Постанова 4824 № 759/17158/20

Справа № 759/17158/20 Головуючий в суді І інстанції Войтенко Ю.В. Провадження № 22-ц/824/2269/2022 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Мельника Я.С., суддів: Матвієнко Ю.О., Гуля В.В., за участі секретаря Примушка О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації, як органу опіки і піклування, третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконним та внесення змін до розпорядження, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2020 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати незаконним та внести зміни до розпорядження Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації про визначення способу участі у вихованні малолітніх дітей. В обґрунтування позовних вимог, зазначила, що проживає разом з малолітніми синами ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . Розпорядженням Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації визначено способи участі третьої особи ОСОБА_2 у вихованні малолітніх дітей: 3 та 4 субота та неділя у присутності матері з 10 год. до 18 год. Проте, вона не погоджується з вказаним розпорядженням, зазначає, що ОСОБА_2 не забрав її з пологового будинку після народження сина ОСОБА_4 , неодноразово вчиняв відносно неї психологічне насильство, привласнив грошову допомогу на новонародженого сина, розпочав судовий процес з розподілу її квартири, не цікавиться життям дітей, аліменти за судовим рішенням не сплачує, тривалий час не надавав згоди на реєстрацію сина ОСОБА_4 за адресою її реєстрації, з синами поводиться грубо, схильний до насильства. У зв`язку з чим, просила частково змінити розпорядження Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування та ухвалити рішення про визначення способу участі ОСОБА_2 у вихованні дітей: 3 та 4 субота та неділя з 10 год. до 18 год. у її присутності та присутності працівника органу опіки та піклування. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 15 вересня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із цим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом усіх обставин справи. Обґрунтовувала доводи апеляційної скарги тим, що місцевий суд не врахував, що батько дітей схильний до психологічного насильства, а тому його спілкування з дітьми має відбуватися за участі працівника служби у справах дітей за місцем проживання дитини. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Компетенція органу опіки та піклування чітко визначена законом, який не містить повноважень представника органу брати участь у побаченнях батьків з дітьми. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17.02.2020 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а.с.38). Згідно із розпорядженням Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення способів участі у вихованні дітей громадянина ОСОБА_2 №624 від 22.09.2020, визначено такі способи участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_7 та ОСОБА_6 : 3 та 4 субота та неділя з 10 год. до 18 год. у присутності матері (а.с.45). В розпорядженні зазначено, що ОСОБА_2 звернувся до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації із заявою про визначення способу участі у вихованні малолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . Вказане розпорядження було прийнято з урахуванням пропозиції комісії з питань захисту прав дитини від 09 вересня 2020 року (протокол №1), згідно якої рекомендовано Святошинській районній в м. Києві державній адміністрації визначити спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_7 та ОСОБА_6 : 3 та 4 субота та неділя з 10 год. до 18 год. у присутності матері. На засідання комісії громадянка ОСОБА_1 повідомила, що вона не проти зустрічей батька з дітьми, але при таких зустрічах колишній чоловік ображає та принижує її, що негативно впливає на емоційний стан дітей. ОСОБА_2 повідомив, що колишня дружина навмисне провокує конфліктні ситуації. Зазначив, що нещодавно вони разом з дітьми та колишньою дружиною відвідували дитячі розважальні парки, він періодично купує дітям продукти харчування, які колишня дружина не завжди приймає, тому він змушений передавати їх через сусідів. У статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. У статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначено контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання ним інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини. Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»). Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини, практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права. У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року). Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачиться на шкоду інтересам дитини. Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. У статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. У частинах першій та другій статті 159 СК України передбачено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно. Той із батьків, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, а інший не має права перешкоджати йому спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Відповідно до ст. 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Відповідно до ст. 56 ЦК України органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» №866 від 24.09.2008, органами опіки та піклування є районні, районні у містах Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад (далі - органи опіки та піклування), які провадять діяльність із соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі забезпечення їх права на виховання у сім`ї, надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей. Органи опіки та піклування провадять свою діяльність, пов`язану із захистом прав дитини, з дотриманням таких принципів: забезпечення найкращих інтересів дитини; недопущення дискримінації дітей; конфіденційності інформації про дитину. Безпосереднє ведення справ і координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, покладаються на служби у справах дітей районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад (далі - служби у справах дітей). Відповідно до ст. 46 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» № 280/97-ВР від 21.05.1997 організаційно-процедурні питання внутрішньої діяльності місцевих державних адміністрацій регулюються їх регламентами, що затверджуються головами відповідних місцевих державних адміністрацій з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Типові регламенти місцевих державних адміністрацій затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 73 Постанови №866 у разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини один із батьків, що проживає окремо від дитини, подає службі у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (в разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини. Працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, у разі можливості з іншими родичами дитини, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи щодо забезпечення проведення оцінки потреб батьків з метою встановлення здатності матері, батька виконувати обов`язки щодо виховання дитини та догляду за нею. До уваги беруться ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров`я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності та інші вагомі обставини. Після з`ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, служба у справах дітей складає висновок. Участь у вихованні дитини та у разі потреби порядок побачення з дитиною того з батьків, який проживає окремо від неї, встановлюються рішенням районної, районної у містах Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади з урахуванням висновку служби у справах дітей. Відповідно до ст. 6 Закону на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов`язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами. Судом першої інстанції належним чином встановлено, що органом опіки та піклування в особі Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, були вжиті всі необхідні заходи щодо всебічного, об`єктивного та неупередженого розгляду звернення ОСОБА_2 , при визначені порядку участі батька у вихованні дітей було враховано думку як матері так і батька дітей, які на думку комісії та органу опіки та піклування максимально враховують інтереси дітей та забезпечують дотримання норм, встановлених СК України в частині рівності прав батьків щодо участі в житті дитини. За таких обставин, розпорядження Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення способів участі у вихованні дітей громадянина ОСОБА_2 №624 від 22.09.2020, прийняте відповідно до норм чинного законодавства, в межах повноважень, що не дає підстав для визнання його незаконним. За змістом частини другої статті 159 СК України обумовлення побачень з дитиною присутністю іншої особи можливе лише в окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини. Подібних висновків дійшов верховний Суд у постанові від 11 лютого 2022 року у справі № 359/2755/19. На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що компетенція органу опіки та піклування чітко визначена законом, який не містить повноважень представника органу брати участь у побаченнях батьків з дітьми, позаяк питання виховання дитини вирішується батьками спільно, а розпорядженням №624 від 22.09.2020 встановлено участь батька у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми 3 та 4 субота та неділя з 10 год. до 18 год. у присутності матері, що у даному випадку буде відповідати найкращим інтересам дітей. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18). Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у п. 75 рішення від 05 квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява №38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Для ефективного поновлення порушеного права необхідно, щоб існував чіткий зв`язок між правопорушенням та способом захисту права. Іншими словами, метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням - визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе. З огляду на викладене, колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 159 СК України передбачено право одного з батьків звернутися до суду з позовом щодо участі одного з батьків у вихованні дитини. Доводи апеляційної скарги фактично співпадають з доводами позовної заяви, а відтак не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на їх правильність. Інших вагомих та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені такі порушення норм матеріального чи процесуального права, які б відповідно до ст. 376 ЦПК України, могли б бути підставою для його скасування, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін. Керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 вересня 2021 року- без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: Судді: