латеральної стінки кісток носу ліворуч, перелому стінок основної пазухи праворуч, перелому лонної та сідничної кісток ліворуч, перелому 1-го ребра по паравертибральній лінії праворуч, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Внаслідок отримання вказаних тілесних ушкоджень, завданих джерелом підвищеної небезпеки, позивачці заподіяна моральна шкода, розмір якої вона оцінила в сумі 500 000 грн. Моральна шкода полягає у фізичному болі та стражданнях у зв`язку з тяжкими тілесними ушкодженнями позивачки, небезпечними для життя, які супроводжувалися вкрай сильним фізичним болем, глибокими емоційними та моральними переживаннями, потужним стресом і страхом. При ДТП у позивачки сильно постраждали голова, череп, обличчя. Наведені травми спричинили довготривале медичне лікування , перебування в лежачому майже нерухомому положенні, проходження великої кількості медичних процедур та обстежень, реабілітацію, повністю змінили спосіб життя молодої дівчини. На даний час позивачка продовжує проходити додаткові медичні обстеження, лікування та реабілітацію, у неї виявлені додаткові наслідки ДТП, які потребують уваги. Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, у сумі 176 111 грн 44 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. 04.03.2022 ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2022 року та постановити нове, яким стягнути моральну шкоду в сумі 50 000 грн. Зазначила, що задоволений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди є явно завищеним. З доданих до позовної заяви документів вбачається, що ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП "Бориспільська БЛІЛ " у період з 06.11.2020 по 16.11.2020. Будь-яких інших документів, які б свідчили про подальше лікування, в тому числі стаціонарне, до позовної заяви не додано. Також відсутні документи, які б підтверджували проведення додаткових медичних обстежень та реабілітації. Позивачем не надано доказів, які б підтверджували розмір моральних страждань, які перенесла позивач, а суд першої інстанції визначив розмір моральної шкоди, перерахувавши ушкодження позивача, і оцінивши ці ушкодження, а не моральні страждання. При визначенні розміру шкоди суд врахував розмір заробітної плати у м. Переслав у 2021 році, хоча позивач є неповнолітньою особою та не працює. Зважаючи на тілесні ушкодження та наявні в матеріалах справи докази, відповідною компенсацією страждань, пережитих позивачем, є 50 000 грн. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди необхідно врахувати і ті обставини, що відповідачка є вдовою та самостійно виховує двох дітей, при цьому одна дитина є особою з інвалідністю, вона не вчиняла цілеспрямованих дій, спрямованих на ушкодження здоров`я дитини, а заподіяла шкоду з необережності, її сім`я перебуває у складному фінансовому становищі. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Панченко Т. А. просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначила, що позивачем доведено і судом першої інстанції обґрунтовано визначено розмір моральної шкоди на суму 176 111 грн. Доводи апеляційної скарги про те, що критерієм оцінки розміру моральної шкоди потерпілого має бути в будь-якому випадку майновий стан завдавача, є необґрунтованими. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Частково задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з доведеності того, що позивачці була заподіяна моральна шкода в грошовому виразі в сумі 208 000 грн. При цьому судом враховано ту обставину, що підтвердженим строком лікування позивачки є 70 днів, остання пережила страждання від ушкодження нижніх кінцівок, тазу, голови. В результаті ушкодження голови у позивачки залишився шрам на ділянці лоба, що призводить до її психологічних страждань та дискомфорту, пов`язаного з вжиттям косметологічних заходів. Ушкодження здоров`я та відповідне лікування вплинули на її навчальний процес у школі та призвели до зриву підготовки до вступу у ВУЗ, обмеженого спілкування з рідними та друзями. Судом також враховано психологічні страждання позивачки від загальних постравматичних незручностей, які полягають у необхідності дотримуватися обмежень у побуті, страждання від наслідків травми, які проявилися у її фізичній слабкості, періодичних болях та блюванні, а також характер порушення правил дорожнього руху , в результаті якого спричинено шкоду здоров`ю позивачки - наїзд на пішохода, який переходив проїзну частину по пішохідному переходу. При визначенні розміру компенсації моральної шкоди, судом взято до уваги, що відповідачка є вдовою та самостійно виховує двох дітей, при цьому одна дитина є особою з інвалідністю, що дає підстави для зменшення розміру компенсації моральної шкоди на 15%, що складає 31 200 грн. З огляду на те, що позивачка має право на компенсацію моральної шкоди за рахунок страховика за укладеним договором страхування цивільно-правової відповідальності в сумі 688,56 грн, що становить 5% від визначеної страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 13 771,18 грн, суд дійшов висновку про стягнення з відповідачки на користь позивачки компенсації за заподіяну моральну шкоду в сумі 176 111 грн 44 коп. Апеляційний суд не вбачає підстав для зменшення визначеного судом першої інстанції розміру відшкодування моральної шкоди. Судом встановлено, що вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 26 жовтня 2021 року (справа №373/878/21) ОСОБА_2 визнана винуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.286 КК України. Вироком суду визнано доведеним, що ОСОБА_2 порушила правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілій ОСОБА_1 тяжкі тілесні ушкодження за наступних обставин. 06 листопада 2020 року близько 18 години ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем "Ford Fiesta" д/н НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Покровській в м. Переяслав Київської області в напрямку вул. Новокиївське шосе зі швидкістю 50 км/год., в межах перехрестя з вул. Івана Мазепи всупереч вимогам п.18.1 ПДР, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебув пішохід, не зменшила швидкість та не зупинилась, щоб дати дорогу пішоходу, проявила неуважність, не стежила за дорожньою обстановкою та відповідно не зреагувала на її зміну. Внаслідок цього ОСОБА_2 здійснила наїзд на неповнолітнього пішохода ОСОБА_1 , яка переходила проїзну частину вул. Покровської по нерегульованому пішохідному переходу зліва направо відносно робочого місця водія, спричинивши потерпілій тілесні ушкодження у виді перелому малого крила клиноподібної кістки з переходом на латеральну стінку очниці ліворуч, перелому латеральної стінки решітчастої кістки з переходом на гребінь ліворуч без зміщення уламків, перелому латеральної стінки кісток носу ліворуч, перелому стінок основної пазухи праворуч, перелому лонної та сідничної кісток ліворуч, перелому 1-го ребра по паравертибральній лінії праворуч, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя. Відповідно до даних медичної карти стаціонарного хворого №7925/216 КНП «ДЕЛІЛ», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була госпіталізована 06.11.2020 о 21:00 год. Дитину на пішохідному переході збив автомобіль. Загальний стан хворого важкий. 16.11.2020 загальний стан задовільний. Виписана додому. Встановлений діагноз: ВЧМТ. Забій головного мозку (правої скроневої долі по СКТ). Перелом клиноподібної кістки зліва, стінки лівої орбіти. Перелом решітчастої кістки латеральної пластинки носу. Забій-садна м/тканин обличчя. ЗТГК. Перелом 1 ребра справа. Перелом лобкової та сідничної кісток справа без зміщення (а.с. 51). Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_1 пояснила, що після ДТП почувалась дуже погано, відчувала фізичний біль, була прикута до ліжка 2 місяці, переймалась за свою зовнішність, оскільки постраждало обличчя, переймалась за навчання, оскільки мала готуватись до вступу у ВУЗ. Зважаючи на те, що мала гарні оцінки, планувала навчатись на бюджетній основі, однак через ДТП багато пропустила, тому навчається за контрактом. Наслідки ДТП відчуває і на даний час через головний біль та біль в тазу, порушення сну (часте безсоння), іноді блює. Не може витримувати звичні для здорової людини фізичні навантаження, важко підійматись вгору, їздити на велосипеді, ходити більше ніж 2 км. На лобі та колінах залишились шрами. Відчуває тривогу та страх, боїться самостійно переходити дорогу. Відповідно до платіжного доручення від 11.11.2020 ОСОБА_2 перерахувала на лікування ОСОБА_1 8 000 грн (а.с. 97), а також повідомила страховика про настання страхового випадку. Доказів вчинення відповідачкою інших дій, пов`язаних з компенсацією позивачці шкоди, заподіяної з її вини, матеріали справи не містять. Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України). За змістом частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна (пункти 1-3 частини другої статті 23 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується завдана нею моральна шкода, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частина друга статті 1167 ЦК України). Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Відповідно до 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Визначаючи розмір завданої ОСОБА_1 моральної шкоди в грошовому виразі в сумі 176 111 грн 44 коп., з урахуванням матеріального стану відповідачки та наявності підстав для відшкодування страховою компанією 688,56 грн, суд першої інстанції з огляду на вимоги розумності та справедливості обґрунтовано врахував характер неправомірних дій відповідача, а саме вчинення злочину, внаслідок якого було завдано значної шкоди здоров`ю позивачки, характер немайнових втрат, глибину її душевних страждань, фізичний біль, необхідність проходження нею лікування у зв`язку з отриманням тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя. Апеляційний суд не вбачає підстав для зменшення визначеного судом першої інстанції розміру відшкодування моральної шкоди. Відшкодування позивачці моральної шкоди в сумі, що не перевищує 50 000 грн, про що просить відповідачка, за обставин розглядуваної справи, є очевидно недостатнім для компенсації душевних страждань ОСОБА_1 , яка у неповнолітньому віці (16 років на момент ДТП), за відсутності власної провини, переходячи дорогу по пішохідному переходу, внаслідок вчинення злочину відповідачем була збита автомобілем, отримала тяжке ушкодження здоров`я, яке потребувало лікування. Посилання відповідачки на те, що суд першої інстанції поставив розмір відшкодування моральної шкоди в залежність від характеру правопорушення, вчиненого відповідачкою, а також виходячи з розміру заробітної плати у м. Переяслав у 2021 році на законність оскарженого судового рішення не впливають. При вирішенні даної справи судом першої інстанції враховано матеріальний стан відповідачки, яка працює, виховує двох дітей, при цьому одна дитина є особою з інвалідністю 3 групи. Рішення суду першої інстанції є достатньо вмотивованим та містить відповідні висновки щодо оцінки доказів сторін, в межах підстав та предмету позову. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі RuizTorija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 під час апеляційного розгляду не встановлено. Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк Судді: І. М. Рейнарт Т. А. Семенюк