Постанова Черкаський апеляційний суд № 524/336/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2022 року м. Черкаси Справа № 524/336/22 Провадження № 22-ц/821/861/22 Категорія: 331060000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Василенко Л. І., суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В., секретаря: Любченко Т. М., учасники справи: заявник: ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Департамент житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Перша Кременчуцька державна нотаріальна контора, розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 травня 2022 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Департамент житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Перша Кременчуцька державна нотаріальна контора, у складі: головуючого судді Позарецької С. М., повний текст рішення складено 11 травня 2022 року, в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу. Позовні вимоги мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дядько - ОСОБА_2 . Він, ОСОБА_1 , являється єдиним спадкоємцем за заповітом після померлого ОСОБА_2 . Зазначає, що в установлений законом строк він звернувся з заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_2 . У заяві зазначено, що на день смерті ОСОБА_2 , останньому належала квартира АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 09.07.1996 за № НОМЕР_1 Управлінням житлово-комунального господарства виконкому міської Ради народних депутатів. Право власності на вказану вище квартиру зареєстровано Кременчуцьким міжміським бюро технічної інвентаризації, що підтверджується довідкою № 61/5911, виданою 24.11.2021 КП «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації Полтавської обласної ради». Разом з тим, постановою завідуючої Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори Власенко Н. В. від 11.01.2022 за №19/02-31 йому, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з тим, що вбачаються невідповідності у прізвищі його дядька, а саме: заповіт посвідчений від імені « ОСОБА_2 », у свідоцтві про смерть прізвище спадкодавця зазначено « ОСОБА_2 », а в свідоцтві про право власності на вказану вище квартиру та у довідці КП «МЕТІ» прізвище зазначено « ОСОБА_2 ». Вказує, що він звернувся до Департаменту житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області з приводу внесення змін до правовстановлюючого документа - Свідоцтва про право власності на житло (№ НОМЕР_1 ), виданого 09.07.1996 Управлінням житлово-комунального господарства на ім`я ОСОБА_2 , а саме стосовно написання прізвища власника « ОСОБА_2 » змінити на правильне написання прізвища « ОСОБА_2 », на що отримав роз`яснення про неможливість внести будь-які зміни до вказаного вище свідоцтва про право власності на житло. Зазначає, що він був позбавлений права отримати правовстановлюючий документ із правильним написанням прізвища « ОСОБА_2 » та, відповідно, позбавлений права на отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, а тому єдиним захистом порушеного його права є звернення до суду з вказаною заявою в порядку окремого провадження. Крім того, відповідно до Експертного висновку № 056/32-а від 13.01.2022 Українського бюро лінгвістичних експертиз, вбачається, що з урахуванням зазначеного записи прізвища ОСОБА_2/ОСОБА_2 (Свідоцтво про право власності на житло; Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі; свідоцтво про смерть; заповіт, запис ОСОБА_2 ), а також російський запис ОСОБА_2 у документах, наданих для експертизи, Є ІДЕНТИЧНИМИ. Заявник вважає, що дана помилка була допущена працівниками Управління житлово-комунального господарства при перекладі прізвища його дядька з російської на українську мову та видачі вказаного вище свідоцтва про право власності на житло. До того ж, факт належності правовстановлюючого документу, Свідоцтва на право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , підтверджується: - паспортом ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 , виданим 27.03.2001 Автозаводським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області, де його прізвище зазначено на українській та російській мові « ОСОБА_2 »; - пенсійним посвідченням № НОМЕР_3 серії НОМЕР_4 , виданим 15.06.2009 на прізвище « ОСОБА_2 » ІНФОРМАЦІЯ_2 ; - дипломом НОМЕР_5 , виданим 01.07.1971 на прізвище « ОСОБА_2 »; - трудовою книжкою, виданою 31.10.1963 на прізвище « ОСОБА_2 » (на російській мові); - копією Свідоцтва АДРЕСА_2 про закінчення в 1975 році курсів підвищення кваліфікації на прізвище « ОСОБА_2 »; - карткою фізичної особи - платника податків від 10.01.2008 на прізвище « ОСОБА_2 »; - експертним висновком Українського бюро лінгвістичних експертиз за № 056/32-а від 13.01.2022. На підставі викладеного вище, заявник просить встановити факт належності правовстановлюючого документу, а саме: Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 09.07.1996, виданого на квартиру АДРЕСА_1 Управлінням житлово-комунального господарства виконкому міської Ради народних депутатів на ім`я « ОСОБА_2 », як такого, що дійсно належить « ОСОБА_2 ». Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 травня 2022 року в задоволенні заяви відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що вимога заявника ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, а саме Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 09.07.1996, виданого на квартиру АДРЕСА_1 Управлінням житлово-комунального господарства виконкому міської Ради народних депутатів на ім`я ОСОБА_2 , дійсно належить померлому ОСОБА_2 , суперечить нормам законодавства, оскільки заявник просить встановити юридичний факт щодо померлого ОСОБА_2 , а не щодо своїх особистих прав. Суд дійшов висновку, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі, поданій 25 травня 2022 року, ОСОБА_1 , вважаючи рішення суду таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 травня 2022 року скасувати повністю, ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу. Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції абсолютно не прийняв до уваги усталену судову практику та прийняв помилкове рішення. Зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки його доказам, не дослідив взаємозв`язок документального характеру, внаслідок чого це призвело до порушення його прав та інтересів, через що він позбавлений завершити процедуру оформлення належної йому спадщини. Вважає, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні також не обґрунтував та не вказав, яким же чином він повинен захистити своє порушене право в даному випадку та не надав нормативного обґрунтування. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло, виданого 09.07.1996 за № НОМЕР_1 Управлінням житлово-комунального господарства виконкому міської Ради народних депутатів, квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , дійсно належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (а.с. 7). Згідно з Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 , актовий запис № 1053, виданим Кременчуцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10). Відповідно до заповіту від 17.06.2005, зареєстрованого у реєстрі за № 4626, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , належну йому квартиру АДРЕСА_1 , що також підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 471222 від 17.06.2005 (а.с. 11-12). 19 квітня 2021 року ОСОБА_1 , звернувся до Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори Полтавської області із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_2 (а.с. 13). Першою Кременчуцькою державною нотаріальною конторою встановлено, що 26.04.2021 заведена спадкова справа № 143/2021 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Єдиним спадкоємцем за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 (а.с. 21). Постановою державного нотаріуса Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори Власенко Н.В. від 11.01.2022 № 19/02-31, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 , через невідповідність у поданих документах, зокрема заповіт посвідчений від імені « ОСОБА_2 », у свідоцтві про смерть прізвище спадкодавця зазначено « ОСОБА_2 », а в свідоцтві про право власності на вказану вище квартиру та у довідці КП «КМЕТІ» прізвище зазначено « ОСОБА_2 » (а.с. 26). 12.01.2022 ОСОБА_1 звернувся до Департаменту житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області із заявою з приводу внесення змін до правовстановлюючого документа - Свідоцтва про право власності на житло (№ НОМЕР_1 ), виданого 09.07.1996 Управлінням житлово-комунального господарства на ім`я ОСОБА_2 , а саме стосовно написання прізвища власника « ОСОБА_2 » змінити на правильне написання прізвища « ОСОБА_2 ». Між тим, результати її вирішення відсутні (а.с. 8-9). Згідно з копією паспорту серії НОМЕР_2 , виданого 27.03.2001, копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 серії НОМЕР_4 , виданого 15.06.2009, копією диплому НОМЕР_5 , виданого 01.07.1971, копією трудової книжки, виданої 31.10.1963, копією свідоцтва № 53 про закінчення в 1975 році курсів підвищення кваліфікації, копією картки фізичної особи - платника податків від 10.01.2008, прізвище, ім`я та по батькові спадкодавця зазначено - « ОСОБА_2 » (українською мовою) та « ОСОБА_2 » (російською мовою). В паспорті в якості місця проживання вказано АДРЕСА_3 (а.с. 28-32). Відповідно до експертного висновку Українського бюро лінгвістичних експертиз за № 056/32-а від 13.01.2022, українські записи прізвища ОСОБА_2 (свідоцтво про право власності на житло; технічний паспорт на квартиру в житловому будинку, запис ОСОБА_2 ) та ОСОБА_2 (Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі; свідоцтво про смерть; заповіт, заява, запис ОСОБА_2 ), а також російський запис ОСОБА_2 у документах, наданих для експертизи, є ідентичними (а.с. 27).

