Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/14498/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 27 червня 2022 року м. Дніпросправа № 160/14498/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року (головуючий суддя Луніна О.С.) у справі № 160/14498/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання неправомірною та скасування вимоги про сплату боргу, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.06.2021 № Ф-5291-53 на загальну суму 17680,31 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та такою, що прийнята всупереч приписів чинного законодавства України. Позивач зазначає, що з 01.09.2018 по теперішній час працює у КНП «НЦМЛ» на посаді юрисконсульта та отримує заробітну плату, з якої сплачував всі необхідні податки, в тому числі єдиний соціальний внесок, адвокатською діяльністю не займається, проте адвокатське свідоцтво не зупинив, бо представляє інтереси роботодавця у суді, у зв`язку з чим відповідач не мав пдстав нараховувати єдиний внесок. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року позов задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач зазначає, що за позивачем як самозайнятою особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, обліковується недоїмка зі сплати єдиного соціального внеску, про що складена спірна податкова вимога. Відповідач вважає відсутніми , підстави для скасування оскаржуваної вимоги. Згідно ідентифікаційних даних податкового блоку фізична особа ОСОБА_1 з 14.07.1995 перебуває на обліку ГУ ДПС у Дніпропетровській області як фізична особа, яка займається професійною адвокатською діяльністю та є платником єдиного внеску. Процедура нарахування та сплати єдиного соціального внеску закріплена в положеннях чинного податкового законодавства, а оскаржувана вимога сформована на підставі облікових даних з інформаційної системи податкового органу та винесена правомірно. Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач ОСОБА_1 є адвокатом, який діє на підставі свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю №0595 від 18.07.2011, яке видано на підставі рішення №7 Дніпропетровської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 05.07.1995 та перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області (Новомосковська ДПІ) з 14.07.1995 (а.с. 14). Згідно наказу від 29.08.2018 № 164-к позивача прийнято на посаду юрисконсульта адміністративного персоналу з 01.09.2018 безстроково з посадовим окладом згідно штатному розпису до КНП «Новомосковська центральна міська лікарня» Новомосковської міської ради». За відомостями трудової книжки Серії НОМЕР_1 з 01.09.2018 позивача прийнято на роботу до КЗ «Новомосковська центральна міська лікарня» Новомосковської міської ради», яке в подальшому реорганізовано на КНП «Новомосковська центральна міська лікарня» Новомосковської міської ради», на посаду юрисконсульта адміністративного персоналу та вважати працюючим на вказаному підприємстві на посаді юрисконсульта адміністративно-управлінського персоналу з 01.03.2019, про що зроблено відповідні записи до трудової книжки за номерами 1 та 2 (а.с. 22) Згідно витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (форми ОК-5) про застраховану особу ОСОБА_1 , за період з 01 січня 2017 року по червень 2021 року (включно) за позивача щомісячно сплачено страхові внески (а.с. 24). 11.06.2021 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5291-53 про заборгованість станом на 31 травня 2021 року зі сплати єдиного внеску у розмірі 17680,31 грн. (а.с. 18). Єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 17680,31 грн. контролюючим органом нарахований за ІV квартал 2019 року та за 2020 рік (а.с. 61-63). Вважаючи вказану вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною, позивач оскаржив її до суду. З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції. Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року № 5076-VI, адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). В силу ст. 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатське об`єднання є юридичною особою, створеною шляхом об`єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту. Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Відповідно до ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Системний аналіз наведених норм свідчить, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Таким чином, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування. Отже, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. З аналізу наведеного випливає те, що з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності. Таким чином, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.11.2019 у справі № 160/3114/19 (провадження № К/9901/25439/19). В спірному випадку за встановлених у справі обставин позивач з 01.09.2018 до теперішнього часу працює в КНП «НЦМЛ» НМР» в якості найманого працівника на посаді юрисконсульта. І роботодавець сплачує за позивача єдиний внесок у розмірі не меншому ніж мінімальний внесок, що підтверджується довідкою від 18.10.2021 та витягом з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`зкового державного соціального страхування (а.с. 86, 87). Також з матеріалів справи вбачається, що позивачем подавалися звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за спірні періоди, що відповідачем не заперечується. Отже, суд першої інстанції правильно встановив, що роботодавець, нараховуючи позивачу заробітну плату у 2018-2021 роках, сплачував за нього, як страхувальник, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Доказів отримання позивачем у спірний період доходів від провадження адвокатської діяльності відповідачем не надано, в справі такі докази відсутні. Крім того, слід зазначити, що наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу. Не змінює вищенаведеного і факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору. Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте такої діяльності не здійснювала. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року у справі №160/14498/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк суддя Н.А. Бишевська суддя Я.В. Семененко