Постанова 4855 № 640/23749/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/23749/19 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління МВС України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в м. Києві про визнання дій протиправними, стягнення невиплаченої заробітної плати, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління МВС України в м. Києві, в якому просив суд: - визнати протиправними дій відповідача стосовно невиплати заробітної платні; - стягнути з ГУ МВС України в м. Києві на користь позивача невиплачену заробітної плати в період часу з 15.06.2019 по 22.10.2019 в сумі 27 703,28 грн (без урахування обов`язкових податків та зборів). Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві стосовно невиплати заробітної плати ОСОБА_1 за період з 15.06.2019 по 22.10.2019. Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за період з 15.06.2019 по 22.10.2019 в сумі 27 703,28 грн за вирахуванням з цієї суми податку на доходи фізичних осіб, військового збору та нарахування єдиного соціального внеску. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що у зв`язку з відсутністю штатного розпису, структурних підрозділів ГУ МВС України в м. Києві (служб), працівників міліції - ГУ МВС України в м. Києві та Святошинське РУ ГУ МВС України в м. Києві не фінансуються з Державного бюджету України з 2016 року. Асигнування на оплату праці працівників міліції відсутні. До Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача відзив на апеляційну скаргу не надходив. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до приписів частини другої статті 309 КАС України судом постановлено ухвалу про продовження апеляційного розгляду даної справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Як вбачається з матеріалів справи та віро встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ. Остання посада, яку він обіймав - начальник відділу кримінальної міліції у справах дітей Святошинського РУ ГУ МВС України у м. Києві. 04.11.2015 позивач подав до ГУ МВС у м. Києві рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ за підпунктом «з» пункту 64 (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) з 06.11.2015 відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Наказом ГУ МВС у м. Києві від 06.11.2015 №1016 о/с підполковника міліції позивача звільнено з посади начальника відділу кримінальної міліції у справах дітей Святошинського РУ ГУ МВС України у м. Києві відповідно до пунктів 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ на підставі пункту 64 «г» (через скорочення штатів) у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік). Не погодившись з зазначеним наказом, позивач оскаржив його у судовому порядку. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.04.2016 у справі №826/1584/16 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2016 постанову суду першої інстанції скасовано, визнано протиправним та скасовано наказ начальника ГУ МВС у м. Києві від 06.11.2015 №1016 о/с в частині звільнення позивача з 06.11.2015 з посади начальника відділу кримінальної міліції у справах дітей Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів), поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу кримінальної міліції у справах дітей Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві з 06.11.2015, зобов`язано ГУ МВС України у м. Києві розглянути рапорт, поданий 04.11.2015 підполковником міліції ОСОБА_1 про звільнення за пунктом 64 «з» у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв`язку з виявленням бажання проходити службу в Національній поліції України, зобов`язано ГУ МВС України у м. Києві розглянути кандидатуру ОСОБА_1 у відповідності до порядку, передбаченого розділом VІ та пунктом 9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію». Постановою Верховного Суду від 15.05.2019 касаційну скаргу ГУ МВС України у м. Києві залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2016 у справі №826/1584/16 - без змін. На виконання зазначеної постанови Київського апеляційного адміністративного суду ГУ МВС України у м. Києві видано наказ від 30.12.2016 №49 о/с, відповідно до якого позивача поновлено на посаді начальника відділу кримінальної міліції у справах дітей Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві з 06.11.2015. В подальшому, наказом ГУ МВС України у м. Києві від 22.02.2017 №9 о/с ОСОБА_1 звільнено з займаної посади згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) згідно з підпунктом «г» (через скорочення штатів) пункту 64 з 06.11.2015. Не погодившись з вказаним наказом, позивач оскаржив його в судовому порядку. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2018, у справі №826/7971/17 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС України у м. Києві від 22.02.2017 №9 о/с про звільнення з посади начальника відділу кримінальної міліції у справах дітей Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві підполковника міліції ОСОБА_1 , поновлено позивача на вказаній посаді з 06.11.2015, стягнуто з ГУ МВС України у м. Києві на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.02.2017 по 26.03.2018 у розмірі 85 628 грн 32 коп. за вирахуванням з цієї суми податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску, а в решті позовних вимог відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 17.09.2018 відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою ГУ МВС України у м. Києві на зазначені рішення та постанову. На виконання зазначеного рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2018 у справі №826/7971/17 ГУ МВС України у м. Києві видано наказ від 07.05.2018 №19 о/с, відповідно до якого позивача поновлено на посаді начальника відділу кримінальної міліції у справах дітей Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві. Наказом ГУ МВС України у м. Києві від 04.10.2018 №47 о/с звільнено позивача з 04.10.2018 з посади начальника відділу кримінальної міліції у справах дітей Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів). Не погодившись з таким наказом, позивач оскаржив його в судовому порядку. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019, у справі №640/18874/18 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС України в м. Києві від 04.10.2018 №47 о/с в частині звільнення позивача з 04.10.2018, поновлено позивача на посаді начальника відділу кримінальної міліції у справах дітей Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві та зараховано трудовий стаж з 04.10.2018, а також стягнуто з ГУ МВС України в м. Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.10.2018 по 14.06.2019 у розмірі 54 462,13 грн за вирахуванням з цієї суми податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, наказом ГУ МВС України в м. Києві від 02.08.2019 №20 о/с, на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2019 у справі №640/18874/18, поновлено позивача на посаді начальника відділу кримінальної міліції у справах дітей Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві. В подальшому, наказом ГУ МВС України в м. Києві від 22.10.2019 №24 о/с позивача, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) згідно з підпунктом «г» (через скорочення штатів) пункту 64 з 22.10.2019. Вважаючи дії відповідача щодо невиплати позивачу в період часу з 15.06.2019 по 22.10.2019 заробітної плати протиправними, а свої права за охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною 1 статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач не заперечує тієї обставини, що за заявлений в позовних вимогах період не виплачувалось грошове забезпечення, що свідчить про протиправність дії останнього. Поряд із цим, згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 22.11.2017 у справі №299/967/15-ц, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу і законом не передбачено жодних підстав для зменшення його розміру за певних обставин. Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100). Відповідно до змісту пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Згідно з пунктом 5 Порядку №100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника. Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, заробітна плата позивачу після неодноразового поновлення на посаді, з огляду на що заробіток за час вимушеного прогулу підлягає розрахунку виходячи з розміру грошового забезпечення позивача за останні два місяці, що передували першому звільненню, тобто за вересень та жовтень 2015 року. У рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2018 у справі №826/7971/17 встановлено, що середньоденний заробіток позивача за вказаний період становив 12 592,52 грн/40 робочих днів = 314,81 грн. Кількість робочих днів у період з 15.06.2019 по 22.10.2019 становить 88 днів. Відтак, як вірно встановлено судом першої інстанції, сума середнього заробітку за час невиплати за період з 15.06.2019 по 22.10.2019, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 27 703,28 грн (88 робочих днів * 314,81 грн). Доводи апелянта в частині хибного розрахунку судом першої інстанції середнього заробітку за період з період з 15.06.2019 по 22.10.2019 є безпідставними, оскільки такий встановлено рішенням суду, що набрало законної сили. Приписами частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Також безпідставними є доводи апелянта щодо відсутності бюджетних асигнувань та кошторису, як на підставу невиплати позивачу заробітної плати в період часу з 15.06.2019 по 22.10.2019 не можуть слугувати підставою для невиплати позивачу належної заробітної плати. Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткової обґрунтованості позовних вимог. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя А. Б. Парінов (Повний текст постанови складено 30.06.22)