Мотивувальна частина Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно з ч. 1ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не відповідає даним вимогам закону. Згідно ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Звертаючись в суд заявою, ОСОБА_1 просив суд встановити факт належності правовстановлюючого документу, а саме: Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 09.07.1996, виданого на квартиру АДРЕСА_1 Управлінням житлово-комунального господарства виконкому міської Ради народних депутатів на ім`я « ОСОБА_2 », як такого, що дійсно належить « ОСОБА_2 ». При цьому, посилався на те, що встановлення даного факту йому необхідне для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 за заповітом. Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів осіб, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні. Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується з наступним вирішенням спору про право і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при розгляді справи про встановлення відповідно факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 серпня 2018 року по справі № 545/1472/17 (провадження № 61-1584св17) зазначено, що «при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства». Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 01 червня 2020 року у справі №679/1689/16-ц (провадження №61-48884св18). Судом встановлено, що 19 квітня 2021 року ОСОБА_1 , звернувся до Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори Полтавської області із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_2 , а 26.04.2021 заведена спадкова справа № 143/2021. Єдиним спадкоємцем за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 . Однак, Постановою державного нотаріуса Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори Власенко Н.В. від 11.01.2022 № 19/02-31, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом оскільки заповіт посвідчений від імені « ОСОБА_2 », у свідоцтві про смерть прізвище спадкодавця зазначено « ОСОБА_2 », а в свідоцтві про право власності на вказану вище квартиру та у довідці КП «КМЕТІ» прізвище зазначено « ОСОБА_2 ». Із Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 09.07.1996, виданого на квартиру АДРЕСА_1 Управлінням житлово-комунального господарства виконкому міської Ради народних депутатів вбачається, що воно видано на ім`я « ОСОБА_2 ». Відповідно до заповіту від 17.06.2005, зареєстрованого у реєстрі за № 4626, спадкодавець ОСОБА_2 мешкає та зареєстрований в АДРЕСА_3 та на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: належну йому квартиру АДРЕСА_1 , заповів ОСОБА_1 . У Витязі про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 471222 від 17.06.2005 спадкодавцем зазначено ОСОБА_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження с. Безпальче Драбівського району Черкаської області. Згідно із Інформаційною довідкою із Спадкового реєстру № 64515116 спадкодавцем також зазначено саме ОСОБА_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження с. Безпальче Драбівського району Черкаської області. Як вбачається з копії свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , його дата народження, дата смерті, місце смерті відповідають та узгоджуються з зазначеним у вищезазначеній довідці та витязі. У паспорті громадянина України, ім`я спадкодавця ОСОБА_2 , адресою реєстрації зазначено саме квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 31). Також у наданих заявником документах спадкодавця, а саме: копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 серії НОМЕР_4 , виданого 15.06.2009, копії диплому НОМЕР_5 , виданого 01.07.1971, копії трудової книжки, виданої 31.10.1963, копії свідоцтва № НОМЕР_7 про закінчення в 1975 році курсів підвищення кваліфікації, копії картки фізичної особи - платника податків від 10.01.2008, прізвище, ім`я та по батькові спадкодавця зазначено - « ОСОБА_2 » (українською мовою) та « ОСОБА_2 » (російською мовою). З приводу виправлення помилки у вищевказаному Свідоцтві про право власності 12.01.2022 ОСОБА_1 звертався до Департаменту житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області із заявою з приводу внесення змін до правовстановлюючого документа, а саме стосовно написання прізвища власника « ОСОБА_2 » змінити на правильне написання прізвища « ОСОБА_2 ». Між тим, на вказаний лист відповіді надано не було. З викладеного вбачається, що заявник ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем ОСОБА_2 , який у визначений законом строк прийняв спадщину. Тому встановлення належності правовстановлюючого документу спадкодавцю спрямоване саме для захисту майнових прав самого заявника, оскільки він не може отримати свідоцтво про право на спадщину та не має можливості вирішити це питання в позасудовому порядку, оскільки власник квартири помер. Отже, встановлення факту, який просить встановити заявник, породжує юридичні наслідки лише для заявника, як єдиного спадкоємця ОСОБА_2 , та не пов`язані з вирішенням спору про право. Вказаного суд першої інстанції не врахував та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 . Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції, постановлення нового про задоволення заяви ОСОБА_1 . Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 травня 2022 року - скасувати. Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Департамент житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Перша Кременчуцька державна нотаріальна контора задовольнити. Встановити факт належності правовстановлюючого документу, а саме: Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 09.07.1996, виданого на квартиру АДРЕСА_1 Управлінням житлово-комунального господарства виконкому міської Ради народних депутатів на ім`я « ОСОБА_2 », як такого, що дійсно належить « ОСОБА_2 ». Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Повний текст постанови складено 04 липня 2022 року. Головуючий Л. І. Василенко Судді: В. Г. Бородійчук О. В. Карпенко